Справа № 420/2481/19
16 серпня 2019 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Корой С.М., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами загального позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Затоківської селищної ради Білгород-Дністровської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,-
До суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Затоківської селищної ради Білгород-Дністровської міської ради, в якому позивач просить суд:
визнати протиправним та скасувати рішення Затоківської селищної ради Білгород-Дністровської міськради від 26 березня 2019 року № 1050 «Про висловлення недовіри та дострокове припинення повноважень Затоківського селищного голови ОСОБА_2 ОСОБА_3 »;
поновити ОСОБА_1 на посаді Затоківського селищного голови;
стягнути з Затоківської селищної ради Білгород-Дністровської міськради середній заробіток за час вимушеного прогулу на користь ОСОБА_1 .
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що Рішенням Затоківської селищної ради від 26 березня 2019 року № 1050 «Про висловлення недовіри та дострокове припинення повноважень Затоківського селищного голови ОСОБА_2 ОСОБА_3 », прийнятому на XXXVIII-й сесії VII скликання, висловлено недовіру Затоківському селищному голові Василю ОСОБА_4 , припинено достроково повноваження Затоківського селищного голови ОСОБА_2 ОСОБА_3 з моменту прийняття цього рішення, а саме з 26 березня 2019 року, виведено ОСОБА_1 зі складу виконавчого комітету Затоківської селищної ради.
Позивач зазначає, що серед фактичних підстав, які містяться у рішенні селищної ради, є: систематичне допущення ОСОБА_1 , порушення порядку розгляду звернень громадян та депутатів Затоківської селищної ради; порушення Конституції України, прав і свобод громадян, незабезпечення здійснення наданих йому повноважень, яке набуло систематичний характер; фактичне самоусунення селищного голови Звягінцева В.І. від здійснення наданих йому повноважень щодо додержання Конституції України та законів України, виконання актів Президента України та відповідних органів виконавчої влади, організації роботи ради та її виконавчого комітету, скликання сесії ради. Разом з тим, позивач вказує на те, що жодних належних і допустимих доказів цього не має. Так, при обговоренні оскаржуваного рішення не було наведено жодних мотивів, зокрема, не вказано, в чому саме проявилося порушення позивачем як селищним головою вимог Конституції та законів України, прав і свобод громадян. Вказані у рішенні селищної ради підстави є абстрактними, не конкретними, без посилання на дату, час, місце та інші обставини порушень та інших протиправних дій селищного голови. Окрім того, згідно характеристики від 18.01.2016 № 51/01 -29/9 на ОСОБА_1 останній трудову дисципліну ніколи не порушував, у спілкуванні з підлеглими є доброзичливим і привітним, у скрутних ситуаціях завжди націлений на знаходження компромісних рішень.
Також, позивач вказує на порушення процедури прийняття оскаржуваного рішення, а саме проект рішення: не був предметом розгляду постійних комісій селищної ради; не оприлюднено за 20 робочих днів до дати його розгляду; не надано завчасно до секретаря для їх вивчення в постійних комісіях; не узгоджено з посадовими особами, які беруть участь у підготовці даного рішення, а також з головним спеціалістом-юристом, секретарем; Порядок денний XXXVIII-Ї сесії ради не доведено депутатам за 10 днів до сесії розпорядженням селищного голови. Позивач зазначає, що незважаючи на те, що проект рішення не був оприлюднений завчасно та не наданий депутатам за 10 днів до розгляду питання, він був включений до порядку денного сесії селищної ради. Отже, позивач вважає, що порушення ч. 10 ст. 46 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», ч. 3 ст. 15 Закону України «Про доступ до публічної інформації» та не обговорення питання на постійних комісіях є порушенням процедури прийняття рішення та є підставою для його скасування.
