ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
06.08.2019Справа № 910/1303/19
Господарський суд міста Києва у складі судді Гулевець О.В. за участю секретаря судового засідання Письменної О.М., розглянувши матеріали господарської справи
за позовом Акціонерного товариства "Укртрансгаз"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Український сучасний турбінний комплекс"
про стягнення 5 430 120,00 грн.
за участю представників:
від позивача: Васійчук Л.Ф.
від відповідача: Кулигін А.Є.
Акціонерне товариство "Укртрансгаз" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Український сучасний турбінний комплекс" про стягнення 7586250,00 грн., з яких: 5462100,00 грн. пеня та 2124150,00 грн. - штраф.
В обґрунтування позовних вимог позивач в позовній заяві посилається на порушення відповідачем умов укладеного між сторонами договору про закупівлю товару №т-98/1711000251 від 08.11.2017 в частині здійснення поставки у визначений договором термін, в зв'язку з чим позивачем нараховані пеня та штраф у вказаному розмірі.
В результаті автоматизованого розподілу матеріали вказаного вище позову передано на розгляд судді ОСОБА_1
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.02.2019 прийнято вказану позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі №910/1303/19, розгляд справи постановлено здійснювати в порядку загального позовного провадження, підготовче засідання у справі призначити на 26.03.2019.
19.03.2019 через відділ діловодства суду від відповідача надійшов відзив на позов, в якому відповідач проти позову заперечив, посилаючись на те, що позивачем не було дотримано досудового врегулювання спору, встановленого п. 8.1. договору, у зв'язку із чим, позов підлягає залишенню без розгляду. Разом з відзивом на позов відповідачем подано клопотання про залишення без розгляду позову.
Оскільки судом не встановлено визначених ст. 226 ГПК України підстав для залишення позову без розгляду, з огляду на те, що у даному спорі законом не встановлено обов'язку вжиття заходів досудового врегулювання спору, суд прийшов до висновку про відсутність підстав для залишення позову без розгляду, у зв'язку із чим клопотання відповідача задоволенню не підлягає.
22.03.2019 через відділ діловодства суду від позивача надійшла відповідь на відзив.
Розпорядженням керівника апарату Господарського суду міста Києва № 05-23/620 від 25.03.2019, у зв'язку із звільненням судді ОСОБА_1 , призначено повторний автоматизований розподіл судової справи № 910/1303/19.
В результаті повторного автоматизованого розподілу справи №910/1303/19, зазначена справа була передана на розгляд судді Гулевець О.В.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.03.2019 суддею Гулевець О.В. прийнято справу №910/1303/19 до свого провадження, підготовче засідання призначено на 18.04.2019.
09.04.2019 через відділ діловодства суду від відповідача надійшов відзив на позов, в якому відповідач заперечуючи позовні вимоги посилається на те, що позивачем не було дотримано досудового врегулювання спору, встановленого п. 8.1. договору. Відповідачем зазначено, що сторонами було продовжено строк дії до 31.05.2018, сторонами було відкладено строки поставки на підстав рознарядки від 08.12.2017, в той час як другої рознарядки позивачем надано не було. Також, відповідач в обґрунтування своїх заперечень посилається на те, що виробником продукції здійснено затримання строку виготовлення та поставки продукції відповідачу, у зв'язку із чим останній був позбавлений можливості своєчасно здійснити поставку товару позивачу. У відзиві на позов відповідачем на підставі ст. 233 ГК України, ст. 551 ЦК України заявлено про зменшення розміру пені та штрафу.
18.04.2019 через відділ діловодства суду від відповідача надійшло клопотання про залишення позову без розгляду та клопотання про відкладення розгляду справи.
В судовому засідання 18.04.2019, суд розглянувши клопотання відповідача про залишення позову без розгляду, суд відмовив в його задоволенні.
У своєму клопотанні відповідач просить суд залишити без розгляду позовну заяву Акціонерного товариства "Укртрансгаз" посилаючись на те, що у довіреності від 29.12.2018, виданої ОСОБА_2 на представництво позивача не зазначено, що повноваження з представництва АТ "Укртрансгаз" надано ОСОБА_2 як адвокату.
За змістом частини 4 статті 60 Господарського процесуального кодексу України повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".
Конституцією України проголошено, що утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави (частина 2 статті 3 Конституції України).
