Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"14" серпня 2019 р.м. ХарківСправа № 922/2094/19
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Аріт К.В.
при секретарі судового засідання Горбачовій О.В.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом Фізичної особи-підприємця Білоконєва Андрія Андрійовича, м.Харків
до Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче об'єднання "Вертікаль", м.Харків
про стягнення 160690,00 грн.
за участю представників:
позивача - Іванова Н.О. (ордер ХВ №1640 від 27.06.2019р., адвокат);
відповідача - Холодов Л.Ю. (ордер ХВ №000134 1827 від 30.07.2019р., адвокат).
Позивач - Фізична особа-підприємець Білоконєв Андрій Андрійович ( АДРЕСА_1 , код РНОКПП НОМЕР_1 ) звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробничого об'єднання "Вертікаль" (61007, м.Харків, пр-т Індустріальний, 10-К, код ЄДРПОУ 30750980) про стягнення 160690,00 грн. боргу.
В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на невиконання відповідачем своїх зобов'язань щодо оплати за надані послуги за договором про надання транспортно-експедиційних послуг № 1417В від 01.12.2016р., у зв'язку з чим, нараховані заявлені до стягнення 160690,00 грн. боргу.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 08.07.2019 р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №922/2094/19 в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін в судовому засіданні, призначеному на 31.07.2019р.
Протокольною ухвалою від 31.07.2019р. на підставі ст.216 ГПК України було оголошено перерву в судовому засіданні до 14.08.2019 р.
24.07.19 р. відповідач надав до суду відзив (вх.№17909), в якому проти позову заперечував повністю.
12.08.2019 р. відповідач надав до суду пояснення (вх.№19307).
Судом прийнято до розгляду та долучено до матеріалів справи надані документи.
У судовому засіданні 14.08.2019 р. позивач позов підтримував в повному обсязі та просив його задовольнити, а відповідач проти позову заперечував з підстав викладених у відзиві.
Розглянувши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно перевіривши матеріали справи та надані докази, заслухавши представників сторін, суд встановив наступне.
01.12.2016р. сторони уклали договір на надання транспортно-експедиційних послуг № 1417В (далі-Договір, а.с.17-18).
У відповідності до п.1.1 Договору Замовник-відповідач замовляє, а Експедитор-позивач надає послуги перевезення в межах України та на території інших держав перевезень вантажів автомобільним транспортом, надає послуги автокрану та маніпулятора.
Згідно з п.1.2 Договору, експедитор, який діє за письмовими дорученнями (заявками) замовника-відповідача бере на себе зобов'язання надати послуги на транспортно-експедиційне обслуговування вантажів замовника, а замовник-зобов'язується прийняти надані експедитором послуги та виплатити йому винагороду.
Згідно з п.1.3 Договору, експедитор використовує власний або залучений транспорт (спец-техніку).
Згідно з п.2.3 Договору, на кожне окреме завантаження оформлюється письмове доручення (заявка), що має перелік умов та особливостей конкретного транспортно-експедиційного обслуговування вантажів та є додатком до даного договору і невід'ємною частиною. Заявка вважається прийнятою до виконання, якщо вона підтверджена підписами уповноважених осіб та скріплена печатками обох сторін. Факс-копія заявки має юридичну силу оригіналу до моменту отримання оригіналів по пошті; за письмовим погодженням сторін заявка на послуги в межах Харкова та Харківської області може надсилатись на електронну пошту експедитора-cerber_belokonev@ukr.net.
Згідно з п.3.1 Договору, замовник інформує факсимільним зв'язком у вигляді замовлення письмового доручення (Заявки, яка є невід'ємною частиною договору) експедитора про термін та обсяги майбутніх перевезень та бажаний тип рухомого складу. Заявка містить наступне:
- маршрут;
- точні адреси місць завантаження та розвантаження
- найменування, вага та вид вантажу
- адреси відправника та одержувача вантажу з телефонами
- адреси проведення митних формальностей
- термін доставки
- розмір винагороди, розмір витрат експедитора
- іншу інформацію
Згідно з п.5.2 Договору, термін оплати за фактично виконані послуги до 7 банківських днів з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі послуг.