Крім того позивач зазначає про порушення процедури скликання сесії, на якій було прийнято оскаржуване рішення, зокрема, що Рішення про скликання сесії до відома депутатів і населення за 10 днів доведено не було, підстав для віднесення цього питання до виняткового випадку не має, на офіційному веб-сайті відповідача в мережі інтернет таке рішення не оприлюднювалося. Також, позивач вказує на те, що Затоківська селищна рада прийняла оскаржуване рішення під час перебування позивача у відпустці без збереження заробітної плати з 25 по 29 березня 2019 року відповідно до розпорядження Затоківського селищного голови від 25.03.2019 № 14-в.
Враховуючи вищезазначене, позивач вважає, що рішення Затоківської селищної ради від 26 березня 2019 року № 1050 «Про висловлення недовіри та дострокове припинення повноважень Затоківського селищного голови Василя Івановича ОСОБА_3 », є протиправним та підлягає скасуванню, у зв'язку з чим звернувся до суду з цим позовом.
Ухвалою суду від 02.05.2019 року позов залишено без руху та надано позивачу строк на усунення недоліків позову.
24.05.2019 року представник позивача усунув недоліки визначені ухвалою суду.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 31 травня 2019 року прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження в адміністративній справі.
Справа розглядається за правилами загального позовного провадження, суддею одноособово.
27.06.2019 року від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якій зазначено про не обґрунтованість позовних вимог та спростування доводів позивача фактичними обставинами. Так, представник відповідача вказує на те, що в супереч вимог Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» за весь час перебування на посаді Позивачем особистий прийом громадян в присутності депутата кожного понеділка з 10:00 до 17:00 з перервою на обід з 13:00 по 14:00 не здійснювався, крім того позивачем за час перебування на посаді не забезпечено належної роботи зі зверненнями громадян. Крім того, в супереч вимог ч. 6 ст. 42 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» за час перебування на посаді позивач не звітував щорічно селищній раді про здійснення державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності виконавчими органами відповідної ради та в супереч вимогам ч. 7 ст. 42 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» позивач за час перебування на посаді жодного разу не звітував про свою роботу перед територіальною громадою на відкритій зустрічі з громадянами.
Крім того, представник відповідача зазначив, що з 3 років та 5 місяців перебування на посаді, позивач виконував свої обов'язки близько 11,5 місяців, причому значну частину періоду часу коли у позивача була можливість виконувати свої обв'язки він надавав перевагу перебуванню відпустках, які загалом зайняли 133 дні або більше 4 місяців.
Щодо порушення процедури прийняття рішень, представник відповідача зазначає, що законом або регламентом не передбачено внесення питання щодо дострокового припинення повноважень селищного голови на попередній розгляд будь-якої постійно- діючої комісії. В свою чергу, висновки та рекомендації комісії не мають обов'язкового характеру та можуть бути лише взяті до уваги депутатами ради під час прийняття відповідних рішень. Отже, законом не передбачено обов'язковості попереднього розгляду питання про дострокове припинення повноважень голови ради будь-якої комісією ради, як і не передбачено, що таке питання не може бути розглянуто без його попереднього розгляду постійною комісією, без його надання до секретаря для вивчення проекту рішення в постійних комісіях або без попереднього узгодження з головним спеціалістом-юристом, секретарем. Крім того, повноваження міського голови, відповідно до частини третьої статті 79 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» можуть бути припинені за рішенням відповідної ради (не менш як 2/3 від загального складу депутатів ради). Положення статті є чітко визначеними і не підлягають розширеному тлумаченню, а тим більше не містить додаткової передумов для прийняття рішення про недовіру. Щодо порушення порядку оприлюднення проекту рішення, представник відповідача вказує на те, що скликання сесії ради за пропозицією не менш як однієї третини депутатів від загального складу відповідної ради є невідкладним випадком передбаченим ч. 11 ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні». В свою чергу, оскаржуване рішення Затоківської селищної ради № 1050 від 26.03.2019 року не є рішенням яке підлягає обговоренню відповідно до вимог законодавства та відповідно проект такого рішення не підлягає обов'язковому оприлюдненню відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 15 Закону України «Про доступ до публічної інформації». Разом з тим, представник відповідача вказує, що незважаючи на наведене вище, проект рішення було оприлюднено на офіційному стенді у приміщені Затоківської селищної ради.
