Справа № 161/8037/19 Головуючий у 1 інстанції: Ковтуненко В. В.
Провадження № 22-ц/802/726/19 Категорія: 28 Доповідач: Бовчалюк З. А.
14 серпня 2019 року місто Луцьк
Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - судді Бовчалюк З.А.,
суддів - Здрилюк О.І., Карпук А.К.,
з участю секретаря судового засідання Концевич Я.О.,
представника позивача Качан ОСОБА_1 .,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Департаменту соціальної політики Луцької міської ради до ОСОБА_2 про стягнення виплаченої державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім'ям за апеляційною скаргою позивача Департаменту соціальної політики Луцької міської ради на ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 21 травня 2019 року,
Департамент соціальної політики Луцької міської ради звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2 про стягнення виплаченої державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім'ям.
Свої вимоги обґрунтовує тим, що Департаментом Нудьку ОСОБА_3 за його заявою від 05.03.2018 року було призначено державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім'ям за період з 01 березня 2018 року по 30 червня 2018 року в розмірі 2146,14 грн. та з 01.07.2018 року по 31.08.2018 року у розмірі 2304,19,84 грн.
Згідно з повідомленням Луцького міського центру зайнятості № 1864/05/18 від 09.08.2018 року ОСОБА_2 , припинено реєстрацію безробітного з 09.07.2018 року у зв'язку з невідвідуванням без поважних причин центру зайнятості протягом 30 робочих днів.
Таким чином, Департаментом, згідно рішення про призначення державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім'ям від 10.08.2018 року припинено з 01.08.2018 року у зв'язку з повідомленням центру зайнятості про припинення реєстрації безробітного та рішенням від 13 серпня 2018 року визначено розмір надміру виплачених коштів за період з 01.08.2018 року по 31.08.2018 року в розмірі 2304,19 грн.
Відповідачу було надіслано 15.08.2018 року повідомлення про повернення надміру виплачених коштів щодо необхідності повернення виплаченої соціальної допомоги за період з 01 серпня 2018 року по 31 серпня 2018 року в розмірі 2304, 19 грн. Крім цього на адресу відповідачу було надіслано лист-претензію про повернення на рахунок Департаменту виплаченої соціальної допомоги за період з 01.08.2018 року по 31.08.2018 року в розмірі 2304,19 грн.
На момент звернення Департаменту до суду з даним позовом відповідачем дана соціальна допомога не повернута.
Просить стягнути з ОСОБА_2 на користь позивача державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім'ям в сумі 2304, 19 грн.
Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 21 травня 2019 року відмовлено у відкритті провадження в цивільній справі за позовом Департаменту соціальної політики Луцької міської ради до ОСОБА_2 про стягнення виплаченої державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім'ям.
Роз'яснено позивачу право на звернення з адміністративним позовом до Волинського окружного адміністративного суду.
Не погоджуючись з ухвалою суду, позивач подав апеляційну скаргу в якій, покликаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування норм процесуального права, просить її скасувати, а дану цивільну справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Заслухавши представника позивача, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваної ухвали, а також доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити, а оскаржувану ухвалу - скасувати з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Відмовляючи у відкритті провадження в даній справі, суд першої інстанції виходив з того, що Департамент соціальної політики Луцької міської ради - є суб'єктом владних повноважень, у сфері контролю за розподілом бюджетних коштів, спрямованих на виплату соціальної допомоги малозабезпеченим сім'ям, а тому даний спір є публічно-правовим і підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Однак такі висновки суду зроблені з порушенням норм процесуального права та при неповному з'ясуванні всіх обставин справи, що є підставою для скасування даної ухвали.
Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних та юридичних осіб, державних та суспільних інтересів.
Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.
У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
У статті 125 Конституції України передбачено, що судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.
За вимогами частини першої статті 18 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII«Про судоустрій і статус суддів» суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.
З метою якісної та чіткої роботи судової системи міжнародним і національним законодавством передбачено принцип спеціалізації судів.
Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів ( ч. 1 ст.4 ЦПК України).
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності (частини перша, третя статті 13 ЦПК України).
Відповідно до ст. 19 ЦПК України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, коли розгляд таких справ за Кодексом адміністративного судочинства України, Господарським процесуальним кодексом України, Кримінальним процесуальним кодексом України, або Кодексом України про адміністративні правопорушення віднесені до компетенції адміністративних, господарських судів, кримінального провадження чи до провадження в справах адміністративні правопорушення.
Отже, у порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи, що виникають із приватноправових відносин, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства.
Згідно з п. 1, 2 ч. 1 ст. 4 КАС України, адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи.
Характерною ознакою публічно-правових спорів є сфера їх виникнення - публічно-правові відносини, тобто передбачені нормами публічного права суспільні відносини, що виражаються у взаємних правах та обов'язках їх учасників у різних сферах діяльності суспільства, зокрема пов'язаних з реалізацією публічної влади.
Публічно-правовим вважається також спір, який виник з позовних вимог, що ґрунтуються на нормах публічного права, де держава в особі відповідних органів виступає щодо громадянина не як рівноправна сторона у правовідносинах, а як носій суверенної влади, який може вказувати або забороняти особі певну поведінку, надавати дозвіл на передбачену законом діяльність тощо.
Отже, основною визначальною рисою адміністративних правовідносин є владне підпорядкування однієї сторони цих відносин іншій стороні. Сторони в адміністративному спорі ще до його виникнення повинні перебувати у відносинах вертикального підпорядкування.
Приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового, особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило, майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин.
З огляду на положення статей 1 та 19 ЦПК України, статті 4 КАС України не вважається публічно-правовим і розглядається у порядку цивільного судочинства спір між органом державної влади та/або органом місцевого самоврядування та суб'єктом приватного права - фізичною особою, в якому фізична особа звернулася до суду за захистом права не публічного, а цивільного, зокрема права на відшкодування завданої шкоди. У такому випадку це спір про цивільне право, незважаючи на те, що у спорі бере участь суб'єкт публічного права.
За змістом ст. 177 ЦК України гроші є об'єктами цивільних прав.
Отримавши спірну державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім'ям, відповідач набув права власності на неї та йому, як власникові цих грошових коштів, належать права та повноваження щодо володіння, користування та розпорядження.
Отже, оскільки у справі, що розглядається, спір виник щодо правомірності набуття відповідачем (фізичною особою) права власності на виплачену позивачем (суб'єктом владних повноважень) допомогу, як малозабепеченій сім'ї та стягнення цієї суми з відповідача, як з недобросовісного набувача, тому цей спір носить приватноправовий, а не публічний характер і його вирішення не належить до юрисдикції адміністративних судів.
Висновки щодо належності справ даної категорії до юрисдикції цивільних судів, висловлював Верховний Суд України у постановах від 22.09.2015р. №21-2209а15 та №21-1884а15 і Верховний Суд у своїй постанові від 01 листопада 2018 року справа № 241/1152/15-а не знайшов підстав для відступу від зазначених висновків.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що судовий захист порушених прав у даній справі слід здійснювати за правилами цивільного судочинства, що в свою чергу виключає можливість розгляду даної справи за правилами адміністративного судочинства.
Відповідно до п. 6 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
За змістом п. 4 ч. 1 ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
Оскільки ухвала суду постановлена з порушенням норм процесуального права, а до повноважень суду апеляційної інстанції не входить можливість вирішення питання відкриття провадження у справі, така ухвала підлягає до скасування з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду (вирішення питання про відкриття провадження у справі).
Керуючись ст. 367,369,374,379,381,382 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу позивача Департаменту соціальної політики Луцької міської ради задовольнити.
Ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 21 травня 2019 року в даній справі скасувати.
Цивільну справу за позовом Департаменту соціальної політики Луцької міської ради до ОСОБА_2 про стягнення виплаченої державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім'ям направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий:
Судді: