проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058
"12" серпня 2019 р. Справа № 922/247/19
Колегія суддів у складі:
головуючий суддя Слободін М.М., суддя Терещенко О.І. , суддя Склярук О.І.
за участю секретаря судового засідання Мальченко О.О.
за участю представників сторін:
позивача - адвокат Куценко О.В.
відповідача - не з'явився
третьої особи - не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу КП "Харківське міське бюро технічної інвентаризації" Харківської міської ради, м. Харків (вх.№1581 Х/1) на рішення господарського суду Харківської області від 17 квітня 2019 року у справі № 922/247/19 (суддя Прохоров С.А., повне рішення складено 22.04.2019 в приміщенні господарського суду Харківської області)
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Партнер", м. Харків
до комунального підприємства "Харківське міське бюро технічної інвентаризації" Харківської міської ради, м. Харків
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: громадянин ОСОБА_1 , м. Харків
про визнання незаконними дій,
ТОВ "Компанія "Партнер" звернулося до господарського суду Харківської області з позовом до КП "Харківське МБТІ" в якому просить суд визнати незаконними дії Комунального підприємства "Харківське міське бюро технічної інвентаризації" Харківської міської ради щодо заміни реєстраційного номеру об'єкта нерухомого майна з 21926894 на 33475928 під час здійснення 20.04.2011 року державної реєстрації права власності ТОВ "Компанія "Партнер" на нежитлові приміщення підвалу № 1,1-го поверху № 1, 2, 3, За, 4, 4а, 6, 6а, 8, 8а, 9, 9а, 11,12,12а, 126, 2 поверху № 14-17, 19-23 в літ. "А-3" загальною площею 340,8 кв. м. за адресою: АДРЕСА_1 . Судові витрати просить стягнути з відповідача.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 30.01.2019, зокрема, відкрито провадження у даній справі та залучено до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - громадянина ОСОБА_1
Рішенням господарського суду Харківської області від 17.04.2019 р. у справі №922/247/19 позов товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Партнер" до комунального підприємства "Харківське міське бюро технічної інвентаризації" Харківської міської ради задоволено повністю.
Визнано незаконними дії комунального підприємства "Харківське міське бюро технічної інвентаризації" Харківської міської ради (Код ЄДРПОУ 03355057, 61003, м.Харків, Майдан Павлівський, 4) щодо заміни реєстраційного номеру об'єкта нерухомого майна з 21926894 на 33475928 під час здійснення 20.04.2011 року державної реєстрації права власності ТОВ "Компанія "Партнер" (код ЄДРПОУ 32564195, 61003, м. Харків, пров. Університетський, 1) на нежитлові приміщення підвалу № 1, 1-го поверху № 1, 2, 3, 3а, 4, 4а, 6, 6а, 8, 8а, 9, 9а, 11, 12, 12а, 12б, 2 поверху № 14-17, 19-23 в літ. "А-3" загальною площею 340,8 кв. м. за адресою: АДРЕСА_1 .
Судові витрати покладено на відповідача - комунальне підприємство "Харківське міське бюро технічної інвентаризації" Харківської міської ради.
Стягнуто з комунального підприємства "Харківське міське бюро технічної інвентаризації" Харківської міської ради (Код ЄДРПОУ 03355057, 61003, м. Харків, Майдан Павлівський, 4) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Партнер" (код ЄДРПОУ 32564195, 61003, м. Харків, пров.Університетський, 1) судовий збір у розмірі 1921,00 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3500,00 грн.
Не погодившись з прийнятим рішенням, КП "Харківське міське бюро технічної інвентаризації" Харківської міської ради, м. Харків звернулось до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, якою просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 17.04.2019 р. у справі №922/247/19 та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні господарського позову ТОВ "Компанія "Партнер" до Комунального підприємства "Харківське міське бюро технічної інвентаризації" Харківської міської ради про визнання протиправними дій.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також на недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважав встановленими.
