Господарський суд Рівненської області
вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013
"15" серпня 2019 р. м. Рівне Справа № 918/453/19
Господарський суд Рівненської області у складі головуючої судді Бережнюк В.В., розглянувши матеріали справи
за позовом Мале приватне підприємство "Моріон"
до відповідача ОСОБА_1
про стягнення неустойки 10 945,52 грн.
Секретар судового засідання Лиманський А.Ю.
представники :
від позивача : Полюхович Л.В., Савонюк М.Я.
від відповідача : ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9
Під час судового засідання представники відповідача самостійно за власним бажанням покинули залу суду.
Суд продовжив розгляд справи без участі представників відповідача на підставі частин 3-5 статті 202 ГПК України.
У червні 2019 року Мале приватне підприємство "Моріон" звернулося до Господарського суду Рівненської області із позовною заявою до відповідача ОСОБА_1 , в якій просить суд стягнути з останнього неустойку в розмірі 10 945,52 грн., нарахованої за прострочення повернення торгівельних мість, при цьому покликається на статтю 785 ЦК України, зазначає про неповернення відповідачем орендованого майна та користування таким майном після припинення договору оренди.
Ухвалою від 27 червня 2019 року відкрито провадження у справі 918/453/19, визначено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання на 17 липня 2019 року.
15 липня 2019 року через відділ канцелярії відповідач подав клопотання, в якому просив суд надати встановлений законом достатній час на детальне ознайомлення і вивчення матеріалів позову, також справу розглядати в загальному позовному провадженні.
У судовому засіданні 17.07.2019 р., суд без виходу до нарадчої кімнати ухвалив відмовити в задоволенні клопотання відповідача щодо переходу зі спрощеного до загального позовного провадження. Також ухвалою було продовжено Сергію Вікторовичу Гречці строк на подання відзиву на позовну заяву, та встановлено такий строк до 09 серпня 2019 року включно. Відкладено розгляд справи на "15" серпня 2019 р. на 11:00 год.
23 липня 2019 року через відділ канцелярії, відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому останній у загальному зазначає про недійсність документів долучених позивачем до позовної заяви, а також недійсність процесуальних документів, винесених судом у справі №918/453/19.
15 серпня 2019 року до суду відповідач подав клопотання, яке по своїй суті є додатковими письмовими поясненнями по справі. Також подав повідомлення, що на його переконання у суддів відсутні гарантії недоторканості.
15 серпня 2019 року через відділ канцелярії суду, відповідачем подано клопотання, в якому вимагає зупинити провадження у справі, оскільки остання його не стосується. Представник відповідача підтримала подане клопотання.
Представники позивача на подане клопотання висловили думку, що воно необгрунтоване та не підлягає задоволенню.
Розглянувши клопотання про зупинення провадження, суд без виходу до нарадчої кімнати ухвалив відмовити у його задоволенні, оскільки заявник не навів жодної підстави, що передбачені ст.ст. 227, 228 ГПК України, та не обгрунтував необхідності для зупинення провадження у справі №918/453/19.
Окрім цього, С.В. Гречка подав клопотання від 15.08.2019 р. про винесення окремої ухвали та про зупинення провадження у справі №918/453/19.
У судовому засіданні представник відповідача виклав зміст клопотання та підтримав його вимоги.
Після оголошення змісту цього клопотання представники відповідача С .В .Гречки самостійно покинули судове засідання, вийшли із зали суду та не повернулися.
Відповідно до ч.3 ст.202 ГПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: 1) неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; 2) повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки; 3) неявки представника в судове засідання, якщо в судове засідання з'явилася особа, яку він представляє, або інший її представник; 4) неявки в судове засідання учасника справи, якщо з'явився його представник, крім випадків, коли суд визнав явку учасника справи обов'язковою.
Наслідки, визначені частинами третьою та четвертою цієї статті, настають і в разі, якщо учасник справи (його представник) залишить залу судового засідання.
Відтак, судом було продовжено судове засідання по розгляду спору по суті.
Таким чином, суд розглянув клопотання про винесення окремої ухвали та про зупинення провадження у справі №918/453/19, та після виходу із нарадчої кімнати оголосив вступну та резолютивну частини ухвали від 15.08.2019 р., якою у задоволенні клопотання С. В. Гречки було відмовлено.
Представники позивача підтримали вимоги позову повністю та просили його задоволити.
Розглянувши документи і матеріали, які подані учасниками процесу, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини на яких ґрунтуються їх вимоги та заперечення, давши оцінку доказам, які мають значення для справи, господарський суд прийшов до висновку що позов підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Мале приватне підприємство "Моріон", (надалі - Позивач), є власником (оператором) ринку "Моріон" зареєстрованого за адресою: м. Рівне, вул. Шевченка, 7 , підтверджується Дозволом на розміщення об'єкта торгівлі № 682 від 13.08.2003р (а.с. 10).
