Справа № 158/1740/18
Провадження № 2/0158/13/19
02 серпня 2019 року Ківерцівський районний суд Волинської області
в складі: головуючого - судді - Костюкевича О.К.
секретаря - Хмілевської І.О
за участю позивача - ОСОБА_1
представника позивача - ОСОБА_2
відповідача - ОСОБА_3
представників відповідачів - ОСОБА_4 В., Власик В.Я.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Ківерці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , Цуманської селищної ради Ківерцівського району Волинської області про визнання недійсним одностороннього правочину - заяви про надання згоди на відчуження нерухомого майна та договорів дарування земельних ділянок та домоволодіння (без застосування правових наслідків), -
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , Цуманської селищної ради Ківерцівського району Волинської області про визнання недійсним одностороннього правочину - заяви про надання згоди на відчуження нерухомого майна та договорів дарування земельних ділянок та домоволодіння (без застосування правових наслідків).
В обґрунтування вимог посилається на те, що ОСОБА_5 є її матір'ю, яка з 14.05.1950 року перебувала у зареєстрованому шлюбі із ОСОБА_6 , батьком позивача. За період шлюбу її батьками було побудовано житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 . Також її батьком ОСОБА_6 за час перебування його у шлюбі із ОСОБА_5 на підставі рішення Цуманської селищної ради від 22.03.2011 року було приватизовано дві земельні ділянки: площею 0,15 га кадастровий номер НОМЕР_1 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1 , та площею 0,0986 га кадастровий номер НОМЕР_2 для ведення особистого селянського господарства у смт АДРЕСА_1 Ківерцівського району Волинської області. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 помер. До дня смерті останній проживав та був зареєстрований у вищевказаному житловому будинку разом із ОСОБА_5 . Крім неї, спадкоємцями першої черги після смерті ОСОБА_6 є її брати - ОСОБА_7 , ОСОБА_3 , та мама - ОСОБА_5 . За життя ОСОБА_6 склав заповітне розпорядження, відповідно до якого все належне йому майно заповів доньці ОСОБА_1 , тобто їй, яка прийняла спадщину фактично шляхом спільного зі спадкодавцем проживання на момент його смерті. У визначений законом строк дружина спадкодавця, матір позивача - ОСОБА_5 звернулась до нотаріуса із заявою про відмову від обов'язкової частки у спадщині після смерті чоловіка та про видачу їй як пережилій дружині спадкодавця, свідоцтва про право власності на частку у спільному майні подружжя. Однак нотаріусом ОСОБА_5 було відмовлено у зв'язку з відсутністю оригіналів правовстановлюючих документів на спадкове майно. Коли звернулись до селищної ради із заявою про видачу дублікату на право власності на спадкове майно, їм було відмовлено у зв'язку з тим, що спірне будинковолодіння та земельні ділянки були відчужені спадкодавцем за договором дарування сину - ОСОБА_3 . Однак її матір - ОСОБА_5 як співвласник всього майна, згоди на відчуження майна на користь ОСОБА_3 не надавала, підпис у заяві від імені її матері підроблений, тому просить суд визнати недійсним (нікчемним) односторонній правочин - заяву від імені ОСОБА_5 про надання згоди своєму чоловікові ОСОБА_6 на дарування синові ОСОБА_3 житлового будинку АДРЕСА_1 та земельних ділянок: площею 0,15 га кадастровий номер НОМЕР_1 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд по АДРЕСА_1 та площею 0,0986 га кадастровий номер НОМЕР_2 для ведення особистого селянського господарства в смт. АДРЕСА_1 Ківерцівського району Волинської області датовану 16.03.2012 року, а також вказані договори дарування житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами та земельних ділянок недійсними.
Відповідачем ОСОБА_3 було подано відзив на позовну заяву, відповідно до якого просить в задоволенні позовних вимог відмовити за безпідставністю, оскільки його матері ОСОБА_5 було достеменно відомо і відповідало її волі відчуження нерухомого майна на його користь, чим будь-яких прав позивача порушено не було, дарування відповідало дійсній волі батьків. Про наявність вказаних договорів дарування позивачу було відомо ще у 2012 році, тому нею пропущено строк звернення до суду із вказаним позовом. Вважає безпідставне залучення Цуманської сільської ради, яка на даний час є Цуманською об'єднаною громадою, до участі у розгляді даної справи. Крім того, вказує, що позивач не визначився у позовних вимогах щодо визнання одностороннього договору недійсним чи нікчемним.
Позивач ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_8 в судовому засіданні заявлені позовні вимоги підтримали, просили позов задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.
Відповідач ОСОБА_3 та його представник ОСОБА_9 в судовому засіданні заперечували щодо задоволення позовних вимог, суду показали, що про договори дарування було відомо позивачу ще у 2012 році, ОСОБА_5 надавала згоду на їх укладення, дані договори відповідали дійсній волі як померлого ОСОБА_6 , так і його дружини ОСОБА_5 , будь-яких прав чи інтересів позивача даними правочинами не порушено, тому позовні вимоги є безпідставними.
