вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"14" серпня 2019 р. м. Київ Справа № 911/1247/19
Господарський суд Київської області у складі судді Колесника Р.М., при секретарі судового засідання Ковальової Л.В., розглянувши в порядку загального позовного провадження справу
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Асоціація дитячого харчування» (49089, м. Дніпро, пров. Архітектурний, буд. 5, код ЄДРПОУ 30394678)
до товариства з обмеженою відповідальністю «АСТЕРС ГРУП» (08205, Київська область, м.Ірпінь, вул. Лісова, 6Г, код ЄДРПОУ 35995595)
про стягнення 210 467,69 гривень,
за участю представників:
від позивача: не з'явився;
від відповідача: ОСОБА_1;
17.05.2019 до Господарського суду Київської області надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю «Асоціація дитячого харчування» (далі по тексту - ТОВ «Асоціація дитячого харчування») від 06.05.2019 (вх. № 1229/19) про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю «Астерс Груп» (далі по тексту - ТОВ «Астерс Груп») заборгованості за договором поставки від 01.01.2016 № 1I032791 у розмірі 210467,69 гривень.
В обґрунтування позову посилається на те, що 01.01.2016 між ТОВ «Асоціація дитячого харчування» та ТОВ «Астерс Груп» укладено договір поставки № 1I032791, за умовами якого позивачем було здійснено поставку товару відповідачу, проте відповідач за поставлений товар в повному обсязі не розрахувався, внаслідок чого за ним обліковується заборгованість в розмірі 210467,69 гривень. Про стягнення якої заявлено позов.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 21.05.2019 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 911/1247/19, ухвалено, що справа розглядатиметься в порядку загального позовного провадження, підготовче засідання у справі призначено на 19.06.2019.
11.06.2019 до Господарського суду Київської області від представника відповідача надійшов відзив від 07.06.2019, в якому представник відповідача просить суд в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.
Заперечення обґрунтовані тим, що видаткові накладні, за якими здійснювалась поставка за договором від 01.01.2016 № 1I032791, належним чином не оформлені, оскільки з тексту видаткових накладних неможливо ідентифікувати та встановити повноваження осіб, які отримали поставлений товар, також не надано документів передбачених пунктом 3.6 договору, відтак відповідач має право затримати розрахунки за договором. Крім того, відповідач твердить, що у останнього не виникло обов'язку по оплаті товару за договором, оскільки умовами договору сторони передбачили оплату товару по мірі його реалізації, а позивачем до позову не подано доказів реалізації товару.
Також представник відповідача посилається на те, що позивачем, в порушення п. 14.1 Договору не враховано зарахування зустрічних вимог, у відповідності до укладених між сторонами договору про надання послуг від 01.01.2016 № ВЗ 1І 032791 та договору про надання логістичних послуг від 01.01.2016 № Л 1І032791, на загальну суму 440,98 гривень.
01.07.2019 від позивача надійшли заперечення на відзив на позовну заяву, де зазначив про безпідставність доводів відповідача про недотримання процедури оформлення документів на підтвердження передання товару, оскільки працівники позивача не можуть контролювати та вимагати від працівників відповідача здійснювати оформлення товаросупровідних документів, зокрема, із використанням круглої печатки відповідача та вказав, що посилання відповідача на те, що позивачем не витримано 30 денний строк від моменту реалізації товару є необґрунтованим, тим більше, що за проведеним позивачем моніторингу магазинів відповідача, товар, поставлений позивачем в магазинах відповідача не представлений.
10.07.2019 відповідач надав суду додаткові письмові пояснення, в яких, зокрема, повідомив суд про наявність у залишках нереалізованого товару, поставленого позивачем на суму 67433,10 гривень, крім того повідомив, що за період з 25.10.2018 відповідачем було сплачено на користь позивача 161681,84 гривень, на підтвердження чого надав копії двох платіжних доручень, а тому вважає, що сума заборгованості має становити 56835,64 гривень.
11.07.2019 представником відповідача долучено до матеріалів справи копії актів приймання-передачі виконаних робіт щодо надання позивачу маркетингових та логістичних послуг, на які відповідач посилався у відзиві на позовну заяву, що засвідчують надання відповідачем на користь позивача маркетингових та логістичних послуг, вартість яких має бути врахована при остаточному визначенні суми заборгованості за поставлений товар.
