Справа № 640/7817/19 Головуючий суддя І інстанції Єфіменко Н. В.
Провадження № 33/818/957/19 Суддя доповідач Чопенко Я.В.
14 серпня 2019 року м. Харків
Суддя Харківського апеляційного суду Чопенко Я.В., за участю захисника Тучкова Г.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Київського районного суду м. Харкова від 1липня 2019 року, -
Цією постановою
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянин України, мешканець м . Харкова,
- визнаний винним в скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП та підданий адміністративному стягненню у виді штрафу у розмірі 10200 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік.
Також, з ОСОБА_1 стягнуто судовий збір у розмірі 384,20 грн.
У судовій постанові зазначено, що як вбачається з матеріалів справи про адміністративне правопорушення, 05.04.2019 року о 14.01 год. за адресою: м. Харків, вул. Леся Сердюка, 48/2 водій ОСОБА_1 керував автомобілем «Лексус», р.н. НОМЕР_1 в стані алкогольного сп'яніння, що підтверджується висновком № 575 лікаря-нарколога КЗОЗ «ХОНД», чим порушив п.п. 2.9А Правил дорожнього руху України. Від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою газоаналізатору «Драгер» відмовився в присутності двох свідків.
Не погодившись з таким рішенням ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову судді скасувати, а провадження у справі закрити за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, посилаючись на її незаконність та необґрунтованість, вважає, що судом не встановлені всі обставини по справі та порушено норми матеріального та процесуального права, а також на порушення порядку проведення огляду водіїв на стан алкогольного сп'яніння.
Заслухавши пояснення захисника Тучкова Г.І. на підтримку апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно вимог ст.ст. 245,251,252,280 КУпАП суд повинен повно, всебічно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, дати належну оцінку зібраним доказам. Зокрема, суд повинен з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи є винною дана особа в його вчиненні.
Як вбачається з матеріалів справи, суд не порушив вказаних вимог закону, встановивши обставини, які мают значення для правильного розгляду справи і вирішення питання винності ОСОБА_1 в порушенні правил дорожнього руху.
Так, апелянт зазначає, що він не знаходився за кермом автомобіля та не керував ним, а тому не може бути притягнутий до відповідальності, оскільки не був водієм.
Однак в матеріалах справи наявний відеозапис події за участю ОСОБА_1 (а.с.9).
Апеляційний суд оглянув даний відеозапис.
З цього запису вбачається, що ОСОБА_1 перебуваючи за кермом автомобіля «Лексус» та знаходячись на парковочному місці у дворі дому по вул. Леся Сердюка починає рух назад. Проїхавши декілька метрів, зупиняється та повертається обратно на парковачне місце. Після цього до водійської двері цього автомобіля «Лексус» підходить інспектор поліції та на його вимогу з водійського місця автомобіля вийшов ОСОБА_1 .
Отже посилання ОСОБА_1 на те, що він не керував автомобілем не відповідає дійсності та не приймається судом до уваги.
Також, ОСОБА_1 впевнений в тому, що огляду його на стан алкогольного сп'яніння інспекторами поліції був проведений з порушеннями закону.
Відповідно до вимог ст. 266 КУпАП огляд водія на стан алкогольного сп'яніння проводиться з використанням спеціальних технічних засобів поліцейськими у присутності двох свідків.
У разі незгоди водія на проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я.
Огляд на стан алкогольного сп'яніння здійснюється в закладах охорони здоров'я не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення. Огляд у закладі охорони здоров'я та складання висновку за результатами огляду проводиться в присутності поліцейського.
Відповідно до матеріалів справи та оглянутого відеозапису, ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу у присутності двох свідків.
Цей факт підтверджується письмовими поясненнями свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (а.с.3, 4), а також даними відеозапису на якому ОСОБА_1 в присутності свідків дійсно відмовився від проходження огляду на місці його зупинки за допомогою газоаналізатору «Драгер» та погодився пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння у закладі охорони здоров'я.
