12.08.2019 року Справа № 904/1806/19
м. Дніпро, пр. Дмитра Яворницького, 65, зал засідань 511
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді Широбокової Л.П. (доповідач),
суддів Кузнецової І.Л., Кощеєва І.М.
секретар судового засідання Грачов А.С.
за участю представників сторін
від відповідача: Гальченко В. Я., довіреність № б/н від 12.08.2019, адвокат;
від позивача: Новаковський П. М., ордер серії КВ751591 від 26.06.2019, адвокат;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ютал-Транс" на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 13.06.2019 у справі №904/1806/19 (суддя Панна С.П., повна ухвала складена 18.06.2019)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ютал-Транс", м. Київ
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Металургтранс", м. Дніпро
про стягнення заборгованості в сумі 43 309 678,20 грн
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 13.06.2019 у справі №904/1806/19 (суддя Панна С.П.) у задоволенні заяви ТОВ "Компанія "Ютал-Транс" від 24.05.2019 про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти ТОВ «Металургтранс» в межах суми позову - 43309678,20 грн, що знаходяться на визначених розрахункових рахунках у банківських установах, відмовлено.
Ухвала суду мотивована тим, що Позивачем не надано доказів того, що Відповідач намагається вчинити дії, спрямовані на ухилення від виконання зобов'язання, порушення якого є предметом розгляду у справі №904/1806/19.
Не погодившись із зазначеною ухвалою суду, до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернувся Позивач, в якій, посилаючись на необґрунтованість ухвали суду, просив її скасувати, прийняти зі спірного питання нове рішення про задоволення заяви про забезпечення позову шляхом накладення арешту в межах суми позову 43309678,20 грн на грошові кошти Відповідача, що знаходяться на зазначених в апеляційній скарзі рахунках в банківських установах.
Апеляційна скарга обґрунтована наступним:
- Відповідач не вчиняє жодних дій на погашення заборгованості, вчиняє дії, спрямовані на ухилення від виконання зобов'язання, в тому числі шляхом вчинення безпідставних правочинів, що дає підстави допускати ймовірність настання обставин, за яких спірні кошти можуть зникнути;
- Відповідач відмовляється від сплати орендних платежів, мотивуючи це наявною заборгованістю Позивача перед ним, що є протиправним, оскільки ані умовами договору, ані законом не передбачено правової можливості здійснити перегляд сплачених сум;
- Відповідач здійснює безпідставні зарахування неіснуючих зустрічних однорідних вимог на суму наявної заборгованості перед Позивачем;
- умисне ухилення Відповідача від виконання умов договору створює додаткові ризики вчинення інших протиправних дій із орендованим майном, в тому числі щодо його відчуження;
- за Відповідачем не зареєстровано будь-яке нерухоме майно, яке може бути реалізовано у виконавчому провадженні, отже існує значний ризик невиконання судового рішення у майбутньому;
- подані Відповідачем відомості про його майновий стан спростовують твердження про можливість порушення прав та ускладнення роботи товариства у разі вжиття заходів забезпечення позову;
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 18.07.2019 (колегія суддів у складі головуючого судді Широбокової Л.П., суддів Подобєд І.М., Кузнецовой І.Л.) відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ютал-Транс" на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 13.06.2019 у справі №904/1806/19. Розгляд апеляційної скарги призначено у судовому засіданні з викликом сторін на 12.08.2019.
12.08.2019 у зв'язку з відпусткою судді Подобєда І.М. відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Центрального апеляційного господарського суду від 12.08.2019 для розгляду справи №904/1806/19 визначено колегію суддів у складі головуючого судді: Широбокової Л.П. (доповідач), суддів: Кузнецової І.Л., Кощеєва І.М. та прийнято зазначеною колегією суддів до свого провадження ухвалою суду від 12.08.2019.
У судовому засіданні 12.08.2019 повноважнй представник Позивача апеляційну скаргу підтримав, просив ухвалу суду від 13.06.2019 скасувати, прийняти нове рішення про задоволення заяви про забезпечення позову. Також заявив клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з неодержанням відзиву на апеляційну скаргу та необхідністю ознайомитися із аргументами Відповідача, викладеними у ньому.