Щодо порушення процедури скликання сесії представник відповідача зазначає, що позачергову сесію було скликано у повній відповідності до порядку передбаченого ст. 46 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та Регламентом Затоківської селищної ради.
Ухвалою суду від 27.06.2019 року, занесеною до протоколу судового засідання, продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів.
03.07.2019 року від представника позивача надійшла відповідь на відзив, в якій зазначено про не спростування відповідачем доводів позивача викладених у позові.
12.07.2019 року до суду надійшло клопотання представника відповідача про залучення до матеріалів справи документів (Том 1 а.с. 118-120), а також клопотання про виклик свідків (Том 1 а.с. 121-123).
У підготовчому засіданні 15.07.2019 року представник відповідача підтримав вказані клопотання просив суд залучити документи та викликати свідків - депутатів Затоківської селищної ради.
Представник позивача заперечував проти залучення документів наданих разом з клопотанням від 12.07.2019 року.
Частиною 3 ст. 79 КАС України визначено, що відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом із поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.
Враховуючи приписи вказаної статті, судом було відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача про залучення доказів по справі, оскільки вони подані до суду після надання відзиву на позов, а також відмовлено у клопотанні про виклик свідків у зв'язку з його не обґрунтованістю.
Разом з тим, п.3 ч. 2 ст. 173 КАС України, завданням підготовчого провадження є визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів.
Відтак, у підготовчому засіданні 15.07.2019 року, ухвалою суду занесеною до протоколу судового засідання, витребувано у відповідача належним чином засвідчені докази, які були підставою та були враховані відповідачем при ухваленні оскаржуваного рішення.
На виконання вказаної ухвали суду, 16.07.2019 року представником відповідача надано до суду документи, які були підставою та були враховані відповідачем при ухваленні оскаржуваного рішення (Том 1 а.с. 132-214).
У підготовчому засіданні 22.07.2019 року представник позивача не заперечував щодо залучення вказаних документів до матеріалів справи, відтак судом залучено до матеріалів справи витребувані документи.
Ухвалою суду від 22.07.2019 року, занесеною до протоколу судового засідання, закрито підготовче засідання та справу призначено до судового розгляду.
02.08.2019 року від представника відповідача надійшла заява про відвід головуючого судді у справі.
Ухвалою суду від 05.08.2019 року зупинено провадження у справі до вирішення питання про відвід головуючого судді Корой С.М. Справу передано до Відділу з надання судово-адміністративних послуг та аналітичної роботи Одеського окружного адміністративного суду для визначення судді в порядку, встановленому ч.1 ст.31 КАС України.
Ухвалою судді Одеського окружного адміністративного суду Катаєвою Е.В. від 07.08.2019 року відмовлено у задоволенні заяви представника відповідача про відвід головуючого судді Корой С.М.
У судове засідання, призначене на 15.08.2019 року представники сторін не прибули, про дату, час та місце судового засідання повідомлялись належним чином та завчасно.
Представник позивача 15.08.2019 року надав до канцелярії суду заяву про розгляд справи за його відсутності, а також письмові пояснення по справі (Том 2 а.с. 3-12).
Представник відповідача 14.08.2019 року надав до суду клопотання про відкладення розгляду справи (Том 2 а.с. 2), в якому просить відкласти судове засідання призначене на 15.08.2019 року, проте без зазначення причин неможливості прибути у судове засідання та без надання відповідних доказів.
Згідно із ч. 9 ст. 205 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Враховуючи наведене, у зв'язку із неприбуттям у судове засідання всіх учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце судового розгляду, а також за відсутності потреби заслухати свідка чи експерта, ухвалою суду від 16.08.2019 року, прийнятою в порядку письмового провадження, поновлено провадження у справі, визнано неприбуття представника відповідача у судове засідання неповажним, а також судом вирішено продовжити розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у справі письмовими доказами.
