ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
19.08.2019Справа № 910/8518/19
За позовомПриватного акціонерного товариства «Просто-страхування»
до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Київ Ре»
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача ОСОБА_1
простягнення 24906,40 грн
Суддя Смирнова Ю.М.
Без виклику учасників справи
Приватне акціонерне товариство «Просто-страхування» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Київ Ре» суми відшкодування у розмірі 24906,40 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Приватним акціонерним товариством «Просто-страхування» на підставі договору добровільного страхування наземних транспортних засобів №PVP.S №1803539 від 16.11.2018 внаслідок настання страхової події - дорожньо-транспортної пригоди (надалі - ДТП) виплачено страхове відшкодування власнику автомобіля Hyundai, державний номер НОМЕР_1 , а тому позивачем відповідно до положень ст. 27 Закону України «Про страхування» та ст. 993 Цивільного кодексу України отримано право вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду. Відповідальність власника транспортного засобу - автомобіля Dacia, реєстраційний номер НОМЕР_2 , водієм якого скоєно ДТП, застрахована Товариством з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Київ Ре» на підставі договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АМ/4229177, а тому позивач вказує, що обов'язок з відшкодування збитків покладається на відповідача.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.07.2019 за вказаним позовом відкрито провадження у справі №910/8518/19, вирішено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи, залучено до участі у справі ОСОБА_1 третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача, а також встановлено строк для подання відзиву на позов - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали.
Ухвала суду про відкриття провадження у справі від 08.07.2019 вручена відповідачу 15.07.2019, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №0103051173248.
Однак, відповідач відзив на позов не надав.
Відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Третя особа пояснень щодо позову не надала, своїм правом не скористалась.
За приписами ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.
Оскільки клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін до суду не надходило, у відповідності до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними у справі матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, Господарський суд міста Києва
16.11.2018 між Приватним акціонерним товариством «Просто-страхування» (страховик) та ОСОБА_2 (страхувальник) укладено договір добровільного страхування наземних транспортних засобів №PVP.S №1803539 (надалі - Договір), об'єктом страхування за яким є майнові інтереси страхувальника, що не суперечать законодавству України, пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням майном, а саме: автомобілем Hyundai, державний номер НОМЕР_1 , на випадок настання страхових випадків, зокрема, пошкодження чи знищення транспортного засобу або його частин внаслідок ДТП.
23.01.2019 о 20 год 05 хв в місті Києві на перехресті вул. Саксаганського - вул. В.Васильківської сталася ДТП, а саме: ОСОБА_1 , керуючи автомобілем Dacia, реєстраційний номер НОМЕР_2 , під час руху в напрямку стрілки зеленого кольору на рівні червоного сигналу, не зайняв відповідну крайню ліву смугу та не надав дорогу автомобілю Hyundai, державний номер НОМЕР_1 , що рухався з іншого напрямку та здійснив з ним зіткнення. В результаті ДТП обидва автомобілі отримали механічні пошкодження.
ДТП сталася внаслідок порушення водієм ОСОБА_1 . п.п. 2.3 б), 16.9 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306, що підтверджується постановою Голосіївського районного суду м. Києва від 22.03.2019 у справі №752/2736/19, відповідно до якої ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
На підставі страхового акта №134546 від 13.02.2019, у відповідності до розрахунку суми страхового відшкодування, визначеного вказаним актом, та заяви страхувальника про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування позивач, виконуючи свої зобов'язання за Договором, здійснив відшкодування завданої шкоди внаслідок спірної ДТП шляхом перерахування коштів у сумі 25906,40 грн на рахунок виконавця ремонтних робіт - Фізичної особи-підприємця Бойченка Владислава Леонідовича, що підтверджується платіжним дорученням №2998 від 14.02.2019.
Статтею 27 Закону України «Про страхування» та ст. 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Таким чином, до позивача перейшло в межах суми 25906,40 грн право вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Із постанови Голосіївського районного суду м. Києва від 22.03.2019 у справі №752/2736/19 вбачається, що транспортний засіб - автомобіль Dacia, реєстраційний номер НОМЕР_2 , водієм якого спричинено ДТП, що потягнуло завдання шкоди власнику автомобіля Hyundai, державний номер НОМЕР_1 , знаходився під керуванням ОСОБА_1 .
Частинами 1, 2 ст. 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.
Таким чином, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.
Вина особи, яка керувала автомобілем Dacia, реєстраційний номер НОМЕР_2 , встановлена у судовому порядку.
Згідно з інформацією з єдиної централізованої бази даних, наданою Моторним (транспортним) страховим бюро України на запит суду, станом на момент ДТП цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації автомобіля Dacia, реєстраційний номер НОМЕР_2 , була застрахована Товариством з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Київ Ре» на підставі договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АМ/4229177 з встановленим розміром страхової суми за шкоду заподіяну майну - 100000,00 грн, франшизи - 1000,00 грн.
Відповідно до п. 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Положеннями ст. 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.
У відповідності до рахунку-фактури №12280119 від 28.01.2019, виставленого виконавцем ремонтних робіт - Фізичною особою-підприємцем Бойченком Владиславом Леонідовичем, вартість відновлювального ремонту автомобіля Hyundai, державний номер НОМЕР_1 , внаслідок пошкодження транспортного засобу в результаті ДТП, становить 42866,00 грн.
Відповідачем не було надано заперечень щодо переліку та вартості робіт, зазначених у рахунку-фактурі №12280119 від 28.01.2019.
Суд відзначає, що страховик відповідальності винної у ДТП особи на підставі спеціальної норми ст. 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» здійснює відшкодування витрат, пов'язаних з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.