Повноважний представник Відповідача проти апеляційної скарги заперечив, просив ухвалу суду залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Підтримав позицію, викладену у поданому до суду відзиві на апеляційну скаргу від 02.08.2019. Зазначив, що в апеляційній скарзі не міститься жодного конкретного посилання на порушення судом першої інстанції будь-якої норми процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Позивачем не доведено вчинення Відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання; заборгованість є спірною, як і правочини у формі заяв про зарахування зустрічних однорідних вимог, тому припущення щодо ухилення Відповідача від виконання зобов'язання не може бути підставою для вжиття заходів забезпечення позову. Відповідач не має ознак незадовільного майнового стану чи відкритих виконавчих проваджень, є великим платником податків та власником великої кількості рухомого майна. Вжиття заявлених заходів забезпечення позову може спричинити збитки у сумі, що будуть перевищувати заявлену суму позовних вимог. Також заявив про стягнення з Позивача 26000,00 грн на правничу допомогу, що була отримана під час розгляду справи в апеляційній інстанції, про що надав докази.
Відповідно до ч. 11 ст. 270 ГПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними.
У справі, що розглядається, сторони були належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи та забезпечили явку повноважних представників у судове засідання 12.08.2019. Отже, підстави, визначені ст. 270 ГПК України для відкладення розгляду справи, відсутні.
Відповідно до ч. 2 ст. 273 ГПК України апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції розглядається протягом тридцяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі.
Тому, враховуючи, що апеляційне провадження у справі №904/1806/19 було відкрито ухвалою суду від 18.07.2019, строк розгляду апеляційної скарги - до 19.08.2019.
Враховуючи наведене, клопотання Позивача від 12.08.2019 про відкладення розгляду справи у зв'язку із необхідністю ознайомитися із доводами Відповідача, що були викладені у відзиві на апеляційну скаргу, не підлягає задоволенню.
Відмовляючи у задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи, апеляційний суд також враховує, що відзив на апеляційну скаргу був надісланий Відповідачем на адресу Позивача 02.08.2019 (а.с. 126, 127), чого Позивачем не спростовано; клопотання про намір подати відповідь на відзив, в якій зазначалося б про інші вагомі підстави для скасування ухвали суду першої інстанції, Позивачем не заявлялося. Повноважний представник Позивача був присутній у судовому засіданні 12.08.2019 та надав свої пояснення по суті апеляційної скарги та щодо позиції Відповідача.
Дослідивши матеріали оскарження ухвали, вислухавши пояснення присутніх представників сторін, обґоворивши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд встановив наступне.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ютал-Транс" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Металургтранс" в якому просить суд:
- визнати недійсним односторонній правочин про припинення зобов'язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог, вчинений ТОВ "Металургтранс" у формі заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог №23677 від 04.12.2018;
- визнати недійсним односторонній правочин про припинення зобов'язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог, вчинений ТОВ "Металургтранс" у формі заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог №23678 від 04.12.2018;
- визнати недійсним односторонній правочин про припинення зобов'язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог, вчинений ТОВ "Металургтранс" у формі заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог №23679 від 04.12.2018;
- визнати недійсним односторонній правочин про припинення зобов'язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог, вчинений ТОВ "Металургтранс" у формі заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог №23680 від 04.12.2018;
- стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Металургтранс" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ютал-Транс" 43 309 678,20 грн, з яких: 14 136 617,40 грн - заборгованість за орендними платежами за період серпень-листопад 2018 року, а саме: 10571213,02 грн - сума основного боргу; 2 478 737,67 грн - пеня; 879 830,33 грн - 3% річних; 206 836,38 грн - інфляційні втрати; 29 173 060,80 грн - неустойка у розмірі подвійної плати за користування орендованими вагонами (68 шт.) за період із 11.10.2018 по 23.04.2019.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням Відповідачем умов договору №24/12-14 від 24.12.2014 в частині оплати за орендовані вагони, неповерненням всієї кількості переданих вагонів після розірвання договору, а також безпідставним зарахуванням відповідачем зустрічних однорідних вимог.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 15.05.2019 (суддя Панна С.П.) прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами загального позовного провадження.
24.05.2019 від Позивача надійшла заява про забезпечення позову, в якій він просив накласти арешт в межах суми позову 43 309 678,20 грн на грошові кошти Товариства з обмеженою відповідальністю "Металургтранс", що знаходяться на зазначених розрахункових рахунках банківських установ, а також всіх інших рахунках, які будуть виявлені під час виконання ухвали суду про вжиття заходів до забезпечення позову.