Представник відповідача ОСОБА_5 - ОСОБА_10 в судовому засіданні заявлені позовні вимоги визнала, щодо задоволення позову не заперечувала.
Представник відповідача Цуманської селищної ради в судове засідання не з'явився, згідно з поданою заявою просили проводити розгляд справи у відсутності їх представника, позовні вимоги визнають, щодо задоволення позову не заперечували.
Заслухавши учасників судового розгляду, дослідивши представлені письмові докази, суд прийшов до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_6 перебував у зареєстрованому шлюбі із ОСОБА_5 ,, відповідачем по справі, з 14.05.1950 року відповідно до свідоцтва про одруження серії НОМЕР_3 від 14.05.1950 року (а.с. 10).
На підставі рішення виконавчого комітету Цуманської селищної ради від 25.11.2011 року № 84 за ОСОБА_6 визнано право власності на житловий будинок у АДРЕСА_1 , про що видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно 05.12.2011 року (а.с. 17), яке зареєстроване право власності у встановленому законом порядку (а.с. 18). Крім того, відповідно до Державних актів на право власності на земельну ділянку площами 0,15 га та 0,0986 га у АДРЕСА_1 з 21.09.2011 року значиться за ОСОБА_6 (а.с. 26-27).
ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що стверджується відповідним свідоцтвом серії НОМЕР_4 від 11.11.2016 року (а.с. 11). Останній за життя склав заповіт 09.09.2010 року, відповідно до якого все належне йому майно заповів дочці - ОСОБА_1 (а.с. 12).
Постановою нотаріуса відмовлено позивачу у видачі свідоцтва про право власності на 1/2 частку житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами та земельні ділянки площею 0,15 га, що у АДРЕСА_1 як пережилій з подружжя у зв'язку з відсутністю оригіналів правовстановлюючих документів на спадкове майно (а.с. 15).
Відповідно до довідки Цуманської селищної ради № 670 від 29.06.2017 року Цуманська селищна рада Ківерцівського району Волинської області не може надати дублікат свідоцтва про право власності на вищевказаний житловий будинок, так як даний будинок відчужений на підставі договору дарування № 428 від 27.03.2012 року, посвідченого приватним нотаріусом Луцького районного нотаріального округу Ходачинською Н.І. (а.с. 16).
Пунктом 4 Перехідних та Прикінцевих положень Цивільного Кодексу України передбачено, що Цивільний кодекс застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.
Відповідно до ст. 22 Кодексу про шлюб та сім'ю УРСР (далі - КпШС УРСР), в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном.
Відповідно до ст. 60 Сімейного кодексу України (далі - СК України), майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Згідно зі ст. 63 СК України, дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
Відповідно до Закону України «Про внесення зміни до статті 61 Сімейного кодексу України щодо об'єктів права спільної сумісної власності подружжя» статтю 61 СК України доповнено частиною п'ятою такого змісту: «5. Об'єктом права спільної сумісної власності подружжя є житло, набуте одним із подружжя під час шлюбу внаслідок приватизації державного житлового фонду, та земельна ділянка, набута внаслідок безоплатної передачі її одному з подружжя із земель державної або комунальної власності, у тому числі приватизації». Зазначена норма набула чинності з 08 лютого 2011 року і діяла до 13 червня 2012 року.
Спірні земельні ділянки набуті ОСОБА_6 у власність 21.09.2011 року. Право власності на зазначену земельну ділянку виникло відповідно до вимог ст. 125 та ст. 126 ЗК України, у редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин, тобто належить на праві спільної сумісної власності подружжя.
Вищевказане майно на підставі договору дарування житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами в АДРЕСА_1 , посвідчений 27.03.2012 року приватним нотаріусом Луцького районного нотаріального округу Ходачинською Н.І. та зареєстрованого в реєстрі за № 428 та договору дарування земельних ділянок площею 0,15 га та площею 0,0986 га в АДРЕСА_1 , посвідчений 27.03.2012 року приватним нотаріусом Луцького районного нотаріального округу Ходачинською Н.І. та зареєстрованого в реєстрі за № 429, ОСОБА_6 подарував ОСОБА_3 .
Частиною третьою статті 65 СК України для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово.
За змістом частини другої статті 65 СК України та частини другої статті 369 ЦК України при укладенні одним із подружжя договору щодо розпорядження спільним майном вважається, що він діє за згодою другого з подружжя.
Згідно із частиною четвертою статті 203 ЦК України правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.
Частиною першою статті 215 ЦК України визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Укладення одним із подружжя договору щодо розпорядження спільним майном без згоди другого з подружжя може бути підставою для визнання такого договору недійсним лише в тому разі, якщо суд установить, що той з подружжя, хто уклав договір щодо спільного майна, та третя особа - контрагент за таким договором, діяли недобросовісно, зокрема, що третя особа знала чи за обставинами справи не могла не знати про те, що майно належить подружжю на праві спільної сумісної власності, і що той з подружжя, хто укладає договір, не отримав згоди на це другого з подружжя.