Так, заявник зазначає, що судом першої інстанції не враховано, що реєстратором КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» Харківської міської ради не проводилась заміна реєстраційного номеру вказаного об'єкту нерухомого майна з 21926894 на 33475928, натомість, враховуючи, що право власності на нежитлові приміщення підвалу № 1, 1-го поверху № 1, 2, 3, За, 4, 4а, 6, 6а, 8, 8а, 9, 9а, 11, 12, 12а, 126, 2-го поверху № 14-:-17, 19-:-23 в літ. «А-3», що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , було вперше заявлено до державної реєстрації у Реєстрі прав власності, державним реєстратором відкрито новий розділ на вказаний об'єкт нерухомого майна в результаті чого присвоєно відповідний реєстраційний номер.
До того ж, на думку апелянта, судом першої інстанції помилково не взято до увагу те, що відповідно до ч. 4 ст. 9 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», в редакції від 16.03.2010, державний реєстратор самостійно приймає рішення про державну реєстрацію прав або відмову в такій реєстрації.
Також апелянт зазначає, що з огляду на те, що оскаржувана державна реєстрація проводилась реєстратором при здійсненні власних дискреційних повноважень, враховуючи, що КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» Харківської міської ради не є правонаступником реєстратора, КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» слід вважати неналежним відповідачем по справі про визнання незаконними дій реєстратора.
Також зазначає, що судом неправомірно відмовлено у зупиненні провадження у справі № 922/247/19, оскільки розгляд справи № 922/247/19 об'єктивно неможливий до розгляду по суті справи № 640/18410/15-ц за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Компанія «Партнер», треті особи: Харківське міське управління юстиції, Комунальне підприємство «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» Харківської міської ради, предметом спору якої є речові права на нежитлові приміщення підвалу № 1, 1-го поверху № 1, 2, 3, За, 4, 4а, 6, 6а, 8, 8а, 9, 9а, 11, 12, 12а, 126, 2-го поверху № 14-:-17, 19-:-23 в літ. «А-3», що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Також, апелянт зазначає, що даний спір не підлягає розгляду в порядку господарського судочинства України, оскільки предметом даного спору є дії реєстратора КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» Харківської міської ради при реалізації делегованих повноваження у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, який, на думку апелянта, не підвідомчий господарським судам.
Крім того, апелянт зазначає, що судом першої інстанції помилково відмовлено у задоволенні заяви позивача про застосування наслідків пропущення ТОВ «Компанія «Партнер» строку на звернення до суду.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 12.06.2019 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою КП "Харківське міське бюро технічної інвентаризації" Харківської міської ради, м. Харків на рішення господарського суду Харківської області від 17.04.2019 р. у справі №922/247/19.
01.07.2019 від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому проти апеляційної скарги заперечує, просить її залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду - без змін, посилаючись на те, що судом першої інстанції повно та всебічно досліджені усі фактичні обставини справи, яким надана належна правова оцінка.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 01.07.2019 призначено розгляд апеляційної скарги КП "Харківське міське бюро технічної інвентаризації" Харківської міської ради, м. Харків на рішення господарського суду Харківської області від 17.04.2019 р. у справі №922/247/19 на 23 липня 2019 р. об 11:30 год.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 23.07.2019 розгляд справи відкладено на 12.08.2019.
В судове засідання 12.08.2019 представники відповідача та третьої особи не з'явились, хоча у відповідності до вимог чинного законодавства про дату, час та місце проведення судового засідання були повідомлені належним чином, про що свідчить відмітка на зворотній стороні ухвали про відкриття провадження у справі.
Щодо повідомлення третьої особи колегія суддів зазначає, що з матеріалів справи вбачається, що зазначена ухвала Східного апеляційного господарського суду від 23.07.2019, яка була направлена на адресу: АДРЕСА_4 , що вказана у позовній заяві та у апеляційній скарзі, була повернута до суду органами зв'язку з позначкою «відсутність адресата».