Заява обґрунтована тим, що позивач неодноразово звертався з вимогами до відповідача про сплату орендної плати за користування орендованим майном, які були проігноровані відповідачем, що в свою чергу унеможливило досудове вирішення питання і спонукало на звернення до суду з даним позовом. Позивач на прохання відповідача неодноразово проявляв лояльність до останнього щодо строків сплати орендної плати та її розміру, за користування майном, що призвело до утворення значної заборгованості, яка наразі є предметом спору, що в свою чергу свідчить про недобросовісність відповідача.
Крім того, позивач звертає увагу на те, що окрім відшкодування шкоди спричиненої невиконанням відповідачем умов договору оренди №24/12-14 від 24.12.2014р., заявлено також вимоги про визнання недійсними односторонніх правочинів відповідача щодо зарахування зустрічних однорідних позовних вимог, які за позицією заявника є фіктивними, тому наявні обґрунтовані сумніви щодо добросовісності відповідача і відсутності підстав вважати, зважаючи на суму спричиненої шкоди, необгрунтованими ризики ухилення відповідача від виконання рішення суду. Позивач зазначає, що сам факт вчинення відповідачем односторонніх зарахувань без відома позивача вказує на вчинення останнім всіх можливих дій, спрямованих на уникнення будь-якої відповідальності за невиконання своїх зобов 'язань.
Відповідач проти задоволення заяви заперечив. Зазначив, що не вжиття заходів до забезпечення позову жодним чином не зможе істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, бо у нього наявні можливості для виконання рішення суду; Позивачем не доведено наявності обставин, за яких невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.
Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод "Право на ефективний засіб юридичного захисту" встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Слід зазначити, що згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 29.06.2006 у справі "Пантелеєнко проти України" засіб юридичного захисту має бути ефективним як на практиці, так і за законом. У рішенні Європейського суду з прав людини від 31.07.2003 у справі "Дорани проти Ірландії", зазначено що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припинення порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.
При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17.07.2008) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів забезпечення позову.
Забезпечення позову за правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи.
Відповідно до статті 136 Господарського процесуального кодексу України, яка кореспондується зі статтею 66 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
У рішенні Конституційного Суду України від 16.06.2011 №5-рп/2011 у справі №1-6/2011 зазначено, що судочинство охоплює, зокрема, інститут забезпечення позову, який сприяє виконанню рішень суду і гарантує можливість реалізації кожним конституційного права на судовий захист, встановленого статтею 55 Конституції України.
Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача (кредиторів та інших учасників у справі про банкрутство) від можливих недобросовісних дій із боку відповідача (боржника) чи інших учасників у справі про банкрутство з тим, щоб забезпечити позивачам (кредиторам у справі про банкрутство) реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь особи, яка звернулась з позовом (заявою у справі про банкрутство), в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача (боржника) або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача або особи, яка звернулась з відповідними вимогами у справі про банкрутство.
Отже, вирішуючи питання про забезпечення позову, господарський суд має оцінювати обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням наявності зв'язку між конкретним заходом щодо забезпечення позову і змістом позовних вимог та обставинами, на яких вони ґрунтуються, і доказами, які наведені на їх підтвердження, та положеннями законодавства, якими позивач обґрунтовує свої права, подаючи позов.
Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.
Достатньо обґрунтованим припущенням для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем (боржником у справі про банкрутство) дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Відповідно до частини 1 статті 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії. Обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб'єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості.
За висновком об'єднаної палати Касаційного господарського суду, викладеним у постанові від 16.08.2018 у справі №910/1040/18, умовою застосування заходів до забезпечення позову за немайновою позовною вимогою, судове рішення у разі задоволення якої не вимагатиме примусового виконання, є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
При цьому в таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки позивач не зможе їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.
За приписами ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Звертаючись до суду з заявою про забезпечення позову Позивач повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою та надати суду докази наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову.
Разом з тим, адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.
