справа №1.380.2019.002038
13 серпня 2019 року
Львівський окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Брильовського Р.М.
секретар судового засідання Сільник Н.Є.
за участю:
представників відповідача - Несторовича Б.В., Кісіля Р.Л.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправною і скасування вимоги про сплату боргу,-
На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) до Головного управління ДФС у Львівській області (далі - відповідач, ГУ ДФС у Львівській області) про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 14.02.2019 № Ф-3847-54.
Позиція позивача наведена у позовній заяві та пояснення, в яких позивач зазначив, що 13.04.2019 позивач отримав оскаржувану вимогу про сплату боргу по сплаті ЄСВ у розмірі 18276, 72 грн. Позивач вважає, що оскаржувана вимога є протиправною, оскільки неможливо встановити на підставі чого сформовано таку вимогу, не доведено наявність підстав для її формування та направлення позивачу. Стверджує, що жодних перевірок відносно позивача не проводилося, а в оскаржуваній вимозі не зазначено обставин, щодо наявності акту перевірки правильності нарахування та сплати єдиного соціального внеску, не подання позивачем звітів про сплату такого податку, не відображено обставин з приводу проведення такої перевірки. З огляду на викладене, просить позов задовольнити.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, подав до суду клопотання про розгляд справи за його відсутності та зазначив, що позовні вимоги підтримує у повному обсязі.
Відповідач у встановлений судом строк подав відзив на позов та додаткові пояснення до відзиву, в яких просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог. Заперечення обґрунтовує тим, що на дату формування оскаржуваної вимоги позивач знаходився на загальній системі оподаткування та не перебував в стані припинення чи ліквідації. Згідно облікових даних інформаційної системи органу доходів і зборів, станом на 31.01.2019 заборгованість ОСОБА_1 по єдиному внеску (код класифікації доходів бюджету 71040000) становила 18276,72 гривень. Заборгованість виникла за рахунок несплати єдиного внеску за 2018 рік в сумі 18 276,72 грн. (нараховано розрахункову суму єдиного внеску за рік нарахованого єдиного внеску N3702804/ev від 09.02.2018, за 2018 рік - 8 448,00 грн. (розмір мінімального страхового внеску у 2018 році 819,06 грн.). Вказує, що оскаржувану вимогу про сплату боргу (недоїмки) сформовано відповідно до вимог Закону № 2464-VI. Додатково зазначив, що в ІС «Податковий блок» в реєстрі страхувальників відсутня інформація щодо наявності у позивача пільги по сплаті єдиного внеску відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 4 Закону № 2464. З огляду на викладені обставини, вважає позовні вимоги позивача безпідставними та необґрунтованими, просив суд відмовити у їх задоволенні.
В судовому засіданні представники відповідача заперечили проти задоволення позовних вимог з підстав викладених у відзиві та додаткових поясненнях до відзиву, просили в задоволенні позову відмовити.
Згідно з пунктом 3 частини 3 статті 246 КАС України, суд зазначає, що ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 24.04.2019 було прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
З'ясувавши обставини, на які позивач посилається як на підставу своїх вимог, заперечення відповідача та дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, суд встановив наступне.
Суд встановив, що ОСОБА_1 був зареєстрований як фізична особа-підприємець 14.11.2013, діяльність якої припинено 19.04.2019 про що внесено відповідні відомості до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
14.02.2019 ГУ ДФС у Львівській області сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування № Ф-3847-54 на загальну суму 18276, 72 грн, яку скеровано засобами поштового зв'язку на адресу ОСОБА_1 , що підтверджується копією конверта.
Не погоджуючись з вимогою про сплату боргу, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначені Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 №2464-VI (далі - Закон №2464-VI.)
Пунктом 2 ст. 1 Закону №2464-VI єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі єдиний внесок) - це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Відповідно до п. 2 ст. 2 Закону №2464-VI виключно Законом №2464-VI визначаються принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску.
Згідно з п. 4 ч.1 ст. 4 Закону №2464-VI та п.п.3 п. 1 розділу ІІ Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 №449 (далі - Інструкція №449) передбачено, що платниками єдиного внеску є фізичні особи-підприємці, в тому числі які обрали спрощену систему оподаткування.
Пунктом 5 розділу IV Інструкції №449 передбачено, що зазначена категорія платників самостійно для себе визначає базу для нарахування єдиного внеску, яка не може бути меншою за розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, але в розмірі, не більшому за максимальну величину бази нарахування єдиного внеску; платники сплачують єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.
Відповідно до розділу ІІІ Інструкції №449, для платників, зазначених у підпункті 3 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, які обрали спрощену систему оподаткування, єдиний внесок встановлюється у розмірі 22 відсотків суми, що визначається такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
Згідно з п. 2 розділу ІІІ Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України 14.04.2015 № 435, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 23.04.2015 за № 460/26905, (далі - Порядок № 435) передбачено, що ФО - підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, формують та подають до органів доходів і зборів Звіт самі за себе один раз на рік до 10 лютого року, що настає за звітним періодом. Звітним періодом є календарний рік. Звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску подається за формою № Д5 згідно з додатком 5 до цього Порядку із зазначенням типу форми "початкова". Звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску подається за формою № Д5 згідно з додатком 5 до цього Порядку із зазначенням типу форми "початкова".
