Іменем України
15 серпня 2019 року
Київ
справа №804/15152/13
адміністративне провадження №К/9901/4384/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Пасічник С.С.,
суддів: Васильєвої І.А., Юрченко В.П.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні адміністративну справу за касаційною скаргою Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду у складі головуючого судді Рябчук О.С. від 29.11.2013 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: головуючого судді Коршуна А.О., суддів: Панченко О.М., Чередниченко В.Є. від 15.05.2014 у справі №804/15152/13за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Металургійна транспортна компанпанія" до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
В листопаді 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Металургійна транспортна компанія» (далі - позивач/Товариство/ТОВ«Металургійна транспортна компанія» ) звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області (далі - відповідач/податковий орган) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 31.10.2013 р. № 0000551505 про відмову в наданні бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 1034840,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог Товариство вказало на безпідставність висновків податкового органу щодо відсутності зв'язку між господарською діяльністю позивача та операцією з придбання товару - вагонів-хоперів, які в подальшому були надані в оренду іншим контрагентам, оскільки придбання товару було здійснено позивачем в межах звичайної господарської діяльності відповідно до підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, як діяльності особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.11.2013, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 15.05.2014, позов задоволено: визнано протиправним та скасовано прийняте Державною податковою інспекцією у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області на підставі акту від 16.10.2013 р. № 1645/15-1/33115436 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в рахунок майбутніх платежів за серпень 2013р.» податкове повідомлення-рішення від 31.10.2013 р. № 0000551505, відповідно до якого відмовлено в наданні бюджетного відшкодування на суму 1034840,00 грн.
Суд першої інстанції, з рішенням якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку про протиправність спірного податкового повідомлення-рішення зважаючи на те, що реальність господарської операції між позивачем та Публічним акціонерним товариством «Стахановський вагонобудівний завод» з придбання вагонів-хоперів податковим органом не заперечувалась, первинні документи, поданні на підтвердження реальності господарської операції відповідають вимогам частини другої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», а факт передачі придбаного товару в оренду не є підставою для позбавлення підприємства права на бюджетне відшкодування податку на додану вартість в рахунок майбутніх платежів.
Не погодившись з висновками суддів попередній інстанції, відповідач подав касаційну скаргу в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить рішення суддів першої та апеляційної інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.
Обґрунтовуючи вимоги касаційної скарги, податковий орган зазначає, що причиною виникнення у позивача від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту у липні 2013 року є придбання основних фондів (залізничні вагони - хопери у кількості 20 штук) з метою передачі в оренду, що не є основним видом діяльності Товариства. Вказує, що при багатомільйонних оборотах ТОВ ««Металургійна транспортна компанія» не сплачує податок на додану вартість до бюджету, оскільки податкові зобов'язання зменшуються сформованими сумами бюджетного відшкодування за рахунок придбання у 2013 році вагонів -хоперів. Наявність у покупця належно оформлених документів, які необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцем податкових накладних, не є підставою для відшкодування ПДВ, оскільки мета здійснених операцій полягає в одержані доходу за рахунок збільшення від'ємного значення з ПДВ та заниження податкових зобов'язань з цього податку. Операції, проведені з метою отримання майнової вигоди у вигляді зменшення бази оподаткування з податку на додану вартість та можливість отримання коштів з Державного бюджету не можуть вважатися здійсненими в межах господарської діяльності платника податків.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 15.07.2014 відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.
В запереченнях на касаційну скаргу позивач зазначає, що придбані у Публічного акціонерного товариства «Стахановський вагонобудівний завод» вагони-хопери використовуються у господарській діяльності товариства - надаються в оренду іншим підприємствам та отримується дохід в грошовій формі. Ціна оренди вагонів включає в себе податок на додану вартість, а тому придбані основні фонди використовуються в оподатковуваних ПДВ операціях в межах господарської діяльності Товариства.
В подальшому справа передана до Верховного Суду, як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до підпункту 4 пункту 1 Розділу VІІ «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що Державною податковою інспекцією у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Металургійна транспортна компанія» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість в рахунок майбутніх платежів за серпень 2013 року, за результатами якої складено акт №1645/15-1/33115436 від 16.10.2013.
За її наслідками відповідач дійшов висновку, зокрема, про порушення позивачем вимог пунктів 200.3, 200.4 статті 200 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) у зв'язку з неправомірним віднесенням до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених у ціні придбаного в Публічним акціонерним товариством «Стахановський вагонобудівний завод» товару (вагонів-хоперів), які не використовуються Товариством в господарській діяльності, а придбані з метою передачі в оренду іншим контрагентам.
На підставі зазначеного акта перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 31.10.2013 №0000551505, яким відмовлено у наданні бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 1034840,00грн.
Згідно пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Пунктом 198.2 статті 198 ПК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Відповідно до пунктів 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.
Відповідно до пункту 200.1 статті 200 ПК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом (пункт 200.2 статті 200 ПК України).
Пунктом 200.3 статті 200 Податкового кодексу України встановлено,що при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.
Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем товарів/послуг;б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду (пункт 200.4 статті 200 ПК України).
Згідно зі статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIV (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) (далі - Закон №996-ХІV)первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIV (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.
Частиною 2 статті 9 Закон №996-ХІV передбачено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити:назву документа (форми); дату і місце складання;назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Таким чином, підставою для виникнення у платника права на податковий кредит з податку на додану вартість є факт реального здійснення операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, а також оформлення відповідних операцій належним чином складеними первинними документами, які містять достовірні відомості про їх обсяг та зміст.
Застосовуючи зазначені правила оподаткування при оцінці господарських операцій з придбання позивачем вагонів-хоперів в Публічного акціонерного товариства «Стахановський вагонобудівний завод», судові інстанції встановили, що вони є реальними та підтверджуються належним чином оформленими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку та які містять достатні дані про зміст господарських операцій та їх учасників, підтверджують фактичність здійснення таких операцій, а саме: договором поставки продукції,специфікацією, податковою накладною, видатковою накладною, актом приймання-передачі вагонів-хоперів.
Судами також встановлено, що реальність господарських операцій між позивачем та його контрагентом Публічним акціонерним товариством «Стахановський вагонобудівний завод» з придбання вагонів-хоперів та правильність відображення цих операцій в податковій звітності Товариства податковим органом не заперечуються.
Суди попередніх інстанцій констатували, що законодавчо підтверджених обставин, які б свідчили про неправильність чи неправомірність заявленої суми бюджетного відшкодування податковим органом не надано.
Посилання податкового органу у касаційній скарзі на відсутність права позивача на отримання бюджетного відшкодування у зв'язку з невикористанням придбаного товару у господарській діяльності, а передання його в оренду іншим контрагентам, суд не може вважати обґрунтованими, оскільки, як правильно встановлено судами, сума податкового кредиту з податку на додану вартість, яка враховувалась при обчисленні суми заявленого Товариством бюджетного відшкодування, виникла внаслідок сплати позивачем податку на додану вартість в ціні придбаного товару (вагонів-хоперів).
Відповідачем не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об'єктивній інформації та спростовують факти, засвідчені документами, наявними в матеріалах справи.
У межах вимог касаційної скарги, суд не може визнати доводи відповідача для скасування рішення судів попередніх інстанцій обґрунтованими.
Судами першої та апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки судів про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі, не вбачається.
За правилами частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Згідно із частиною третьою статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 359, Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.11.2013 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 15.05.2014 у справі №2а804/15152/13-а - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття і оскарженню не підлягає.
...........................
...........................
...........................
С.С. Пасічник
І.А. Васильєва
В.П. Юрченко ,
Судді Верховного Суду