Справа № 161/4652/19 Головуючий у 1 інстанції: Крупінська С. С.
Провадження № 22-ц/802/717/19 Категорія: 48 Доповідач: Здрилюк О. І.
13 серпня 2019 року місто Луцьк
Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - судді Здрилюк О.І.,
суддів - Бовчалюк З.А., Карпук А.К.,
секретар судового засідання - Концевич Я.О.,
з участю позивача - ОСОБА_1 ,
представника відповідача - ОСОБА_2 .,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення додаткових витрат на неповнолітніх дітей за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_3 на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 18 квітня 2019 року,
19 березня 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду із зазначеним позовом, який мотивує тим, що з відповідачем ОСОБА_3 перебувала у зареєстрованому шлюбі, від якого народилося двоє дітей - син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та син ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на утримання яких з відповідача судовим рішенням стягнуто аліменти у розмірі 1000 грн. щомісячно до досягнення дітьми повноліття.
Діти потребують періодичного лікування, особливого харчування, санаторно-курортного лікування та особливих умов проживання. Син ОСОБА_4 перебував на стаціонарному лікуванні, йому проведено 3 операції, встановлено, а потім видалено фіксатори-імпланти.
У зв'язку з наведеним нею у 2017-2018 роках понесено витрати на лікування та оздоровлення дітей, на придбання канцтоварів та шкільних товарів на загальну суму 29789,81 грн.. У 2019 році відповідач поніс додаткові витрати на дітей у розмірі 9000 грн., за мінусом яких просила стягнути з відповідача на її користь 10394,91 грн. - половину понесених нею додаткових витрат.
Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 18 квітня 2019 року позов задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 додаткові витрати на утримання неповнолітніх дітей - синів ОСОБА_6 та ОСОБА_7 у розмірі 8806 грн. 80 коп. і в дохід держави 768 грн. 40 коп. судового збору.
В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати це рішення та ухвалити нове - про часткове задоволення позову у розмірі 8044 грн. 58 коп..
Відзив на апеляційну скаргу позивач не подавала.
У судовому засіданні представник відповідача апеляційну скаргу підтримав із наведених у ній підстав та просить її задовольнити, уточнивши, що не заперечує щодо стягнення на користь позивача половини понесених нею витрат на благодійні внески та на медичні препарати.
Позивач апеляційну скаргу заперечила та просить залишити її без задоволення, а рішення суду залишити без змін.
Заслухавши учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість рішення суду, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково, а рішення суду в частині визначення розміру та складових додаткових витрат змінити з таких підстав.
Судом встановлено, що заочним рішенням Луцького міськрайонного суду від 18 квітня 2013 року стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_8 аліменти на утримання неповнолітніх дітей - ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у розмірі 1000 грн. щомісячно, а рішенням цього ж суду від 23 січня 2018 року збільшено розмір аліментів та стягнуто по 1000 грн. на кожну дитину щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку (а.с.7-8, 9-10).
Відповідно до вимог ст.185 СК України той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов'язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо). Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення разово, періодично або постійно.
Відповідно до ч.ч.1, 6 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч.1 ст.80 ЦПК).
Відповідно до п.4 ч.3 ст.129 Конституції України основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.
Із матеріалів справи вбачається, що діти сторін потребують медичного обстеження, лікування та оздоровлення, на які позивачем протягом 2017-2018 років понесено додаткові витрати.
Разом із тим, суд першої інстанції, визначаючи розмір та складові додаткових витрат, половина яких підлягає стягненню із відповідача, дійшов помилкового висновку, як щодо розміру, так і щодо їх складових, які підлягають до стягнення.
Так, позивач до додаткових витрат віднесла сплачені кошти (як на оздоровлення дітей) по квитанції до прибуткового касового ордера від 25.06.2016 року про сплату на рахунок Централ Готель 18480 грн. та сплату 4200 грн. згідно платіжного доручення №1323 від 24.05.2018 (а.с.38, 39).
У суді апеляційної інстанції позивач пояснила, що це помилково зазначено у квитанції дату 25.06.2016 рік, а фактично це 2018 рік. Кошти у розмірі 4200 грн. перераховано платником ЛСКАП «Луцькспецкомунтранс», оскільки ці кошти вона передала безпосередньо зазначеній організації.
Суд апеляційної інстанції відхиляє такі доводи позивача, оскільки вони не підтверджені належними та допустимими доказами, хоча відповідач заперечував щодо таких витрат ще подаючи відзив на позовну заяву, але таких заперечень позивач не спростувала.
Оскільки доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, то апеляційний суд доходить висновку про недоведеність сплати позивачем зазначених коштів у 2018 році, як додаткових витрат на двох дітей.
Також, визначаючи розмір половини понесених позивачем додаткових витрат, які підлягають стягненню з відповідача, суд, без згоди на це відповідача, безпідставно відмінусував сплачені ним додатково на дітей 9000 грн. у 2019 році.
Оскільки ці кошти сплачені відповідачем, то тільки він, а не позивач, відповідно до вимог ст.ст.12, 13, 14 ЦК України вправі здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов'язки щодо зазначених коштів.
Позивачем підтверджено належними та допустимими доказами понесення нею на додаткові витрати у 2017-2018 роках коштів на загальну суму 17524 грн. 81 коп.. До цих витрат відносяться кошти на лікування дітей, у тому числі сплата благодійних внесків, які були здійснені позивачем не добровільно, а були для позивача обов'язковими у зв'язку із перебуванням сина ОСОБА_6 на стаціонарному лікуванні, а також кошти, сплачені на проїзд 07.11.2018 обох дітей у санаторій.
Ураховуючи наведене, стягненню із відповідача підлягає половина цієї суми, що становить 8762 грн. 40 коп. (17524,81 : 2).
Відповідно до ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Рішення суду першої інстанції в частині відмови у позові про стягнення додаткових витрат на придбання канцтоварів та шкільних товарів сторонами не оскаржується, а тому і не переглядається.
Відповідно до статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення або змінити рішення.
Згідно зі ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Оскільки висновки суду першої інстанції в частині визначення розміру та складових додаткових витрат зроблені без належного з'ясування дійсних обставин справи, дослідження та оцінки наданих сторонами доказів, то згідно зі статтею 376 ЦПК України це є підставою для зміни рішення суду.
Керуючись ст.ст.367, 374, 376, 381, 382, 384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_3 задовольнити частково.
Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 18 квітня 2019 року в даній справі в частині визначення розміру та складових додаткових витрат змінити.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 додаткові витрати на утримання неповнолітніх дітей - синів ОСОБА_6 та ОСОБА_7 у розмірі 8762 грн. 40 коп. (вісім тисяч сімсот шістдесят дві грн. 40 коп.).
У решті рішення суду - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий - суддя
Судді