16 серпня 2019 року
м. Київ
Справа № 920/73/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Волковицької Н. О. - головуючого, Зуєва В. А., Могила С. К.,
розглянувши матеріали касаційної скарги Сумського національного аграрного університету
на рішення Господарського суду Сумської області від 26.02.2019 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 06.06.2019 у справі
за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"
до Сумського національного аграрного університету
про стягнення 29 482, 60 грн,
17.07.2019 до Касаційного господарського суду надійшла касаційна скарга Сумського національного аграрного університету на рішення Господарського суду Сумської області від 26.02.2019 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 06.06.2019 (повний текст складено 10.06.2019) у справі № 920/73/19, надіслана скаржником поштою 08.07.2019.
Ухвалою Касаційного господарського суду від 25.07.2019 вищезазначена касаційна скарга була залишена без руху на підставі частини третьої статті 292 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
08.08.2019 на виконання вимог ухвали від 25.07.2019 до Касаційного господарського суду надійшло клопотання Сумського національного аграрного університету про поновлення строку, встановленого для подання касаційної скарги.
За результатами перевірки матеріалів поданої касаційної скарги суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі № 920/73/19 і в обґрунтування цієї відмови зазначає про таке.
За змістом пункту 1 частини першої статті 293 ГПК України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Частиною п'ятою статті 12 ГПК України передбачено, що для цілей цього Кодексу малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до частини сьомої зазначеної статті для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.
Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2019 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2019 встановлено у розмірі 1 921,00 грн.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 163 ГПК України у позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за якими стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.
Предметом позову у цій справі є стягнення 29 482, 60 грн, що не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 2019 рік (1 921,00 грн * 100= 192 100,00 грн), а тому у розумінні положень ГПК України справа № 920/73/19 є малозначною.
Разом із цим у тексті касаційної скарги зазначено, що скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики.
Скаржник посилається на прийняті судові рішення у аналогічних правовідносинах з аналогічними обставинами у справах № 920/15/19, № 920/787/18, № 920/109/19, якими було встановлено, що відповідач є теплопостачальною організацією та до спірних правовідносин застосовано положення Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії".
Крім цього, скаржником у скарзі посилається на постанови Верховного Суду від 02.05.2018 у справі № 920/1060/16, від 02.05.2018 у справі № 914/102/17, від 24.04.2018 у справі № 914/3118/16, від 07.02.2018 у справі № 927/1152/16, від 23.01.2018 у справі № 904/3131/15, від 14.03.2018 у справі № 904/11460/16 та від 28.02.2018 у справі № 911/3914/14, у яких, на його думку, висловлено правову позицію, відмінну від застосованої у оскаржуваних рішеннях.
Обґрунтовуючи підставу для відкриття касаційного провадження, передбачену підпунктом "а" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України, скаржник зазначає, що справа № 920/73/19 має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, з огляду на те, що суди попередніх інстанцій відійшли від правових позицій, викладених у постановах Верховного Суду.
Розглянувши вищевказані доводи касаційної скарги щодо наявності підстав для касаційного оскарження рішень у справі № 920/73/19, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку, що касаційна скарга не стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, оскільки, скаржник сам в касаційній скарзі зазначає про існування численної судової практики вирішення аналогічних судових спорів, а отже практику щодо застосування положень Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" вже сформовано Верховним Судом.
Суд відхиляє посилання скаржника на зазначену у касаційній скарзі судову практику Верховного Суду в інших справах, оскільки у даній справі суди, вирішили спір з урахуванням конкретних обставин справи з урахуванням положень Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії".
При цьому, обґрунтування позиції скаржника зводиться лише до переоцінки наявних у матеріалах справи доказів, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.
Подана касаційна скарга фактично зводиться до спроби переконати суд у необхідності втрутитися у зміст рішень, ухвалених щодо нього судами попередніх інстанцій, однак Верховний Суд не може ставити під сумнів законність рішень судів попередніх інстанцій тільки через те, що такі рішення оскаржено і скаржник вважає їх незаконними.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 23.10.1996 "Справа "Леваж Престасьон Сервіс проти Франції" (Levages Prestations Services v. France, заява № 21920/93, пункт 48) вказано, що зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, роль якого обмежено перевіркою правильності застосування норм закону, процесуальні процедури у такому суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється після його розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.
В контексті викладеного Суд вважає за необхідне зазначити, що Рекомендацією № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року державам-членам рекомендовано вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини "с" статті 7 Рекомендації, скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися щодо тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу.
Розглянувши матеріали справи та доводи скаржника щодо наявності підстав для відкриття касаційного провадження, колегія суддів дійшла висновку про відсутність обставин, що підпадають під дію підпункту "а" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України, за яких суд міг би визнати справу № 920/73/19 такою, судові рішення у якій можуть бути переглянуто у касаційному порядку.
Інших доводів у підтвердження необхідності відкриття касаційного провадження у даній справі скаржником не наведено.
З урахуванням наведеного суд касаційної інстанції дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Сумського національного аграрного університету на рішення Господарського суду Сумської області від 26.02.2019 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 06.06.2019 у справі № 920/73/19, оскільки цю скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
За таких обставин, керуючись статтями 12, 163, 234, 287, 293 ГПК України, Верховний Суд
1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Сумського національного аграрного університету на рішення Господарського суду Сумської області від 26.02.2019 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 06.06.2019 у справі № 920/73/19.
2. Матеріали касаційної скарги на 46 (сорока шести) аркушах, у тому числі оригінал платіжного доручення від 04.07.2019 № 2014 про сплату судового збору, повернути скаржникові.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Головуючий Н. О. Волковицька
Судді В. А. Зуєв
С. К. Могил