Справа № 379/724/19
2/379/408/19
13.08.2019 року Таращанський районний суд Київської області в складі:
головуючого судді Зінкіна В.І.,
за участю секретаря судового засідання Різник Н.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Тараща, в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Таращанської міської ради Київської області про визнання права власності на спадкове майно,
Позивач звернувся до суду з даним позовом, просить суд визнати за нею в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 , право власності на нежитлову будівлю, торговий павільйон, загальною площею - 25,7 кв. м, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 ; судові витрати залишає за собою. В обґрунтування позову зазначає, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її чоловік, ОСОБА_2 . Після його смерті відкрилася спадщина на належне йому майно, в тому числі, на нежитлову будівлю, яка розташована по АДРЕСА_1 . Позивач є єдиним спадкоємцем за законом після смерті ОСОБА_2 , оскільки інші спадкоємці - відмовилися від прийняття спадщини на користь позивача. В зв'язку з відсутністю у позивача правовстановлюючих документів на спадкову нежитлову будівлю, як наслідок, неможливості отримати свідоцтво про право на спадщину, остання звернулася до суду з даним позовом.
Позивач в судове засідання не з'явилася, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, подав до суду заяву про розгляд справи без її участі.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, через канцелярію суду подав заяву, в якій просить розглядати справу без його участі представника, проти позовних вимог не заперечує.
Суд, вивчивши матеріали справи, копію спадкової справи № 156/2018, вважає, що визнання відповідачем позову не суперечить закону та не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб.
Відповідно до ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
На підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_2 (а.с.8).
Після смерті ОСОБА_2 відкрилася спадщина на належне йому майно, в тому числі на нежитлову будівлю, яка розташована по АДРЕСА_1 , загальною площею - 25, 7 кв.м.
Позивач в силу ст. 1261 ЦК України є спадкоємцем за законом першої черги на спадкове майно (а.с.11).
Крім того, спадкоємцями на спадкове майно першої черги за законом в силу ст. 1261 ЦК України є сини спадкодавця ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , які своїми заявами відмовилися від прийняття спадщини за законом після померлого батька - ОСОБА_2 , на користь спадкоємця першої черги, дружини спадкодавця ОСОБА_1 (аркуш спадкової справи 1-2).
Інші спадкоємці за законом та за заповітом відсутні.
Як вбачається з копії свідоцтва про укладення шлюбу серія НОМЕР_1 , ОСОБА_1 (позивач) є дружиною ОСОБА_2 (а.с.10).
Спадщину у встановлений законом шестимісячний строк позивач прийняла, шляхом подачі відповідної заяви до нотаріуса. 31.08.2018 приватним нотаріусом Таращанського районного нотаріального округу Київської області до Спадкового реєстру внесено реєстраційний запис про реєстрацію спадкової справи, номер справи у Спадковому реєстрі 62926246 (а.с.9).
26.03.2019 позивач звернулася до приватного нотаріуса Таращанського районного нотаріального округу Київської області Овраменко Л.В. із заявою про видачу Свідоцтва про право на спадщину за законом на нежитлове приміщення (торговий павільйон), оскільки не бажає скористатися правом на отримання Свідоцтва про права власності на частку в спільному майні подружжя.
Через відсутність правовстановлюючого документу та реєстрації права власності на нежитлову будівлю за померлим, позивач отримала повідомлення № 279/02-14 від 04.04.2019 про неможливість видачі свідоцтва про право на спадщину саме на даний об'єкт. Зазначеним повідомленням рекомендовано позивачу звернутися до суду з позовною заявою про визнання права власності на спадкове майно (а.с.15).
Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.
Згідно до статті 1 Протоколу 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Ч. 5 ст. 1268 ЦК України передбачає, що незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцю з часу відкриття спадщини.
Відповідно до ст.1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини. Заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто. Позивач проживала та була зареєстрована за одною адресою з померлим, крім того також подала заяву про прийняття спадщини, що підтверджується довідкою від 11.05.2019 року та витягом із спадкового реєстру.
Відповідно до ст. 1217 ЦК України, спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Згідно зі ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або її не прийняти.