Згідно з п.5.3, п.5.4 та п.5.5 Договору, послуги вважаються виконаними, якщо експедитор виконав послуги в повному обсязі, вантаж доставлено за місцем призначення, сторони не мають претензій, що підтверджується актом приймання-передачі послуг; протягом 5-и календарних днів з дати виконання заявки, експедитор надсилає замовнику підписані зі своєї сторони 2 примірники акту приймання-передачі послуг з додаванням усіх документів, що підтверджують факт надання послуг та розмір витрат експедитора; замовник протягом 2 робочих днів з моменту отримання актів приймання-передачі послуг підписує їх або надає вмотивовану відмову від підписання із вказанням на виявлені недоліки у виконаних послугах та зазначає строк усунення таких недоліків. Після усунення недоліків процедура приймання послуг аналогічна первісній прийомці.
Договір діє до 31.12.2017 р., якщо у сторін не виникло бажання розірвати договір, то він вважається дійсним на наступний рік (п.9.1 Договору).
Позивач зазначає, що комунікація із уповноваженими особами Відповідача здійснювалась за телефоном та електронною поштою з доменним іменем triolcorp.com.ua.
Позивач за телефоном отримував замовлення від працівників Відповідача, погоджував істотні умови замовлення та надавав Відповідачу транспортно-експедиційні послуги. Після виконання послуги Позивач передавав Відповідачу Рахунок-фактуру та 2 екземпляри Акту здачі-приймання робіт. Також щомісяця сторонами складався Акт звірки взаємних розрахунків та щотижня Позивачем з електронної пошти cerber_belokonev@ukr.net здійснювалась розсилка таблиці-звіту зі вказівкою на номер замовлення, співробітника Відповідача, який зробив замовлення, тип вантажу, який перевозився, направлення, вартість послуг та вид транспорту.
Позивач вважає, що на день подання позовної заяви у Відповідача створилась заборгованість перед Позивачем розміром 160 690,00 грн. за спірним договором. Відповідач не підписує ряд актів виконаних робіт (а.с.35-131), не мотивує свою відмову, не підписує Акти звірки взаємних розрахунків за січень 2019 року та лютий 2019 року (а.с.140-143).
Позивачем надано до суду акт звірки взаємних розрахунків за 2018 рік станом на 01.01.2019р. в розмірі 66 695,00 грн. заборгованості з боку відповідача.
Дослідивши акт звіряння, на який посилається позивач, судом встановлено, що в його заглавній частині вказано, що з боку TOB «НВО Вертикаль» його підписала Хандожко Олена Олександрівна , а в кінцевій частині вказано, що його підписала Галушко Тетяна Петрівна . При цьому, не зазначено посади вказаних осіб.
У вказаному акті звіряння не міститься посилання на Договір №1417В про надання транспортно-експедиційних послуг.
Відповідач зазначав, що між сторонами існували як договірні та і позадоговірні відносини.
Позивач 04.02.2019 року направив Відповідачу (його уповноваженим представникам) таблицю-звіт з проханням перевірити дані по наданим послугам та оплатити їх.
У відповідь Відповідач направив Позивачу Претензію від 13.02.2019 року, вих. №164, в якій повідомив про те, що не визнає послуги на загальну суму 28 287, 50 грн., висновки зроблені за результатами перевірки реєстрації руху транспортних засобів по виробничому майданчику Відповідача. Долучив таблицю з номерами актів та своїми корегуваннями.
Позивач відповів на претензію, пояснив, що Акти здачі-прийняття робіт, які оскаржує Відповідач, були підписані сторонами, оплачені, Позивач направляв звіти щодо наданих послуг для перевірки і Замовник підтвердив отримання послуг у вказаних в Актах обсязі. А час знаходження автомобіля на майданчику Відповідача - не є коректним методом вимірювання тривалості надання послуг, оскільки час надання послуг починає відраховуватись з моменту подачі автомобіля за вказаною Замовником адресою в призначений час, а не з перетину території замовника.
