ф
Іменем України
15 серпня 2019 року
Київ
справа №808/2996/14
адміністративне провадження №К/9901/5577/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Юрченко В.П., суддів - Васильєвої І.А., Пасічник С.С., розглянувши в порядку письмового провадження
касаційну скаргуДержавної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області
на постановуЗапорізького окружного адміністративного суду від 15 липня 2014 року (суддя: Сіпака А.В.)
та ухвалуДніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 26.05.2015 (колегія суддів у складі: прокопчук Т.С., Божко Л.А., Лукманова О.М.)
у справі №808/2996/14
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Артрембуд»
доДержавної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області
провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Артрембуд» звернулася до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішен №0002462201 від 16.10.2013 року про визначення позивачу грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у сумі 1 296 473 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 631 086,75 грн.; № 0002472201 від 16.10.2013 року про визначення грошового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем у сумі 1 625 348 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 211 621,75 грн.; № 0002482201 від 16.10.2013 року про застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 147 320,16 грн. за проведення готівкових розрахунків без подання одержувачем коштів (підзвітною особою) платіжного документу встановленої форми; №0005971702 від 16.10.2013 року про визначення грошового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб за основним платежем у сумі 22 098,02 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 6 544,51 грн.; № 0006611702 від 18.12.2013 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку з доходів найманих працівників на суму 28 132,53 грн., у тому числі за основним платежем в сумі 22 098,02 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 6 034, 51 грн.; № 0003882201 від 18.12.2013 року, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції за порушення п. 2.11 п. 2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою НБУ № 637 від 15.12.2004 р. у сумі 100 000 грн.; № 0003872201 від 18.12.2013 року, яким визначено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 1 759 338,75 грн., у тому числі за основним платежем в сумі 1 625 348,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 134 035, 75 грн.
На обґрунтування позовних вимог зазначено, що висновки відповідача про, наявність порушень з боку ТОВ «БК «Артрембуд» вимог податкового законодавства, були зроблені на підставі аналізу господарської діяльності підприємства з іншими суб'єктами господарювання, такими як ПП «Виробнича фірма «Укрметалосервістехнологія», TOB «ЗНТК», ТОВ «Цоколь», ТОВ «Еталон-строй сервіс», ТОВ «Мобізв'язок», Приватне науково-виробниче комерційне підприємство «Сатурн», ТОВ «Будбізнеспром-т», при перевірці яких було встановлено, що ці контрагенти за основним місцем обліку відсутні та не мають належних ресурсів для здійснення господарської діяльності. Саме з цих підстав ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя було встановлено, що правочини укладені між ТОВ «БК «Артрембуд» і цими контрагентами є нікчемними, і що ці обставини призвели до порушень з боку Позивача вимог податкового законодавства, зазначених у Акті перевірки. Позивач вважає, що при проведені документальної планової виїзної перевірки, перевіряючими не було враховано припис акту цивільного законодавства України, викладений в частині 1 статті 204 ЦК України, згідно з яким правочин є правомірним, якщо його не-дійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (презумпція правомірності).
Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 15.07.2014 року, яка залишена без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 26.05.2015 позов задоволено, стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача судовий збір в розмірі 487,20 грн.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив з необґрунтованості доводів податкового органу про порушення позивачем податкового законодавства при проведенні господарських операцій з контрагентами, які не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду справи.
Не погоджуючись з судовими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити касаційні вимоги та відмовити в задоволені позовних вимог, оскільки вважає, що судові рішення були ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права, а обставини, що мають значення для вирішення справи, судами з'ясовані неповно. Висновки про порушення податкового законодавства були зроблені на підставі аналізу господарської діяльності підприємства з іншими суб'єктами господарювання, такими як ПП «Виробнича фірма «Укрметалосервістехнологія», TOB «ЗНТК», ТОВ «Цоколь», ТОВ «Еталон-строй сервіс», ТОВ «Мобізв'язок», Приватне науково-виробниче комерційне підприємство «Сатурн», ТОВ «Будбізнеспром-т», при перевірці котрих було встановлено, що ці контрагенти за основним місцем обліку відсутні та не мають належних ресурсів для здійснення господарської діяльності. Саме з цих підстав ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя було встановлено, що правочини укладені між ТОВ «БК «Артрембуд» і цими контрагентами є нікчемними, і що ці обставини призвели до порушень з боку Позивача вимог податкового законодавства, зазначених у Акті перевірки.
Переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд вважає висновки судів попередніх інстанцій про обґрунтованість позовних вимог передчасними з таких підстав.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що з 12.08.2013 року по 23.09.2013 року відповідачем проведено планову виїзну документальну перевірку позивача з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, а також дотримання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2011 року по 31.03.2013 року, за наслідками якої складено акт №1994/09-15-04/03346058 від 30.09.2013 року, на підставі якого прийнято податкові повідомлення - рішення: за №0000772204, яким збільшено позивачу податкове зобов'язання з податку на прибуток підприємств в сумі 809830,00 гривень і застосовано штрафну санкцію в розмірі 202458,00 гривень; за №0000782204, яким збільшено позивачу суму авансового внеску з податку на прибуток підприємств в сумі 146187,00 гривень і застосовано штрафну санкцію в розмірі 36 547,00 гривень; за №0000792204, яким позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в розмірі 3572945,00 гривень; за №0000802204, яким збільшено позивачу податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 398954,00 гривень і застосовано штрафну санкцію в розмірі 199477,00 гривень.
Суть порушення зазначено в тому, що ТОВ „БК „АРТРЕМБУД" порушено вимоги:
1) п.1.32 ст.1; п.5.1, п.п.5.3.9 п.5.3, п.5.9 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", п.44.1 ст.44; п.138.1, п.138.2, п.п.138.8.1 п.138.8 ст.138; п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток;
2) п.п.7.4.1, п.п.7.4.2, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 198.3, п. 198.6 ст.198, п.201.4 ст.201 Податкового Кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає нарахуванню до сплати в бюджет;
3) п.п.4.2.9 "г" п.4.2 ст.4, п.п.8.1.2 п.8.1 ст.8, п.17.2. ст.17 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", в результаті чого занижено податкові зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб за жовтень 2010р. на суму 22 098,02 грн.
4) п.п.2.11 п.2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні від 15.12.2004 р. №637 (надалі по тексту - Положення), а саме: проведення готівкових розрахунків без подання одержувачем коштів (підзвітною особою) платіжного документу встановленої форми, який би підтверджував сплату готівкових коштів.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що ТОВ „БК „АРТРЕМБУД" мало взаємовідносини з ПП «ВФ «УКРМЕТАЛОСЕРВІСТЕХНОЛОГІЯ» у лютому та квітні 2010 року по виконанню будівельних робіт на загальну суму 657 135,60 грн., ПДВ-109 522,60 грн.; з ТОВ «ЗНТК» у лютому та квітні 2010 р. на виконання робіт з ремонту автомобілів 13 220,33 грн., в т.ч. ПДВ-2 203,33 грн.; з ТОВ «ЦОКОЛЬ» у травні-липні 2010 р. виконання будівельних робіт на суму 655 186,26 грн., в т.ч. ПДВ-109 197,71грн.; з ТОВ «ЕТАЛОН-СТРОЙ-СЕВІС» у серпні 2010 р. виконання будівельних робіт по ремонту і реконструкції вартістю 275 012,33 гри., в т.ч. ПДВ-45 835,33 грн.; з ТОВ «Мобізв'язок» у листопаді і грудні 2010 року з виконання будівельних робіт вартістю 411 591,42 грн., в т.ч. ПДВ-68 598,57 грн. Крім того, судом встановлено, що у перевіряємому періоді ТОВ „БК „АРТРЕМБУД" на підставі договорів від 06.12.2011 №0612-11-73, від 05.12.2011 №0512-11-72, від - 10.2011 №0410-10-55, від 01.09.2011 №0109-11-51, від 02.09.2011 №0209-11-52, від 06.10.2011 №0610-11-57 і №0610-11-56, від 01.11.2011 №0211-11-65, від 02.11.2011, № 0211-11-06, від 07.11.2011 №0710-11-58, від 10.11.2011 №1010.11-59, від 01.12.2011, №0212/11-70 мало взаємовідносини з ПНВКП "САТУРН" у вересні 2011-квітні 2012 років з виконання ремонтних робіт магазину - «Брусниця", будівлі банку „Моторбанк" і постачання будівельних матеріалів на суму 6128709,60 грн., в т.ч. ПДВ-1021451,60 грн. Також судами встановлено, що ТОВ «БК «Артрембуд» мало взаємовідносини з ТОВ «Бізнеспром-Т» у грудні 2012 року по виконанню робіт з реконструкції будинку культури, харчоблоку обласної клінічної лікарні і будівельних матеріалів арістю 1238532 грн., в т.ч. ПДВ - 206422 грн.