15 липня 2016 року між Малим приватним підприємством "Моріон" та Фізичною особою-підприємцем Гречка Сергій Вікторович, (надалі - Відповідач), було укладено Договір оренди камери схову №270-кс/16 та Договір оренди торговельного місця №271/16 (далі - Договори) (арк.с. 13-14,17-18).
З умов та тексту зазначених договорів вбачається, що за своїми умовами останні є аналогічними.
Згідно умов п.1.1. Договорів Орендодавець (Позивач) передає, а орендар (Відповідач) приймає у строкове платне користування камеру схову №270 загальною площею 2,8 кв.м, та місце №271 загальною площею 2,8 кв.м., що розташовані на території ринку "Моріон", (далі - об'єкти оренди) для провадження торговельної діяльності.
01 серпня 2016 року МПП "Моріон" передало Відповідачу у строкове платне користування камеру схову №270 загальною площею 2,8 кв.м, та місце №271 загальною площею 2,8 кв.м., що підтверджується актами приймання-передавання, які є додатками №1 до Договорів (арк.с. 15, 19).
31 липня 2017 року між сторонами було укладено додаткові угоди до Договорів, згідно яких сторони домовились п. 6.1. Договорів викласти у новій редакції, а саме було визначено термін дії усіх Договорів до 31 жовтня 2017 року включно (арк.с. 16, 20).
Отже, договори оренди камеру схову №270 та місця №271 від 15.07.2016р. припинили свою дію 31.10.2017 року.
Згідно п.3.2.5., п.3.2.11 Договорів, Відповідач зобов'язувався повернути Позивачу торгівельні місця в день закінчення дії договорів.
Матеріалами справи стверджено, відповідач своїх зобов'язань із повернення камери схову та торговельного місця не виконав і МПП "Моріон" звернулося до Господарського суду Рівненської області з позовами про зобов'язання звільнити вказані місця.
26 березня 2018 року рішенням Господарського суду Рівненської області, залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 15 червня 2018 року у справі №918/799/17 (а.с. 33-42), зобов'язано Фізичну особу-підприємця Яганова Сергія Павлович звільнити торговельне місце №6 на ринку "Моріон" (м.Рівне, вул. Шевченка, 7) шляхом демонтажу тимчасової споруди типу КЗТ та стягнуто заборгованість.
26 березня 2018 року рішенням Господарського суду Рівненської області у справі №918/802/17 (арк.с. 21-31), зобов'язано Фізичну особу-підприємця Гречку Сергія Вікторовича звільнити торговельні місця №270, №271 на ринку "Моріон" (м.Рівне, вул. Шевченка, 7) шляхом демонтажу тимчасових споруд типу КЗТ.
На вказане рішення відповідач подавав апеляційну скаргу.
Ухвалою від 07.05.2018 р. апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Гречки Сергія Вікторовича на рішення господарського суду Рівненської області від 26.03.2018р. у справі № 918/802/17 повернуто заявнику.
Рішення набрало законної сили 07.05.2018 р.
Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Отже, факт неналежного виконання зобов'язань Відповідачем щодо повернення торговельних місць та умисного неправомірного користування ними після закінчення терміну дії Договорів підтверджується зазначеним рішенням суду, яке набрало законної сили.
19 листопада 2018 року на виконання вказаного вище рішення суду, на підставі судових наказів Рівненським міським відділом державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області в межах виконавчого провадження ВП №56668990 примусово було звільнено торгівельні місця на ринку "Моріон" №270 та №271 шляхом демонтажу тимчасових нестаціонарних споруд типу КЗТ, що стверджується постановою про закінчення виконавчого провадження від 21 листопада 2018 року (арк.с. 32).
Судом встановлено та матеріалами справи стверджено, що торговельні місця Позивачу були повернуті з користування Відповідача 19 листопада 2018 року.
З зазначеного вбачається, що Відповідач користувався камерою схову №270 та торговельним місцем №271 на ринку "Моріон", не маючи на це права з 01 листопада 2017 року (з моменту закінчення договорів оренди) по 19 листопада 2018 року.
Згідно ч.1 ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до п.3 ч.1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Згідно ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України, якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.
Враховуючи зазначені правові норми, позивач скористався своїм правом та нарахував відповідачу неустойку.
Відповідно до розрахунку позивача, станом на момент припинення Договорів (31.10.2017 року) розмір орендної плати становив: за Договором №270-кс/16 оренди камери схову від 15.07.2016 р. - 95,20 грн.; за Договором №271/16 оренди торговельного місця від 15.07.2016 р. - 338, 00 грн.