Відповідно до п. 7.38, 7.39 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24.11.2003 №142/5/2092 (у редакції наказу Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24.07.2009 №1335/5/1159) (надалі - Методика), значення Е З приймається таким, що дорівнює нулю для нових складників та для складників КТЗ, строк експлуатації яких не перевищує, зокрема: 5 років - для легкових КТЗ виробництва країн СНД; 7 років - для інших легкових КТЗ.
До позовної заяви позивачем додано копію Звіту №134546 від 08.05.2019 про визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу, складеного суб'єктом оціночної діяльності - Фізичною особою-підприємцем Каретою Олександром Євгеновичем. У вказаному звіті оцінювачем визначено, що коефіцієнт фізичного зносу складових транспортного засобу Hyundai, державний номер НОМЕР_1 , становить 0,4213.
Таким чином, враховуючи дані, наведені в рахунку-фактурі №12280119 від 28.01.2019, а також дані щодо значення коефіцієнта фізичного зносу пошкодженого транспортного засобу, визначені у Звіті №134546 від 08.05.2019, вартість відновлювального ремонту транспортного засобу - автомобіля Hyundai, державний номер НОМЕР_1 , з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу становить 30957,53 грн (28266,00 грн (загальна вартість запчастин) х (1-0,4213) + 14600,00 грн (загальна вартість робіт та матеріалів), а до позивача перейшло право вимоги в межах суми 25906,40 грн.
Отже, враховуючи визначені полісом №АМ/4229177 розміри лімітів відповідальності та франшизи, розмір шкоди, право на вимогу якої перейшло до позивача, а також вартість відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу, по спірному страховому випадку відповідач зобов'язаний відшкодувати позивачу витрати в розмірі 24906,40 грн (25906,40 грн мінус 1000,00 грн франшизи за полісом).
Для долучення до матеріалів справи позивачем надано копію заяви про страхове відшкодування, за змістом якої позивач звертався до відповідача із заявою про виплату страхового відшкодування за наслідками ДТП, що сталася 23.01.2016.
Однак, як свідчать матеріали справи, вказана заява залишена відповідачем без відповіді.
За приписами ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ст. 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Товариством з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Київ Ре» заперечень проти позову не наведено, доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надано.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача суми відшкодування у розмірі 24906,40 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
У відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.
У позовній заяві Приватне акціонерне товариство «Просто-страхування» просило також стягнути з відповідача 5000,00 грн судових витрат, пов'язаних із оплатою професійної правничої допомоги.
Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Згідно ст. 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригінала ордеру адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.
У разі неподання відповідних документів у господарського суду відсутні підстави для покладення на іншу сторону зазначених сум.
Вирішуючи питання про такий розподіл, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.
Витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України «Про адвокатуру».
За приписами ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
Позивачем долучено до позовної заяви копію Ордера серії КС №444173, виданого на представництво інтересів Приватного акціонерного товариства «Просто-страхування» Адвокатським бюро «Синюк та партнери»; копію посвідчення адвоката України на ім'я ОСОБА_5 ; копію Свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії КС№6423/10 від 15.02.2018 та копію Договору про надання правової допомоги №23 від 03.01.2019, укладеного між Приватним акціонерним товариством «Просто-страхування» та Адвокатським бюро «Синюк та партнери».
Відповідно до п. 1.1 даного договору клієнт доручає, а адвокатське бюро приймає на себе зобов'язання надавати юридичну допомогу в обсязі та на умовах, передбачених цим договором.
Згідно з п. 4.1 договору вартість наданих послуг адвокатське бюро визначає самостійно після одержання від клієнта замовлення на надання юридичної допомоги та виставляє клієнту відповідний рахунок.
У п. 4.5 договору зазначено, що за результатами надання юридичної допомоги складається акт, що підписується представниками кожної із сторін. В акті вказуються обсяг наданої адвокатським бюро юридичної допомоги і її вартість.
Невід'ємним додатком до договору є Реєстр справ, в якому зазначено, що адвокатське бюро приймає від позивача справи, серед яких страхова справа №134546, страхувальник - ОСОБА_2 , учасник ДТП - ОСОБА_1 , сума збитку - 25906,40 грн.
Судом встановлено, що 30.04.2019 між сторонами було складено Акт виконаних робіт, в якому, зокрема, зазначено, що витрати на правову допомогу адвоката (гонорар) за вище вказану справу становить 5000,00 грн.
В той же час позивачем не надано суду відповідного рахунку на оплату послуг із надання правової допомоги, а також відповідних належних доказів сплати позивачем визначеної вартості послуг із надання правової допомоги.
Надані суду платіжні доручення №6099 від 03.04.2019 та №6100 від 03.04.2019 не приймаються судом в якості належного доказу понесених судових витрат на послуги із надання правової допомоги, оскільки вказані платіжні доручення підтверджують сплату таких витрат за договором №1 від 16.04.2018, а не за договором про надання правової допомоги № 23 від 03.01.2019.
За таких обставин, суд не вбачає підстав для відшкодування судових витрат, пов'язаних із наданням позивачу правової допомоги, у розрізі розгляду вказаної судової справи.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 73, 74, 76-80, 129, 236, 237, 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Київ Ре» (03680, м.Київ, вулиця Анрі Барбюса, будинок 13-Б, ідентифікаційний код 33442139) на користь Приватного акціонерного товариства «Просто-страхування» (04050, м.Київ, вулиця Герцена, будинок 10, ідентифікаційний код 24745673) суму страхового відшкодування у розмірі 24906 (двадцять чотири тисячі дев'ятсот шість) грн 40 коп. та судовий збір у розмірі 1921 (одна тисяча дев'ятсот двадцять одна) грн 00 коп.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення, відповідно до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення. При цьому, згідно з п.п.17.5 п. 17 Розділу XI «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Суддя Ю.М. Смирнова