Відповідно до вимог ст. ст. 717, 718, 719 ЦК України за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає другій стороні (обдарованому) безоплатно майно (дарунок) у власність. Предметом договору дарування можуть бути нерухомі речі. Договір дарування нерухомої речі укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.
Згідно з ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання у момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першої-третьої, п'ятої та шостої ст. 203 цього Кодексу, зокрема зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
Відповідно до п. 4.2 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України № 296/5 від 22.02.2012 року при посвідченні правочинів щодо розпорядження спільним майном подружжя, якщо документ, що посвідчує право власності, оформлений на ім'я одного з подружжя, нотаріус вимагає письмову згоду іншого з подружжя. Справжність підпису другого з подружжя на заяві про таку згоду має бути нотаріально засвідчена.
Якщо в заяві про згоду на відчуження спільного майна зазначено прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи, найменування юридичної особи, на відчуження якого дається згода, нотаріус при посвідченні відповідного договору зобов'язаний перевірити додержання умов, зазначених у такій заяві.
В судовому засіданні судом було становлено, що другий із подружжя - відповідач ОСОБА_5 в судовому засіданні заперечила факт надання згоди на відчуження її чоловіком ОСОБА_6 належного їм на праві спільної сумісної власності подружжя будинковолодіння та земельних ділянок, заяви про надання згоди на здійснення такого відчуження не підписувала, що стверджується також і висновком експерта № 2 від 22.03.2019 року за результатами проведення судової почеркознавчої експертизи (а.с. 154-161). Крім того, судом встановлено, що дарувальник ОСОБА_6 укладаючи договори щодо спільного майна, та обдаровуваний ОСОБА_3 , діяли недобросовісно, зокрема, що останній знав про те, що майно, яке йому дарували (будинковолодіння та земельні ділянки) належить подружжю його батьків на праві спільної сумісної власності.
Таким чином, під час судового розгляду встановлено, що ОСОБА_5 не надавала згоди на відчуження її чоловіком ОСОБА_6 належного їм майна, не підписувала заяву-згоду на відчуження, тобто такий правочин є недійсним в силу своєї нікчемності, що свідчить відсутність її волевиявлення також на укладення договорів дарування нерухомого майна та невідповідність вимогам ст. 203 ЦК України.
На думку суду, не підлягає до задоволення вимога відповідача ОСОБА_3 про пропуск строків давності за вимогою позивачки ОСОБА_1 , оскільки, на думку суду, право позивачки було порушено після смерті її батька ОСОБА_6 на спадкове майно, яке було відчужене ОСОБА_6 з порушенням вимог закону.
Аналізуючи досліджені в судовому засіданні докази у їх сукупності, суд вважає достатніми підстави для задоволення позову в повному обсязі.
Стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати, а тому із відповідачів слід солідарно стягнути на користь позивача судові витрати у справі - судовий збір та оплату вартості експертизи.
Керуючись ст. ст. 12, 81, 141, 263-265, 274-279 ЦПК України, ст.ст. 203, 207, 215, 217, 369, 717, 718, 719 ЦК України, суд, -
Позов задовольнити.
Визнати недійсним (нікчемним) односторонній правочин - заяву від імені ОСОБА_5 про надання згоди своєму чоловікові ОСОБА_6 на дарування синові ОСОБА_3 житлового будинку АДРЕСА_1 та земельних ділянок: площею 0,15 га кадастровий номер НОМЕР_1 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд по АДРЕСА_1 та площею 0,0986 га кадастровий номер НОМЕР_2 для ведення особистого селянського господарства в смт. АДРЕСА_1 Ківерцівського району Волинської області датовану 16.03.2012 року.
Визнати недійсним договір дарування житлового будинку з надвірними будівлями і спорудами АДРЕСА_1 та земельних ділянок: площею 0,15 га кадастровий номер НОМЕР_1 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд по АДРЕСА_1 та площею 0,0986 га кадастровий номер НОМЕР_2 для ведення особистого селянського господарства в смт АДРЕСА_1 району Волинської області, укладені між ОСОБА_6 та ОСОБА_3 , посвідчених 27.03.2012 року приватним нотаріусом Луцького районного нотаріального округу Ходачинською Н.І. та зареєстрованих в реєстрі за № 428 та № 429.
Стягнути солідарно з ОСОБА_3 , ОСОБА_5 та Цуманської селищної ради на користь ОСОБА_1 судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору у розмірі 740 (сімсот сорок) гривень
Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Волинського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 .
Відповідач: ОСОБА_3 , с. Лучиці Луцького району Волинської області.
Відповідач: ОСОБА_5 , АДРЕСА_1 .
Відповідач: Цуманська селищна рада Ківерцівського району Волинської області, смт. Цумань вул. Грушевського, 2 Ківерцівського району Волинської області.
Суддя
Ківерцівського районного суду О.К. Костюкевич
Повний текст судового рішення складений 09.08.2019 року