Провадження № 2-з/760/241/19
В справі № 760/23137/19
15 серпня 2019 року Солом'янський районний суд м. Києва в складі:
головуючого- судді - Шереметьєвої Л.А.
за участю секретаря - Гак Г.М.
розглянувши заяву представника позивача ОСОБА_1 - Бобрової К.Л. про забезпечення позову в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення компенсації вартості спільного майна подружжя, суд
Позивачка звернулася до суду з позовом і просить стягнути з відповідача грошову компенсацію Ѕ вартості автомобіля «Skoda Octavia A 5», VIN- НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , у розмірі 154 200, 00 гр.
Разом з позовною заявою представником позивача подано заяву про забезпечення позову, в якій вона просить накласти арешт на автомобіль «Skoda Octavia A 5», VIN- НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , шляхом заборони його відчуження та користування.
Посилається на те, що предметом спору є поділ спільного майна подружжя, зокрема вказаного автомобіля, який знаходиться у постійному користуванні відповідача, а тому невжиття заходів забезпечення позову може утруднити або призвести до невиконання можливого рішення суду.
Також зазначає, що з метою встановлення дійсної вартості автомобіля, необхідно провести його оцінку, що неможливо буде зробити у випадку відчуження даного транспортного засобу третім особам.
Вважає дані обставини достатніми для задоволення заяви.
Дослідивши матеріали справи, суд не знаходить підстав для задоволення заяви, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Статтею 150 ЦПК України визначений перелік видів забезпечення позову, зокрема, позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії.
Відповідно до ч. 2 ст. 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Тобто, однією з причин, в зв'язку з якими потрібно забезпечити позов, може бути припущення особи щодо обставин, що несуть загрозу невиконання або утруднення виконання можливого рішення суду.
З точки зору закону значення цих заходів полягає в тому, що ними захищаються законні інтереси (права) позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів може призвести до невиконання судового рішення.
В той же час, відповідно до п. 4 постанови Пленуму ВСУ №9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
При цьому забезпечення позову не повинно порушувати принцип змагальності і процесуального рівноправ'я.
Частиною 3 ст. 150 ЦПК України передбачено, що заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Так, предметом спору сторін є вимога позивача про стягнення компенсації вартості автомобіля в порядку розподілу майна подружжя.
Мета забезпечення позову - це хоч і негайні, проте тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового акту, а також перешкоджання спричинення значної шкоди позивачу.
Звертаючись до суду з заявою про забезпечення позову, представник позивача посилається на те, що спірний автомобіль знаходиться у постійному користуванні відповідача і це право відповідача позивачкою при зверненні до суду не оспорюється.
За таких обставин, враховуючи предмет спору та обсяг вимог, пред'явлених позивачем до відповідача, суд вважає, що підстави вважати, що невжиття заходів забезпечення позову несуть загрозу невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду, відсутні, а тому підстави для задоволення заяви про забезпечення позову відсутні.
Крім того, щодо заборони користування спірним автомобілем, суд зазначає наступне.
Відповідно до правового висновку Верховного Суду України, викладеного в постанові № 6-605цс16 від 25.05.2016 року, які, з точки зору ч.4 ст.263 ЦПК України, мають враховуватися судом, винесеної за результатами перегляду рішення Апеляційного суду м. Києва та ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
Метою забезпечення позову, згідно з вказаною постановою, є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Враховуючи викладене вище, суд не знаходить підстав для задоволення заяви і в цій частині.
Керуючись ст.ст.149-153 Цивільного процесуального кодексу України,суд
У задоволенні заяви представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Бобрової К.Л. про забезпечення позову відмовити.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення до Київського апеляційного суду через суд першої інстанції.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя: Л.А.Шереметьєва