Іменем України
15 серпня 2019 року
Київ
справа №804/12807/13-а
адміністративне провадження №К/9901/8462/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Юрченко В.П., суддів - Васильєвої І.А., Пасічник С.С., розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 22 січня 2015 року (колегія у складі суддів: Коршуна А.О., Панченко О.М., Чередниченко В.Є.) у справі № 804/12807/13-а за позовом Приватного підприємства «Агропром-2000» до Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про скасування податкового повідомлення-рішення, -
Приватне підприємство «Агропром-2000» (надалі позивач, Підприємство) звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області (надалі відповідач, податковий орган) скасування податкового повідомлення-рішення, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість.
Позивач вказує на помилковість висновку податкового органу про завищення позивачем врожайності соняшника та кукурудзи на зерно на підставі даних статистики у Царичанському районі Дніпропетровської області, в результаті чого донараховано ПДВ в сумі 657 114,00 грн, оскільки середня величина в статистиці - це узагальнюючий показник, а тому розбіжності між даними відділу статистики та даними підприємства цілком закономірні та не вказують на завищення врожайності та на завищення показників податкової звітності. Позивач не погоджується з висновком податкового органу про безпідставне включення до складу податкового кредиту податкових накладних по взаємовідносинам контрагентами у зв'язку з відсутністю документів, що підтверджували транспортування товару, оскільки транспортування дизельного палива, амофоса та карбаміду здійснювалось власним транспортом підприємства.
Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 грудня 2013 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що податковим органом доведено правомірність податкового повідомлення-рішення.
Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 22 січня 2015 року скасовано рішення суду першої інстанції та задоволено позов Підприємства. Скасовано податкове повідомлення-рішення Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області №0002782201 від 23 вересня 2013 року.
Задовольняючи позов, суд апеляційної інстанцій виходив з того, що враховуючи обставини, які встановлені судом під час розгляду даної справи та підтверджені належними письмовими доказами, які досліджені судом під час розгляду справи та долучені до матеріалів справи, приймаючи до уваги норми чинного податкового законодавства, які регулюють спірні правовідносини з урахуванням дії законів та нормативно-правових актів в часі, заявлені позивачем у справі позовні вимоги знайшли своє підтвердження під час розгляду даної справи.
Не погодившись з рішенням суду апеляційної інстанції, податковий орган подав касаційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
У запереченні на касаційну скаргу позивач наводить доводи, аналогічні викладенім у позові, просить залишити касаційну скаргу без задоволення.
Переглянувши судові рішення в межах доводів касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з таких підстав.
Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що фахівцями відповідача у період з 5 серпня 2013 року по 23 серпня 2013 року проведено документальну позапланову виїзну перевірку Підприємства з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 1 липня 2010 року по 30 червня 2013 року за результатами якої складено акт № 418/49/04-03-22-01-08 від 2 вересня 2013 року.
За результатами перевірки зроблено висновки про порушення:
- пункту 187.1 статті 187, пункту 209.2 статті 209 Податкового кодексу України, що призвело до завищення показників у рядку І скорочених декларацій «Операції на митній території України, що оподатковуються за ставкою 20 %, крім імпорту товарів» на загальну суму 657 114,00 грн, в тому числі січень 2011 року - 242 085,00 грн, лютий 2011 року - 289 232,00 грн, травень 2011 року - 60 047,00 грн, серпень 2011 року - 1 715,00 грн, вересень 2011 року - 27 615,00 грн, жовтень 2011р. - 36 420,00 грн;
- підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», пункту 123.2 статті 123, пункту 187.1 статті 187, пункту 198.6 статті 198, пункту 209.2 статті 209, пункту 201.1, пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, що призвело до безпідставно включення до складу податкового кредиту податкових накладних по взаємовідносинам з ТОВ «Магелангруп», ПП «Вікторія-2007», ПП «Оптметпромторг», ТОВ «Імтрейдгруп», ПП «Агрохім-Альянс», ПП «Дніпровім-Інвест», ТОВ ПФК «Столиця» на загальну суму 795 838 грн, в тому числі: вересень 2010 року - 98 000 грн, жовтень 2010 року - 70 000 грн, лютий 2011 року - 432 075 грн, липень 2011 року - 54 970 грн, жовтень 2011 року - 26 280 грн, березень 2012 року - 42 000 грн, травень 2012 року - 45 100 грн, вересень 2012 року - 27 413 грн;
- пункту 209.6, пункту 209.11 статті 209 Податкового кодексу України, в результаті чого підлягає нарахуванню сума ПДВ в розмірі 1 803 181 грн.