Ухвалами суду від 19.06.2019, 11.07.2019 розгляд справи у підготовчому засіданні відкладався. Ухвалою суду від 11.07.2019 було продовжено строк підготовчого провадження, а ухвалою від 24.07.2019 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 14.08.2019.
В судове засідання 14.08.2019 з'явився представник відповідача. Представник позивача в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та надав клопотання про розгляд справи у відсутності його представника.
Представник відповідача проти задоволення позову заперечував у повному обсязі.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, заслухавши пояснення представників учасників справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
01.01.2016 між ТОВ «Асоціація дитячого харчування» (постачальник) та ТОВ «Астерс Груп» (покупець) укладено договір поставки № 1I032791 (договір), відповідно до умов якого:
- постачальник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, та у відповідності з замовленням покупця, поставити товар, а покупець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, прийняти товар і оплатити його вартість за цінами, зазначеними в накладній, та які не можуть перевищувати цін, узгоджених в специфікації. Поставка товару постачальником здійснюється з метою його оптово/роздрібної реалізації через магазинів «Фуршет» (пункт 1.1 договору);
- товар поставляється постачальником у відповідності з замовленням покупця по асортименту, кількості та цінам в строк, зазначений в замовленні (пункт 3.1 договору);
- пунктом поставки товару за цим договором є склад покупця, адреса якого вказана в замовленні. Поставка товару до місця передачі здійснюється транспортом постачальника. Витрати з транспортування товару до пункту поставки несе постачальник. Датою поставки є дата отримання покупцем товару на складі покупця (пункт 3.4 договору);
- постачальник при поставці відповідної партії товару передає покупцю наступну супровідну документацію:
- накладні, в яких повинно бути чітко зазначено кількість відвантаженого товару, ціна за одиницю товару без ПДВ, вартість без ПДВ, сума ПДВ, загальна вартість з ПДВ, а також номер податкової накладної, сформованої під дану поставку. Одиницею виміру кількості товару вважається одиниця виміру товару для продажу його кінцевому споживачеві в магазинах покупця. Постачальник несе відповідальність за арифметичні помилки в накладних; - товарно-транспортні накладні; - належним чином завірені копії посвідчення якості, ветеринарних свідоцтв чи довідок (для товарів тваринного походження), сертифікатів відповідності, в разі необхідності сертифікат про визнання іноземного сертифікату, гігієнічні висновки (для товарів, що не підлягають обов'язковій сертифікації), інструкції з використання, гарантійні сертифікати, технічні паспорти тощо, що вимагається відповідно до законодавства України для оптової чи роздрібної торгівлі; - погоджений з відповідачем примірник замовлення (пункт 3.6 договору);
- у випадку, якщо товар не виходить на необхідний рівень продаж у роздібній мережі покупця для вказаної категорії товару або якщо товар не був реалізований на протязі строку його придатності, або товар виявився не якісним при тестуванні, покупець направляє на адресу уповноваженого представника постачальника повідомлення про обсяг та причини повернення товару, а також перелік торгівельних точок з яких постачальник зобов'язаний протягом 5 календарних днів з моменту одержання повідомлення від покупця, вивезти такий товар (пункт 3.7.1 договору);
- покупець оформлює повернення товарів за допомогою накладної на повернення товарів (пункт 3.7.2 договору);
- постачальник зобов'язується за власний рахунок організовувати та проводити заходи по стимулюванню збуту товарів в мережі магазинів «Фуршет» в порядку, встановленому сторонами окремими договорами (пункт 4.1 договору);
- перехід права власності на товар від постачальника до покупця здійснюється в момент приймання-передачі товару на складі покупця (пункт 5.1 договору);
- покупець оплачує товар, що поставляється, за цінами, погодженими сторонами в специфікації та підтвердженими у накладних. Ціна на товар і специфікації вказується в гривнях. Ціна повинна відповідати законодавству України та включати не більше 2 знаків після коми (ціна без ПДВ та з ПДВ) (пункт 7.1 договору);
- оплата за товар здійснюється в українській національній валюті в безготівковій формі шляхом перерахування коштів на банківський рахунок постачальника після його реалізації кожні 30 (тридцять) днів після реалізації товару. У випадку якщо день оплати (середа) випадає на вихідний або святковий день, то оплати здійснюються найближчої середи, яка є робочим днем. При цьому сторони домовились про те, що покупець здійснює оплату поставленого товару тільки у випадку, якщо сума за розрахунковий період буде складати не менше, ніж 500,00 (п'ятсот) гривень з кожного магазину (пункт 7.9 договору);
- покупець має право затримати розрахунки з постачальником: - при несвоєчасній оплаті постачальником товарів, робіт, послуг по іншим договорам, укладеним між постачальником та покупцем; - у випадку ненадання/надання неналежно оформленої супровідної документації, передбаченої п. 3.6 договору до моменту надання в повному обсязі належно оформленої супровідної документації; - у випадку невиконання/неналежного виконання п.п. 7.12, 7.13 (із підпунктами) або 7.14 (із підпунктами) цього договору (пункт 7.10 договору);
- даний договір набирає силу з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.2020 (пункт 10.1 договору).