У відповідності до статті 131-2 Конституції України, обов'язковою вимогою для здійснення представництва іншої особи у суді є те, що таке представництво може здійснювати виключно адвокат (за винятком випадків, встановлених законом).
Правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні регулюються Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".
Частиною 1 статті 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" закріплено перелік документів, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги: - договір про надання правової допомоги; - довіреність; - ордер; - доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
Частиною 3 статті 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" встановлено, що повноваження адвоката як захисника або представника в господарському, цивільному, адміністративному судочинстві, кримінальному провадженні, розгляді справ про адміністративні правопорушення, а також як уповноваженого за дорученням у конституційному судочинстві підтверджуються в порядку, встановленому законом.
Жодна норма Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" не встановлює, що в довіреності, виданій на ім'я фізичної особи - адвоката, обов'язково зазначається про те, що такий представник є саме адвокатом. Таких вимог не містить ні Господарський процесуальний кодекс України, ні Цивільний кодекс України, яким врегульовано питання представництва за довіреністю.
У даному випадку важливим є, щоб особа, яка здійснює представництво за довіреністю, мала статус адвоката та отримала свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю. Тоді як довіреність визначає лише повноваження адвоката, межі наданих представникові прав та перелік дій, які він може вчиняти для виконання доручення.
З огляду на наведене, суд вважає необґрунтованими доводи відповідача про те, що у тексті довіреності, на підставі якої адвокат здійснює представництво у суді, обов'язково повинно бути вказано, що її видано саме адвокату.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 12.10.2018 у справі №908/1101/17.
Посилання відповідача на те, що позивачем не надано рішення на підтвердження повноважень у ОСОБА_3 видавати довіреність на представництво АТ "Укртрансгаз" не приймаються судом до уваги, оскільки рішення акціонера №182 від 27.04.2018, №222 від 27.11.2018 про обрання ОСОБА_3 тимчасово виконуючого обов'язки Президента та продовження строку повноважень ОСОБА_3 знаходяться в відкритому доступі на офіційному сайті АТ "Укртрансгаз".
З урахуванням наведеного, суд прийшов до висновку про необґрунтованість клопотання відповідача про залишення позову без розгляду, у зв'язку із чим, відмовив в його задоволенні.
В судовому засіданні 18.04.2019 оголошено перерву в підготовчому засіданні до 21.05.2019.
02.05.2019 через відділ діловодства суду від позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог.
21.05.2019 через відділ діловодства суду від відповідача надійшло клопотання про відкладення підготовчого засідання та заперечення у порядку ст. 167 ГПК України. У своїх запереченнях відповідачем зазначено, що позивачем заявлено до стягнення пеню у сумі більшій ніж визначено у розрахунку доданого до заяви про уточнення.
В судовому засіданні 21.05.2019 судом розглянуто заяву позивача про уточнення позовних вимог та встановлено наступне.
Так, у своїй заяві вих. №1001вих-19-1903 від 24.04.2019 позивач просить суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 3 356 130,00 грн. та 7% штрафу у розмірі 2124150,00 грн.
У відповідності до п. 2 ч. 2 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.
Судом встановлено, що вище зазначена заява позивача є по своїй суті заявою про зменшення позовних вимог.
Оскільки заява позивача відповідає вимогам ст. 46 Господарського процесуального кодексу України, суд прийняв вказану заяву до розгляду, у зв'язку із чим, розгляд справи здійснюється у редакції вимог заяви про уточнення (зменшення) позовних вимог.
В судовому засіданні 21.05.2019 продовжено строк підготовчого провадження у справі №910/1303/19, про що постановлено ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання та відкладено підготовче засідання на 11.06.2019.
11.06.2019 через відділ діловодства суду від відповідача надійшло клопотання про відкладення підготовчого засідання.
25.06.2019 через відділ діловодства суду від відповідача надійшли клопотання про об'єднання в одне провадження справ №910/1303/19 та №910/8252/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Український сучасний турбінний комплекс" до Акціонерного товариства "Укртрансгаз" про стягнення штрафних санкцій у розмірі 348091,78 грн. та клопотання про зменшення позовних вимог Акціонерного товариства "Укртрансгаз" у справі №910/1303/19 за рахунок і на розмір позовних вимог, заявлених у справі №910/8252/19.