Відповідач у відповідь вказав, що акти виконаних робіт та акти звірки не є документами, що підтверджують факти надання послуг та встановлюють розмір плати експедитора.
Предметом позову є матеріально-правова вимога про стягнення заборгованості за надані транспортно-експедиційні послуги за договором про надання транспортно-експедиційних послуг № 1417В від 01.12.2016р. в розмірі 160 690, 00 грн.
У позовній заяві позивач посилається на невиконання відповідачем зобов'язань з погашення заборгованості за надані експедиційні послуги саме за вказаним договором.
При цьому, позивач не надав додатком до позову жодного письмового доручення (заявки) від TOB «НВО «Вертікаль», на підтвердження замовлення відповідачем у позивача послуг з перевезення за спірним договором.
Позивач не надав жодного доказу із ідентифікуючими даними, що надають можливість підтвердження замовлення за заявками відповідача.
Жодного іншого документу, такого як товарно-транспортні накладні, укладені зі сторонніми юридичними особами, на підтвердження надання транспортно- експедиційних послуг відповідачу до суду не надані.
Позивач зазначає, що єдиною підставою для оплати наданих послуг за спірним договором є акти здачі-прийняття наданих послуг, при цьому посилається на положення ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та вказує, що акт здачі - прийняття робіт є первинним документом.
Відповідач зазначає про бездоговірні відносини та не визнає наданих позивачем послуг за спірним договором через відсутність підтвердження їх виконання (не надання заявок та товаро-транспортних накладних).
За приписами законодавства та умовами договору перелік послуг в акті має бути максимально докладним, та для належного бухгалтерського та податкового обліку крім акту слід надавати товаросупровідні документи (ТТН, CMR).
Крім того, в акті зазначено, що всі акти здачі-прийняття наданих послуг були надіслані відповідачу 13.05.2019 р.
Суд, дослідивши матеріали справи, встановив відсутність заявок на перевезення з боку відповідача, відсутність посилань у рахунках та актах виконаних робіт на договір (а.с.19-131), а також відсутність посилань на спірний договір у платіжних дорученнях (а.с.144-148) та у актах звірки (а.с. 134-143).
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про існування між сторонами позадоговірних відносин.
Предметом спору є стягнення саме за спірним договором.
Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України (надалі - ЦКУ) та ст.174 Господарського кодексу України (надалі - ГКУ) договір є підставою для виникнення цивільних прав і обов'язків (господарських зобов'язань).
Відповідно до ч.1 ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ч.1 ст. 509 ЦКУ).
Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Згідно з ст. 929 ЦК України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.
Основні умови здійснення транспортно-експедиційного обслуговування зовнішньоторговельних і транзитних вантажів визначено у Законі України «Про транспортно-експедіційну діяльність»
Згідно з ст.1 Закону України «Про транспортно-експедіційну діяльність», транспортно-експедиторська діяльність - це підприємницька діяльність із надання транспортно-експедиторських послуг з організації та забезпечення перевезень експортних, імпортних, транзитних або інших вантажів. Транспортно-експедиторська послуга - це робота, що безпосередньо пов'язана з організацією та забезпеченням перевезень експортного, імпортного, транзитного або іншого вантажу за договором транспортного експедирування.
Транспортне експедирування як вид господарської діяльності не може розглядатися окремо від перевезення, це комплекс заходів, які супроводжують процес перевезення вантажів на всіх його стадіях (сортування вантажів під час їх прийняття до перевезення, перевалка вантажів у процесі їх перевезення, облік надходження вантажів під час видачі вантажу тощо), і саме це дає підстави розглядати її допоміжним щодо перевезення видом діяльності. Тому кожна послуга, що надається експедитором клієнту, по суті є транспортною послугою.
