Кропивницький апеляційний суд
Провадження № 11-кп/4809/411/19 Головуючий у І інстанції: ОСОБА_1
Категорія: ч. 2 ст. 186 КК УкраїниДоповідач у ІІ інстанції: ОСОБА_2
13.08.2019 року. Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Кропивницького апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4
з участю: секретаря ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Кропивницькому кримінальне провадження № 12017120300000435 за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_7 , який діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 на вирок Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 16 травня 2019 року, яким
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець с. Головківка Олександрійського району Кіровоградської області, громадянин України, неодружений, утриманців не має, не працюючий, із початковою середньою освітою, без зареєстрованого місця проживання, тимчасово проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимий:
- 07.04.2011 року вироком Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області за ч.1,3 ст.185 КК України до 4 років позбавлення волі. На підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком 2 роки:
- 23.08.2012 року вироком Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області за ч.3 ст.185 , ч.1 ст.71 КК України до 4 років 2 місяців позбавлення волі. 15.04.2015 року постановою Гусятинського районного суду Тернопільської області від 07.04.2015 року звільнений умовно-достроково , невідбута частина покарання 1 рік 4 місяці 6 днів.
засуджений за ч. 2 ст. 185 КК Українидо покарання у виді позбавлення волі строком на 2 (два) роки та за ч. 2 ст. 186 КК Українидо покарання у виді позбавлення волі строком на 4 (чотири) роки.
На підставі ч.1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки.
На підставі ч.5 ст. 72 КК України в редакції Закону № 838-VIII ОСОБА_8 зараховано в строк відбуття покарання строк його попереднього ув'язнення в межах даного кримінального провадження з 16.05.2019 року по день набрання вироком законної сили з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.
Цим же ви роком вирішено питання про речові докази у кримінальному провадженні.
Згідно вироку суду ОСОБА_8 вчинив таємне викрадення чужого майна (крадіжку), вчинену повторно та відкрите викрадення чужого майна (грабіж), вчинений повторно, за таких обставин.
12 травня 2017 року близько 19.00 год.. ОСОБА_8 , знаходячись в будинку АДРЕСА_2 з дозволу потерпілого ОСОБА_9 , скориставшись відсутністю його уваги, діючи умисно, повторно, реалізуючи злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, шляхом вільного доступу таємно викрав з приміщення будинку велосипед марки «Україна», вартістю з урахуванням зносу 700 грн., електричну соковижималку марки « Росинка» моделі « СВСП-106» , вартістю з урахуванням зносу 350 грн., алюмінієвий бідон, вартістю з урахуванням зносу 400 грн.
З викраденим майном з місця кримінального правопорушення зник та розпорядився ним на власний розсуд, чим спричинив потерпілому ОСОБА_9 матеріальну шкоду на загальну суму 1450 грн. 00коп.
Крім цього, 13 травня 2017 року близько 09.00 год. ОСОБА_8 , знаходячись в будинку АДРЕСА_2 з дозволу потерпілого ОСОБА_9 , скориставшись відсутністю його уваги ,діючи умисно, повторно, реалізуючи злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, шляхом вільного доступу таємно викрав з приміщення даного будинку мобільний телефон марки « Самсунг» модель GT-E 1080i, imei НОМЕР_1 чорного кольору , вартістю з урахуванням зносу 285 грн.
З викраденим майном з місця кримінального правопорушення зник та розпорядився ним на власний розсуд, чим спричинив потерпілому ОСОБА_9 матеріальну шкоду на суму 285 грн. 00коп.
Крім цього, 01 червня 2017 року близько 11.00 год. ОСОБА_8 , знаходячись на території цвинтаря біля селища Приютівка Олександрійського району Кіровоградської області, скориставшись відсутністю уваги з боку потерпілої ОСОБА_10 , діючи умисно, повторно, реалізуючи злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, шляхом вільного доступу таємно викрав велосипед марки «Україна», вартістю з урахуванням зносу 750 грн. 00 коп.
З викраденим майном з місця кримінального правопорушення зник та розпорядився ним на власний розсуд, чим спричинив потерпілій ОСОБА_10 матеріальну шкоду на суму 750 грн. 00коп.