Як свідчать матеріали справи, ухвали господарського суду Харківської області направлені третій особі під час розгляду справи були повернуті до суду з позначкою органів зв'язку «за закінченням встановленого строку зберігання».
До повноважень господарських судів не віднесено з'ясування фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій, тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.
Примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній", «за закінченням встановленого строку зберігання», «відсутність адресата» і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи вважаються належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.
З урахуванням викладеного та як вбачається з матеріалів справи, судом апеляційної інстанції було вжито необхідних заходів щодо належного повідомлення третьої особи про призначення справи до розгляду.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду від 07.06.2018 у справі № 910/17797/17.
Крім того, сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження; в силу чого процесуальна бездіяльність третьої особи не повинна ставити під сумнів здійснення судочинства судом апеляційної інстанції відповідно до вимог процесуального закону.
Частиною 1 статті 9 Конституції України встановлено, що чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) ратифікована Верховною Радою України 17 липня 1997 p. і набула чинності в Україні 11 вересня 1997 p.
З прийняттям у 2006 році Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", Конвенція та практика Суду застосовується судами України як джерело права.
Частиною 4 статті 11 Господарського процесуального кодексу України передбачено застосування судом Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
У рішеннях Європейського суду з прав людини у справах "Ryabykh v.Russia" від 24.07.2003 року, "Svitlana Naumenko v. Ukraine" від 09.11.2014 року зазначено, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване частиною 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитись у світлі Преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.
«Розумність» строку визначається окремо для кожної справи. Для цього враховують її складність та обсяг, поведінку учасників судового процесу, час, необхідний для проведення відповідної експертизи (наприклад, рішення Суду у справі «G. B. проти Франції»), тощо. Отже, поняття «розумний строк» є оціночним, суб'єктивним фактором, що унеможливлює визначення конкретних строків судового розгляду справи, тому потребує нормативного встановлення.
Точкою відліку часу розгляду цивільної справи протягом розумного строку умовно можна вважати момент подання позовної заяви до суду.
Роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (&51 рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 у справі "Красношапка проти України").
З урахуванням викладеного колегія суддів вважає за можливим вирішення спору за відсутності третьої особи.
Крім того, від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи в зв'язку з тим, що його представник буде зайнятий в іншому судовому засіданні.
Розглянувши заявлене клопотання, колегія суддів вирішила у задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи відмовити, оскільки воно є необґрунтованим. При цьому колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що явка представників сторін у судове засідання не була визнана обов'язковою, чинне законодавство не обмежує сторін певним колом осіб, які можуть представляти його в суді, а тому заявник клопотання, у разі його бажання бути присутніми у судовому засіданні, повинний був направити іншого представника.
Крім того, відповідно до ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
З огляду на викладене та зважаючи, що на думку суду обставини справи свідчать про наявність у справі матеріалів достатніх для її розгляду та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, а також те, що судом сторонам були створені належні умови для надання усіх необхідних доказів (надано достатньо часу для підготовки до судового засідання, ознайомитись із матеріалами справи, зняти з них копії, надати нові докази тощо), подальше відкладення розгляду справи суперечитиме вищезгаданому принципу розгляду справи впродовж розумного строку.
Дослідивши матеріали справи, а також викладені у апеляційній скарзі та відзиві на неї доводи сторін, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши справу в порядку ст. 269 ГПК України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Як вбачається з матеріалів справи, на підставі Акту № 17827287 про реалізацію предмета іпотеки, затвердженого 27.01.2011 Підрозділом примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Харківській області, ТОВ "Компанія "Партнер" набуло право власності на нежитлові приміщення підвалу № 1, 1-го поверху № 1, 2, 3, 3а, 4, 4а, 6, 6а, 8, 8а, 9, 9а, 11, 12, 12а, 12б, 2 поверху № 14-17, 19-23 в літ. "А-3" загальною площею 340,8кв. м. за адресою: АДРЕСА_1 (далі Об'єкт нерухомого майна) реєстраційний номер 21926894, про що державний нотаріус Першої Харківської державної нотаріальної контори Грошева О.Ю. 31.01.2011 року видала позивачу Свідоцтво про право власності, яке було зареєстроване в реєстрі за № 5-236.
