ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
06.08.2019Справа № 910/5499/19
Господарський суд міста Києва у складі судді Гулевець О.В. за участю секретаря судового засідання Письменної О.М., розглянувши матеріали господарської справи
за позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"
до Державного підприємства України "Міжнародний дитячий центр "Артек"
про стягнення 4 192 814,18 грн.
за участю представників:
від позивача: Пронюк В.Я.
від відповідача: не з'явився
Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулося до Господарського суду міста Києва із позовною заявою до Державного підприємства України "Міжнародний дитячий центр "Артек" про стягнення 4 192 814,18 грн., з яких: 2 056 431,35 грн. - основний борг, 599 693,75 грн. - пеня, 194 541,03 грн. - 3% річних, 1 342 148,05 грн. - інфляційні втрати.
Позовні вимоги обґрунтовані наявністю у відповідача заборгованості за договором купівлі-продажу природного газу №2641/15-КП-17 від 25.02.2015, переведеного на відповідача за договором про переведення боргу №1848/16 від 22.09.2016.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.05.2019 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/5499/19, постановлено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження з повідомленням сторін, призначено судове засідання у справі на 28.05.2019 .
В судовому засіданні 28.05.2019 відкладено підготовче засідання на 25.06.2019, про що постановлено ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання. Відповідачу направлено ухвалу про виклик в судове засідання на 25.06.2019.
В судому засіданні 25.06.2019 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 23.07.2019, про що постановлено ухвалу занесену до протоколу судового засідання. Відповідачу направлено ухвалу про виклик в судове засідання з розгляду справи по суті, що відбудеться 23.07.2019.
В судове засідання 23.07.2019 представники учасників судового процесу не з'явились.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.07.2019 відкладено судове засідання з розгляду справи № 910/5499/19 по суті на 06.08.2019.
Представник позивача в судовому засіданні 06.08.2019 надав пояснення по суті позовних вимог, просив суд позов задовольнити повністю.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, відзиву на позов не надав.
Про розгляд справи відповідача було повідомлено ухвалою суду від 23.07.2019, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення №0103051215358.
Відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Згідно із ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
За таких обставин, приймаючи до уваги, що відповідач так і не скористався наданими йому процесуальними правами, а за висновками суду у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.
В судовому засіданні 06.08.2019 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши надані документи та матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд
25.02.2015 між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (продавець, позивач) та Державним підприємством "Санаторний комплекс "Пуща-Озерна" (покупець) укладений договір купівлі-продажу природного газу №2641/15-КП-17 (надалі - договір), відповідно до умов якого позивач зобов'язався передати у власність покупця у 2015 році природний газ, ввезений на митну територію України за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити цей природний газ, на умовах договору (п. 1.1 договору).
В пункті 2.1. договору сторони погодили, що продавець передає покупцеві з 01 січня 2015 року по 31 грудня 2015 року газ обсягом до 1 млн. 420 тис. куб. м.
Обсяги газу, що планується передати за цим договором можуть змінюватись сторонами протягом місяця продажу в установленому порядку (п.п.2.1.1.).
Відповідно до п. 3.3. договору, приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу.
В пункті 5.1. договору сторони погодили, що ціна (граничний рівень цін) на газ і тарифи на його транспортування установлюються уповноваженим державною владою України органом. За змістом пункту 5.2. сторонами погоджено ціну на газ та в подальшому, додатковими угодами №1 від 10.03.2015, №2 від 15.04.2015, №3 від 15.05.2015, №4 від 30.06.2015, №5 від 20.07.2015 внесені зміни до договору щодо ціни на газ.
Пунктом 6.1. договору передбачено, що оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовим коштами шляхом 100 % поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.
Згідно п. 7.2. договору, у разі невиконання покупцем умов пункту 6.1. цього договору продавець має право не здійснювати поставку газу покупцю або обмежити поставку пропорційно до кількості несплачених обсягів з наступною поставкою цих обсягів при умові їх оплати та наявності технічної можливості. У разі невиконання покупцем пункту 6.1. умов цього договору він зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.
Відповідно до п. 9.3. договору, строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, встановлюється тривалістю у 5 (п'ять) років.
Договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, поширює дію на відносини, що фактично склалися між сторонами з 01.01.2015 і діє в частині реалізації газу до 31.12.2015 (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення (п. 11.1 договору).