На виконання вказаного договору позивачем було поставлено, а відповідачем прийнято товар на загальну суму 218517,48 гривень, що підтверджується залученими до матеріалів справи копіями видаткових накладних: від 25.10.2018 № 1313 на суму 6238,44 гривень, від 29.11.2018 № 1492 на суму 23442,84 гривень, від 06.12.2018 № 1525 на суму 6035,04 гривень, від 13.12.2018 № 1569 на суму 4555,08 гривень, від 20.12.2018 № 1590 на суму 5709,24 гривень, від 27.12.2018 № 1641 на суму 39578,40 гривень, від 03.01.2019 № 8 на суму 50855,40 гривень, від 10.01.2019 № 36 на суму 4770,36 гривень, від 07.03.2019 № 325 на суму 43458,12 гривень, від 14.03.2019 № 355 на суму 7859,52 гривень, від 21.03.2019 № 395 на суму 7713,72 гривень, від 28.03.2019 № 432 на суму 8476,56 гривень, від 04.04.2019 № 467 на суму 9824,76 гривень.
Позивач стверджує, що в порушення своїх договірних зобов'язань, відповідачем була здійснена лише часткова оплата вартості поставленого товару, у зв'язку з чим заборгованість відповідача перед позивачем становить 210467,69 гривень, що і стало підставою для звернення позивача з даним позовом до суду.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з огляду на наступне.
За змістом ст.ст. 11, 509, 627 Цивільного Кодексу України та ст. 179 Господарського кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, зокрема, з правочинів. Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Майново-господарські зобов'язання між суб'єктами господарювання виникають на підставі договорів. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору.
З огляду на сутність укладеного сторонами договору № 1I032791 від 01.01.2016, він за своєю правовою природою є договором поставки.
Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки.
Згідно зі ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Частиною 1 ст. 692 цього ж кодексу передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
В перебігу розгляду справи, відповідач не заперечував факту отримання товару на загальну суму 218517,48 гривень згідно видаткових накладних: від 25.10.2018 № 1313 на суму 6238,44 гривень, від 29.11.2018 № 1492 на суму 23442,84 гривень, від 06.12.2018 № 1525 на суму 6035,04 гривень, від 13.12.2018 № 1569 на суму 4555,08 гривень, від 20.12.2018 № 1590 на суму 5709,24 гривень, від 27.12.2018 № 1641 на суму 39578,40 гривень, від 03.01.2019 № 8 на суму 50855,40 гривень, від 10.01.2019 № 36 на суму 4770,36 гривень, від 07.03.2019 № 325 на суму 43458,12 гривень, від 14.03.2019 № 355 на суму 7859,52 гривень, від 21.03.2019 № 395 на суму 7713,72 гривень, від 28.03.2019 № 432 на суму 8476,56 гривень, від 04.04.2019 № 467 на суму 9824,76 гривень.
Водночас, у відзиві відповідач посилаючись на ст.ст. 1, 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», зокрема вказує на те, що подані позивачем видаткові накладні не можуть вважатись належними доказами поставки товару, оскільки за вказаними видатковими накладними неможливо ідентифікувати осіб, які отримали товар, у зв'язку із відсутністю печатки боржника, посилань на довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей, наявністю лише підписів без зазначення посади, прізвища та ініціалів.