20.04.2011 року КП "Харківське міське бюро технічної інвентаризації" здійснило державну реєстрацію права власності ТОВ "Компанія "Партнер" на Об'єкт нерухомого майна, про що позивачу було видано Витяг про державну реєстрацію прав № 29738290. Під час проведення вказаної реєстрації, нежитловим приміщенням підвалу № 1, 1-го поверху № 1, 2, 3, 3а, 4, 4а, 6, 6а, 8, 8а, 9, 9а, 11, 12, 12а, 12б, 2 поверху № 14-17, 19-23 в літ. "А-3" загальною площею 340,8кв. м. за адресою: АДРЕСА_1 , КП "Харківське міське бюро технічної інвентаризації" було присвоєно реєстраційний номер - 33475928.
На підставі викладеного колегія суддів дійшла висновку, що під час проведення відповідачем реєстрації права власності позивача, нежитловим приміщенням підвалу № 1; 1-го поверху №1, 2, 3, 3а, 4, 4а, 6, 6а, 8, 8а, 9, 9а, 9б, 11, 12, 12а, 12б; 2-го поверху № 14-:-17, 19-:-23 в літ. "А-3" загальною площею 340,8кв. м. за адресою: АДРЕСА_1 було присвоєно новий реєстраційний номер 33475928, замість попереднього 21926894.
Твердження відповідача, викладені в апеляційній скарзі, про те, що реєстратором БТІ не проводилась заміна реєстраційного номеру з 21926894 на 33475928, а реєстратор здійснив первинну реєстрацію права власності на нежитлові приміщення підвалу № 1, 1-го поверху №1, 2, 3, 3а, 4, 4а, 6, 6а, 8, 8а, 9, 9а, 9б, 11, 12, 12а, 12б; 2-го поверху №14-:-17, 19-:-23 в літ. "А-3" за адресою: АДРЕСА_1 , внаслідок чого даному Об'єкту нерухомого майна був присвоєний відповідний реєстраційний номер, колегія суддів відхиляє з огляду на наступне.
Згідно з Порядком ведення Реєстру прав власності на нерухоме майно, що затверджений Наказом Міністерства юстиції України N 7/5 від 28.01.2003 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 12.10.2010 N 2480/5), реєстраційний номер об'єкта, права щодо якого підлягають державній реєстрації (далі - реєстраційний номер об'єкта) - індивідуальний номер у Реєстрі прав, який присвоюється кожному окремо визначеному об'єкту, права щодо якого підлягають державній реєстрації, при внесенні запису до Реєстру прав та який не повторюється на всій території України і залишається незмінним протягом усього часу існування такого об'єкта. Реєстраційний номер об'єкта складається з унікальної послідовності цифр, що утворюють числа натурального ряду, та формується автоматично за допомогою програмного забезпечення Реєстру прав при внесенні запису до Реєстру прав.
Згідно з п. 2.1 Порядку ведення Реєстру прав, реєстратор БТІ зобов'язаний здійснити пошук інформації в Реєстрі прав перед внесенням до Реєстру прав запису про об'єкт, права щодо якого підлягають державній реєстрації (перевірка відсутності запису про об'єкт, права щодо якого підлягають державній реєстрації, у тому числі про об'єкт незавершеного будівництва);
Згідно з п. 3.2 Порядку ведення Реєстру, на кожний об'єкт, права щодо якого підлягають державній реєстрації та право власності на який заявлено вперше, реєстратором БТІ відкривається відповідний розділ Реєстру прав.
