Постанова від 31.07.2019 по справі 808/2018/18

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 липня 2019 року м. Дніпросправа № 808/2018/18

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів:

судді-доповідача Чумака С.Ю.,

суддів: Малиш Н.І., Шальєвої В.А.,

секретар судового засідання Сколишев О.О.

за участі представника позивача ОСОБА_1 , представника відповідача Гаврика С.Є., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Запорізькій області

на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 21 березня 2019 року у справі № 808/2018/18 (суддя І інстанції - Конишева О.В.)

за позовом ОСОБА_2 до Головного управління ДФС у Запорізькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ, РІШЕННЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ, ВИМОГ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення рішення Головного управління ДФС у Запорізькій області від 3 березня 2018 року:

- № 0010731304 про стягнення податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування за 2015 на суму 3152214,41 грн., та суми штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 788053,6 грн.;

- № 0010741304 про стягнення штрафу за неподання податкової декларації про майновий стан та доходи отримані у 2015 на суму 170 грн.;

- № 0010751304 про стягнення військового збору, на суму 236964,18 грн., та суми штрафних 59241,05 грн., на загальну суму 296205,23 грн. А всього податків та зборів з штрафними (фінансовими) санкціями на загальну суму 4236643,24 грн.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 21 березня 2019 року позов задоволений.

Не погодившись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

В обгрунтування скарги вказує, що отримання повернення грошових коштів долі в статутному фонді ТОВ «АГАТ» є інвестиційним прибутком, який також повинен бути задекларований, оскільки отриманий платником податку від операцій з цінними паперами, деривативами та корпоративними правами. Відповідно до довідки 1-ДФ доходи дружини позивача з 1998 року складають 835000 грн, а договір зворотної безпроцентної позики, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на суму 3250000 грн. Згідно висновку експертом підтверджено отримання позивачем зворотної безпроцентної позики на суму 3250000 грн, проте в декларації за 2015 рік така сума відсутня.

Від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ ТА ВИЗНАЧЕНІ ВІДПОВІДНО ДО НИХ СПІРНІ ПРАВОВІДНОСИНИ

У період з 29.12.2017 по 05.01.2018 посадовими особами ГУ ДФС у Запорізькій області проведено документальну позапланову виїзну перевірку фізичної особи ОСОБА_2 , з питань дотримання вимог податкового валютного та іншого законодавства за період з 01.01.1998 по 31.12.2016.

За результатами перевірки складено Акт перевірки №10/08-01-13-04/2554609355 від 15.01.2018 (Том № 1 ас. 14-28), згідно з висновками якого контролюючим органом встановлені порушення:

1) пп. 164.2.20, п. 164.2 ст. 164, пп. 168.2.1, п. 168.2 ст. 168 Податкового Кодексу України, а саме: заниження загального місячного (річного) доходу за 2015 рік на суму 15 797 612,04 грн. внаслідок чого занижено податкове зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 3 152 214,41 грн. та військового збору на суму 236964,18 грн.;

2) п. 176.1 ст. 176 Податкового Кодексу України, а саме: неподання до ОДПІ декларації про майновий стан і доходи за 2015 рік.

Такого висновку відповідач дійшов з огляду на те, що під час проведеної перевірки податковим органом встановлено порушення при декларуванні в електронній декларації Народного депутата України ОСОБА_2 за 2015, виявлена невідповідність вартості статків фізичної особи платника податків доходам одержаним з офіційних джерел, яка становить 15797612,04 грн. Податковий орган виходив з того, що позивачем задекларовано 20 000 000 гривень готівкових коштів, проте наявність готівки у такому розмірі є меншою а зазначену вище суму 15 797 612,04 грн ніж усі доходи позивача за період з 1998 по 2016 рік. Тому зазначену суму податковий орган вважав доходом позивача, отриманим з невідомих джерел, з якої він повинен сплатити податок на доходи фізичних осіб і військовий збір.