26.06.2019 через відділ діловодства суду від позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог, в якій позивачем заявлено до стягнення з відповідача пені у розмірі 3 305 970,00 грн. та 7% штрафу у розмірі 2 124 150,00 грн. (згідно розрахунку додаткового до заяви вих. №1001вих-19-1903 від 24.04.2019).
В судовому засіданні 26.06.2019 представник відповідача надав суду додаткові пояснення, в яких відповідач, у разі прийняття рішення про задоволення позовних вимог, просив суд зменшити розмір неустойки (штрафу та пені) та стягнути з відповідача 30% (1 629 036,00 грн.) від заявлених позовних вимог.
В судовому засіданні 26.06.2019, судом встановлено, що заява позивача про уточнення позовних вимог вих. №1001вих-19-2573 від 26.06.2019 є по своїй суті заявою про зменшення позовних вимог та відповідає вимогам ст. 46 Господарського процесуального кодексу України. Судом прийнято вказану заяву до розгляду, у зв'язку із чим, розгляд справи здійснюється у редакції вимог заяви про уточнення (зменшення) позовних вимог.
Також, в судовому засіданні 26.06.2019 суд розглянув клопотання відповідача про об'єднання в одне провадження справ №910/1303/19 та №910/8252/19, відмовив в його задоволенні, з огляду на наступне.
Частиною 3 статті 173 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що об'єднання справ в одне провадження допускається до початку підготовчого засідання, а у спрощеному позовному провадженні - до початку розгляду справи по суті у кожній із справ.
Відповідно до частини 2 статті 173 Господарського процесуального кодексу України суд з урахуванням положень частини першої цієї статті може за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи об'єднати в одне провадження декілька справ за позовами: 1) одного й того самого позивача до одного й того самого відповідача; 2) одного й того самого позивача до різних відповідачів; 3) різних позивачів до одного й того самого відповідача.
Оскільки клопотання відповідача подане після початку підготовчого засідання, а також приймаючи до уваги те, що вказані справи мають різний предмет, пов'язані поданням різних доказів, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання відповідача про об'єднання в одне провадження справ №910/1303/19 та №910/8252/19, у зв'язку із чим відмовив у задоволенні відповідного клопотання відповідача.
Клопотання відповідача про зменшення позовних вимог Акціонерного товариства "Укртрансгаз" у справі №910/1303/19 на розмір позовних вимог, заявлених у справі №910/8252/19, також не підлягає задоволенню так як нормами Господарського процесуального кодексу України не передбачено правових підстав для зменшення вимог у даній справі на суму вимог, заявлених відповідачем за позовом у іншій справі.
В судовому засіданні 26.06.2019, враховуючи відсутність клопотань та повідомлень учасників судового процесу про намір вчинити дії, строк вчинення яких обмежений підготовчим провадженням, відсутність інших клопотань, заяв від сторін, судом закрито підготовче провадження та призначено справу №910/1303/19 до судового розгляду по суті на 24.07.2019, про що постановлено ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання.
24.07.2019 через відділ діловодства суду від відповідача надійшло клопотання про відкладення судового засідання.
В судовому засіданні 24.07.2019 судом відкладено розгляд справи по суті на 06.08.2019.
Представник позивача в судовому засіданні 06.08.2019 надав пояснення по суті позовних вимог, просив суд позов задовольнити.
Представник відповідача надав пояснення по суті заперечень, проти позову заперечив. Також, представник відповідача надав пояснення щодо заявленого клопотання про зменшення розміру неустойки (штрафу та пені) до 30%, просив суд у разі задоволення позовних вимог зменшити розмір штрафних санкцій.
В судовому засіданні 06.08.2019 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши надані документи та матеріали, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд
08.11.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Український сучасний турбінний комплекс" (продавець, відповідач) та Публічним акціонерним товариством "Укртрансгаз" в особі філії "Виробниче ремонтно-технічне підприємство "Укргазенергосервіс" (покупець, позивач) за результатом проведеної процедури публічної закупівлі, укладено договір про закупівлю товару №т-98/1711000251, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується протягом строку дії договору поставити та передати у власність покупцю товари: Турбіни та мотори код згідно із ЄЗС ДК 021:2015 - 42110000-3 (Запасні частини до ГТ-750-6) (далі - товари), зазначені в підписаній сторонами Специфікації, яка є додатком до договору, а покупець зобов'язується прийняти і оплатити ці товари.