Фактичне виконання робіт підтверджуються наданими первинними документами первинного бухгалтерського обліку, а саме договорами, платіжними дорученнями, актами прийому-здачі виконаних робіт, видатковими накладними, рахунками-фактурами, банківськими виписками, належним чином оформленими.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що позивачем здійснювалось адміністративне оскарження податкових повідомлень-рішень, за наслідками якого прийнято Головним управлінням Міндоходів у Запорізькій області Міністерства доходів і зборів України рішення № 3675/10/08-01-10-04-20 від 13.12.2013 р. про часткове задоволення скарги та часткового скасування податкових повідомлень-рішень 0002472201 від 16.10.2013 року, 0002482201 від 16.10.2013 року, 0005971702 від 16.10.2013 року (том 1 а.с.122-128). За результатами рішення прийнято 18.12.2013 р. податкові повідомлення-рішення: 0003882201; № 0003872201; 0006611702.
Відповідно до п.п.60.1.2, п.п.60.1.3 ст. 60 ПК України, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними, якщо: контролюючий орган скасовує раніше прийняте податкове повідомлення-рішення про нарахування суми грошового зобов'язання або податкову вимогу; контролюючий орган зменшує нараховану суму грошового зобов'язання раніше прийнятого податкового повідомлення-рішення або суму податкового боргу, визначену в податковій вимозі. Відповідно до п.п. 60.3., п.п.60.4 ст. 60 ПК України: - У випадках, визначених підпунктом 60.1.2 пункту 60.1 цієї статті, податкове повідомлення-рішення вважаються відкликаними з дня прийняття контролюючим органом рішення про скасування такого податкового повідомлення-рішення або податкової вимоги. У випадках, визначених підпунктами 60.1.3 - податкове повідомлення-рішення вважаються відкликаними з дня надходження до платника податків податкового повідомлення-рішення, які містять зменшену суму грошового зобов'язання.
Таким чином, приймаючи рішення про не правомірність податкових повідомлень-рішень №0002472201 від 16.10.2013 року, №0002482201 від 16.10.2013 року, №0005971702 від 16.10.2013 року судами не досліджено питання чи не є вони відкликаними в силу приписів ст. 60 ПК України, та чи взагалі наявний предмет спору в цій частині.
Згідно п.1.32 ст.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств» господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.
Відповідно п.5.1 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу (далі - ватові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності
Підпунктом 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» визначено, що не належать до складу валових витрат будь-як витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
Аналогічні приписи податкового законодавства зазначено в Податковому кодексу України, а саме відповідно до п. 138.1 ст.138 ПК України до складу витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються витрати операційної діяльності.
Згідно з п. 138.2 ст.138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього кодексу.
Відповідно до п.138.8 ст.138 Податкового Кодексу України собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).
Підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України визначено, що не належать до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
Згідно п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Згідно п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) додатку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).
Згідно п.п.14.1.181 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове в'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Згідно п. 198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Згідно з п. 198.3 ст.198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Відповідно до п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу).
Відповідно до п.200.1 ст.200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
Пунктом 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Суди, задовольняючи позовні вимоги допустили порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, оскільки обставини встановлено на підставі недопустимих доказів.
Так, всі надані докази (первинні документи) є копіями, які не завірені суддею, що є порушенням вимог ч.4 ст. 79 КАС України ( в редакції КАС України до 15.12.2017 р.). В даних правовідносинах дана обставина має суттєве значення з огляду на той факт, що податковий орган доводив суду про непричетність певних посадових осіб до господарської діяльності ТОВ «Цоколь», «Сатурн» та неможливість певних контрагентів здійснювати господарську діяльність в зв'язку з відсутністю персоналу та технічних можливостей. На порушення вимог ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», більшість первинних документів (податкові накладні, акти виконаних робіт, довідки про вартість виконаних робіт) не містить всіх необхідних реквізитів, а саме: взагалі не зазначено осіб, які відповідальні за здійснення господарських операцій, тощо.
Суди обмежились лише констатуванням наявності первинних документів без дослідження суті та змісту господарських операцій.
Щодо податкового повідомлення-рішення № 0006611702 від 18.12.2013 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку з доходів найманих працівників на суму 28 132,53 грн., у тому числі за основним платежем в сумі 22 098,02 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 6 034, 51 грн.