Згідно з п. 6.2 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 N 7/5 (в редакції від 28.07.2010) (далі Тимчасове Положення), на кожний об'єкт, права щодо якого підлягають державній реєстрації та право власності на який заявлено вперше, реєстратором БТІ відкриваються відповідний розділ Реєстру прав та реєстраційна справа.
Як встановлено колегією суддів, правовстановлюючий документ (свідоцтво про право власності № 5-236 від 31.01.2011р.), що був поданий позивачем для реєстрації права власності на Об'єкт нерухомого майна, містив усі необхідні дані, що підтверджували наявність відкритого у Реєстрі прав власності на нерухоме майно відповідного розділу, який містив визначені законодавством відомості щодо Об'єкта нерухомого майна, в тому числі присвоєний Об'єкту реєстраційний номер - 29738290.
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що у відповідача під час проведення державної реєстрації права власності, були відсутні будь-які підстави для відкриття нового розділу на Об'єкт нерухомого майна у Реєстрі прав, та присвоєння даному Об'єкту нерухомого майна нового реєстраційного номеру.
Згідно Витягу про державну реєстрацію прав від 20.04.2011 № 29738290, даний Витяг виготовлений на бланку КП "Харківське міське бюро технічної інвентаризації", підписаний реєстратором Кобиляцькою А.А. , директором КП "Харківське міське бюро технічної інвентаризації" Дегтярьовим М.І. та скріплений печаткою КП "Харківське міське бюро технічної інвентаризації". Крім того, у відповідності до п. 3 Розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" в редакції від 11.02.2010 року, до 1 січня 2012 року державна реєстрація права власності та права користування (сервітут) на об'єкти нерухомого майна, проводилася реєстраторами бюро технічної інвентаризації, створеними до набрання чинності цим Законом та підключеними до Реєстру прав власності на нерухоме майно.
Виходячи з наведеного вище, колегія суддів встановила, що на момент державної реєстрації права власності позивача, реєстратор Кобиляцька А.А. діяла як реєстратор КП "Харківське міське бюро технічної інвентаризації".
Твердження відповідача щодо того, що державну реєстрацію права власності ТОВ "Компанія "Партнер" на Об'єкт нерухомого майна здійснювала не посадова особа відповідача, а "державний реєстратор", який діє самостійно, і відповідає за свої дії самостійно, колегія суддів вважає недоведеним та таким, що суперечить фактичним обставинам справи.
Так, наведені вище факти (виготовлення витягу про право на нерухоме майно на бланку відповідача та завірення витягу підписом директора цього підприємства) свідчить про те, що реєстраційна дія вчинялась підприємством відповідачаё яке тимчасово виконувало функції реєстрації прав на нерухоме майно.
Цей висновок суду відповідає приписам законодавства, відповідно до яких до 1 січня 2013 року реєстрація прав на нерухоме майно вчинялась підприємствами БТІ. Зокрема, ця компетенція була передбачена п. 1.7. Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 року № 7/5 та пунктом 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» та інших законодавчих актів України», де передбачено, зокрема, що до 1 січня 2013 року державна реєстрація права власності на об'єкти нерухомого майна проводиться реєстраторами бюро технічної інвентаризації, створеними до набрання чинності цим Законом та підключеними до Реєстру прав власності на нерухоме майно.
В цьому аспекті колегія суддів підкреслює, що незалежно від наявності реєстраторів (працівників відповідних БТІ зі спеціальним статусом), компетенція реєстрації прав на нерухоме майно відповідно до змісту наведених нормативних актів належить підприємствам БТІ, в тому числі підприємству відповідача.
Щодо заяви відповідача про застосування наслідків спливу позовної давності колегія суддів вважає за потрібне зазначити наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Як підтверджується матеріалами справи, позивач звернувся до відповідача за державною реєстрацією права власності на нерухомість, і відповідач здійснив державну реєстрацію права на Об'єкт нерухомого майна 20.04.2011, про що позивачу був наданий Витяг про державну реєстрацію прав від 20.04.2011 року № 29738290.