Дослідивши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що даний позов не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Суд вважає за необхідне наголосити на наступному.
Так, певні дефекти адміністративного акта можуть не пов'язуватись з його змістом, а стосуватися, наприклад, процедури його ухвалення. Саме по собі порушення процедури прийняття акта не повинно породжувати правових наслідків для його дійсності, крім випадків, прямо передбачених законом.
Виходячи із міркувань розумності та доцільності, деякі вимоги до процедури прийняття акта необхідно розуміти не як вимоги до самого акта, а як вимоги до суб'єктів владних повноважень, уповноважених на їх прийняття. Дефектні процедури прийняття адміністративного акта, як правило, тягнуть настання дефектних наслідків. Разом із тим, не кожен дефект акта робить його неправомірним.
Фундаментальне порушення - це таке порушення суб'єктом владних повноважень норм права, допущення суттєвої, істотної помилки при прийнятті певного рішення, яке мало наслідком прийняття незаконного рішення.
Стосовно ж процедурних порушень, то в залежності від їх характеру такі можуть мати наслідком нікчемність або оспорюваність акта, а в певних випадках, коли йдеться про порушення суто формальні, взагалі не впливають на його дійсність.
Отже, суд, не применшуючи значення необхідності дотримання встановленої законодавством процедури ухвалення того чи іншого рішення, вважає, що порушення такої процедури може бути підставою до скасування рішення суб'єкта владних повноважень лише за тієї умови, що воно вплинуло або могло вплинути на правильність рішення.
Аналогічний вимір суттєвості порушень застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), який у своїх рішеннях демонструє виважений підхід до оцінки характеру допущених порушень належної процедури з точки зору їх можливого впливу на загальну справедливість судового розгляду. Метод «оцінки справедливості процесу в цілому» не передбачає дослідження правомірності будь-якої окремої процесуальної дії у відриві від інших етапів процесу. По суті, ЄСПЛ у своїх рішеннях акцентує увагу на необхідності з'ясувати, «чи перетворили допущені порушення (в контексті конкретних обставин справи) судовий розгляд у цілому на несправедливий». При цьому, як свідчить практика ЄСПЛ, навіть виявлення судом серйозних (чи вагомих), на його думку, порушень права на справедливий судовий розгляд, допущених національними судами, не завжди тягне загальну оцінку проведеного судового розгляду та ухваленого підсумкового рішення як несправедливого.
Застосовуючи принципи ЄСПЛ, суд вказує на те, що скасування акта адміністративного органу з одних лише формальних мотивів не буде забезпечувати дотримання балансу принципу правової стабільності та справедливості.
Під час розгляду адміністративної справи судом встановлено, що 25 жовтня 2015 року позивача було обрано Затоківським селищним головою. Рішенням Затоківської селищної ради від 26 березня 2019 року № 1050 «Про висловлення недовіри та дострокове припинення повноважень Затоківського селищного голови ОСОБА_2 ОСОБА_3 », прийнятому на ХХХVIII-й сесії VII скликання, висловлено недовіру Затоківському селищному голові Василю ОСОБА_5 Звягінцеву, припинено достроково повноваження Затоківського селищного голови ОСОБА_2 ОСОБА_3 з моменту прийняття цього рішення, а саме з 26 березня 2019 року, виведено ОСОБА_1 зі складу виконавчого комітету Затоківської селищної ради.
Позивач вважає, що рішення Затоківської селищної ради від 26 березня 2019 року № 1050 «Про висловлення недовіри та дострокове припинення повноважень Затоківського селищного голови Василя Івановича ОСОБА_3 », є протиправним та підлягає скасуванню, у зв'язку з чим звернувся до суду з цим позовом.