Відповідно до ст.931 ЦК України розмір плати експедиторові встановлюється договором транспортного експедирування, якщо інше не встановлено законом. Якщо розмір плати не встановлений, клієнт повинен виплатити експедитору розумну плату.
Згідно зі ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.
Форма акта має містити усі обов'язкові реквізити передбачені ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та п. 24 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Мінфіну від 24.05.95 р. № 88.
Згідно з ч.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Ч.2 ст.307 ГК України встановлено, що договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства.
Закон України «Про автомобільний транспорт» та Правила перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджені Наказом Мінтрансу України від 14.10.1997р. № 363, що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 20.02.1998р. за №128/2568, визначають товарно-транспорту накладну як обов'язковий документ, що має оформлюватись при перевезенні вантажів автомобільним транспортом.
Відповідно до пункту 1 даних Правил, товарно-транспортна накладна є основним документом на перевезення вантажів та єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.
У відповідності до ч.ч.1-3 ст.13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Згідно із ст.73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно з частиною першою статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи
Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що позивачем зроблено не було.
Відповідно до п.58 рішення ЄСПЛ Справа «Серявін та інші проти України» (заява №4909/04) від 10.02.2010р. у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, №303-А.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (частина перша статті 76 ГПК України).
Відповідно до положень статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку про те, що звертаючись до господарського суду, позивач вказує у позовній заяві предмет та підстави позову, тобто, самостійно визначає, яке його право, на його суб'єктивну думку, є порушеним, та в який спосіб належить здійснити судовий захист порушеного права. Проте цей тягар доведення позивачем не витриманий.
Позивачем в порушення умов пункту 2.3. Договору не надано, а матеріали справи не містять оформлених письмових доручень (заявок) з переліком умов та особливостей конкретного транспортно-експедиторського обслуговування вантажів по спірним Актам здачі-прийняття робіт (надання послуг), підписаних уповноваженою особою ТОВ НВО "Вертікаль".
Надані позивачем Акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), які підписані лише з боку останнього, оформлені не у відповідності до вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", а тому не є належними та допустимими доказами на підтвердження надання транспортно-експедиційних послуг.
Крім того, з матеріалів справи вбачається, що спірні Акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) та рахунки на їх оплату направлені на адресу відповідача 13.05.2019р., тобто з порушенням строку, встановленого пунктом 5.4. Договору. Інших доказів надсилання таких актів позивачем до суду не надано, тому до вказаних актів не може бути застосовано положення пункту 5.5. Договору, на який посилається позивач, вважаючи їх прийнятими без зауважень.
Також, суд зазначає, що з наданих Актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) неможливо встановити в якому обсязі були надані транспортно-експедиційні послуги та чи надавалися такі послуги за спірним Договором, оскільки вказані Акти не містять посилання на Договір про надання транспортно-експедиційних послуг від 01.12.2016р. №1417 В. Таке ж посилання відсутнє в актах звірки взаєморозрахунків.
В порушення Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, позивачем не надано жодної товарно-транспортної накладної, які є основним документом на перевезення вантажів. Інших доказів, які б підтвердили факт надання транспортно-експедиційних послуг, матеріали справи не містять.
Таким чином, позивачем не надано до суду належних та допустимих доказів здійснення перевезень саме за спірним договором у спірний період (заявок, ТТН, актів виконаних послуг з посиланням на спірний договір, тощо).
За таких обставин, враховуючи неподання позивачем належних та допустимих доказів на підтвердження викладених у позові обставин, суд приходить до висновку щодо необґрунтованості заявлених позовних вимог, а відтак у задоволенні позову слід відмовити.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд виходить з положень ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача, у зв'язку з відмовою в задоволенні позову.
Враховуючи викладене та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, статтями 1, 2, 5, 7, 11, 13, 14, 15, 42, 46, 73, 74, 80, 86, 129, 238, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд -
В позові відмовити повністю.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення Господарського суду Харківської області може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги в порядку, встановленому статтями 254, 256 - 259 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено "19" серпня 2019 р.
Суддя К.В. Аріт