Найменування, номенклатура (асортимент) товару, технічні вимоги і якісні характеристики товарів, їх кількість та ціна за одиницю товару обумовлюються у підписаній сторонами Специфікації (п. 1.2. договору).
Кількість товарів, що поставляються за договором, зазначена в Специфікації до договору (п. 2.1. договору).
Відповідно до п. 3.1., договору, ціна цього договору становить 30 345 000,00 грн., у тому числі ПДВ - 5 057 500,00 грн.
Ціна за одиницю товару зазначена в Специфікації до договору (п. 3.2. договору).
Специфікацією на поставку товару для ВРТП "Укргазенергосервіс" сторони погодили, що найменування, асортимент товару, технічні вимоги і якісні характеристики товару, кількість та ціну товару.
Відповідно до п. 5.1 договору сторони погодили, що передбачено, що термін поставки товарів: партіями в період, зазначений в пункті 1.1. розділу 1 цього договору, але не пізніше 30 (тридцяти) календарних днів після надання покупцем письмової рознарядки на передачу кожної окремої партії товарів, в якій зазначається: найменування, кількість товару та адреса місця доставки товару.
Договір набирає чинності з дня його підписання і діє в частині поставки товару до 31.12.2017, а в частині розрахунків - до їх повного виконання (п. 9.1 договору).
Додатковою угодою №1 від 29.12.2017 сторони погодили, що у зв'язку з тим, що постачальник немає можливості поставити товар: Турбіни та мотори код згідно із ДК 021:2015 - 42110000-3 (Запасні частини до ГТ-750-6) в термін зазначений в договорі, пов'язаний із тривалістю виробництва товару на заводах-виробниках та затримкою процедури оформлення документів митного контролю на товар подвійного (військово-цивільного) призначення і керуючись положеннями п.4 ч.4 ст.36 Закону України "Про публічні закупівлі" №922-VIII від 25.12.2015 року та відповідно до пунктів 10.2 та 10.5 розділу 10 договору, сторони дійшли згоди продовжити строк дії договору до 31 травня 2018 року та виконання зобов'язань щодо поставки товару, для чого домовились внести до договору наступні зміни: пункт 9.1 розділу 9 договору змінити і викласти в наступній редакції: "9.1. Цей Договір набирає чинності з дня його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення підписів печатками сторін і діє: - в частині поставки товарів - до 31 травня 2018 року, - в частині розрахунків - до повного здійснення".
Відповідно до пп. 7.2.2. п. 7.2. договору, за порушення строків поставки товару або недопоставку товару постачальник сплачує покупцю пеню в розмірі 0,1 відсотка вартості товару, поставку якого прострочено та/або недопоставлено, за кожен день такого прострочення, а за прострочення поставки товару понад 30 (тридцять) днів, постачальник додатково сплачує штраф у розмірі семи відсотків вартості товару поставку якого прострочено.
Позивач в обґрунтування позову посилається на те, що позивачем було надано відповідачу рознарядку №3201ВИХ-17-683 від 08.12.2017 на поставку продукції. Вказана рознарядка отримана відповідачем, що підтверджується відповідною відміткою представника відповідача на рознарядці.
В свою чергу, згідно із видатковими накладними №РН-0000009 від 13.07.2018, №РН-0000010 від 04.10.2018 відповідачем було здійснено поставку товару в повному обсязі на загальну суму 30 345 000,00 грн., проте з порушенням умов щодо терміну поставки товару.
У зв'язку із простроченням відповідачем зобов'язання за договором в частині поставки товару у строки погоджені сторонами, позивачем у редакції заяви вих. №1001вих-19-2573 від 26.06.2019 про уточнення (зменшення) позовних вимог заявлено вимоги про стягнення з відповідача пені у розмірі 3 305 970,00 грн. (за період з 01.06.2018 по 12.07.2018, з 01.06.2018 по 03.10.2018) та 7% штрафу у розмірі 2 124 150,00 грн.
Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно із п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків.
Згідно із ст. 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).
Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно із ч. 1 ст. 662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Статтею 663 Цивільного кодексу України передбачено, що продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Умовами договору сторони погодили, що відповідач зобов'язаний здійснювати поставку товару протягом строку дії договору, але не пізніше 30 (тридцяти) календарних днів після надання позивачем письмової рознарядки на передачу кожної окремої партії товарів, в якій зазначається: найменування, кількість товару та адреса місця доставки товару.