Так, судом встановлено, що підставою для прийняття оскаржуваного рішення стала заява про ініціативу розгляду питання щодо дострокового припинення повноважень Затоківського селищного голови Звягінцева, яка 25.03.2019 року надійшла до Затоківської селищної ради (Том 1 а.с. 184-185). Заява підписана десятьма депутатами Затоківської селищної ради, що становить більш ніж 2/3 від складу ради. Вказані обставини не заперечувались сторонами.
В поданій заяві депутати Затоківської селищної ради просили у двотижневий строк з моменту отримання заяви скликати сесію Затоківської селищної ради для розгляду питання дострокового припинення повноважень селищного голови.
Розпорядженням Затоківського селищного голови № 11-ОД від 25 березня 2019 року «Про скликання позачергової сесії Затоківської селищної ради VIІ-го скликання» за результатами розгляду зазначеної вище заяви було скликано позачергову XXXVIІІ-y сесію Затоківської селищної ради VII скликання. В розпорядженні зазначено час скликання, місце проведення та питання яке передбачається до розгляду.
Систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування відповідно до Конституції України визначає Закон України від 21 травня 1997 року №280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні» (далі - Закон №280/97-ВР).
Згідно з частиною першою статті 42 Закону № 280/97-ВР повноваження сільського, селищного, міського голови починається з моменту оголошення відповідною сільською, селищною, міською виборчою комісією на пленарному засіданні ради рішення про його обрання.
Повноваження сільського, селищного, міського голови закінчуються в день відкриття першої сесії відповідної сільської, селищної, міської ради, обраної на наступних чергових місцевих виборах, або, якщо рада не обрана, з моменту вступу на цю посаду іншої особи, обраної на наступних місцевих виборах, крім випадків дострокового припинення його повноважень відповідно до частини першої та другої статті 79 цього Закону.
Частиною третьою статті 42 Закону № 280/97-ВР передбачено, що повноваження сільського, селищного, міського голови можуть бути припинені достроково у випадках, передбачених статтею 79 цього Закону, що має наслідком звільнення його з посади.
За змістом частин першої та другої статті 79 Закону № 280/97-ВР повноваження сільського, селищного, міського голови вважаються достроково припиненими у разі: його звернення з особистою заявою до відповідної ради про складення ним повноважень голови; припинення його громадянства; набрання законної сили обвинувальним вироком щодо нього; набрання законної сили рішенням суду про притягнення його до відповідальності за правопорушення, пов'язане з корупцією, яким накладено стягнення у виді позбавлення права займати посади або займатися діяльністю, що пов'язані з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування; відкликання з посади за народною ініціативою; визнання його судом недієздатним, безвісно відсутнім або оголошення таким, що помер; його смерті.
Повноваження сільського, селищного, міського голови можуть бути також достроково припинені, якщо він порушує Конституцію або закони України, права і свободи громадян, не забезпечує здійснення наданих йому повноважень.
Згідно частини третьої статті 79 Закону № 280/97-ВР повноваження сільського, селищного, міського голови за наявності підстав, передбачених абзацом першим частини другої цієї статті, можуть бути припинені достроково за рішенням місцевого референдуму або за рішенням відповідної ради, прийнятим шляхом таємного голосування не менш як двома третинами голосів депутатів від загального складу ради.
Відповідно до пункту 16 частини першої статті 26 Закону № 280/97-ВР прийняття рішення про дострокове припинення повноважень сільського, селищного, міського голови у випадках, передбачених цим Законом, вирішується виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради.
Згідно з частиною четвертою статті 46 Закону № 280/97-ВР, наступні сесії ради (окрім першої) скликаються: сільської, селищної, міської, відповідно сільським, селищним, міським головою; районної у місті, районної, обласної - головою відповідної ради.
Частиною п'ятою статті 46 Закону № 280/97-ВР визначено, що сесія ради скликається в міру необхідності, але не менше одного разу на квартал, а з питань відведення земельних ділянок та надання документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності - не рідше ніж один раз на місяць.