Присвоєння відповідачем Об'єкту нерухомого майна нового реєстраційного номеру, враховуючи те, що державна реєстрація відбулася, само по собі не вплинуло на наявність та обсяг прав позивача як власника та володаря нерухомості. Проте, наведені дії відповідача призвели до того, що відносно одного об'єкту нерухомого майна, в Реєстрі прав власності на нерухоме майно було відкрито два розділи, у зв'язку із чим такий об'єкт отримав два реєстраційні номери. При цьому, оскільки доступ до відомостей з Реєстру прав власності на нерухоме майно не був відкритим та публічним, позивач не мав можливості встановити факт подвійної реєстрації належного йому Об'єкта нерухомого майна у Реєстрі прав власності на нерухоме майно.
Як встановлено рішенням Київського районного суду м. Харкова від 01.03.2017 року по справі № 640/18410/15-ц, сторонами в якої були, в тому числі, ТОВ "Компанія "Партнер" та КП "Харківське міське бюро технічної інвентаризації", на момент реєстрації за ОСОБА_1 права власності на Об'єкт нерухомого майна, з реєстраційним номером 33475928, на цей же Об'єкт в Реєстрі прав власності на нерухоме майно, але з реєстраційним номером 21926894, було зареєстровано право власності іншої особи - ПАТ Банк "Меркурій". Після відчуження ПАТ Банк "Меркурій" належного йому об'єкта нерухомого майна з реєстраційним номером 21926894, новий власник об'єкту - третя особа ОСОБА_1 - звернувся до ТОВ "Компанія "Партнер" з позовом, за наслідками розгляду якого Київським районним судом м. Харкова 01.03.2017 року винесене рішення по справі № 640/18410/15-ц. В межах розгляду даної цивільної справи представник ОСОБА_1 09.03.2016 звернувся з запитом до ТОВ «Компанія «Партнер» щодо надання інформації стосовно державної реєстрації 20.04.2011 права власності ОСОБА_1 на Об'єкт нерухомого майна із зміною реєстраційного номеру НОМЕР_1 на 33475928. Саме з відповіді ТОВ «Компанія «Партнер» від 09.03.2016 на вказаний запит, ОСОБА_1 дізнався, що реєстратор ТОВ «Компанія «Партнер», під час проведення 20.04.2011 державної реєстрації права власності ОСОБА_1 на Об'єкт нерухомого майна, здійснив заміну реєстраційного номеру вказаного Об'єкта з 21926894 на 33475928.
Таким чином, матеріалами справи встановлено, що позивач дізнався про факт подвійної реєстрації права власності на належний позивачу Об'єкт нерухомого майна - 09.03.2016. Отже, встановлений ст. 257 Цивільного кодексу України строк загальної позовної давності щодо можливості звернення позивача із позовними вимогами, що ґрунтуються на факті подвійної реєстрації належного позивачу Об'єкт нерухомого майна, спливає 09.03.2019.
Одночасно, як підтверджується матеріалами справи, позивач звернувся із позовною заявою до господарського суду Харківської області 28.01.2019, у зв'язку із чим колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення заяви відповідача про застосування наслідків спливу позовної давності.
Щодо заперечення відповідача відносно відсутності у позивача права вимагати задоволення позову, оскільки постановою апеляційного суду Харківської області від 29.05.2017 у справі № 640/18410/15-ц, залишеною без змін постановою ВС від 04.07.2019 у даній справі, право власності ТОВ "Компанія "Партнер" на вказане нерухоме майно було припинено, колегія суддів зазначає наступне.
