16 серпня 2019 року
м. Київ
Справа № 916/2710/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Случ О. В. - головуючий, Волковицька Н. О, Могил С. К.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу учасника Товариства з обмеженою відповідальністю "Морський клуб ТЦФ" ОСОБА_1
на ухвалу Господарського суду Одеської області від 25.04.2019 (суддя Невінгловська Ю. М.)
і постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 06.06.2019 (головуючий - Колоколов С. І., судді Разюк Г. П., Савицький Я. Ф.)
у справі № 916/2710/18
за позовом Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі відокремленого підрозділу - Одеської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Морський клуб ТЦФ"
про стягнення 189 024,13 грн,
Короткий зміст позовних вимог
1. Державне підприємство "Адміністрація морських портів України" в особі Одеської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (далі - позивач, ДП "Адміністрація морський портів України") звернулося до Господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Морський клуб ТЦФ" (далі - відповідач, ТОВ "Морський клуб ТЦФ") про стягнення заборгованості за договором №ДФ-28 оренди нерухомого майна від 20.09.2005 (далі - договір оренди) у розмірі 189 024,13 грн, з яких - 178 691,11 грн основної заборгованості, 9 535,94 грн пені, 797,08 грн 3% річних.
2. Позов мотивований посиланням на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором оренди щодо сплати орендних платежів за період з липня 2018 року по жовтень 2018 року.
3. Учасник відповідача ОСОБА_1 (далі - заявник, третя особа) подав позов третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору від 06.02.2019 вх. № 270/19, та заявив вимоги до позивача про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину до заявленої позивачем заборгованості відповідача за договором оренди.
Короткий зміст рішення судів першої та апеляційної інстанції
4. Ухвалою Господарського суду Одеської області від 25.04.2018 позовна заява ОСОБА_1 (вх. № 270/19 від 06.02.2019) повернута заявнику.
5. Ухвала мотивована тим, що предмет позовних вимог заявника не співпадає з предметом спору, який розглядається у справі.
6. Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 06.06.2019 ухвала суду першої інстанції залишена без змін.
7. Суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції про те, що позовні вимоги заявника не взаємопов'язані з позовними вимогами позивача, що є підставою для повернення позовної заяви третьої особи на підставі частини шостої статті 180 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
Короткий зміст вимог касаційної скарги
6. Заявник подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції і постанову суду апеляційної інстанції, направити справу до Господарського суду Одеської області для продовження розгляду.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу (узагальнено)
7. Касаційна скарга аргументована посиланням на порушення судом першої інстанції частини другої статті 237 ГПК України. Заявник вважає, що суд першої інстанції вийшов за межі заявлених ним позовних вимог, оскільки заявник не заявляв позовні вимоги, які б не співпадали з предметом спору в справі та не подавав заяв про зміну предмету та підстав позову.
8. На думку заявника, суд першої інстанції не може вважатися "судом встановленим законом" у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, оскільки суд вийшовши за межі своїх повноважень, чітко викладених у ГПК України.
9. Водночас заявник вважає, що суд апеляційної інстанції порушив приписи частини п'ятої статті 269 ГПК України, оскільки розглянув вимоги і підстави позову, що не заявлялися третьою особою, а отже не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
10. Крім того, заявник зазначає про необхідність однакового застосування норм права у подібних правовідносинах, що викладені в раніше ухвалених судових рішеннях Верховного Суду у справах №910/20867/17, №914/2236/18, 910/15439/17.
11. Заявник зазначає про наявність виключної правової проблеми у справі з огляду на те, що існує різний підхід до вирішення питання прийняття позовних вимог третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, а саме у постановах Великої Палати Верховного Суду у справах № 916/3245/17, № 904/9129/17, Верховного Суду у справах № 916/1302/18, № 916/1743/18, №910/20867/17.
Позиція інших учасників справи, викладена у відзиві на касаційну скаргу
12. Позивач подав відзив, в якому не погоджується з доводами касаційної скарги. Позивач зазначає, що оскаржувані судові рішення у цій справі прийняті з урахуванням висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 13.03.2019 у справі № 916/3245/17 і від 12.06.2019 у справі № 916/542/18. Позивач стверджує, що подана третьою особою касаційна скарга направлена на затягування вирішення справи, а тому просить визнати касаційну скаргу третьої особи на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 06.06.2019 і ухвалу Господарського суду Одеської області від 25.04.2019 зловживанням процесуальними правами та залишити її без розгляду, прийняти рішення про накладення на ОСОБА_1 штрафу за зловживання процесуальними правами.