На підставі частини 15 статті 46 Закону № 280/97-ВР порядок проведення першої сесії ради, порядок обрання голови та заступника (заступників) голови районної у місті, районної, обласної ради, секретаря сільської, селищної, міської ради, скликання чергової та позачергової сесії ради, призначення пленарних засідань ради, підготовки і розгляду питань на пленарних засіданнях, прийняття рішень ради про затвердження порядку денного сесії та з інших процедурних питань, а також порядок роботи сесії визначаються регламентом ради, з урахуванням вимог Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності». До прийняття регламенту ради четвертого скликання застосовується регламент ради, що діяв у попередньому скликанні.
За приписами частини шостої статті 46 Закону № 280/97-ВР, у разі немотивованої відмови сільського, селищного, міського голови, голови районної у місті, районної, обласної ради або неможливості його скликати сесію ради сесія скликається: сільської, селищної, міської ради - секретарем сільської, селищної, міської ради; районної у місті, районної, обласної ради - відповідно заступником голови районної у місті, районної ради чи першим заступником, заступником голови обласної ради.
У цих випадках сесія скликається:
1) якщо сесія не скликається сільським, селищним, міським головою (головою районної у місті, районної, обласної ради) у строки, передбачені цим Законом;
2) якщо сільський, селищний, міський голова (голова районної у місті, районної, обласної ради) без поважних причин не скликав сесію у двотижневий строк після настання умов, передбачених частиною сьомою цієї статті (частина шоста статті 46 Закону № 280/97-ВР та п. «б» статті 12 Регламенту).
Сесія сільської, селищної, міської, районної у місті ради повинна бути також скликана за пропозицією не менш як однієї третини депутатів від загального складу відповідної ради, виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті ради, а сесія районної, обласної ради - також за пропозицією не менш як однієї третини депутатів від загального складу відповідної ради або голови відповідної місцевої державної адміністрації (частина сьома статті 46 Закону № 280/97-ВР).
Відповідно до частини дев'ятої статті 46 Закону № 280/97-ВР, у разі якщо посадові особи, зазначені у частинах четвертій та шостій цієї статті, у двотижневий строк не скликають сесію на вимогу суб'єктів, зазначених у частині сьомій цієї статті, або у разі якщо такі посади є вакантними сесія може бути скликана депутатами відповідної ради, які становлять не менш як одну третину складу ради, або постійною комісією ради .
Сесію сільської, селищної, міської ради відкриває і веде відповідно сільський, селищний, міський голова, а у випадках, передбачених частиною шостою цієї статті, - секретар ради; сесію районної у місті, районної, обласної ради - голова ради або відповідно заступник голови районної у місті, районної ради чи перший заступник, заступник голови обласної ради. У випадку, передбаченому частиною восьмою цієї статті, сесію відкриває за дорученням групи депутатів, з ініціативи якої скликана сесія, один з депутатів, що входить до її складу, а веде за рішенням ради - один з депутатів цієї ради (частина одинадцята статті 46 Закону № 280/97-ВР).
Суд наголошує, що прийняття рішення щодо дострокового припинення повноважень селищного голови у випадках, передбачених Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні», належить до виключних повноважень відповідної ради.
Такі повноваження ради є дискреційними, а тому адміністративний суд при розгляді цієї справи по суті спору не може здійснювати повторну перевірку роботи голови селищної ради щодо належного чи неналежного здійснення наданих йому повноважень, допущення ним у своїй діяльності порушень законодавства України, прав і свобод громадян, як і не може будь-яким чином надавати оцінку позиції (волевиявлення) депутатів селищної ради, які проголосували за необхідність дострокового припинення повноважень селищного голови.
Спірне рішення Затоківської селищної ради може бути перевірене адміністративним судом лише на предмет законності та легітимності, а не доцільності його прийняття.