За ст. 1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутись до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно, тобто зміна власника майна, що підлягає державній реєстрації, неможлива без перереєстрації права власності. Тому свідоцтво про право на спадщину є обов'язковим, коли об'єктом спадкування є нерухоме майно, що підлягає обов'язковій державній реєстрації.
Для підтвердження наявності спадкового майна, яке підлягає державній реєстрації та місця його знаходження, нотаріусу слід подати документ, що підтверджує право власності спадкодавця на майно з відміткою органу, що проводить реєстрацію, або реєстраційного посвідчення, яке є невід'ємною частиною правовстановлюючого документа.
Згідно зі статтею 68 Закону України «Про нотаріат» та підпункту 4.15 пункту 4 глави 10 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусом України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 22.02.2012 № 296/5 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22.02.2012 за № 282/20595, видача свідоцтва про право на спадщину на спадкове майно проводиться нотаріусами після надання правовстановлюючих документів про належність цього майна спадкодавцеві. В разі відсутності таких документів нотаріус відмовляє у видачі свідоцтва про право на спадщину, в зв'язку з чим особа, яка претендує на зазначене майно повинна встановлювати право власності в судовому порядку.
Відповідно до ст.1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини. Заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто.
Згідно ст.1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав і обов'язків від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців).
Згідно ст.1218 ЦК України до складу спадщини входять всі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності вважається набутим правомірно, якщо інше не випливає прямо із закону або не законність набуття права власності не встановлено судом.
Факт того, що власником нежитлової будівлі АДРЕСА_1 дійсно був спадкодавець, підтверджується:
актом державної технічної комісії про прийняття закінченого будівництвом об'єкта в експлуатацію від 02.07.2001 (а.с.19-20);
довідкою № 21, виданою 11.04.2002 відділом містобудування та архітектури Таращанської районної державної адміністрації Київської області (а.с.21);
квитанції до прибуткових касових ордерів стосовно оплати вартості торгового павільйону (а.с.22);
накладними про виконання робіт будівництва будівлі (а.с.23-24);
податковою накладною із зазначенням ціни продажу торгового павільйону (а.с.25).
Право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності (ст. 392 ЦК України).
Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ в листі від 16.05.2013 року, № 24-7153/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» наводить узагальнення в справах про спадкування, де зазначено основні принципи застосування законодавства при розгляді відповідних справ. Важливим моментом та умовою для задоволення позову в справі про визнання права власності на спадкове майно є набуття права власності спадкодавцем на майно, стосовно якого заявлено позовні вимоги. При вирішенні спорів щодо спадкування права власності на нерухоме майно судам слід звертати увагу на зміну редакції ч. 4 ст. 331 і ч. 4 ст. 334 ЦК та інших норм цивільного законодавства і застосовувати редакцію закону, яка діяла на час виникнення права у самого спадкодавця та на час відкриття спадщини.
Позивачем у зазначених спорах у порядку правонаступництва може виступати спадкоємець, який прийняв спадщину відповідно до вимог статей 1268 - 1270 ЦК. В матеріалах справи наявні докази, які підтверджують, що ОСОБА_1 єдиний спадкоємець за законом.
При вирішенні спору про визнання права власності на спадкове майно потрібно розмежовувати час і підстави виникнення права власності у спадкодавця, які кваліфікуються відповідно до законодавства України чинного на час виникнення права власності та підстави спадкування зазначеного майна, що визначаються на час відкриття спадщини та згідно із п. 5 Прикінцевих та перехідних положень ЦК.
Умовою для переходу в порядку спадкування права власності на об'єкти нерухомості, в тому числі житловий будинок, інші споруди, земельну ділянку є набуття спадкодавцем зазначеного права у встановленому законодавством України порядку.
Нормативні акти, зокрема Інструкції, передбачали державну реєстрацію будівель, споруд, державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, проте виникнення права власності на будинки, споруди не залежало від державної реєстрації до часу набрання чинності ЦК та Законом України від 1 липня 2004 року "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".