Зазначені заперечення відповідача судом відхиляються з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.
Частиною 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України» визначено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Належними доказами, які підтверджують наявність чи відсутність заборгованості, а також встановлюють розмір заборгованості, можуть бути виключно первинні документи, оформлені у відповідності до вимог ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 21.02.2018 у справі № 910/5226/17.
З наявних в матеріалах справи видаткових накладних вбачається, що такі оформлені відповідно до положень чинного законодавства, містять відомості про господарську операцію та не є підставою для визнання господарської операції не здійсненою або недійсною.
Як зазначено у п. 9 ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України», неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.
При цьому, умовами укладеного договору сторони не дійшли обов'язкової згоди щодо надання довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей.
В розумінні ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України» та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, довіреність не є первинним документом і не фіксує факт здійснення господарських операцій, а отже й відсутність довіреності не може свідчити про нереальність операції.
Доводи відповідача щодо відсутності на видаткових накладних печатки підприємства відповідача спростовуються нормами ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України», згідно із якою печатка не є обов'язковим реквізитом.
Твердження відповідача про те, що позивачем не було надано останньому документи, визначені у п. 3.6 Договору, суд відхиляє з огляду на наступне.
Умовами п. 3.6 договору сторони передбачили, що при поставці відповідної партії товару постачальник передає покупцю супровідну документацію, зокрема, накладні, в яких повинно бути чітко зазначено кількість відвантаженого товару, ціна за одиницю товару без ПДВ, вартість без ПДВ, сума ПДВ, загальна вартість з ПДВ, а також номер податкової накладної, сформованої під дану поставку. За змістом п. 5.1 договору перехід права власності на товар від постачальника до покупця здійснюється в момент приймання-передачі товару на складі покупця.
Статтею 666 ЦК України передбачено, що якщо продавець не передає покупцеві приналежності товару та документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом з товаром відповідно до договору купівлі-продажу або актів цивільного законодавства, покупець має право встановити розумний строк для їх передання. Якщо приналежності товару або документи, що стосуються товару, не передані продавцем у встановлений строк, покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу та повернути товар продавцеві.
Відповідачем не надано будь-яких доказів відмови від отримання або повернення товару, за видатковими накладними, а також не подано доказів звернення із вимогою до позивача надати належним чином оформлені документи визначені п. 3.6 договору, а відсутність супровідної документації не може заперечувати факт здійснення господарської операції, за наявності інших первинних документів, які оформлені у відповідності до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України».
Отже, надані позивачем копії видаткових накладних сприймаються судом у якості належним та допустимих доказів, що підтверджують факт поставки товару на 218517,48 гривень.
Щодо доводів відповідача про те, що ним сплачено на користь позивача суму більшу ніж зазначає позивач, а саме суму у розмірі 161681,84 гривень, суд приходить до наступних висновків.
На підтвердження зазначених обставин, відповідачем долучено до матеріалів справи копію платіжного доручення від 26.11.2018 на суму 50000 гривень та від 04.03.2019 на суму 111681,84 гривень, що сплачені згідно договору від 01.01.2016.
Водночас, як встановлено судом договір на поставку товару укладено сторонами 01.01.2016 та протягом всього часу між сторонами тривали правовідносини, обумовлені цим договором.
Сторонами в перебігу розгляду справи не заперечувалося того факту, що видаткові накладні, долучені позивачем до матеріалів справи є останніми накладними, що залишилися неоплаченими відповідачем.
Певною мірою зазначені обставини підтверджуються копією акту звіряння взаємних розрахунків, долученою до заперечень позивача проти відзиву від 25.06.2019, що надійшли на адресу суду 01.07.2019.
З цього акту вбачається, що перерахування відповідачем на користь позивача грошових коштів на загальну суму 161681,84 гривень платіжними дорученнями від 26.11.2018 на суму 50000 гривень та від 04.03.2019 на суму 111681,84 гривень позивачем було враховано.
Але оскільки призначення платежу в платіжних дорученнях не містило посилання на вихідні дані видаткових накладних, згідно яких проводилася оплата, а містить посилання тільки на номер і дату укладеного сторонами договору, позивач правомірно зараховував зазначені платежі в рахунок заборгованості, що утворилася в перебігу виконання сторонами умов договору відносно заборгованості, що утворилася за поставками товару, що відбулися до моменту поставки товару за накладними, по яких позивач вимагає стягнення грошових коштів в межах цієї справи.