Не погоджуючись з висновками, викладеними у акті перевірки, позивач оскаржив його до Головного управління ДФС у Запорізькій області. (Том № 1 а.с. 34-35)

Про результати розгляду заперечень позивача повідомлено листом від 03.05.2018, у якому повідомлено останнього, що висновок акту перевірки № 10/08-01-13-04/ НОМЕР_1 від 15.01.2018 залишено без змін. (Том № 1 а.с. 36-37)

03.05.2018, на підставі Акту перевірки ГУ ДФС у Запорізькій області винесені податкові повідомлення-рішення:

- № 0010731304 про стягнення податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування за 2015 рік на суму 3152214,41 грн та суми штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 788053,6 грн, на загальну суму 3940268,01 грн (Том № 1, а.с. 32,33 );

- № 0010741304 про стягнення штрафу за неподання податкової декларації про майновий стан та доходи отримані у 2015 році на суму 170 грн (Том № 1, а.с. 28,29);

- № 0010751304 про стягнення військового збору на суму 236964,18 грн та суми штрафних санкцій у розмірі 59241,05 грн, на загальну суму 296205,23 грн (Том № 1, а.с. 30, 31).

Прийняті такі податкові повідомлення - рішення були оскаржені позивачем до ДФС України (Том № 1, а.с. 38-40).

Державною фіскальною службою України повідомлено про залишення скарги без розгляду. (Том № 1, а.с. 42-43)

Законність і обґрунтованість прийнятих відповідачем податкових повідомлень-рішень стали підставою звернення позивача до суду із цим позовом.

Задовольняючи позов повністю, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем доведено відповідність задекларованої суми у 20 мільйонів гривень його реальним доходам. Так, позивач відповідними документами довів, що отримав від ТОВ «Агат», засновником якого був, 12 773 571 грн як долю у статутному капіталі, а з власною дружиною уклав договір позики і отримав від неї 3 200 000 гривень.

НОРМИ ПРАВА, ЯКІ РЕГУЛЮЮТЬ СПІРНІ ПРАВОВІДНОСИНИ, ТА ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ СУДОМ

Згідно з пп. 164.2.20 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України (далі - ПК України) до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються інші доходи, крім зазначених у статті 165 цього Кодексу.

Відповідно до пп. 168.2.1 пункту 168.2 статті 168 платник податку, що отримує доходи від особи, яка не є податковим агентом, та іноземні доходи, зобов'язаний включити суму таких доходів до загального річного оподатковуваного доходу та подати податкову декларацію за наслідками звітного податкового року, а також сплатити податок з таких доходів.

За приписами пп. «в» п. 176.1 статті 176 ПК України платники податку зобов'язані подавати податкову декларацію за встановленою формою у визначені строки у випадках, коли згідно з нормами цього розділу таке подання є обов'язковим.

Оскільки позивачем законність походження задекларованих готівкових коштів доводиться з двох джерел - як повернення долі у статутному капіталі ТОВ «АГАТ» та як позика від дружини, суд апеляційної інстанції вважає необхідним окремо проаналізувати обидві ці обставини.

Щодо повернення позивачу долі із статутного капіталу ТОВ «АГАТ» колегія суддів зазначає, що Фактичне повернення долі з статутного капіталу ТОВ «АГАТ» підтверджується дослідженими в судовому засіданні документами: Витягом з Єдиного Державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, з інформацію про засновників, та розмір внеску до статутного фонду, станом на 08.11.2012 , яким підтверджується розмір внеску Позивача, в сумі 13 200 000 грн; Протокол № 4 Загальних зборів учасників ТОВ «АГАТ» від 21.11.2012, на якому прийнято рішення про зміну складу засновників, виведення ОСОБА_2 , проведення розрахунку з ОСОБА_2 , виплативши йому належну долю частки у статутному капіталі протягом 12 міс. з моменту виходу з товариства, про залишення розміру статутного капіталу у попередній сумі 40 млн.грн., про розподілення долей між іншими учасниками ОСОБА_4 67% та ОСОБА_5 - 33%; Нотаріально посвідчена Заява ОСОБА_2 від 16.11.2012 на видачу долі та вихід зі складу засновників ТОВ «АГАТ»; Копіями виписок з касової книги ТОВ «АГАТ», касовими ордерами про видачу грошових коштів в якості долі статутного фонду ОСОБА_2 , журналу проводок ТОВ «АГАТ» по рахункам № 46, 30.1 копій видаткових касових ордерів TOB «Мелітопольський Автогідроагрегат» за 2013 рік про повернення частини статутного фонду підприємства в сумі 12 773 571 грн на адресу ОСОБА_2 .