Згідно розрахунку позивача, а також враховуючи положення ч.2 ст.785 ЦК України Відповідач зобов'язаний сплатити Позивачу неустойку за несвоєчасне повернення камери схову та торговельного місця, за період з 01.11.2017р. по 19.11.2018 р., в розмірі 10 945 грн. 52 коп. (розрахунок арк.с. 8).
Матеріали справи містять вимоги, надіслані відповідачу 12 грудня 2018 року та 27 лютого 2019 року про сплату неустойки. Однак С.В.Гречка їх не отримав, вимоги були повернуті відправнику відділенням пошти із відміткою "за закінченням терміну зберігання" (арк.с. 33-34).
Суд вбачає, Відповідач добровільно суму неустойки не сплатив, тому МПП "Моріон" звернулося до суду із даним позовом.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок, суд встановив, що останній обраховано арифметично правильно із зазначенням вірних періодів та сум.
Статтею 11 ЦК встановлено, що цивільні права та обов'язки виникають з договорів та інших правочинів.
Відповідно до статті 173 ГК, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно з статті 193 ГК суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Оскільки, відповідачем не надано доказів погашення заборгованості, а факт користування орендованими площами без відповідного договору, підтверджується матеріалами справи, суд вбачає, що позов про стягнення неустойки на підставі статті 785 ЦК України з ОСОБА_1 на користь Малого приватного підприємства "Моріон" 10 945 грн. 52 коп. є обґрунтований та законний, а тому підлягає задоволенню.
Відносно доводів відповідача, які наведені у відзиві на позов, щодо недійсності документів наданих позивачем та процесуальних документів у справі №918/453/19, суд зазначає, що на підтвердження цих обставин відповідачем не надано жодного доказу. На переконання суду усе викладене у відзиві на позовну заяву є суб'єктивною думкою відповідача і базується на його припущеннях.
Окрім цього, у процесі розгляду даної справи судом з'ясовано, що відповідач був зареєстрований як фізична особа-підприємець з 14 березня 2016 року та припинив підприємницьку діяльність 28 січня 2019 року. Вказане підтверджується інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (арк.с. 11-12).
Отже, на момент відкриття провадження у справі та на час прийняття судового рішення №918/453/19 Фізична-особа підприємець С. В. Гречка припинив свою підприємницьку діяльність, що стверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Суд звертає увагу, що відповідно до статей 51, 52, 598-609 ЦК України, статей 202-208 ГК України, частини восьмої статті 4 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" у випадку припинення підприємницької діяльності ФОП (із внесенням до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань запису про державну реєстрацію такого припинення) її зобов'язання (господарські зобов'язання) за укладеними договорами не припиняються, а продовжують існувати, оскільки вона як фізична особа не перестає існувати та відповідає за своїми зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном.
Зазначений правовий висновок наведено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 лютого 2019 року у справі № 910/8729/18 провадження № 12- 294гс18.
Таким чином, враховуючи що зміст правовідносин між Позивачем та Відповідачем виникли з господарського договору, зобов'язання за яким у Відповідача із втратою статусу ФОП не припинились, цей спір за своїм предметним складом підвідомчий господарській юрисдикції.
Такий правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 березня 2019 року у справі №280/1133/17 провадження №61-41133св18.
Згідно статті 51 ЦК України до підприємницької діяльності фізичних осіб застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин.
За статтею 52 ЦК України фізична особа - підприємець відповідає за зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення. Фізична особа - підприємець, яка перебуває у шлюбі, відповідає за зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм особистим майном і часткою у праві спільної сумісної власності подружжя, яка належатиме їй при поділі цього майна.
Враховуючи усе викладене вище, суд констатує, що позивач правомірно звернувся у Господарський суд Рівненської області із позовом до фізичної особи ОСОБА_1.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 129 ГПК України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки позов задоволено в повному обсязі, судовий збір в сумі 1 921 грн. 00 коп. покладається на відповідача.
Керуючись ст. ст. 129, 237-240 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов задоволити.
2. Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , паспорт серія НОМЕР_1 , виданий Рівненським МВ УМВС України в Рівненській області 08.02.2006 року, ІПН НОМЕР_2 ) на користь Малого приватного підприємства "Моріон" (33028, м. Рівне, вул. Шевченка, 7, код ЄДРПОУ 13990091) - 10 945 (десять тисяч дев'ятсот сорок п'ять) грн. 52 коп. неустойки, та 1 921 (одну тисячу дев'ятсот двадцять одну) грн. 00 коп. витрат по оплаті судового збору.
3. Видати наказ після набранням рішення законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Інформацію по справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://rv.arbitr.gov.ua/sud5019/.
Повний текст рішення складено та підписано "19" серпня 2019 року.
Суддя Бережнюк В.В.