Тобто сам факт проведення оплати на суму 161681,84 гривень після дати складання видаткових накладних, якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги не створює обов'язку для позивача для зарахування їх позивачем чи врахування судом у якості часткової оплати саме по цим накладним.
Акт звірки станом на 25.06.2019 хоча і підписаний лише з боку позивача але був направлений на адресу відповідача 26.06.2019, отже відповідач мав можливість спростувати обставини, що цим актом зафіксовано, принаймні в частині правильності відображення здійснених поставок та проведених оплат, хоча такою можливістю відповідач не скористався, а тому доводи відповідача в цій частині судом відхиляються, як такі, що на висновки суду не впливають та доводи позивача не спростовують.
Щодо тверджень відповідача, що позивачем не надано доказів реалізації поставленого товару, а тому строк оплати відповідно до умов договорів поставки не настав, суд зазначає таке.
Згідно до частини 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Пунктом 7.9 договору сторони узгодили, що оплата за товар здійснюється в українській національній валюті в безготівковій формі шляхом перерахування коштів на банківський рахунок постачальника після його реалізації кожні 30 (тридцять) днів після реалізації товару. У випадку якщо день оплати (середа) випадає на вихідний або святковий день, то оплати здійснюються найближчої середи, яка є робочим днем. При цьому сторони домовились про те, що покупець здійснює оплату поставленого товару тільки у випадку, якщо сума за розрахунковий період буде складати не менше, ніж 500,00 (п'ятсот) гривень з кожного магазину.
Абзацом другим частини 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Разом із тим, суд зазначає, що реалізація товару, придбаного у відповідача, кінцевому споживачу, не є подією, що неминуче має настати. Товар може бути не реалізовано до завершення терміну придатності, або взагалі бути пошкоджено чи втрачено і зазначене не залежить від волі сторін Договору, чи, принаймні, це не залежить від волі позивача по справі.
Позивач належним чином виконав зобов'язання за договором, здійснивши поставку товару відповідачу, а відтак вправі був очікувати належного виконання відповідачем зустрічного зобов'язання з оплати за поставлений товар.
Пунктом 5.1 договору сторони передбачили, що право власності на товар від постачальника до покупця здійснюється в момент приймання-передачі товару на складі покупця.
Разом із тим, враховуючи передбачений договором порядок оплати товару після його реалізації, всі ризики за договором (в тому числі ризик пошкодження, завершення терміну придатності, ненастання взагалі події реалізації товару) фактично несе продавець, оскільки покупець за умовами договору має оплачувати лише реалізований товар.
Сторони умовами договору передбачили право відповідача повернути позивачу товар у випадку, якщо він не виходить на необхідний рівень продажу у роздрібній мережі відповідача для вказаної категорії товару, або, якщо товар не був реалізований на протязі строку його придатності, або товар виявився неякісним при тестуванні, за умови повідомлення відповідачем позивача про обсяг та причини повернення товару, а також переліку торгівельних точок, з яких позивач зобов'язаний протягом 5 календарних днів з моменту одержання такого повідомлення від відповідача вивезти такий товар.
Крім того, сторонами у договорі не встановлено механізму інвентаризації нереалізованих залишків. Відтак, договором належним чином строк оплати не встановлено, що надає можливість відповідачу будь-яким чином на свій розсуд трактувати строк оплати, ухилятися від виконання зобов'язань з оплати, на що постачальник не має обумовлених договором засобів впливу.
З цих же підстав, судом не приймається до уваги складений відповідачем частковий перелік залишків нереалізованого товару на загальну суму 67433,10 гривень, адже він складений в односторонньому порядку, а наявність залишків може бути справедливо віднесено на ризики саме відповідача, оскільки наявність певного товару у залишках могло стати можливим і внаслідок того, що товар відповідачем взагалі не було виставлено на реалізацію у торгівельній мережі.
Належних та допустимих доказів на підтвердження факту перебування зазначеного товару у конкретних магазинах відповідача суду в перебігу розгляду справи не надано.