Відповідно до рознарядки позивача №3201ВИХ-17-683 від 08.12.2017, отриманою відповідачем 08.12.2017, відповідач повинен поставити позивачу товару у строк до 07.01.2018 включно.
Водночас, додатковою угодою №1 від 29.12.2017 сторони погодили, що у зв'язку з тим, що постачальник немає можливості поставити товар: Турбіни та мотори код згідно із ДК 021:2015 - 42110000-3 (Запасні частини до ГТ-750-6) в термін зазначений в договорі, пов'язаний із тривалістю виробництва товару на заводах-виробниках та затримкою процедури оформлення документів митного контролю на товар подвійного (військово-цивільного) призначення і керуючись положеннями п.4 ч.4 ст.36 Закону України "Про публічні закупівлі" та відповідно до пунктів 10.2 та 10.5 розділу 10 договору, сторони дійшли згоди продовжити строк дії договору до 31 травня 2018 року та виконання зобов'язань щодо поставки товару.
Отже, відповідач повинен був здійснити поставку товару у строк до 31 травня 2018 року.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно із ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач поставив позивачу товар на загальну суму 30 345 000,00 грн., що підтверджується видатковими накладними №РН-0000009 від 13.07.2018 на суму 5 265 000,00 грн., №РН-0000010 від 04.10.2018 на суму 25 080 000,00 грн.
Тобто, поставка товару відбулась 13.07.2018 на суму 5 265 000,00 грн. та 04.10.2018 на суму 25 080 000,00 грн.
Таким чином, відповідач виконав свої обов'язки з поставки товару у повному обсязі, але з порушенням встановленого договором строку.
Посилання відповідача на те, що прострочення поставки товару з боку відповідача відсутнє оскільки позивачем не було направлено нової рознарядки після продовження строку поставки та строку дії договору, визнаються судом безпідставними з огляду на те, що умовами договору не передбачено обов'язку позивача направляти відповідачу нову рознарядку у випадку продовження строку поставки та дії договору. Більш того, за умови відсутності зміни щодо асортименту, кількості товару, технічних характеристик, його вартості відсутні обставини для зміна та направлення іншої рознарядки відповідачу.
Щодо доводів відповідача на те, що позивачем не було дотримано досудового врегулювання спору, встановленого п. 8.1. договору, у зв'язку із чим, на думку відповідача позов є передчасним, то судом враховано наступне.
Конституційний Суд України у рішенні від 09.07.2002 р. №15-рп/2002 (справа про досудове врегулювання спорів) визначив, що положення ч.2 ст.124 Конституції України у системному зв'язку з іншими положеннями Основного Закону України, передбачають захист судом прав і свобод людини і громадянина, а також прав юридичної особи і встановлюють юридичні гарантії їх реалізації, надаючи можливість кожному захищати права і свободи будь-якими не забороненими законом засобами. Тобто кожна особа має право вільно обирати не заборонений законом засіб захисту своїх прав і свобод.
Норма ст.124 Конституції України, як і інші її положення, не містить застереження щодо допустимості судового захисту тільки після досудового врегулювання спору та неприпустимості здійснення правосуддя без його застосування.
Спосіб захисту свого порушеного права шляхом досудового врегулювання спору не є обов'язковим до правовідносин, що складаються між сторонами, оскільки право особи на звернення до суду передбачено статтею 55 Конституції України, статтями 15, 16 Цивільного кодексу України та відповідними нормами Господарського процесуального кодексу, а тому зобов'язання особи перед зверненням до суду скористатися даним способом захисту своїх прав є порушенням Конституції та інших нормативно-правових актів України.
Аналогічну правову позицію висловив Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у постанові від 15.02.2018 р. у справі № 922/603/17.
Можливість судового захисту не може бути поставлена законом, іншими нормативно-правовими актами у залежність від використання суб'єктом правовідносин інших засобів правового захисту, у тому числі досудового врегулювання спору; обов'язкове досудове врегулювання спорів, яке виключає можливість прийняття позовної заяви до розгляду і здійснення за нею правосуддя, порушує право особи на судовий захист; обрання певного засобу правового захисту, у тому числі і досудового врегулювання спору, є правом, а не обов'язком особи, яка добровільно, виходячи з власних інтересів, його використовує. Встановлення законом обов'язкового досудового врегулювання спору обмежує можливість реалізації права на судовий захист (рішення Конституційного Суду України від 09.07.2002 р. №15-рп/2002).