13. У відзиві на касаційну скаргу ТОВ "Морський клуб ТЦФ" погоджується із доводами, наведеними скаржником у касаційній скарзі, та наголошує, що позовні вимоги ОСОБА_1 аргументовано нормами зобов'язального права, натомість суди вдалися до вільного тлумачення предмету заявленого третьою особою позову і припустилися порушення приписів частини другої статті 237 ГПК України.
Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій
14. Відповідно до статті 49 ГПК України треті особи, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору, можуть вступити у справу до закінчення підготовчого провадження або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, подавши позов до однієї або декількох сторін. Про прийняття позовної заяви та вступ третьої особи у справу суд постановляє ухвалу.
15. При цьому позови третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги на предмет спору, мають подаватися з дотриманням загальних правил пред'явлення позову, на що безпосередньо вказують положення частини п'ятої статті 49 та частини четвертої статті 180 ГПК України. Відповідно до цих норм до позовів третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору у справі, в якій відкрито провадження, застосовуються положення статті 180 цього Кодексу. Зустрічна позовна заява, яка подається з додержанням загальних правил пред'явлення позову, повинна відповідати вимогам статей 162, 164, 172, 173 цього Кодексу.
16. Відповідно до частин другої, третьої статті 180 ГПК України зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом, якщо обидва позови взаємопов'язані і спільний їх розгляд є доцільним, зокрема коли вони виникають з одних правовідносин або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову. Вимоги за зустрічним позовом ухвалою суду об'єднуються в одне провадження з первісним позовом.
17. Ознаками зустрічного позову є його взаємопов'язаність із первісним позовом і доцільність його спільного розгляду з первісним позовом, зокрема коли позови виникають з одних правовідносин або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову. Вимоги за зустрічним позовом можуть різнитися з вимогами первісного позову, але вони об'єднуються в одне провадження із первісним позовом ухвалою суду.
18. Взаємна пов'язаність зустрічного та первісного позовів може виражатись у підставах цих позовів або поданих доказах, вимоги за зустрічним і первісним позовами можуть зараховуватися. Водночас подання зустрічного позову, задоволення якого виключатиме повністю або частково задоволення первісного позову, має на меті довести відсутність у позивача матеріально-правової підстави на задоволення первісного позову через відсутність матеріальних правовідносин, з яких випливає суб'єктивне право позивача за первісним позовом.
19. Таким чином, у процесі розгляду господарським судом спору між позивачем і відповідачем третя особа з метою захисту свого права може заявити самостійні вимоги саме щодо предмета спору, якщо вважає, що саме їй належить право на предмет спору чи його частину. При цьому під предметом спору слід розуміти матеріально-правовий об'єкт, з приводу якого виник правовий конфлікт між позивачем і відповідачем.
20. Отже, на відміну від зустрічного позову, який повинен бути лише взаємопов'язаним із первісним, позовна заява третьої особи відповідно до положень частини першої статті 49 ГПК України має містити самостійні вимоги саме щодо предмета спору у справі.
21. Позовні вимоги третьої особи, яка подала позов відповідно до приписів статті 49 ГПК України, можуть бути допущені судом до розгляду у процесі, що вже розпочався, у тому випадку, коли така самостійна вимога заявлена саме щодо предмета спору, що вже виник між сторонами. Вимога, спрямована на те, що знаходиться поза цим предметом, чи спрямована до третіх осіб, не може бути розглянута судом як вимога третьої особи в розумінні наведеної вище статті. Водночас така позовна вимога може бути заявлена у самостійному позові.
22. Судами встановлено та матеріалами справи підтверджується, що спір у справі виник із зобов'язальних відносин щодо сплати ТОВ "Морський клуб ТЦФ" заборгованості з орендної плати за договором оренди, тобто щодо виконання господарських зобов'язань, і не стосується прав та обов'язків ОСОБА_1 як учасника ТОВ "Морський клуб ТЦФ".
23. Разом із тим позов учасника ТОВ "Морський клуб ТЦФ" ОСОБА_1 як третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, щодо встановлення нікчемності договору про внесення змін до договору оренди з підстав недотримання сторонами вимог закону про письмову форму та нотаріальне посвідчення договору та застосування наслідків недійсності нікчемного правочину в порядку, передбаченому статтею 1213 Цивільного кодексу України, до заявленої ДП "Адміністрація морських портів України" заборгованості ТОВ "Морський клуб ТЦФ" за договором оренди з яких: 178 691,11 грн основної заборгованості, 9 535,94 грн пені, 797,08 грн 3% річних, обґрунтовано порушенням корпоративних прав фізичної особи, тобто спір виник не із зобов'язальних, а із корпоративних правовідносин, учасниками яких є ТОВ "Морський клуб ТЦФ" і фізична особа ОСОБА_1 , і щодо різних предметів спору: за позовом ДП "Адміністрація морських портів України" - щодо заборгованості за договором, а за позовом третьої особи - щодо законності самого договору та, відповідно, правових підстав для стягнення боргу за цим договором.