Посилання відповідача на те, що докази реалізації товару мають надаватися саме позивачем судом відхиляються з огляду на те, що позивач не має вільного доступу до комерційної діяльності відповідача, його звітності, руху та обліку товару, переміщення його серед магазинів мережі відповідача.
Відповідно до ч. 3. ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Всі заперечення відповідача є свідченням того, що зазначені принципи ним ігноруються.
В силу частин 1, 3 ст. 212 Цивільного кодексу України особи, які вчиняють правочин, мають право обумовити настання або зміну прав та обов'язків обставиною, щодо якої невідомо, настане вона чи ні (відкладальна обставина). Якщо настанню обставини недобросовісно перешкоджала сторона, якій це невигідно, обставина вважається такою, що настала.
Судом встановлено, що поставка товару на користь відповідача відбулася у 2018-2019 роках, будь-яких доказів звернення відповідача до позивача з повідомленням про повернення товару із зазначенням, що він не реалізований, не виходить на необхідний рівень продажу або сплив його строк придатності чи з інших причин до суду не надано.
З огляду на викладене, суд вважає, що ненадання позивачем доказів реалізації товару не може свідчити про відсутність у відповідача обов'язку сплатити отриманий товар.
Відповідач також наголошує на тому що 01.01.2016 між ТОВ «Асоціація дитячого харчування» (замовник) та ТОВ «Астерс Груп» (виконавець) укладено договір про надання послуг № ВЗ 1І032791 відповідно до умов якого замовник доручає, а виконавець зобов'язується надати замовнику за плату маркетингові послуги, стосовно товарів, поставлених замовником за договором від 01.01.2016 № 1І032791.
Також між сторонами 01.01.2016 укладено договір про надання логістичних послуг № Л 1І032791 відповідно до умов якого замовник доручає, а виконавець зобов'язується надати замовнику за плату логістичні послуги, стосовно товарів, поставлених замовником за договором від 01.01.2016 №Л 1І032791.
Сторони погодили, що оплата за надані послуги, за вказаними договорами, здійснюється, зокрема, шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог.
Відповідач посилається на те, що на виконання умов договору від 01.01.2016 про надання послуг № ВЗ 1І032791, ТОВ «Астерс Груп» надало послуги ТОВ «Асоціація дитячого харчування» на суму 18,52 гривень, на підтвердження чого надано Акт прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) від 30.04.2019 № 3900030133, підписаний зі сторони виконавця.
Також, на виконання умов договору від 01.01.2016 про надання послуг № Л 1І032791, ТОВ «Астерс Груп» надано послуги ТОВ «Асоціація дитячого харчування» на суму 422,46 гривень, на підтвердження чого складено Акт прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) від 30.04.2019 № 3900029953, підписаний зі сторони виконавця.
Пунктом 14.1 договору від 01.01.2016 № 1І032791 сторони узгодили, що покупець має право зменшити суму, що належить до сплати постачальнику за товар, на суму штрафних санкцій, які зобов'язаний сплатити постачальник, вартості товарів, повернутих постачальникові, послуг, а також іншої заборгованості, що має бути сплачена постачальником згідно з цим договором або іншим договором, укладених між постачальником та покупцем, шляхом проведення заліку зустрічних однорідних вимог, коли це не заборонено українським законодавством. Залік зустрічних вимог проводиться покупцем без підписання сторонами додаткових документів (актів заліку зустрічних вимог, протоколів заліку зустрічних вимог, тощо). Зарахування зустрічних вимог може здійснюватись за письмовою заявою покупця.
Так, відповідач вказує, що у зв'язку з тим, що у позивача перед позивачем існувала заборгованість за вищевказаними договорами, відповідачем в свою чергу проведено зарахування зустрічних вимог на загальну суму 440,98 гривень, а тому розмір заборгованості має складати 210026,71 гривень (210467,69-440,98=210026,71).
Відповідно до ст. 601 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.
Зарахування зустрічних однорідних вимог є способом припинення одночасно двох зобов'язань, в одному - одна сторона є кредитором, а інша - боржником, а в другому - навпаки (боржник у першому зобов'язанні є кредитором у другому). Допускаються випадки, так званого часткового зарахування, коли одне зобов'язання (менше за розміром) зараховується повністю, а інше (більше за розміром) - лише в частині, що дорівнює розміру першого зобов'язання. В такому випадку зобов'язання в частині, що залишилася, може припинятися будь-якими іншими способами.