Крім цього, 05 червня 2017 року близько 09.00 год. ОСОБА_8 з метою таємного викрадення чужого майна, прибув на територію блокпосту , розташованого на 343 км. Перегону станції Користівка- станції Олександрія Кіровоградської області, належного Публічному акціонерному товариству «Українська залізниця» філії « Центру будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд» виробничого підрозділу « Знам'янське територіальне управління», де шляхом вільного доступу, діючи умисно,повторно, таємно викрав металеві вхідні двері до складського приміщення сірого кольору розміром 2.1 х 1 метри , товщиною металу 3 міліметри, вартістю з урахуванням зносу 860 грн.00 коп.
З викраденим майном з місця кримінального правопорушення зник та розпорядився ним на власний розсуд, чим спричинив Публічному акціонерному товариству « Українська залізниця » філії « Центру будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд» виробничого підрозділу « Знам'янське територіальне управління» матеріальну шкоду на суму 860 гривень 00 копійок.
Крім цього, 10 травня 2017 року близько 18.00 год. ОСОБА_11 , перебуваючи біля приміщення продуктового магазину по АДРЕСА_3 , скориставшись перебуванням потерпілого ОСОБА_12 в приміщенні продуктового магазину , діючи умисно та повторно, шляхом вільного доступу, викрав належний потерпілому велосипед марки «Україна», вартістю з урахуванням зносу 1033 грн. 33 коп. і на викраденому велосипеді поїхав з місця злочину. Потерпілий, вийшовши з магазину , виявив ОСОБА_11 , який від'їжджав на його велосипеді від приміщення магазину, почав вимагати повернути його велосипед та гнався за останнім, але ОСОБА_11 продовжуючи свої злочинні дії, не реагуючи на крики потерпілого, зник з місця злочину на викраденому велосипеді та розпорядився ним на власний розсуд, чим спричинив потерпілому ОСОБА_12 матеріальну шкоду на загальну суму 1033 грн. 33 коп.
В апеляційній скарзі адвокат ОСОБА_7 , який діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 просить змінити вирок районного суду в частині призначення покарання його підзахисного.
На підставі ст. 75 КК України звільнити його підзахисного від відбування покарання з випробуванням і встановити йому іспитовий строк тривалістю 2 роки.
На підставі ст. 76 КК України зобов'язати його підзахисного протягом іспитового строку: не виїжджати за межі України без дозволу кримінально-виконавчої інспекції; повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи або навчання; періодично з'являтись для реєстрації в органи кримінально-виконавчої інспекції.
Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що як під час досудового розслідування так і під час судового розгляду справи у суді ОСОБА_8 давав одні і ті ж послідовні покази, щиро каявся у скоєних злочинах і як тільки міг сприяв їх розкриттю.
Він повністю визнав свою вину у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 185 КК України, в результаті чого суд першої інстанції по вказаним епізодам, на підставі ч. 3 ст. 349 КПК України, визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, та обмежив дослідження доказів допитом обвинуваченого, дослідженням матеріалів, що характеризують особу обвинуваченого.
Лише по факту відкритого викрадення велосипеда марки «Україна», який належить потерпілому ОСОБА_12 , засуджений вказував, що не чув криків потерпілого і свідка ОСОБА_13 , а тому вважав, що викрадення майна було таємним.
А тому судом першої інстанції було визначена обставиною, що пом'якшує покарання - щире каяття у вчиненні крадіжок та активне сприяння у їх розкритті. При цьому, обставин, що обтяжують покарання, судом не було встановлено.
По справі цивільний позов був поданий лише ПрАТ «Українська залізниця» але в подальшому потерпілим було подано заяву про відмову від заявленого позову.
Суд першої інстанції обґрунтував своє рішення про обрання засудженому запобіжного заходу тримання під вартою тим, що його підзахисний нібито неодноразово ухилявся від явки до суду без поважних причин, та не має постійного місця проживання.
Вказує, що у вироку не зазначено жодного випадку ухилення його підзахисного від явки до суду. Вказане свідчить лише про те, що якщо він і не з'являвся до суду то лише з поважної причини.
Щодо відсутності постійного місця проживання засудженого то необхідно вказати, що Законом України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання і в Україні» не передбачено обов'язкову реєстрація місця проживання особи. При цьому, в судовому засіданні його підзахисним надано довідку релігійної громади «Уславлення» в якій зазначено, що засуджений на протязі тривалого часу працює і проживає по АДРЕСА_1 , позитивно характеризується.
