15.08.2019 м. Ужгород Справа № 907/340/19
Суддя Господарського суду Закарпатської області Андрейчук Л.В., розглянувши матеріали справи
за позовом ОСОБА_1 , АДРЕСА_2
до відповідача Фізичної особи - підприємця Форкоша Генріха Євгеновича, м. Виноградів
про стягнення 239980,00 грн. безпідставно отриманих коштів
секретар судового засідання - Штундер Д.В.
За участю представників сторін:
від позивача -
від відповідача - не з'явився
Судові процедури.
ОСОБА_1 , який до 24.01.2019 року був зареєстрований фізичною особою-підприємцем, звернувся з позовом до Фізичної особи - підприємця Форкоша Генріха Євгеновича про стягнення 239980,00 грн. безпідставно отриманих коштів, покликаючись на ст. 1212 ЦК України, оскільки договір, на виконання якого вказані кошти ним перераховані, не був укладений в розумінні ст. 179, 203, 638 Цивільного кодексу України, ст. 179 Господарського кодексу України.
Ухвалою суду від 10 червня 2019 року позовну заяву було залишено без руху у зв'язку з виявленими у ній недоліками. Після усунення у встановленому порядку позивачем недоліків ухвалою суду 27.06.2019 відкрито провадження у справі, постановлено розглянути спір за правилами загального позовного провадження, встановлено сторонам процесуальні строки для подання заяв по суті спору та призначено підготовче засідання.
В ході проведення підготовчого провадження відповідач не скористався наданим йому правом надати суду відзив на позов, на виклик суду жодного разу не з'явився. Враховуючи, що про час та місце розгляду справи в відповідач був повідомлений своєчасно та належним чином, суд дійшов висновку, що він мав достатньо часу та можливість надати свої заперечення з приводу предмета спору, та докази, які мають значення для розгляду справи по суті.
Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами та із врахуванням принципу змагальності.
Враховуючи вищенаведене, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними матеріалами.
Аргументи сторін.
Правова позиція позивача.
Позовні вимоги обґрунтовані наступним. Між сторонами у спорі було досягнуто попередньої домовленості щодо продажу відповідачем позивачеві транспортного засобу сільськогосподарського призначення (трактору) за ціною 239980,00 грн. На підставі виданого відповідачем рахунку № 40 позивач перерахував на банківський рахунок відповідача обумовлену суму, що підтверджується платіжним дорученням № 1 від 13.09.2019. За твердженням позивача, після отримання коштів відповідач від укладення договору ухилився. В подальшому, відповідач запропонував укласти договір купівлі-продажу трактора з товариством з обмеженою відповідальністю «Автовест», директором якого він є, вказавши, що одержані від позивача кошти буде спрямовано на рахунок цього товариства. Зважаючи на невиконання ФОП Форкош Г.Є. своїх зобов'язань, позивач 15.04.2019 року звернувся з вимогою (лист-заява від 15.04.2019) про повернення сплачених ним коштів, яка, однак, була залишена без задоволення. Оскільки відповідач одержав 239980,00 грн. без достатньої правової підстави, то повинен повернути їх позивачеві на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України.
Заперечення відповідача.
Відповідач не подав відзиву на позов.
Фактичні обставини справи.
Матеріалами справи підтверджено , що ФОП Форкош Г.Є. (відповідач) виставив ФОП ОСОБА_1 (позивач) рахунок № 40 від 13.09.2018 на оплату Трактора DW 404DC Китай за ціною 239980,00грн. Підставою такого рахунку вказано Договір купівлі-продажу № 40.
Того ж дня позивач, посилаючись на вказаний рахунок, перерахував відповідачеві 239980,00 грн. як оплату за трактор, що підтверджується наявним в матеріалах справи платіжним дорученням №1 від 13.09.2018 на вказану суму.
Договір № 40 купівлі -продажу трактора між сторонами укладено не було, товар (трактор), за який перераховано кошти, позивачу передано не було.
Позивач надіслав відповідачеві лист-заяву від 15.04.2019, у якому просить повернути кошти в сумі 239980,00 грн., перераховані згідно з платіжним дорученням № 1 від 13.09.2018. Цю обставину позивач підтверджує рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення з відміткою про вручення відповідачу 18.04.2019. Лист було надіслано на офіційну адресу підприємця, яка містилася у відомостях Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань на вказану дату.
В матеріалах справи відсутні докази повернення позивачу 239980,00 грн., не надано суду і інших доказів, які б мали значення для правильного вирішення спору.
Оцінка суду.
Правовою підставою заявленого позову є положення статті 1212 Цивільного кодексу України, яка регламентує порядок повернення безпідставно набутого майна. Загальні підстави для виникнення зобов'язань у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 ЦК України.
За змістом ст. 1212 ЦК України, безпідставно набутим є майно, набуте особою або збережене нею в себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.
Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.
Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11, ч. ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені цими актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
До підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, належать договори та інші правочини.
За положеннями ст. 208 Цивільного кодексу України, правочини між юридичними особами відносяться до правочинів, які належить вчиняти у письмовій формі.
Судом встановлено факт перерахування позивачем коштів з вказівкою на договір купівлі-продажу №40. Однак, укладення та існування такого договору заперечується позивачем. Відсутній в матеріалах і акт приймання-передачі трактора чи будь-який інший доказ, який свідчив би про отримання позивачем товару, за який ним було перераховано спірні кошти.
В ході судового розгляду, відповідач не спростував доводів позовної заяви, не надав суду належних та допустимих доказів про наявність інших обставин ніж ті, що досліджені судом.
Положеннями статей 13-14 ГПК України унормовано, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом..
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
В той же час, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до статей 73, 74, 81 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За таких обставин, розглянувши спір на підставі поданих позивачем доказів, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення 239980,00 грн. є обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.
Розподіл судових витрат.
Судові витрати на підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Відтак, на відповідача покладається 3599,70 грн. витрат на оплату судового збору.
При зверненні з позовом позивачем подано орієнтовний розрахунок судових витрат, які позивач планував понести. Окрім судового збору, позивач зазначає і витрати на правову допомогу, яка попередньо оцінювалась ним у 10000,00 грн. З огляду на відсутність будь-яких доказів, якими би підтверджувався вказаний розмір витрат на професійну правничу допомогу (як от Договору про надання правничої допомоги, детальний опис робіт, виконаних адвокатом тощо), який сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, суд не розподіляє судові витрати в цій частині.
Враховуючи наведене та керуючись статтями 2, 13, 73, 74, 81, 129, 236, 238 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з фізичної особи-підприємця Форкош Генріха Євгеновича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , паспорт серії НОМЕР_2 , виданий Виноградівським РВУМВС України в Закарпатській області 22.01.1998, ІНФОРМАЦІЯ_1 ) безпідставно отримані грошові кошти у сумі 239980,00 (двісті тридцять дев'ять тисяч дев'ятсот вісімдесят) гривень 00 копійок, а також 3599,70 грн. (три тисячі п'ятсот дев'яносто дев'ять гривень 70 коп.) на відшкодування витрат по оплаті судового збору.
Рішення набирає законної сили в порядку ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду у строк, визначений ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст рішення складено та підписано 19.08.2019
Суддя Андрейчук Л.В.