Разом з тим, суд вважає безпідставними доводи позивача стосовно того, що під час прийняття оскаржуваного рішення не зазначено конкретних фактів, які б підтверджували вчинення позивачем, як головою сільської ради таких дій, як порушення Конституції України або законів України, прав і свобод громадян, не забезпечення здійснення ним наданих йому повноважень, що згідно ч.2 ст.79 Закону № 280/97-ВР, могло б бути підставами для прийняття сільською радою рішення про дострокове припинення повноважень сільського голови.
Суд зазначає, що Законом України №280/97-ВР не передбачено, що в рішенні органу місцевого самоврядування про припинення повноважень сільського голови має бути обов'язково зазначено всі конкретні факти, що підтверджують вчинення порушень сільським головою у разі дострокового припинення його повноважень, в рішенні такого роду фіксується результат обговорення питання депутатами органу місцевого самоврядування та їх голосування з цього приводу.
Разом з тим, за приписами чинного законодавства, селищний голова несе персональну відповідальність за здійснення наданих йому законом повноважень, і при їх здійсненні є відповідальним перед відповідною радою. При цьому, саме довіра є базовим принципом (передумовою) правової природи таких взаємовідносин.
Приймаючи спірне рішення, селищна рада як орган місцевого самоврядування за результатами аналізу діяльності селищного голови дійшла висновку про неможливість продовження виконання ним своїх обов'язків та вирішила реалізувати передбачене законом право на дострокове припинення ним своїх повноважень.
Суд зазначає, що Затоківська селищна рада фактично висловила її відношення до результатів діяльності позивача на підставі наявної інформації. Під час розгляду справи представником відповідача зазначено про те, що за весь час перебування на посаді позивачем особистий прийом громадян в присутності депутата кожного понеділка з 10:00 до 17:00 з перервою на обід з 13:00 по 14:00 не здійснювався, крім того позивачем за час перебування на посаді не забезпечено належної роботи зі зверненнями громадян. Крім того, в супереч вимог ч. 6 ст. 42 Закону № 280/97-ВР за час перебування на посаді позивач не звітував щорічно селищній раді про здійснення державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності виконавчими органами відповідної ради та в супереч вимогам ч. 7 ст. 42 Закону № 280/97-ВР позивач за час перебування на посаді жодного разу не звітував про свою роботу перед територіальною громадою на відкритій зустрічі з громадянами. Доказів, які б спростували вказані доводи позивачем надано не було.
Суд також критично оцінює доводи позивача про порушення процедури оприлюднення проекту рішення, оскільки у відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 15 Закону України «Про доступ до публічної інформації» розпорядники інформації зобов'язані оприлюднювати проекти рішень, що підлягають обговоренню.
Так, ч. 1. ст. 15 Закону України «Про доступ до публічної інформації» встановлено вичерпний перелік інформації чи документів (в т.ч. актів, рішень, їх проектів), що підпадають під дію цього Закону та підлягають обов'язковому оприлюдненню. При цьому, для проектів рішень зазначена вимога є відсильною до інших нормативно-правових актів, якими має бути передбачене обов'язкове винесення їх на громадське обговорення. Суд вказує на те, що оскаржуване рішення Затоківської селищної ради № 1050 від 26.03.2019 року не є рішенням яке підлягає обговоренню відповідно до вимог законодавства та відповідно проект такого рішення не підлягає обов'язковому оприлюдненню відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 15 Закону України «Про доступ до публічної інформації».
Суд також відхиляє доводи позивача щодо порушення процедури прийняття рішень, враховуючи наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 47 Закону № 280/97-ВР, постійні комісії ради є органами ради, що обираються з числа її депутатів, для вивчення, попереднього розгляду і підготовки питань, які належать до її відання, здійснення контролю за виконанням рішень ради. її виконавчого комітету.