Суд апеляційної інстанції встановив, що реальність здійснення господарської операції ТОВ «БК «Артрембуд» з контрагентом ТОВ «Цоколь» підтверджено належними документами, та сторони не заперечують, що відповідно до наданих відповідачу до перевірки первинних документів позивачем здійснювались розрахунки за готівку за послуги субпідряду через директора підприємства ОСОБА_1 ; підзвітною особою за жовтень 2010 року надані авансові звіти, з прибутковими касовими ордерами ТОВ «Цоколь», квитанціями до прибуткових касових ордерів, якими підтверджено сплату готівкових коштів на суму 147320,16 грн. Наявність належним чином оформлених розрахункових документів, які підтверджують сплату готівкових коштів підзвітною особою, виключає можливість застосування до позивача штрафних санкцій за оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями № 0002482201 від 16.10.2014 року, № 0003882201 від 18.12.2013 року. Також зазначено що матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 отримані під звіт кошти, за використання яких у встановленому чинним законодавством порядку ним надані звіти з долученням платіжних документів, що підтверджує відсутність отримання доходу вказаною особою, та спростовує висновки податкового органу про порушення позивачем порядку нарахування, утримання та перерахування до бюджету податку на доходи фізичних осіб та обумовлює відсутність правових підстав згідно чинного податкового законодавства для застосування штрафних санкцій за оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями №0005971702 від 16.10.2014 року, № 0006611702 від 18.12.2013 року.
Відповідно до п.п.4.2.9 "г" п.4.2 ст.4, п.п.8.1.2 п.8.1 ст.8, п.17.2. ст.17 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", - До складу загального місячного оподатковуваного доходу включаються дохід, отриманий платником податку від його працедавця як додаткове благо, а саме у вигляді: г) суми грошового або майнового відшкодування будь-яких витрат або втрат платника податку, крім тих, що підлягають обов'язковому відшкодуванню згідно із законом за рахунок бюджету або звільняються від оподаткування згідно з цим Законом.
Судами в цій частині взагалі не встановлено фактичні обставини по даним правовідносинам, а висновки судів містять суперечності. Так, за встановленими судами обставинами, взаємовідносини позивача з ТОВ «Цоколь» мало місце в травні-липні 2010 р. Податковим органом в акті перевірки зазначено, що розрахунки проведено в безготівковій формі. Судами встановлено, що розрахунки проведено в готівковій формі в жовтні 2010 р. Суди не зазначили докази на підставі яких грунтуються висновки про відсутність порушень в цій частині, оскільки крім прибуткових касових ордерів, інші розрахункові документи відсутні.
Викладене дає підстави стверджувати прo непoвнoту встанoвлення судами всіх oбставин справи, щo мають значення для правильнoгo вирішення справи, щo такoж вказує на непідтвердження відпoвідних oбставин та фактів належними засoбами та у передбачений чинним закoнoдавствoм спoсіб.
Вказана oбставина залишились пoза межами дoслідження судами щo, з урахуванням пoвнoважень касаційнoгo суду (які не дають касаційній інстанції права дoсліджувати дoкази, встанoвлювати та визнавати дoведеними oбставини, щo не були встанoвлені в судoвoму рішенні), виключає мoжливість перевірити Верхoвним Судoм правильність виснoвків судів пoпередніх інстанцій в цілoму пo суті спoру.
Під час нoвoгo рoзгляду справи суду слід взяти дo уваги викладене в цій пoстанoві, встанoвити наведені у ній oбставини, щo вхoдять дo предмета дoказування у даній справі, дати правильну юридичну oцінку встанoвленим oбставинам та пoстанoвити рішення відпoвіднo дo вимoг статті 242 Кoдексу адміністративнoгo судoчинства України.
За правилами пункту 1 частини 2 статті 353 Кoдексу адміністративнoгo судoчинства України підставoю для скасування судoвих рішень судів першoї та (абo) апеляційнoї інстанцій і направлення справи на нoвий судoвий рoзгляд є пoрушення нoрм прoцесуальнoгo права, яке унемoжливилo встанoвлення фактичних oбставин, щo мають значення для правильнoгo вирішення справи, якщo суд не дoслідив зібрані у справі дoкази.
З oгляду на викладене, ухвалені у справі судoві рішення підлягають скасуванню з направленням справи на нoвий рoзгляд дo суду першoї інстанції.
Керуючись статтями 341, 344, 349, 353, 355 Кoдексу адміністративнoгo судoчинства України,
ПOСТАНOВИВ:
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області - задовольнити, постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 15 липня 2014 року та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 26 травня 2015 - скасувати.
Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
...........................
...........................
...........................
В.П. Юрченко
І.А. Васильєва
С.С. Пасічник ,
Судді Верховного Суду