Ці обставини правильно були встановлені судом першої інстанції і зазначено, що вони повністю доводять позицію позивача, що 12 773 571 грн ним отримані не від невідомої особи, а як повернення долі у статутному капіталі від ТОВ «АГАТ».

Доводи відповідача, що ТОВ «АГАТ» за 2012-2013 роки не подавало фінансову звітність щодо такої виплати правового значення для вирішення справи не мають, оскільки позивач не може нести відповідальність за додержання цим товариством приписів чинного законодавства України. Позивач зі свого боку належними та допустимими доказами довів наявність такої виплати та законність отримання ним цих коштів.

Посилання відповідача на необхідність у такому випадку вважати зазначену виплату інвестиційним прибутком і оподатковувати відповідно до приписів статті 170 ПК України, є безпідставними, оскільки в оскарженому податковому повідомленні-рішенні податковий орган не посилався на порушення позивачем цієї статті, а застосував норму про отримання доходів з інших невідомих джерел, що, як правильно встановлено судом першої інстанції, є безпідставним і спростовано дослідженими доказами.

Крім того, за змістом ст. 170 ПК України оподаткуванню інвестиційним прибутком підлягає лише позитивна різниця між доходом, отриманим платником податку від продажу окремого інвестиційного активу, та його вартістю, проте в даному випадку позивачем отримано повернення долі в меншому розмірі ніж вкладено, що виключає таке оподаткування.

Щодо отримання позики від дружини у розмірі 3200000 грн суд зазначає таке.

Дійсно позивачем до справи надано копію Договору зворотної безпроцентної позики № 16/07-03 від 16.07.2015 на суму 3 250 000 грн, укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , а також копії акту прийому передачі грошових коштів між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 по договору позики № 16/07-03 від 16.07.2015, документально підтверджується отримання позики в липні 2015 від ОСОБА_3 у розмірі - 3 250 000 грн.

Відповідно умов договору зворотної безпроцентної позики № 16/07-03 від 16.07.2015:

«п. 1.1. За цим Договором Позикодавець передає у власність Позичальнику грошові кошти у розмирі, встановленому Договором, а Позичальник зобов'язується повернути їх Позикодавцю.

п. 2.1. Сума позики за Договором становить 3 250 000,00 грн.

п. 2.2. За цим Договором проценти за надання позики не нараховуються та не сплачуються.

п. 4.1. Строк повернення позики становить три роки з моменту надання суми позики.

п. 4.2. У разі зміни строків сторони підписують додаткову угоду до цього договору.

п. 5.2. Датою повернення позики (її частини) вважається дата підписання акту прийому- передачі суми позики».

Разом з тим, задекларовані доходи ОСОБА_3 за 1998-2015 роки складають усього 835 тисяч гривень, що не дозволяло їй надати позику позивачу в сумі 3 200 тисяч гривень.

Крім того, як правильно зазначив апелянт, відповідно до ч. 3 ст. 368 Цивільного кодексу України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, навіть задекларовані ОСОБА_3 грошові кошти є їхньою спільною сумісною власністю з позивачем, що виключає надання їх один одному в позику.

Апеляційний суд розцінює надання позивачем суду договору позики з власною дружиною як намагання штучно створити умови для визнання факту законного походження наявних у нього і задекларованих готівкових грошових коштів.