23 вересня 2013 року відповідачем, на підставі акта перевірки №418/49/04-03-22-01-08 прийнято податкове повідомлення-рішення № 0002782201, яким збільшено суму грошового зобов'язання позивача з ПДВ у загальному розмірі на 5 166 695 грн., у тому числі основний платіж (збільшення) - 3 256 133 грн., штрафні (фінансові) санкції (штрафи) - 1 910 562 грн.
Відповідно до частин першої та другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що фактичне співставлення показників роботи позивача, які зазначені у звіті щодо основних економічних показників роботи сільськогосподарського підприємства за 2011 рік та показників урожайності кукурудзи та соняшника на підприємствах Царичанського району Дніпропетровської області за 2011 рік, які зазначені у листі Відділу статистики у Царичанському районі Дніпропетровської області, дає можливість зробити висновок про те, що урожайність кукурудзи та соняшника у 2011 році на Підприємстві не перевищувала максимальні показники урожайності цих сільськогосподарських культур у регіоні у якому позивач здійснював у 2011 році господарську діяльність з вирощування сільськогосподарської продукції. Отримана позивачем сільськогосподарська продукція - соняшник та кукурудза, ним реалізована підприємствам-покупцям на підставі відповідних господарських договорів, що підтверджується належними первинними документами, які надані позивачем суду під час розгляду даної справи, на підставі яких позивачем у даній справі у відповідні звітні періоди формувались показники податкової звітності у податкових деклараціях з ПДВ.
Вказані обставини не спростовані доводами податкового органу, в касаційній скарзі відповідач обмежився цитуванням акта перевірки та зазначив, що статистична звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку на підставі первинних документів. Крім того, податковий орган не звернув увагу на досліджені судом апеляційної інстанції первинні документи, які підтверджують реалізацію врожаю та продовжує стверджувати, що такі документи відсутні. Отже, доводи щодо невідповідності змісту, форми та походження вказаних документів у податкового органу відсутні.
За таких обставин, Суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що висновок відповідача у справі про порушення позивачем вимог пункту 187.1 статті 187, пункту 209.2 статті 209 Податкового кодексу України, через безпідставне завищення врожайності соняшника та кукурудзи , що призвело до завищення показників у рядку І скорочених декларацій «Операції на митній території України, що оподатковуються за ставкою 20 %, крім імпорту товарів» на загальну суму 657 114,00 грн та до заниження показників у рядку 1 загальних декларацій «Операції на митній території України, що оподатковуються за ставкою 20 %, крім імпорту товарів» на загальну суму 657 114,00 грн, є безпідставним та необґрунтованим, спростовується зібраними та дослідженими судом під час розгляду справи належними письмовими доказами.