При цьому вимоги, які можуть підлягати зарахуванню, мають відповідати таким умовам: 1) бути зустрічними (кредитор за одним зобов'язанням є боржником за іншим, а боржник за першим зобов'язанням є кредитором за другим); 2) бути однорідними; 3) строк виконання щодо таких вимог настав, не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.
В свою чергу характер зобов'язань, їх мета, зміст та види при зарахуванні не мають значення. Зустрічні вимоги мають бути однорідними за своєю юридичною природою та матеріальним змістом.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 27.03.2019 у справі № 910/7347/18.
Суд приходить до висновку, що хоча заявлені відповідачем зустрічні вимоги є дійсно зустрічними та однорідними, однак, належних та допустимих доказів того, що строк виконання зобов'язання за договорами: від 01.01.2016 № ВЗ 1І032791 та від 01.01.2016 № Л 1І032791 (договорів в межах виконання яких, як твердить відповідач, відбулось зустрічне зарахування однорідних вимог) настав, суду не надано.
Сторони умовами вказаних договорів погодили, що замовник зобов'язаний підписати переданий виконавцем в 2-х примірниках акт прийому-передачі наданих послуг протягом 5 робочих днів з дати його отримання. Якщо протягом встановленого строку замовник не підпише акт або не дасть свої зауваження, послуги будуть вважатись прийнятими у відповідності до всіх умов цього договору. У цьому випадку на акті робиться запис: «Зауважень від замовника у визначений строк не надійшло», після чого цей акт є підставою для розрахунків сторін за цим договором (пункти 3.4 договору).
11.07.2019 відповідачем долучено копії зазначених актів до матеріалів справи. На цих копіях зроблено запис «зауважень від замовника у визначений строк не надійшло».
При цьому, запис про це зроблено представником відповідача ОСОБА_1 .
ОСОБА_1 є адвокатом та здійснює представництво інтересів відповідача у цій справі на підставі довіреності, виданої відповідачем. Його повноваження, як представника обмежно правом подання доказів, їх збиранням та долученням до матеріалів справи.
Жодних відомостей на підтвердження повноважень на документальне оформлення господарської діяльності відповідача, оформлення, складання та підписання ним первинних документів, що фіксують здійснення відповідачем господарської діяльності суд не надано.
Оскільки проставлення зазначеного запису відноситься до компетенції особи, що перебуває у трудових відносинах із підприємством чи здійснює відповідний документообіг послуг, що надаються відповідачем в процесі здійснення господарської діяльності на іншій правовій підставі, та враховуючи, що довіреність на представника відповідача на підтвердження його повноважень в суді не містить повноважень на ведення документообігу відповідача, проставлення такого запису представником ОСОБА_1 на первинному документі відповідача не може бути сприйнято судом, у якості належного доказу дотримання сторонами положень п. 3.4. договорів 01.01.2016 № Л 1І032791 про надання логістичних послуг та № ВЗ 1І032791 про надання послуг.
З огляду на викладене, суд, з урахуванням положень п. 4 ч. 2 ст. 129 Конституції України, ст.ст. 73, 74 Господарського процесуального кодексу України, позбавлений можливості прийняти ці акти, як докази виникнення у відповідача зустрічних вимог до позивача, що могли б бути зараховані в рахунок невиконаних зобов'язань відповідача.
Суд дійшов висновку про задоволення позову у повному обсязі та стягнення з відповідача на користь позивача 210467,69 гривень.
Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються судом на відповідача у повному обсязі.
Керуючись ст. ст. 4, 12, 73, 74, 86, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Асоціація дитячого харчування» задовольнити повністю.
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Астерс Груп» (08205, Київська область, м. Ірпінь, вул. Лісова, 6 Г, код ЄДРПОУ 35995595) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Асоціація дитячого харчування» (49089, м. Дніпро, пров. Архітектурний, буд. 5, код ЄДРПОУ 30394678) 210467,69 гривень основного боргу та 3157,02 гривень судового збору.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення у відповідності до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 частини 1 Розділу XI «Перехідні положення» цього Кодексу.
Повний текст рішення складено та підписано 19.08.2019.
Суддя Р.М. Колесник