По-перше, позивач, як він зазначив у своїх поясненнях апеляційному суду, має безпосередній процесуальний інтерес до задоволення позову, оскільки має право і намір стягнути з відповідача шкоду, спричинену незаконними діями останнього. В силу принципу диспозитивності позивач обрав таку послідовність захисту свого права - визнання дій відповідача незаконними в межах окремого позовного провадження, після чого подання позову про стягнення шкоди.
Колегія суддів не вбачає в такій послідовності захисту права жодних порушень і визнає за позивачем наявність відповідного процесуального інтересу.
По-друге, позов не містить вимог щодо захисту будь-яких речових прав, тому припинення права власності не позбавляє позивача процесуального інтересу у такому позові.
Фактично твердження відповідача є заявою про те, що особа, позбавлена права власності, втрачає право на захист від порушень, вчинених невизначених колом суб'єктів у час, коли особа ще була власником. На думку колегії суддів, така заява суперечить принципу належного урядування і є хибною по суті.
Так, як свідчать матеріали даного спору, припинення права власності позивача відбулось у тому числі у зв'язку із вчиненим відповідачем порушенням. У рішенні ЄСПЛ у справі Рисовський проти України (заява № 29979/04) закріплений принцип належного урядування, одним з аспектів якого є те, що помилки і порушення органів державної влади не повинні тлумачитись на користь останніх (не повинні використовуватись органом влади для отримання переваг).
Зокрема, у п. 70, 71 наведеного рішення Суд зазначив: «Аналізуючи відповідність цього мотивування Конвенції, Суд підкреслює особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на основоположні права людини, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб.
Принцип «належного урядування», як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість (див. зазначене вище рішення у справі «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), n. 73). Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам (див. там само). З іншого боку, потреба виправити минулу «помилку» не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу (див., mutatis mutandis, рішення у справі «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки» (Pincova and Pine v. the Czech Republic), заява № 36548/97, п. 58, ECHR 2002-VIII). Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків (див. зазначене вище рішення у справі «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), п. 74). Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються».
Опираючись на викладене, колегія суддів зазначає, що заперечення відповідача в частині відсутності у позивача процесуального інтересу суперечать принципу належного урядування.
Таким чином, на думку колегії суддів, процесуальний інтерес позивача у даному позові є очевидним і законним.
Щодо заперечення відповідача про порушення норм процесуального права судом першої інстанції (не задоволення клопотання про зупинення провадження у справі), колегія суддів зазначає, що не вбачає необхідності у такому зупиненні, а дії суду першої інстанції не містять порушень норм процесу.
Так, пунктом 5 частини першої статті 227 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд зобов'язаний зупинити провадження у справі, зокрема, у випадку об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційної о провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
За змістом наведеної норми процесуального права підставою для зупинення провадження у господарській справі є сукупність таких складових як розгляд іншої справи іншим судом, пов'язаність цієї іншої судової справи з даною господарською справою та неможливість розгляду останньої до вирішення судом зазначеної іншої справи.
Пов'язаність справ полягає у тому, що рішення іншого суду, який розглядає справу, встановлює обставини, що впливають на збирання та оцінку доказів у даній справі, зокрема, факти, що мають преюдиціальне значення. Ці обставини повинні бути такими, що мають значення для даної справи.
Неможливість же розгляду справи до вирішення справи іншим судом полягає в тому, що обставини, які розглядаються іншим судом, не можуть бути встановлені господарським судом самостійно у даній справі.
В обґрунтування свого клопотання, відповідач зазначає, що рішенням Київського районного суду м. Харкова від 01.03.2017 по справі 640/18410/15-ц витребувано у ТОВ "Компанія "Партнер" на користь ОСОБА_1 об'єкт нерухомого майна - нежитлові приміщення підвалу №1; 1-го поверху №1, 2, 3, За, 4, 4а, 6, 6а, 8, 8а, 9, 9а, 96, 11, 12, 12а, 126; 2-го поверху №14-:-17, 19-:-23 в літ. "А-3" АДРЕСА_1; припинено право власності та будь-які інші пов'язані та похідні речові права ТОВ "Компанія "Партнер" щодо вказаного об'єкту нерухомого майна.