З огляду на вказане апеляційний суд вважає, що позивачем не доведено джерела походження наявних у нього готівкових коштів у розмірі 3 024 041,04 грн (15 797 612,04 - 12 773 571).

Отже, податкові повідомлення-рішення про збільшення грошових зобов'язань за платежами «військовий збір» і «податок на доходи фізичних осіб» підлягають скасуванню в частині нарахованих зобов'язань з суми 12 773 571 грн, яку суд визнає такою, за якою позивачем доведено джерело походження і зобов'язання з якої податковим органом визначено протиправно.

ВИСНОВОК АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ

Податковий орган правильно визначив позивачу грошові зобов'язання за платежем:

1. Військовий збір: основна сума - 45360,6 грн (3024041,04х0,015), штрафні санкції - 11340,15 грн (25%), а всього 56700,75 грн, а тому скасуванню податкове повідомлення-рішення № 0010751304 підлягає на загальну суму 239504,48 (296205,23 - 56700,75)

2. Податок на доходи фізичних осіб: основна сума - 597 500,21 (10х1218х12=146160х0,15 (15%)= 21924; 2 877 881,04х0,2 (20%) = 575576,21; 21924+575576,21), штрафні санкції -149375,05 грн (25%), а всього - 746875,26 грн, а тому податкове повідомлення-рішення № 0010731304 підлягає скасуванню на загальну суму 3 193 392,75 грн (3 940 268,01 - 746 875,26).

Оскільки позивач мав дохід у 2015 році з інших невідомих джерел, то за приписами пункту 176.1 статті 176ПК України повинен був подати відповідну податкову декларацію, але не зробив цього, у зв'язку з чим відповідачем правомірно були застосовані до нього податковим повідомленням-рішенням № 0010741304 штрафні санкції в розмірі 170 гривень.

З огляду на те, що позовні вимоги задовольняються судом частково у розмірі 81% від заявлених позивачем, то сплачений ним судовий збір за подання позову підлягає стягненню на його користь з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань останнього в такому ж пропорційному розмірі.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції неправильно застосовані норми матеріального та порушені норми процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду скасуванню з ухваленням нового про часткове задоволення позову.

Повний текст судового рішення складений 5 серпня 2019 року.

На підставі викладеного, керуючись статтями 242, 243, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Запорізькій області задовольнити частково.

Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 21 березня 2019 року у справі № 808/2018/18 скасувати.

Адміністративний позов ОСОБА_2 задовольнити частково.

Визнати протиправними і скасувати податкові повідомлення-рішення від 03.03.2018

1) № 0010751304 про збільшення грошового зобов'язання за платежем "військовий збір" на загальну суму 239504,48 грн, з яких 191603,58 грн - основна сума боргу; 47900,9 грн - штрафні санкції.

2) № 0010731304 про збільшення грошового зобов'язання за платежем "податок на доходи фізичних осіб" на загальну суму 3193392,75 грн, з яких 2554714,2 грн - основна сума боргу; 638678,55 грн - штрафні санкції.

В іншій частині у задоволенні позову ОСОБА_2 відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_2 (інн. НОМЕР_1 ) сплачений судовий збір за подання адміністративного позову у розмірі 7136,1 грн (сім тисяч сто тридцять шість гривень 10 коп) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Запорізькій області.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя-доповідач С.Ю. Чумак

суддя Н.І. Малиш

суддя В.А. Шальєва

Попередній документ
83696699
Наступний документ
83696701
Інформація про рішення:
№ рішення: 83696700
№ справи: 808/2018/18
Дата рішення: 31.07.2019
Дата публікації: 19.08.2019
Форма документу: Постанова
Форма судочинства: Адміністративне
Суд: Третій апеляційний адміністративний суд
Категорія справи: Адміністративні справи (до 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу реалізації податкової політики та за зверненнями податкових органів із деякими видами вимог, зокрема зі спорів щодо:; адміністрування окремих податків, зборів, платежів у тому числі:; податку з доходів фізичних осіб