Вимогами Закону № 2464-VI та Інструкції № 449 визначено, що на платника покладено обов'язок щодо своєчасного та в повному обсязі нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
6 грудня 2016 року Законом України № 1774 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" внесено зміни до Закону № 2464-VI, що діють з 1 січня 2017 року, зокрема щодо обов'язковості визначення бази нарахування єдиного внеску у разі неотримання доходу (прибутку) у звітному році або окремому місяці звітного року.
Фізичні особи-підприємці, які перебувають на загальній системі оподаткування нараховують єдиний внесок на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому, сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.
Для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, єдиний внесок нараховується - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску (п.3 ч.1 ст.7 Закону №2464-VI);
У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному році або окремому місяці звітного року, такий платник зобов'язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску (п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону № 2464-VI).
Мінімальний страховий внесок - сума єдиного внеску, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір внеску, встановлений законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та підлягає сплаті щомісяця.
Отже, фізичні особи-підприємці, які застосовують спрощену систему оподаткування, сплачують єдиний соціальний внесок за періоди, в яких вони були платниками єдиного податку, незалежно від того, отримували вони дохід у цей період чи ні.
21 грудня 2016 року Законом України №1801-VIII "Про Державний бюджет України на 2017 рік", встановлено щомісячний розмір мінімальної заробітної плати з 1 січня 2017 - 3200 грн. 00 коп., з 1 січня 2018 року - 3723 грн. 00 коп.
Відповідно до ч. 5 ст. 8 Закону №2464-VI для зазначеної категорії платників встановлена обов'язкова ставка єдиного внеску, що дорівнює 22% бази нарахування.
Згідно з ч. 4 ст. 4 Закону №2464-VI право на звільнення від сплати єдиного внеску у 2017-2018 роках за себе мали фізичні особи-підприємці, за умови, що вони отримують пенсію за віком або є особами з інвалідністю та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Нарахування платнику єдиного внеску здійснюється автоматично на рівні ДФС України поквартально в розмірі мінімального страхового внеску, що відображається в інтегрованій картці платника.
Таким чином, з врахуванням обов'язку нарахування єдиного внеску до сплати, у разі відсутності доходу, фізичні особи-підприємці, зобов'язані сплатити до 9 лютого 2018 року за звітний 2017 рік, щонайменше 8448 грн. 00 коп. (3200 грн. 00 коп. х 12 х 22% = 8448 грн. 00 коп.).
Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" від 3 жовтня 2017 р. № 2148-VIII внесені зміни до Закону №2464-VI, що діють з 1 січня 2018 року, зокрема щодо строків сплати зобов'язань фізичними особами-підприємцями, які перебувають на загальній системі оподаткування.
Так, з 1 січня 2018 року всі фізичні особи-підприємці (незалежно від обраної системи оподаткування), крім звільненої статтею 4 Закону № 2464-VI категорії страхувальників, зобов'язані сплачувати за себе єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок (абз. 3 ч. 8 ст. 9 Закону № 2464-VI).
Законом України "Про Державний бюджет України на 2018 рік" від 7 грудня 2017 року № 2246-VIII, встановлено щомісячний розмір мінімальної заробітної плати з 1 січня 2018 - 3723 грн. 00 коп.
Таким чином, щоквартальний платіж складає 2457 грн. 18 коп. (3723 грн. 00 коп. х 3 х 22% = 2457 грн. 18 коп.), поквартально:
- до 19 квітня 2018 р. - за 1 квартал 2018 р. - 2457 грн. 18 коп.;
- до 19 липня 2018 р. - за 2 квартал 2018 р. - 2457 грн. 18 коп.;
- до 19 жовтня 2018 р. - за 3 квартал 2018 р. - 2457 грн. 18 коп.
Статтею 6 Закону № 2464-VI визначено обов'язок платника єдиного внеску своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок;
Відповідно до вимог п.п. 6, 7 ст. 13 Закону № 2464-VI та розділу VI Інструкції "Про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20 квітня 2015 р. № 449, органи доходів і зборів мають право стягувати з платників несплачені суми єдиного внеску.
Відповідно до ст. 25 Закону та п. 3 Розділу VI Інструкції "Про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" визначено, що органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо: дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску органами доходів і зборів; платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску; платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій.
Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів платника на суму боргу, що перевищує 10 гривень.
Вимога про сплату боргу (недоїмки), окрім загальних реквізитів, повинна містити відомості про розмір боргу, у тому числі суми недоїмки, штрафів та пені, обов'язок погасити борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк.