29.05.2017 Апеляційним судом Харківської області постановлено ухвалу по справі № 640/18410/15, якою відмовлено у задоволенні апеляційної скарги ТОВ "Компанія "Партнер", залишено в силі рішення Київського районного суду м. Харкова від 01.03.2017.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 10.08.2017 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Партнер" на рішення Київського районного суду м. Харкова від 1 березня 2017 року та ухвалу апеляційного суду Харківської області від 29 травня 2017 року.
З огляду на викладене, відповідач вважає, що остаточне рішення по справі № 640/18410/15-ц за позовом ОСОБА_1 до ТОВ "Компанія "Партнер", треті особи: Харківське міське управління юстиції, Комунальне підприємство "Харківське міське бюро технічної інвентаризації" Харківської міської ради, має вирішальне значення для прийняття законного та обґрунтованого рішення по справі № 922/247/19 за позовом ТОВ "Компанія "Партнер" до Комунального підприємства "Харківське міське бюро технічної інвентаризації" Харківської міської ради, оскільки існування вказаного спору про право ставить під сумнів наявність процесуальної правосуб'єктності ТОВ "Компанія "Партнер" в частині вимог, що стосуються оскаржуваних нежитлових приміщень.
Дослідивши клопотання відповідача про зупинення провадження у справі, судом першої інстанції встановлено, що із відомостей викладених в ній та наданих обґрунтувань не вбачається необхідних умов для зупинення провадження у цій справі, які передбачені пунктом 5 частини першої статті 227 ГПК України.
Відповідачем не обґрунтовано, які саме обставини, встановлені при розгляді справи №640/18410/15-ц матимуть преюдиційне значення для розгляду справи №922/247/19 та неможливості їх встановлення господарським судом самостійно у даній справі.
Саме по собі зазначення про неможливість розгляду даної справи до розгляду іншої справи не може бути підставою для застосування норм ч. 5 ст. 227 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідач жодним чином не пояснює, які саме обставини (факти), що є предметом даного розгляду, неможливо встановити або оцінити до ухвалення Верховним судом свого рішення по справі №640/18410/15-ц.
Предметом розгляду в даній справі є дії відповідача, та їх законність, під час здійснення реєстраційних дій, які здійснювалися 20.04.2011 року, предметом же судового розгляду у справі №640/18410/15-ц, був спір про право, між двома власниками.
Крім того, слід зазначити, що справа №640/18410/15-ц була розглянута судом, рішення по даній справі набуло законної сили.
Наведене, на думку колегії суддів, свідчить про правомірність висновку суду першої інстанції про відсутність підстав для зупинення провадження у справі № 922/247/19 згідно з пунктом 5 частини першої статті 227 ГПК України.
Відповідно до п. 10 ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України, способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
З урахуванням наведеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що позовні вимоги обґрунтовані, підтверджуються наявними у матеріалах справи доказами та підлягають задоволенню у повному обсязі.
Таким чином, колегія суддів дійшла до висновку про те, що доводи апеляційної скарги не спростовують наведені висновки місцевого господарського суду, у зв'язку з чим апеляційна скарга не підлягає задоволенню з підстав, викладених вище, а оскаржуване рішення підлягає залишенню без змін.
Керуючись ст. ст. 269, 270, ч.1 ст. 275, 282 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів
Апеляційну скаргу КП "Харківське міське бюро технічної інвентаризації" Харківської міської ради, м. Харків на рішення господарського суду Харківської області від 17 квітня 2019 року у справі № 922/247/19 залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Харківської області від 17 квітня 2019 року у справі № 922/247/19 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.
Повний тест постанови апеляційного суду складено 19.08.2019
Порядок і строки її оскарження визначені у статтях 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя М.М. Слободін
Суддя О.І. Терещенко
Суддя О.І. Склярук