Відповідно до ч. 4 ст. 47 Закону № 280/97-ВР, постійні комісії за дорученням ради або за власною ініціативою попередньо розглядають проекти програм соціально-економічного і культурного розвитку, місцевого бюджету, звіти про виконання програм і бюджету, вивчають і готують питання про стан та розвиток відповідних галузей господарського і соціально-культурного будівництва, інші питання, які вносяться на розгляд ради, розробляють проекти рішень ради та готують висновки з цих питань, виступають на сесіях ради з доповідями і співдоповідями.
Як вбачається з положень ч. 4 ст. 47 Закону № 280/97-ВР розгляд питань постійною комісією здійснюється за дорученням ради або за власною ініціативою.
Разом з тим, судом встановлено, що Законом № 280/97-ВР не передбачено внесення питання щодо дострокового припинення повноважень селищного голови на попередній розгляд постійно діючої комісії.
Щодо доводів позивача про порушення процедури скликання позачергової сесії Затоківської селищної ради VII-го скликання, суд вказує на те, що вказана позачергова сесія була скликана на підставі Розпорядження т.в.о. Затоківського селищного голови за № 11-ОД від 25.03.2019 року (Том 1 а.с. 187), яке на момент розгляду справи є чинним та не скасовано в порядку встановленому законодавством, відтак, вищезазначені доводи позивача про порушення процедури скликання сесії є необґрунтованими.
Щодо доводів позивача стосовно його звільнення в період відпустки, суд зазначає наступне.
За змістом ч.3 ст.40 КЗпП України не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності (крім звільнення за пунктом 5 цієї статті), а також у період перебування працівника у відпустці. Це правило не поширюється на випадок повної ліквідації підприємства, установи, організації.
Разом з тим, зміст поняття «розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу» розкрито законодавцем у п.4 ст.36 КЗпП України, до якого віднесено лише звільнення з підстав, передбачених ст.ст. 40, 41 КЗпП України. Це виключає охоплення змістом терміну «розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу» будь-якого іншого звільнення, підстава якого не зазначена в ст. 40, 41 КЗпП України, або яке законодавець спеціально не визначив як розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу.
Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 23 січня 2013 року (справа № 6-127цс12) та ухвалі Вищого адміністративного суду України від 10.12.2015 року по справ №К/800/47160/14.
За таких обставин, коли повноваження позивача як селищного голови достроково припинені рішенням ради на підставі ч.ч. 2, 3 ст.79 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», тобто на підставі спеціального закону, а законодавець не визначив цю підставу як розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу, то вказані доводи позивача є неспроможними.
За викладених обставин, суд дійшов висновку, що оскаржуване рішення відповідача відповідає вимогам ч.2 ст.2 КАС України, зокрема, вони прийняті: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Тому оскаржуване рішення не підлягає скасуванню, оскільки є законним.
Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують.
Відмовляючи позивачу у визнанні протиправним та скасуванні рішення Затоківської селищної ради Білгород-Дністровської міськради від 26 березня 2019 року № 1050 «Про висловлення недовіри та дострокове припинення повноважень Затоківського селищного голови Василя Івановича ОСОБА_3 », належить відмовити й у задоволенні вимоги позивача про поновлення його на посаді та стягненні середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Згідно з ч.1 ст.6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Відповідно до ч.1,3 ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі “Серявін та інші проти України” від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії” від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Керуючись ст. ст. 2, 6, 7, 8, 9, 10, 77, 90, 139, 205, 242-246, 250, 251, 255, 295, 297 КАС України, суд, -
У задоволені адміністративного позову ОСОБА_1 до Затоківської селищної ради Білгород-Дністровської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання до П'ятого апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код РНОКПП НОМЕР_1 );
Відповідач - Затоківська селищна рада Білгород-Дністровської міської ради Одеської області (67772, вул. Приморська, 31, смт. Затока, Білгород-Дністровський район, Одеська область), код ЄДРПОУ 04527052).
Суддя С.М. Корой
.