Як вбачається з матеріалів справи, Позивачем в обґрунтування поданої заяви про забезпечення позову доказів, які б свідчили про вчинення Відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання спірних зобов'язань після пред'явлення вимоги чи подання позову у справі №904/1806/19 до суду не надано. Позивачем лише зазначено про обставини, які можуть свідчити про вчинення таких дій: ігнорування Відповідачем вимог про сплату орендної плати; утворення значної заборгованості, не поверення спірних 68 вагонів, що свідчить про недобросовісність дій Відповідача.
Такі посилання, як правильно зазначив суд першої інстанції, не є тією обставиною, яка могла свідчити про вчинення Відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання, оскільки є припущенням не підтвердженим доказами.
Як вбачається з переписки між сторонами (а.с. 31-101) Відповідач не ухилявся від з'ясування та врегулювання обставин спору, повідомив про виникнення форс-мажорних обставин, після припинення яких зобов'язався повернути орендовані вагони. Щодо суми боргу по орендній платі зазначив, що Позивач також має перед Відповідачем заборгованість по проведеному ремонту вагонів та відшкодуванню вартості тарифів, сальдо взаєморозрахунків на користь Відповідача становить 5289280,50 грн.
Наявність боргу у Відповідача перед Позивачем у сумі 43309678,20 грн по договору №24/12-14 від 24.12.2014 як і правомірність вчинених односторонніх правочинів про припинення зобов'язання зарахуванням зустрічних однорідних вимог від 04.12.2018 є предметом розгляду справи №904/1806/19, який триває, тому суд не надає правової оцінки відносинам сторін при розгляді заяви про забезпечення позову, а лише з'ясовує, чи наявні обґрунтовані припущення того, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.
Як вбачається з матеріалів справи, Відповідач є великим платником податків і знаходиться на обліку в Офісі великих платників податків Державної фіскальної служби, включений до Реєстру великих платників податків на 2019 рік, про що свідчить додаток до наказу ДФС від 26.09.2018 №617 (а.с. 154- 186).
Згідно наданих Відповідачем довідок протягом 2017 - 2018 ним сплачено до бюджетів податків на суму 221141721,26 грн, у першому кварталі 2019 - 30877695,33 грн, сума надходжень на банківські рахунки Відповідача згідно з довідками банківських установ за перший квартал 2019 року: ПАТ «Банк Восток» (583374906,98 грн, 599642,8 доларів США, 15795783 рублів), ПАТ «Альфабанк» (51954188,23 грн), АТ «Сбербанк» (426236065,12 грн, 3294647,22 долара США). Балансова вартість необоротних активів Відповідача станом на 31.03.2019 становить 854971000,00 грн (а.с. 196).
Вказане свідчить про наявні можливості Відповідача виконати рішення суду в разі задоволення майнових позовних вимог Позивача. Позивачем доказів протилежного не надано, інші підстави, які б свідчили, що Відповідачем здійснюються дії по відчуженню майна, виведенню грошових коштів, крім звичайних господарських операцій, не наведені.
Суд також зазначає, що направлення Відповідачем заяв про зарахування зустрічних однорідних вимог не може свідчити про його недобросовісну поведінку, оскільки цивільним законом передбачена можливість вчинення таких односторонніх правочинів.
Отже, обставини, які можуть істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, відсутні.
Крім того, заявлений Позивачем захід забезпечення позову у вигляді накладення арешту на грошові кошти Відповідача фактично забезпечує спір у його майновій частині та не стосується немайнових вимог щодо визнання недійсними односторонніх правочинів, тому не вжиття заявленого заходу забезпечення позову не може призвести до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушеного права Позивача в цій частині.
Враховуючи викладене, ухвала Господарського суду Дніпропетровської області від 13.06.2019 прийнята судом з дотриманням норм процесуального права є правомірною та підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.
Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати за розгляд апеляційної скарги покладаються на апелянта.
Керуючись ст. ст. 255, 269, 270, 276, 282, 287, 288 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд, П О С Т А Н О В И В :
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ютал-Транс" на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 13.06.2019 у справі №904/1806/19 залишити без задоволення.
Ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 13.06.2019 у справі №904/1806/19 залишити без змін.
Витрати за розгляд даної апеляційної скарги покласти на апелянта - Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ютал-Транс"
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 20 днів з дня складання повної постанови в порядку, встановленому ст. ст. 287, 288 Господарського процесуального кодексу України.
Повна постанова складена 19.08.2019.
Головуючий суддя Л.П. Широбокова
Суддя І. М. Кощеєв
Суддя І.Л. Кузнецова