На виконання умов договору позивачем було поставлено покупцеві природний газ на загальну суму 2 056 431,35 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу від 28.02.2015 на суму 1142695,29 грн., від 28.02.2015 на суму 589208,61 грн. від 31.03.2015 на суму 324527,45 грн., які підписані представниками сторін та скріплені їх печатками.
Покупець в порушення зобов'язань за договором оплату поставленого позивачем газу не здійснив, внаслідок чого заборгованість Державного підприємства "Санаторний комплекс "Пуща-Озерна" за договором купівлі-продажу природного газу №2641/15-КП-17 від 22.09.2016 становить 2 056 431,35 грн.
22.09.2016 між позивачем, як кредитором, Державним підприємством "Санаторний комплекс "Пуща-Озерна", як первісним боржником та Державним підприємством підприємства України "Міжнародний дитячий центр "Артек" (відповідачем), як новим боржником (далі - відповідач), укладено договір про переведення боргу №1842/16 (далі - договір про переведення боргу), відповідно до умов якого, за згодою позивача, первісний боржник переводить на нового боржника (відповідача) свій борг, який виник у первісного боржника перед позивачем за договором купівлі-продажу природного газу №2641/15-КП-17 від 22.09.2016, а відповідач приймає на себе борг первісного боржника та замінює первісного боржника у такому зобов'язанні (п. 1.1 договору про переведення боргу).
Пунктом 2.1 договору про переведення боргу визначено, що сторони встановили суму боргу, яка переводиться на відповідача, яка станом на момент укладення договору про переведення боргу становить 2 056 431,35 грн.
Відповідно до п. 3.1 договору про переведення боргу, до відповідача переходять обов'язки первісного боржника щодо сплати суми боргу, а також штрафних санкцій, інфляційних втрат та відсотків, пов'язаних з невиконанням або неналежним виконанням первісним боржником своїх зобов'язань за договором купівлі-продажу природного газу №2641/15-КП-17 від 22.09.2016.
Оскільки відповідачем не виконано взятих на себе зобов'язань зі сплати заборгованості за договором купівлі-продажу природного газу №2641/15-КП-17 від 25.02.2015, переведеного на відповідача за договором про переведення боргу №1848/16 від 22.09.2016, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 2 056 431,35 грн. основного боргу та нарахованих, у зв'язку із простроченням грошового зобов'язання за договором, пені у сумі 599 693,75 грн., 3% річних у сумі 194 541,03 грн. та інфляційних втрат у сумі 1 342 148,05 грн.
Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з наступних підстав.
Відповідно до ч. 2 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно із п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків.
Згідно із ст. 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).
Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
На підставі укладеного між позивачем та ДП "Санаторний комплекс "Пуща-Озерна" договору купівлі-продажу природного газу №2641/15-КП-17 від 25.02.2015, у позивача виник обов'язок здійснити поставку природного газу, а у ДП "Санаторний комплекс "Пуща-Озерна" - прийняти природний газ в обсязі погодженого сторонами та оплатити його вартість.
Як підтверджено наявними в матеріалах справи актами приймання-передачі природного газу, оформленими позивачем та покупцем, які містять підписи уповноважених осіб та відтиски печатки підприємств, позивач у січні - березні 2015 року передав ДП "Санаторний комплекс "Пуща-Озерна" природний газ на суму 2 056 431,35 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Пунктом 6.1. договору сторони погодили, що оплата за газ здійснюється відповідачем виключно грошовим коштами шляхом 100 % поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.
Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.
Частиною 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
В порушення умов договору ДП "Санаторний комплекс "Пуща-Озерна" оплату за природний газ не здійснив, внаслідок чого заборгованість за договором купівлі-продажу природного газу №2641/15-КП-17 від 25.02.2015 становила 2 056 431,35 грн.
Статтею 521 Цивільного кодексу України боржник у зобов'язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом.
Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, між позивачем, Державним підприємством "Санаторний комплекс "Пуща-Озерна" та Державним підприємством підприємства України "Міжнародний дитячий центр "Артек" (відповідачем) укладено договір про переведення боргу №1842/16 від 22.09.2016, у відповідності до умов якого до відповідача перейшли обов'язки ДП "Санаторний комплекс "Пуща-Озерна" за договором купівлі-продажу природного газу №2641/15-КП-17 від 22.09.2016 щодо сплати боргу у сумі 2 056 431,35 грн., а також штрафних санкцій, інфляційних втрат та відсотків, пов'язаних з невиконанням або неналежним виконанням первісним боржником своїх зобов'язань за договором купівлі-продажу природного газу №2641/15-КП-17 від 22.09.2016.
Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно із ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Аналогічна правова норма передбачена частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України.
Згідно з ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Зобов'язання припиняється виконанням проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).
Відповідно до статей 610, 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Враховуючи викладене вище, з огляду на умови договору про переведення боргу №1842/16 від 22.09.2016, оскільки матеріалами справи підтверджується невиконане зобов'язання за договором у сумі 2 056 431,35 грн., доказів оплати вказаної суми заборгованості відповідачем не надано, суд задовольняє позовні вимоги про стягнення заборгованості у розмірі 2 056 431,35 грн.
У зв'язку із простроченням оплати вартості поставленого природного газу позивачем, заявлено до стягнення з відповідача пені у сумі 599 693,75 грн. (нарахована за періоди з 17.02.2015 по 16.08.2015, з 15.04.2015 по 14.10.2015), 3% річних у сумі 194 541,03 грн. (нараховані за періоди з 17.02.2015 по 3.04.2018, з 17.03.2015 по 30.04.2018, з 15.04.2015 по 30.04.2018) та інфляційних втрат у сумі 1 342 148,05 грн. (нараховані з березня 2015 року по квітень 2018 року, з квітня 2015 року по квітень 2018 року, з травня 2015 року по квітень 2018 року).
В пункті 1.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" визначено, що з урахуванням приписів статті 549, частини другої статті 625 ЦК України та статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" правовими наслідками порушення грошового зобов'язання, тобто зобов'язання сплатити гроші, є обов'язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.
Оскільки, матеріалами справи підтверджено факт наявності прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання, то позивачем правомірно здійснено нарахування пені та 3% річних.
За змістом з ч. 2 ст. 217 ГК України одним з видів господарських санкцій є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (ч. 1 ст. 230 ГК України).
За приписами ч.1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).
Відповідальність у вигляді пені за порушення строків оплати за поставлений природний газ передбачена у пункті 7.2. договору, згідно із яким сторони погодили, що у разі невиконання покупцем пункту 6.1. умов цього договору він зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.
Згідно із ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Частиною 6 статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Частиною 1 статті 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Згідно зі частиною 2 статті 625 Цивільного Кодексу України, за прострочення виконання грошового зобов'язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачені вищевказаними нормами законодавства наслідки прострочення виконання боржником грошового зобов'язання у вигляді відшкодування інфляційних втрат та 3% річних, що нараховуються на суму основного боргу не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті та отриманні від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові (постанова Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань").
Розрахунок пені у сумі 599 693,75 грн., 3% річних у сумі 194 541,03 грн. та інфляційних втрат у сумі 1 342 148,05 грн. є арифметично вірними, у зв'язку із чим, позовні вимоги у цій частині є обґрунтованими.
У відповідності до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Приписами ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно із ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Враховуючи наведене, з'ясувавши повно і всебічно обставини справи, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до Державного підприємства України "Міжнародний дитячий центр "Артек" про стягнення 4 192 814,18 грн., з яких: 2 056 431,35 грн. - основний борг, 599 693,75 грн. - пеня, 194 541,03 грн. - 3% річних, 1 342 148,05 грн. - інфляційні втрати.
Відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати позивача по сплаті судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238, 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Державного підприємства України "Міжнародний дитячий центр "Артек" (04075, м. Київ, ПУЩА-ВОДИЦЯ, 14-ТА ЛІНІЯ, ідентифікаційний код 16502790) на користь Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01601, м. Київ, ВУЛИЦЯ БОГДАНА ХМЕЛЬНИЦЬКОГО, будинок 6, ідентифікаційний код 20077720) основний борг у сумі 2 056 431,35 грн., пеню у сумі 599 693,75 грн., 3% річних у сумі 194 541,03 грн., інфляційні втрати у сумі 1 342 148,05 грн. та судовий збір у сумі 62892,21 грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено у порядку і строк, встановлені ст.ст. 256, 257 ГПК України.
Повний текст рішення складено та підписано: 16.08.2019.
Суддя О.В. Гулевець