Вимога про сплату боргу (недоїмки) є виконавчим документом. (п. 3 Розділу VI Інструкції)
Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів за формою згідно з додатком 6 до цієї Інструкції (для платника - юридичної особи) або за формою згідно з додатком 7 до цієї Інструкції (для платника - фізичної особи).
З огляду на викладене, на підставі Закону № 2464-VI та Інструкції № 449, контролюючим органом нараховано позивачу недоїмку зі сплати єдиного соціального внеску у розмірі 18276 грн. 72 коп., оформлену вимогою від 14 лютого 2019 року № Ф-3847-54.
До вимоги увійшли розрахункова сума єдиного внеску за 2017 рік в розмірі 8 448 грн. 00 коп. та розрахункова сума єдиного внеску за 2018 рік в розмірі 9 828 грн. 72 коп.
Суд встановлено, що позивачем було припинено підприємницьку діяльність фізичної особи-підприємця лише 19.04.2019, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Водночас суд звертає увагу, що позивачем не надано суду доказів щодо наявності в останнього пільг по сплаті єдиного внеску.
Як видно із наявної в матеріалах справи інтегрованої картки платника податку для фізичних осіб, які обрали спрощену систему оподаткування та осіб, які проводять незалежну професійну діяльність, станом на 31.01.2019 у позивача обліковується недоїмка в розмірі 18276,72 грн.
З огляду на викладене, оскаржувана вимога про сплату боргу (недоїмки) сформована на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів платника.
Наявність у позивача боргу по сплаті єдиного соціального внеску підтверджується наявними доказами у матеріалах справи, зокрема картками особового рахунку платника - фізичної особи-підприємця, яка обрала спрощену систему оподаткування.
Суд не бере до уваги твердження позивача про те, що вимога про сплату єдиного соціального внеску приймається лише на підставі документальної перевірки, за результатами якої складається акт та приймається рішення, з огляду на таке.
Відповідно до ст.14 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" органи доходів і зборів зобов'язані здійснювати контроль за дотриманням платниками єдиного внеску вимог цього Закону, а відповідно до ст.25 цього ж закону у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов'язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею. Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів. Орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.
Згідно з вимогами п. 3 розділу VI Інструкції № 449 вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи фіскального органу платника на суму боргу, що перевищує 10 гривень.
Вимога про сплату боргу (недоїмки), окрім загальних реквізитів, повинна містити відомості про розмір боргу, у тому числі суми недоїмки, штрафів та пені, обов'язок погасити борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк.
Пунктом 4 розділу VI Інструкції № 449 передбачено, що вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи фіскального органу за формою згідно з додатком 6 до цієї Інструкції (для платника - юридичної особи) або за формою згідно з додатком 7 до цієї Інструкції (для платника - фізичної особи).
Отже, обчислення єдиного внеску та формування вимоги про сплату боргу здійснюється не лише на підставі актів перевірки, але й на підставі облікових даних з інформаційної системи фіскального органу.
Фіскальний орган веде реєстр виданих вимог про сплату боргу (недоїмки) за формою згідно з додатком 8 до цієї Інструкції.
При формуванні вимоги про сплату боргу (недоїмки) їй присвоюється порядковий номер, який складається з трьох частин: 1 частина - літера "Ю" (вимога до юридичної особи) або "Ф" (вимога до фізичної особи), 2 частина - порядковий номер, 3 частина - літера "У" (узгоджена вимога).
Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується під одним порядковим номером до повного погашення сум боргу.
Після формування вимоги про сплату боргу (недоїмки) та внесення даних до відповідного реєстру вимога надсилається (вручається) платнику. При врученні вимоги платнику під підпис така вимога залишається у платника, а корінець вимоги, на якому платник проставляє свій підпис, - у фіскальному органі.
Вимога про сплату боргу (недоїмки) вважається належним чином надісланою (врученою) фізичній особі, якщо, зокрема, її вручено особисто такій фізичній особі.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що ГУ ДФС у Львівській області винесено оскаржувану вимогу на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;
Відповідно до частин першої та другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
При цьому, суд вважає за потрібне наголосити на необхідності дотримуватися й позиції, висловленої у рішенні Європейського Суду з прав людини у п. 53 рішення у справі «Федорченко та Лозенко проти України», відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом».
Проте, позивачем не надано суду достатніх та належних доказів щодо обґрунтованості своїх позовних вимог, натомість відповідач належними та допустимими доказами довів правомірність прийняття оскаржуваної вимоги.
Таким чином, відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством України, а позовні вимоги з мотивів та підстав, наведених у позовній заяві, задоволенню не підлягають.
Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при відмові у задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, судові витрати стягненню не підлягають.
Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 242-246, 255, 293, 295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень КАС України, суд, -
В задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДФС у Львівській області (79003, м. Львів, вул. Стрийська, 35, код ЄДРПОУ 39462700) про визнання протиправною і скасування вимоги про сплату боргу - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається через Львівський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено та підписано 19.08.2019.
Суддя Р.М. Брильовський