ф
Іменем України
15 серпня 2019 року
Київ
справа №159/3979/16-а
адміністративне провадження №К/9901/42794/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Юрченко В.П., суддів - Васильєвої І.А., Пасічник С.С., розглянувши у попередньому судовому засіданні
касаційну скаргуОСОБА_1
на постановуКовельського міськрайонного суду Волинської області від 04.11.2016 (суддя - П.Ю. Бойчук)
та ухвалуЛьвівського апеляційного адміністративного суду від 25.01.2017 (колегія у складі суддів: О.І. Мікула, О.М. Гінда, М.П. Кушнерик)
у справі № 159/3979/16-а
за позовомОСОБА_1
доЗаступника начальника Волинської митниці Державної фіскальної служби Негріча Леоніда Миколайовича
провизнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,
ОСОБА_1 звернувся до Ковельського міськрайонного суду Волинської області з позовом до заступника начальника Волинської митниці ДФС - начальника управління боротьби з митними правопорушеннями Негріч Леоніда Миколайовича , у якому просив визнати протиправною та скасувати постанову в справі про порушення митних правил № 2044/20508/2016 від 12.10.2016.
Позовні вимоги вмотивовані тим, що він не є суб'єктом відповідальності згідно вказаної постанови, адже здійснив ввезення власного автомобіля на митну територію України в режимі «тимчасове ввезення», а не «транзит», як його задекларували на митному посту. Право на ввезення авто в режимі «тимчасове ввезення» визначається приналежністю його громадянства - Російська Федерація.
Постановою Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 04.11.2016, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 25.01.2017 у задоволені позову відмовлено, у зв'язку із тим, що позивач в порушення строків, передбачених для режиму «транзит», - 10 діб, не вивіз власний автомобіль за межі території України, чим порушив митні правила, за що вірно був оштрафований відповідачем спірною постановою.
Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, позивач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати позов задовольнити.
Переглянувши рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах доводів касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що Волинською митницею ДФС було проведено перевірку щодо виявлення транспортних засобів, які були ввезені громадянами - резидентами на митну територію України в митному режимі «транзит» та не вивезені в строки, встановлені статтею 95 Митного кодексу України (далі - МК України).
В результаті вказаної перевірки за допомогою баз даних «Інспектор-2006», ЄАІС встановлено, що 14.04.2016 о 15:13 год. на митну територію України через митний пост «Доманове» Волинської митниці ДФС, громадянином Російської Федерації ОСОБА_1 в митному режимі «транзит» ввезено легковий автомобіль марки «HYUNDAI SOLARIS», реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 (країна реєстрації - Російська Федерація), кузов номер НОМЕР_2 та станом на 25.09.2016 його не вивезено та в інший митний режим не заявлено.
По даному факту 25.09.2016 відповідачем розглянуто матеріали справи за складеним відносно позивача протоколом про порушення митних правил № 2044/20508/2016, на підставі якого 12.10.2016 винесено постанову, якою останнього визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого частиною третьою статтею 470 МК України, та накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 8500 грн.
Судами також установлено, що позивач має посвідку на можливість тимчасового проживання на території України.
Не погодившись із вказаною постановою, позивач звернувся до суду, який визнав його правомірним, з чим погоджується Верховний Суд з огляду на наступне.
За приписами частини третьої статті 470 МК України перевищення встановленого статтею 95 цього Кодексу строку доставки товарів, транспортних засобів комерційного призначення, митних або інших документів на ці товари більше ніж на десять діб, а так само втрата цих товарів, транспортних засобів, документів чи видача їх без дозволу органу доходів і зборів - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Частиною першою статті 95 цього Кодексу встановлюються такі строки транзитних перевезень залежно від виду транспорту: 1) для автомобільного транспорту - 10 діб (у разі переміщення в зоні діяльності однієї митниці - 5 діб).
Статтею 70 МК України, передбачені режими митних ввезень, якими можуть бути: 5) транзит; 6) тимчасове ввезення.
Особливості тимчасового ввезення громадянами транспортних засобів особистого користування на митну територію України, передбачено статтею 380 МК України. Згідно її змісту, тимчасове ввезення громадянами-нерезидентами на митну територію України транспортних засобів особистого користування дозволяється на строк до одного року. Цей строк може бути продовжено органами доходів і зборів з урахуванням дії обставин непереборної сили та особистих обставин громадян, які ввезли такі транспортні засоби, за умови документального підтвердження цих обставин, але не більш як на 60 днів. Обов'язковою умовою допуску зазначених транспортних засобів до тимчасового ввезення на митну територію України є реєстрація цих транспортних засобів в уповноважених органах іноземних держав, що підтверджується відповідним документом.
Особливості ввезення громадянами транспортних засобів особистого користування з метою транзиту через митну територію України передбачено статтею 380 МК України. Згідно її змісту громадянам дозволяється ввозити транспортні засоби особистого користування з метою транзиту через митну територію України за умови їх письмового декларування в порядку, передбаченому для громадян, та внесення на рахунок органу доходів і зборів, що здійснив пропуск таких транспортних засобів на митну територію України, грошової застави в розмірі митних платежів, що підлягають сплаті при ввезенні таких транспортних засобів на митну територію України з метою вільного обігу. Зазначені вимоги не поширюються на транспортні засоби, постійно зареєстровані у відповідних реєстраційних органах іноземної держави, що підтверджується відповідним документом.
Як слідує з матеріалів справи та не заперечується позивачем, ним було ввезено автомобіль на митну територію, із наміром використання його на Україні в режимі «тимчасового ввезення», з огляду на те, що він є нерезидентом - громадянин Російської Федерації.
Разом з тим, під час проходження митного посту, режим «тимчасового ввезення» йому не було задоволено, з огляду на те, що він за своїм статусом прирівняний до громадянина України (резидента), так як має посвідку на постійне місце проживання в Україні (частина 50 статті 4 МК України). Наслідком чого, стало, те, що автомобіль було поміщено у режим «транзит», про що позивач був достеменно усвідомлений, з огляду на його звернення із заявою до митних органів за місцем його реєстрації для можливості зміни режиму «транзит».
З огляду на зазначене, Верховний Суд погоджується із висновками судів попередніх інстанції про порушення позивачем вимог МК України, оскільки ним пропущено можливий строк перебування автомобіля позивача на митній території України (стаття 95 МК України), поміщеного під час перетину Держаного кордону в режим «транзит». У зв'язку із чим, застосована до нього, оскаржуваною постановою штрафна санкція є правомірною.
Таким чином, Верховний Суд вважає, що суди під час розгляду даної справи вірно визначились із необхідним обсягом спірних правовідносин, надали їм вірного правого обґрунтування.
Крім того, судові рішення судів попередніх інстанцій не дають змогу ставити під сумнів, що вони прийняті в супереч приписам процесуального права, адже всі необхідні для розгляду даної справи були оцінені в сукупності в повному обсязі та всебічно.
Відповідно до частини третьої статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Керуючись статтями 341, 343, 349, 350 Кодексу адміністративного судочинства України,
1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 04.11.2016 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 25.01.2017 - без змін.
2. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
...........................
...........................
...........................
В.П. Юрченко
І.А. Васильєва
С.С. Пасічник ,
Судді Верховного Суду