Справа № 379/249/19
2/379/249/19
(ЗАОЧНЕ)
14.08.2019 року Таращанський районний суд Київської області в складі:
головуючого: судді Зінкіна В.І.,
за участю секретаря судового засідання: Різник Н.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в м. Таращі справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Ріжківська сільська рада Таращанського району Київської області про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням,
Позивач 22.02.2019 звернулася до суду з даним позовом, просить суд усунути перешкоди в користуванні житловим будинком за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом визнання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , таким, що втратив право користування жилим приміщенням - житловим будинком АДРЕСА_1 , внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки.
Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що вона відповідно до свідоцтва про права на спадщину № 162 від 22.06.2016 та інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 61920861 є власником житлового будинку, що розташований в АДРЕСА_1 . Приводом для звернення до суду є примусове зняття з реєстрації особи, яка зареєстрована за вищевказаною адресою, але фактично не проживає за місцем своєї реєстрації. Відповідач фактично не проживає в вказаному будинку на протязі семи місяців, не користується будинком, не бере участі в оплаті комунальних платежів. Отримання рішення суду необхідне для зняття відповідача з реєстрації у відповідності до ч. 1 ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні».
В судове засідання позивач не з'явилася, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належно, через канцелярію суду подала заяву про розгляд справи у її відсутність. Позов підтримує та просить його задовольнити, не заперечує проти заочного розгляду справи.
Відповідач тричі в судові засідання 15.04.2019, 03.06.2019, 14.08.2019 не з'явився, про день, час та місце розгляду справи в силу ч. 11 ст. 128 ЦПК України належно повідомлений.
Представник третьої особи в судове засідання не з'явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належно, проте через канцелярію суду подав заяву про розгляд справи без його участі, не заперечує проти позовних вимог.
На підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Враховуючи позицію позивача, суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази по справі в їх сукупності, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.
Вирішуючи питання про застосування норм матеріального права, які підлягають застосуванню при вирішенні даного спору, суд виходить із того, що спір виник з приводу права користування майном, яке перебуває у приватній власності позивача, а тому застосуванню підлягають відповідні норми ЦК України.
Відповідно до ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право власності є непорушним.
Згідно ч. 1 ст. 316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
У відповідності до ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
Стаття 321 ЦК України зазначає, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Згідно ст. 383 ЦК України, власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім'ї, інших осіб.
Статтею 386 ЦК України визначено засади захисту права власності: держава забезпечує рівний захист усіх суб'єктів права власності.
Відповідно до ст. 391 ЦК України, власник має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Згідно п. 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 12.04.1985 року (зі змінами внесеними ППВСУ №15 від 25.05.1998 року) у справах про визнання наймача або члена його сім'ї таким, що втратив право користування житловими приміщенням, судам необхідно з'ясовувати причини відсутності відповідача понад встановлені строки. В разі їх поважності суд може продовжити пропущений строк.
Відповідно до ст. 317 ЦК України власникові належить право володіння, користування та розпорядження своїм майном.
Згідно ст.15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного судочинства.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України.
Позивач є власником житлового будинку, розташованого по АДРЕСА_1 , що належить її на підставі Свідоцтва про право на спадщину за заповітом, посвідченого 22.06.2016 приватним нотаріусом Таращанського районного нотаріального округу Швець С.П. та зареєстрованого в реєстрі за № 162, та інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 61920861.
В даному житловому будинку зареєстрований, в тому числі, відповідач по справі, який не проживає в житловому будинку з червня 2018 року, що підтверджується Актом факту проживання членів сім'ї № 42 від 11.02.2019.
Оскільки, в добровільному порядку відповідач не знявся з реєстраційного обліку з будинку, що є перешкодою позивачу реалізувати в повному обсязі своє право власності на майно, позивач звернувся до суду з даним позовом
Частина 1 статті 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», визначає чіткий перелік підстав для зняття особи з реєстрації місця проживання, але у зв'язку з тим, що відповідач відмовляється виписатися добровільно, єдиною підставою для зняття з реєстрації місця проживання може виступити остаточне рішення суду про позбавлення права користування житловим приміщенням.
Стаття 47 Конституції України проголошує, що кожен має право на житло. Держава гарантує не тільки свободу його придбання, але й можливість стабільного користування житлом, його недоторканість, а також недопущення примусового позбавлення житла, не інакше, як на підставі закону і за рішенням суду.
Відповідно до ч. 2 ст. 405 ЦК України член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.
Враховуючи той факт, що відповідач фактично відсутній з червня 2018 року у житловому будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , що судом беззаперечно встановлено, доказів поважності причин такої відсутності відповідачем не надано, а судом не здобуто, тому суд прийшов до висновку, що відповідач втратив право користування зазначеним вище житловим приміщенням.
Згідно до п. 26 Правил реєстрації місця проживання, затверджених постановою КМУ від 2 березня 2016 р. № 207 зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється на підставі рішення суду, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про зняття з реєстрації місця проживання особи, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою.
На підставі ст. 141 ЦПК України з відповідача підлягають до стягнення на користь позивач судові витрати по оплаті судового збору в розмірі 768,40 грн.
Керуючись ст.ст. 3, 12, 13, 19, 77, 78, 81, 141, 142, 258, 259, 263-265, 268, 272, 273, 280-284, 352, 354 ЦПК України, ст.ст. 71, 72, 107 ЖК України, ст. 319, 321, 391, 405 ЦК України, суд,
Позов задовольнити повністю.
Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , таким, що втратив право користування жилим приміщенням - житловим будинком по АДРЕСА_1 внаслідок відсутності його понад встановлені законодавством строки.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , судовий збір в розмірі 768,40 (сімсот шістдесят вісім гривень сорок копійок) грн.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.
У відповідності до п.п. 15.5) п. 15 розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України в редакції, яка набрала чинності з 15.12.2017, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається до Київського апеляційного суду через Таращанський районний суд Київської області.
Головуючий:В. І. Зінкін