Відтак, приймаючи до уваги викладене, суд прийшов до висновку, що доводи відповідача щодо обов'язковості вжиття позивачем заходів досудового врегулювання, у зв'язку з погодженням вказаного сторонами у п.8.1 договору, не заслуговують на увагу, оскільки досудове врегулювання спору, є правом, а не обов'язком особи, яка добровільно, виходячи з власних інтересів, його використовує.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Частиною 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
У відповідності до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Факт прострочення виконання відповідачем зобов'язання за договором про закупівлю товару №т-98/1711000251 від 08.11.2017 щодо постачання товару у строки встановлені договором належним чином доведений та підтверджений матеріалами справи.
Відповідно до частини 2 статті 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність.
Приписами частини 1 статі 216 Господарського кодексу України визначено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставі і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
За змістом з ч. 2 ст. 217 ГК України одним з видів господарських санкцій є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (ч. 1 ст. 230 ГК України).
Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч. 1 ст. 230 ГК України).
Відповідно до ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Відповідно до ч. 2, ч. 3 ст. 6 та ст. 627 ЦК України, сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Отже, суб'єкти господарських відносин при укладенні договору наділені законодавцем правом забезпечення виконання господарських зобов'язань шляхом встановлення окремого виду відповідальності (договірної санкції) за невиконання чи неналежне виконання договірних зобов'язань.
За змістом пп. 7.2.2. п. 7.2. договору, за порушення строків поставки товару або недопоставку товару відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі 0,1 відсотка вартості товару, поставку якого прострочено та/або недопоставлено, за кожен день такого прострочення, а за прострочення поставки товару понад 30 (тридцять) днів, відповідач додатково сплачує штраф у розмірі семи відсотків вартості товару поставку якого прострочено.
За порушення відповідачем строків поставки товару позивачем нараховані та заявлені до стягнення (у редакції заяви вих. №1001вих-19-2573 від 26.06.2019 про уточнення (зменшення) позовних вимог) пені у розмірі 3 305 970,00 грн. (нарахована за період з 01.06.2018 по 12.07.2018, з 01.06.2018 по 03.10.2018) та 7% штрафу у розмірі 2 124 150,00 грн.
Перевіривши розрахунки пені та штрафу, місцевий господарський суд встановив, що відповідні розрахунки здійснені правильно.
Відповідачем заявлено про зменшення розміру неустойки (штрафу та пені) до 30%.
Частиною 3 ст. 551 ЦК України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Тлумачення частини третьої статті 551 ЦК України свідчить, що в ній не передбачено вимог щодо обов'язкової наявності одночасно двох умов, а тому достатнім для зменшення неустойки може бути наявність лише однієї з них.
Зазначену правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 15.02.2018 у справі 467/1346/15-ц.
Вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду. Господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені. При застосуванні правил про зменшення неустойки суди не мають якогось усталеного механізму зменшення розміру неустойки, тому кожного разу потрібно оцінювати обставини та наслідки порушення зобов'язання на предмет наявності виняткових обставин на стороні боржника.
Згідно з положеннями ч. 1 ст. 233 ГК України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій; при цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Частиною 2 ст. 233 ГК України встановлено, що у разі якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
В даній нормі під "іншими учасниками господарських відносин" слід розуміти третіх осіб, які не беруть участь в правовідносинах між боржником та кредитором, проте, наприклад, пов'язані з кредитором договірними відносинами.
Інститут зменшення неустойки судом є ефективним механізмом забезпечення балансу інтересів сторін порушеного зобов'язання.
Із мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 11.07.2013 №7-рп/2013 вбачається, що неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов'язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.
В обґрунтування клопотання про зменшення розміру пені та штрафу відповідач посилається зокрема, на те, що зобов'язання з поставки товару відповідачем виконані у повному обсязі, в матеріалах справи відсутні докази понесення позивачем збитків, завданих несвоєчасною поставкою товару, значний розмір нарахованих штрафних санкцій, а також на затримку поставки відповідачу продукції безпосередньо виробником такої продукції, що не залежало від волі відповідача.