Крім того, судом не взято до уваги заяву потерпілого ОСОБА_12 , що він не бажає суворої міри покарання його підзахисному.
Також, суд першої інстанції у вироку, як на підставу обрання засудженому запобіжного заходу тримання під вартою, посилається на досудову доповідь і вказує «результати оцінки обвинуваченого ОСОБА_8 показали середній ризик вчинення повторного кримінального правопорушення та середній ризик небезпеки для суспільства, в т.ч. для окремих осіб». Але при цьому, судом з незрозумілих причин було проігноровано сам висновок органу пробації в якому зазначено «орган пробації вважає, що виправлення цієї особи без позбавлення волі на певний строк можливе та не становить високої небезпеки для суспільства у тому числі для окремих осіб» ( т. 1 а.с. 87-91).
Заслухавши доповідача, адвоката ОСОБА_7 , який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити, прокурора, який заперечував проти її задоволення, обговоривши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає, що апеляційні скаргу захисника слід залишити без задоволення, з таких підстав.
Суд першої інстанції обґрунтовано визнав обвинуваченого ОСОБА_8 винним у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 185 КК України,оскільки він вину у вчиненні даних кримінальних правопорушень визнав повністю, підтвердив вчинення злочинів при приведених обставинах, у вчиненому розкаявся.
Дослідження доказів по даній справі в суді першої інстанції відбувалось на підставі ч. 3 ст. 349 КПК України, а тому обвинувачений та інші учасники судового розгляду справи позбавлені права оспорювати фактичні обставини справи в апеляційному порядку.
Дії обвинуваченого ОСОБА_8 правильно кваліфіковані районним судом за
ч. 2 ст. 185 КК України, як вчинення таємного викрадення чужого майна (крадіжки), вчинена повторно.
Суд першої інстанції також обґрунтовано визнав ОСОБА_8 винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, що в повному обсязі підтверджується дослідженими в судовому засіданні суду першої інстанції належними та допустимими доказами, яким суд першої інстанції дав належну оцінку та навів у вироку.
Досудове розслідування у даному кримінальному провадженні проведено відповідно до вимог кримінального процесуального закону, а викладені у вироку суду висновки про винуватість ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, ґрунтуються на сукупності зібраних по справі доказів, які у повному обсязі, відповідно до вимог параграфу 3 глави 28 КПК України, досліджені судом першої інстанції під час судового розгляду справи, та є взаємоузгодженими між собою і відповідають фактичним обставинам справи.
Належність та допустимість доказів у кримінальному провадженні, а також правильність кваліфікації дій обвинуваченого ОСОБА_8 за ч. 2 ст. 186 КК України у колегії суддів сумнівів не викликає.
Оцінивши дослідженні у кримінальному провадженні докази в їх сукупності, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про доведеність винуватості обвинуваченого ОСОБА_8 та правильно кваліфікував по вказаному епізоду його дії за ч. 2 ст.186 КК України як вчинення відкритого викрадення чужого майна (грабежу),вчинений повторно.
Тому, колегія суддів відповідно до вимог ст. 404 КПК України, переглядає судове рішення в межах апеляційної скарги.
Призначаючи обвинуваченому ОСОБА_8 покарання, суд першої інстанції, у відповідності до ст. 65 КК України, у повній мірі врахував ступінь тяжкості вчинених злочинів, один з яких є корисливим тяжким злочином, а інші злочини корисливі середньої тяжкості, особу обвинуваченого, який на шлях виправлення не став, вчинивши нові умисні злочину, маючи непогашену судимість за попередні злочини, раніше вже відбував покарання в місцях позбавлення волі, офіційно не працевлаштований, неодружений, утриманців не має, на обліку у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває, не має зареєстрованого місця проживання та постійного місця проживання, тимчасово проживає в християнській церкві згідно наданої довідки, обставини, що пом'якшують покарання - щире каяття у вчиненні крадіжок та активне сприяння у розкритті крадіжок,відсутність обставин, що обтяжують покарання.
Також районним судом враховано досудову доповідь результатів оцінки обвинуваченого ОСОБА_8 , які показали середній ризик вчинення повторного кримінального правопорушення та середній ризик небезпеки для суспільства, в т.ч. для окремих осіб, а отже беручи до уваги інформацію, що характеризує особистість обвинуваченого, його спосіб життя, історію правопорушення, а також середній рівень ризику, ймовірність вчинення повторного правопорушення, орган пробації вважає, що виправлення цієї особи без позбавлення волі або обмеження волі на певний строк можливе та не становить високої небезпеки для суспільства, у т.ч. для окремих осіб.