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення (а.с.1) подія керування ОСОБА_1 автомобіля відбулась о 14.01. год., а огляд на стан алкогольного сп'яніння в медичній установі він почав проходити об 15.25 год., що підтверджується відеозаписом, а також даними висновку щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (а.с.10).
З відеозапису вбачається, що ОСОБА_1 не здав аналіз сечі для огляду, однак він погодився та здав аналіз крові у присутності інспекторів поліції.
Більш того, з відеозапису вбачається, що ОСОБА_1 не пройшов жодного тесту, пов'язаних з фізичними вправами, запропонованими йому лікарем, що також підтвердило перебування його у стані алкогольного сп'яніння.
Таким чином апеляційний суд не вбачає в діях працівників поліції порушень вимог ст. 266 КУпАП щодо проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння ОСОБА_1 .
Між тим, хоча в протоколі про адміністративне правопорушення і містяться розбіжності у часі складання протоколу з часом, вказаним у медичному висновку, однак це не є обставиною для безумовного скасування судової постанови та не спростовує висновків суду першої інстанції щодо доведеності вини ОСОБА_1 у скоєні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП.
До того ж, протокол про адміністративне правопорушення в розумінні статті 251 КУпАПА, за своєю правовою природою він не є самостійним беззаперечним доказом, а обставини викладені в ньому повинні бути перевірені за допомогою інших доказів, які б підтверджували вину особи, яка притягається до адміністративної відповідальності і не викликали би сумнівів у суду.
Більш того в рішенні Європейського суду з прав людини по справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 р., яке з урахуванням положень статей 8, 9 Конституції України, а також статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є частиною національного законодавства, зазначив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обовязки у правовому полі держави.
Посилання апелянта на рішення Європейського суду з прав людини, зокрема у справі «Надточій проти України» заслуговує на увагу, однак прийняте судом рішення цілком узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини, в тому числі і з правовими позиціями, викладеними у зазначеному рішенні.
Також, при розгляді справи суд дослідив наявні в матеріалах справи докази, в тому числі і письмові пояснення свідків.
Аналізуючи ці пояснення, апеляційний суд не знайшов в них суперечностей, достовірність цих пояснень не викликають сумнівів, оскільки присутність свідків підтверджується і відеозаписом, дані, які б спростовували ці покази матеріали справи не містять, а тому апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції прийняв законне рішення щодо відсутності потреби у виклику свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до судового засідання та обмежився лише вивченням їх письмових пояснень.
Крім того, апелянт посилається на порушення інспекторами поліції наказу Департаменту патрульної поліції НПУ від 03.02.2016 року № 100, оскільки вважає, що відеозапис повинен бути безперервним.
Аналізуючи оглянутий відеозапис, вбачається, що на відеореєстратор інспекторів поліції було знято безпосереднє їх спілкування із ОСОБА_1 , з якого об'єктивно вбачається послідовність всіх подій та обставин.
Тому, це твердження ОСОБА_1 апеляційний суд вважає хибним, та не бере до уваги.
Таким чином, факт правопорушення і вина ОСОБА_1 у скоєні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, підтверджується наявними у справ доказами, зокрема, даними протоколу про адміністративне правопорушення (а.с.1), письмовими поясненнями свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (а.с. 3, 4), відеозаписом правопорушення (а.с. 9), висновком лікаря, який проводив огляд ОСОБА_1 на стан алкогольного сп'яніння. (а.с.10).
На підставі викладеного, апеляційний суд вважає постанову суду законною і обґрунтованою і підстав для її скасування за доводами апеляції не вбачає.
Між тим, слід звернути увагу посадових осіб Департаменту патрульної поліції управління патрульної поліції в Харківській області на дотримання етичних норм і що при відеофіксації осіб, які підозрюються у скоєні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП необхідно уникати надлишкової деталізації фізіологічного процесу здачі такими особами аналізів у медичній установі.
Враховуючи наведене, керуючись ст. 294 КУпАП, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Київського районного суду м. Харкова від 01.07.2019 року щодо притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 130 КУпАП залишити без змін.
Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Харківського
апеляційного суду Я.В. Чопенко