Як встановлено судом вище, відповідачем 13.07.2018 та 04.10.2018 було здійснено повну поставку товару, період прострочення поставки є незначним. Згідно із наданими відповідачем в матеріали справи листами виробників продукції вих. №31/DS від 02.05.2018, №УТ-133 від 07.05.2018, №38/DS від 21.05.2018 підтверджуються посилання відповідача на наявність затримки виготовлення продукції заводом-виробником.
Біль того, неможливість здійснити поставку із незалежних від відповідача обставин (тривалість виробництва товару на заводах-виробниках та затримкою процедури оформлення документів митного контролю на товар) була підтверджена сторонами у додатковій угоді №1 від 29.12.2017, якою сторони продовжили строк дії договору до 31 травня 2018 року та виконання зобов'язань щодо поставки товару.
Докази на підтвердження понесених покупцем (позивачем) збитків чи додаткових витрат через прострочення поставки товару в матеріалах справи відсутні. Будь-яких вимог щодо здійснення поставки у період прострочення покупцем постачальнику пред'явлено не було.
Враховуючи повну поставку відповідачем товару, період прострочення поставки за яким є незначним, з огляду на відсутність доказів понесення позивачем збитків, встановлені судом обставини щодо причин несвоєчасного виконання відповідачем зобов'язання, поведінку відповідача, яка свідчить про вжиття ним заходів до виконання зобов'язання, а також загальні засади, встановлені статтею 3 Цивільного кодексу України, а саме, справедливості, добросовісності та розумності, враховуючи інтереси обох сторін, беручи до уваги значний розмір неустойки, а також фінансовий стан відповідача, суд прийшов до висновку про обґрунтованість клопотання відповідача про зменшення розміру пені та штрафу до 30%.
Наведені вище висновки суду щодо можливості зменшення розміру заявленої до стягнення пені, що є правом суду, яке реалізується ним на власний розсуд, узгоджується із позиціями Верховного Суду, наведеними у постановах від 22.01.2019 у справі №908/868/18, від 13.05.2019 у справі №904/4071/18, від 22.04.2019 у справі №925/1549/17, від 30.05.2019 у справі №916/2268/18.
Доводи позивача про відсутність виняткового випадку для зменшення неустойки, не спростовують висновку суду щодо наявності зазначених вище підстав для зменшення розміру неустойки.
На підставі наведеного, суд, оцінивши всі доводи сторін по даній справі щодо зменшення неустойки прийшов до висновку, що існують обставини, за яких можливе зменшення стягуваних сум пені та штрафу до 30% на підставі статті 551 Цивільного кодексу України та статті 233 Господарського кодексу України.
За таких обставин, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню пеня у сумі 991 791,00 грн. та штраф у сумі 637 245,00 грн.
Приписами ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно із ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Враховуючи наведене, з'ясувавши повно і всебічно обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, надавши оцінку всім аргументам учасників справи, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог Акціонерного товариства "Укртрансгаз" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Український сучасний турбінний комплекс" про стягнення 5 430 120,00 грн.
Оскільки судом зменшено розмір неустойки, витрати позивача, пов'язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено, у зв'язку з чим відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати позивача по сплаті судового збору у розмірі 81451,80 грн. покладаються на відповідача.
Також, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір", сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
Оскільки на даний час позивачем не заявлено клопотання про повернення судового збору у зв'язку із зменшенням позовних вимог, то питання про повернення суми судового збору на підставі п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір", наразі не вирішується судом.
Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238, 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРАЇНСЬКИЙ СУЧАСНИЙ ТУРБІННИЙ КОМПЛЕКС" (04074, м. Київ, ВУЛИЦЯ БЕРЕЖАНСЬКА, будинок 9; ідентифікаційний код 33945830) на користь Акціонерного товариства "Укртрансгаз" (01021, м. Київ, КЛОВСЬКИЙ УЗВІЗ, будинок 9/1; ідентифікаційний код 30019801) пеню у сумі 991 791,00 грн., штраф у сумі 637 245,00 грн. та судовий збір у розмірі 81 451,80 грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено у порядку і строк, встановлені ст.ст. 256, 257 ГПК України.
Повний текст рішення складено та підписано: 16.08.2019.
Суддя О.В. Гулевець