Атому, на думку колегії суддів, обґрунтовано зробив висновок про те, що виправлення та перевиховання обвинуваченого можливе лише в умовах ізоляції його від суспільства, призначивши покарання у виді позбавлення волі в межах санкції ч.2 ст.186 , ч.2 ст.185 КК України.
На підставі викладеного, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про можливість виправлення ОСОБА_8 лише за умови ізоляції його від суспільства, призначивши йому покарання виді позбавлення волі, яке у даному випадку буде необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових злочинів, а також відповідатиме цілям покарання.
Що стосується доводів захисника про призначення ОСОБА_8 покарання із застосуванням вимог ст. 75 КК України необхідно зазначити наступне.
Відповідно до вимог ст. 75 КК України суд може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням, якщо є виправлення засудженого без відбування покарання враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи.
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження ОСОБА_8 будучи раніше судимим за вчинення злочинів проти власності, маючи не зняту та не погашену судимість за вчинення умисних корисливих злочинів, повторно вчинив нові 4 корисливізлочини передбачені ч. 2 ст. 185 КК України та корисливий злочини передбачений ч. 2 ст. 186 КК України.
Також до обвинуваченого ОСОБА_8 раніше вже застосовувалось за ч.ч. 1, 3 ст. 185 КК України звільнення від відбування покарання з випробуванням, на підставі ст. 75 КК України, однак він на шлях виправлення не став.
Більш того, до обвинуваченого ОСОБА_8 07.04.2015 року застосовувалось умовно-дострокове звільнення, однак останній на шлях виправлення не став та знову вчинив умисні корисливі злочини.
Отже враховуючи наведене колегія суддів приходить до висновку про те, що ОСОБА_8 не бажає ставати на шлях виправлення, а тому не має підстав стверджувати про можливість його виправлення без відбування покарання.
З огляду на викладе не має підстав для задоволення апеляційних доводів захисника про призначення ОСОБА_8 покарання із застосуванням вимог ст. 75 КК України.
Також не можуть бути задоволено доводи захисника про застосування до обвинуваченого вимог ст. 75 КК України посилаючись на досудову доповідь результатів оцінки обвинуваченого ОСОБА_8 , оскільки відповідно до вимог ст. 65 КК України суд призначає покарання враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
При фактичних обставинах даної справи, які встановлюють ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_8 кримінальних правопорушень та ступінь його небезпечності для суспільства, а також наявність пом'якшуючих обставин, колегія суддів вважає, що призначене судом першої інстанції покарання у виді позбавлення волі буде достатнім для її виправлення, перевиховання, а також попередження вчинення ним, як самим обвинуваченим, так і іншими особами аналогічних кримінальних правопорушень.
Таке рішення, буде відповідати цілям та загальним засадам призначення покарання, через які реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.
Отже, доводи апеляційної скарги обвинуваченої про застосування до обвинуваченого вимог ст. 75 КК України не можуть бути задоволені, як безпідставні. Адже, відповідно до вимог ст. 414 КПК України, невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м'якість чи через суворість, що по справі відсутнє. Оскільки у апеляції захисник наполягає на звільнення обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням, а призначене покарання є обґрунтованим, виваженим та справедливим, то підстав для зміни вироку суду чи його скасування колегія суддів не вбачає.
На підставі викладеного, із урахуванням того, що доводи апеляційної скарги під час апеляційного перегляду, свого підтвердження не знайшли, підстав для скасування вироку суду першої інстанції, колегія суддів не вбачає.
З огляду на викладе апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_7 , який діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 необхідно залишити без задоволення, а вирок Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 16 травня 2019 року необхідно залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 376, 404, 405, 407-409, 419 КПК України, колегія суддів -
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 , який діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 , - залишити без задоволення, а вирок Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 16 травня 2019 року стосовно ОСОБА_8 за ч.2 ст. 185 , ч.2 ст. 186 КК України, - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Верховного Суду, як суду касаційної інстанції, протягом трьох місяців з дня його проголошення, а обвинуваченим ОСОБА_8 - в той самий строк з дня вручення йому копії ухвали.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_14 Ремез