В наслідок цього, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку, що безпідставність тверджень податкового органу про завищення позивачем у 2011 році урожайності соняшника та кукурудзи, підтверджений факт правомірності визначення позивачем фактичного відсотку реалізації сільськогосподарської продукції за 2011 рік на рівні 100% , доводить що висновок податкового органу про порушення позивачем пункту 209.6, пункту 209.11 статті 209 Податкового кодексу України, у зв'язку з чим сума ПДВ, яка зазначена у податкових деклараціях з ПДВ починаючи з січня 2012 року, яка повинна залишатись у розпорядження підприємства, у загальному розмірі 1 803 181 грн, підлягає сплаті до бюджету, є безпідставним та не ґрунтується на законі.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що податковим органом зроблено висновок про відсутність документів, які підтверджують факти транспортування товарів від ТОВ «Магелангруп», ПП «Вікторія-2007», ПП «Оптметпромторг», ТОВ «Імтрейдгруп», ПП «Агрохім-Альянс», ПП «Дніпровім-Інвест», ТОВ ПФК «Столиця». Проте вказані контрагенти не мають в достатньому обсязі трудових ресурсів, транспортних засобів та приміщень для здійснення господарської діяльності. Податковий орган зазначає, що протягом перевіряємого періоду позивач отримував міндобрива безпосередньо від виробників - ПАТ «ДніпроАзот» та ПрАТ «Дніпровський завод мінеральних добрив».
Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що позивачем протягом перевіряємого періоду з метою здійснення господарської діяльності з вирощування сільськогосподарської продукції, укладено низку договорів з підприємствами - постачальниками щодо придбання певних груп товарів (міндобрива, паливо, заходи догляду за рослинами та інше), які необхідні для вирощування сільськогосподарських культур.
Судом апеляційної інстанції встановлено та не спростовано доводами касаційної скарги, що сторонами за вищезазначеними договорами протягом перевіряємого періоду виконано свої зобов'язання за договорами, позивачем під час перевірки та протягом судового розгляду надано усі первинні документи за вищезазначеними правочинами, які характерні для такого роду господарських взаємовідносин та обов'язковість ведення яких передбачена нормами законодавства України, які у розумінні положень Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» є належними первинними документами на підставі яких здійснюється бухгалтерський облік та фінансова звітність за господарськими операціями суб'єктів господарювання, та які свідчать про фактичне виконання сторонами своїх зобов'язань за договорами, та подальше використання отриманих позивачем за цим договором товарів у власній господарській діяльності, і на підставі яких у відповідні звітні періоди позивачем формувались валові витрати підприємства та визначались податкові зобов'язання та податковий кредит.
Жодних зауважень до вказаних первинних документів податковий орган в касаційній скарзі не наводить.
Суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що відсутність у позивача товарно-транспортних накладних на перевезення товарів отриманих від цих контрагентів не може бути спростуванням реальності здійснення господарських операцій з цими контрагентами з огляду на те, що товарно-транспортна накладна призначена для обліку руху товарно-матеріальних цінностей та розрахунків за їх перевезення автомобільним транспортом і визначає взаємовідносини по виконанню перевезень вантажів для обліку транспортної роботи, а у даному випадку позивачем здійснювались операції з придбання товару и позивач не виступав у якості замовника за договором перевезення.
З урахуванням зазначеного, Суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що позивач мав усі визначені чинним законодавством підстави використання спеціального режиму оподаткування сільськогосподарських підприємств, позивач мав усі визначені чинним законодавством підстави для визначення об'єкта оподаткування та формування податкового кредиту з урахуванням показників сум ПДВ, який ним сплачено протягом перевіряємого періоду у вартості отриманих від контрагентів товарів та віднесення витрат по цим господарським операціям до складу валових витрат підприємства, оскільки у позивача наявні усі необхідні первинні документи, які засвідчують наявність певних юридичних фактів, які у свою чергу надають право позивачу на формування податкового кредиту певного звітного періоду з урахуванням сум ПДВ сплаченого у вартості товарів, які позивачем отримано від вищезазначених контрагентів.
Доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваного рішення, судом апеляційної інстанції порушено норми матеріального та процесуального права.
Згідно з ч. 1 ст. 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Керуючись ст. ст. 341, 345, 349, 350 Кодексу адміністративного судочинства України,
1. Касаційну скаргу Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області залишити без задоволення.
2. Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 22 січня 2015 року у справі № 804/12807/13-а залишити в силі.
3. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
...........................
...........................
...........................
В.П. Юрченко
І.А. Васильєва
С.С. Пасічник ,
Судді Верховного Суду