Отже, у разі відсутності державної реєстрації права власності на нерухоме майно, створене та оформлене в передбаченому законом порядку до набрання чинності Законом України від 1 липня 2004 року "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", спадкоємці, які прийняли спадщину, мають право на оформлення спадкових прав шляхом звернення до нотаріальної контори за видачею свідоцтва про право на спадщину.
Спадкова нежитлова будівля побудована та введена в експлуатацію спадкодавцем 02.07.2001.
При вирішенні спорів про визнання права власності на спадкове майно судам слід керуватися законодавством, яке регулювало виникнення права власності у самих спадкодавців на момент Закінчення будівництва будинків, зокрема положеннями ЦК УРСР 1963 року, Законом України "Про власність" та іншими.
Стаття 12 Закону Укр|аїни «Про власність», в редакції, що діяла до 11.06.2003 року, серед підстав виникнення права; приватної власності зазначає, працю громадян, що є основою створення і примноження їх власності (ч. 1). Частина 2, цієї статті зазначає, громадянин набуває права власності на доходи від участі в суспільному виробництві, індивідуальної праці, підприємницької діяльності, вкладення коштів у кредитні установи, акціонерні товариства, а також майно, одержане внаслідок успадкування або укладення інших угод, не заборонених законом.
Зазначена норма Закону, ніяким чином не пов'язує виникнення права власності з державною реєстрацією права власності.
Спадкодавець набув будівлю під час здійснення підприємницької діяльності, що підтверджено доказами та повністю узгоджується з Законом України «Про власність».
Стаття 86 ЦК УРСР, зазначає, що відносини власності регулюються, Законом України «Про власність», цим кодексом, іншими законодавчими актами. Отже, жодна з Інструкцій про реєстрацію права власності не регулює відносини, стосовно виникнення права власності, встановлюючи виключно регламентацію технічної процедури проведення реєстрації, перелік документів необхідних для її здійснення.
Стаття 4 ЦК УРСР вказує на широке коло юридичних фактів, з яких виникають цивільні права та обов'язки:
з угод, передбачених законом, а також з угод, хоч і не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать; і
з адміністративних актів, у тому числі для державних, кооперативних та інших громадських організацій - зі актів планування;
в результаті відкриттів, винаходів, раціоналізаторських пропозицій, створення творів науки, літератури і мистецтва;
внаслідок заподіяння шкоди іншій особі, а так само внаслідок придбання або збереження майна за рахунок коштів іншої особи без достатніх підстав;
внаслідок інших дій громадян і організацій;
внаслідок подій, з Якими закон пов'язує настання цивільно-правових наслідків.
Акт державної технічної комісії про прийняття закінченого будівництвом об'єкта в експлуатацію від 02.07.2001 року є адміністративним актом, де зазначено про належність об'єкта спадкодавцю, ОСОБА_2 , вважався власником відповідно до законодавства, що діяло на момент закінчення будівництва.
Отже, на момент введення в експлуатацію будівлі, права власності на нерухоме майно, виникали відповідно до статті 15 Закону України «Про власність», статті 4 ЦК УPCP. У відповідності до яких, спадкодавець ОСОБА_2 був власником нежитлової будівлі. Державна реєстрація не мала правовстановлювального значення.
Відповідно до ст. 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» рішення суду, що набрало законної сили є однією з підстав для реєстрації права власності на об'єкт нерухомого майна.
За таких обставин, керуючись статтями 3, 4, 12, 13, 19, 81, 200, 206, 258, 259, 263-265, 268, 352, 354-355 ЦПК України, статтями 25, 328, 392, 1216, 1217, 1218, 1223, 1261, 1268, 1269, 1297 ЦК України, суд,
Позов задовольнити в повному обсязі.
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , НОМЕР_2 , зареєстрованою за адресою: АДРЕСА_2 , право власності в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , на спадкове майно, що складається з нежитлової будівлі (торгового павільйону), загальною площею - 25,7 кв.м, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.
У відповідності до п.п. 15.5) п. 15 розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України в редакції, яка набрала чинності з 15.12.2017, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається до Київського апеляційного суду через Таращанський районний суд Київської області.
Головуючий:В. І. Зінкін