24. За таких обставин суди попередніх інстанцій правильно виходили із того, що заявлений фізичною особою ОСОБА_1 позов не взаємопов'язаний із первісним позовом, оскільки вимоги за цим позовом виникли з інших правовідносин, які відповідно врегульовані нормами зобов'язального права, що унеможливлює його спільний розгляд із первісним позовом.
25. Висновок господарського суду про те, що поданий третьою особою позов не пов'язаний з первісним позовом не є виходом за межі позовних вимог, а тому Судом відхиляються доводи скаржника викладені в пунктах 7-9 і доводи відповідача, викладені у пункті 13 цієї постанови.
26. Відповідно до приписів частини шостої статті 180 ГПК України зустрічна позовна заява, подана з порушенням вимог частин першої, другої цієї статті, ухвалою суду повертається заявнику. Копія зустрічної позовної заяви долучається до матеріалів справи.
27. Отже, суд першої інстанції обґрунтовано повернув подану заявником позовну заяву з урахуванням приписів статей 49, 180 ГПК України.
28. Аналогічні правові висновки щодо застосування положень статей 49 та 180 ГПК України у подібних правовідносинах між цим ж сторонами наведено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 13.03.2019 у справі № 916/3245/17, від 12.06.2019 у справі № 916/542/18, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 12.02.2019 у справі № 916/1743/18, від 20.05.2019 у справі № 916/1302/18 і колегія суддів не вбачає підстав відступати від них.
29. При цьому слід зауважити, що скаржник не позбавлений права на звернення до суду з позовом для захисту своїх прав в окремому судовому провадженні.
30. Суд не приймає до уваги посилання заявника на постанову Верховного Суду від 20.05.2019 у справі №910/20867/17 з огляду на те, що правовідносини в цій справі не можна визнати подібними до правовідносин у справі № 916/2710/18, оскільки вони не стосуються позовних вимог третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору як фізична особа з обґрунтуванням порушення корпоративних прав у межах розгляду спору про стягнення заборгованості.
31. Також Суд не приймає до уваги посилання на правові позиції Верховного Суду, викладені в постановах від 22.04.2019 у справі №914/2236/18 і від 11.04.2018 у справі №910/15439/17, адже в них не йдеться про звернення з позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги.
32. Таким чином, скаржник не довів наявності різного застосування судами положень статті 49 ГПК України, а тому Суд відхиляє доводи скаржника, викладені у пункті 11 цієї постанови.
33. Колегія суддів відхиляє доводи позивача стосовно того, що подану касаційну скаргу слід визнати зловживанням процесуальними правами з огляду на те, що оскарження постанови суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій статті 287 ГПК України, є правом учасника справи, а не зловживанням процесуальними правами.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
34. Відповідно до частини третьої статті 304 ГПК України касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанції розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції.
35. Згідно з частиною першою статті 300 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
36. За змістом пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
37. Звертаючись із касаційною скаргою, заявник не спростував висновків попередніх судових інстанцій про наявність підстав для повернення його позовної заяви на підставі частини шостої статті 180 ГПК України та не довів порушення норм процесуального права чи неправильного застосування норм матеріального права.
38. За таких обставин касаційна інстанція вважає за необхідне касаційну скаргу учасника ТОВ "Морський клуб ТЦФ" ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Господарського суду Одеської області від 25.04.2019 і постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 06.06.2019 - без змін.
Розподіл судових витрат
39. Оскільки суд відмовляє у задоволенні касаційної скарги та залишає без змін оскаржувані судові рішення, відповідно до статті 129 ГПК України судові витрати необхідно покласти на скаржника.
Керуючись статтями 300, 301, 304, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, суд
1. Касаційну скаргу учасника Товариства з обмеженою відповідальністю "Морський клуб ТЦФ" ОСОБА_1 залишити без задоволення.
2. Ухвалу Господарського суду Одеської області від 25.04.2019 і постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 06.06.2019 у справі № 916/2710/18 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий О. В. Случ
Судді Н. О. Волковицька
С. К. Могил