ф
Іменем України
15 серпня 2019 року
Київ
справа №804/13977/13-а
адміністративне провадження №К/9901/4556/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Юрченко В.П., суддів - Васильєвої І.А., Пасічник С.С., розглянувши у попередньому судовому засіданні
касаційну скаргуНікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області
на постановуДніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.11.2013(суддя - В.В. Кальник)
та ухвалуДніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 30.09.2014 (колегія у складі суддів: Добродняк І.Ю., Бишевська Н.А., Семенеко Я.В.)
у справі № 804/13977/13-а
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Мегапромекологія»
доНікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області
провизнання недійсним податкового повідомлення-рішення,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Мегапромекологія» (далі - Товариство) звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області (далі - ОДПІ), в якому просило визнати недійсним податкове повідомлення-рішення № 0002712203 від 10.10.2013 про завищення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 1952115,00 грн. за порушення п. 102.5 ст.102, абз. «б» п.200.4, п.200.5 ст.200 Податкового кодексу України (далі - ПК України), п.4.6.6. «Порядку заповнення та подання податкової звітності з податку на додану вартість», затвердженого Наказом ДПА України від 25.11.2011 №1492;
В обґрунтування позову зазначено, що відповідачем під час проведеної перевірки зроблений хибний висновок про відсутність права на користування податковим кредитом, сформованим з сум від'ємних значень попередніх податкових періодів, так як таких вимог не передбачено в податковому законодавстві. Запиту щодо бюджетного відшкодування по таким епізодам від позивача не поступало.
Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.11.2013, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 30.09.2014 позов задоволено.
Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ОДПІ № 0002712203 від 10.10.2013 про завищення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 1952115,00 грн. за порушення п. 102.5 ст.102, абз. «б» п.200.4, п.200.5 ст.200 ПК України, п.4.6.6. «Порядку заповнення та подання податкової звітності з податку на додану вартість», затвердженого Наказом ДПА України від 25.11.2011 р. №1492.
Мотивами рішень стало те, що підприємство не користувалося правом на бюджетне відшкодування та не відображало від'ємне значення у податковій декларації, а чинне законодавство не містить заборон щодо декларування податкового кредиту попередніх періодів понад строк 1095 днів, встановлений для подання заяви на бюджетне відшкодування. За підприємствами зберігається право на використання накопиченого ними податкового кредиту у майбутньому, зокрема в рахунок погашення платежів з ПДВ наступних податкових періодів чи в рахунок податкового кредиту наступного податкового періоду.
Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати у задоволенні позову відмовити. В більшості вказує на те, що суди попередніх інстанцій не врахували часові рамки права позивача на користування своєю податковою пільгою, яка виникла більше аніж через 1095 днів після строку можливості її використання.
Письмових заперечень на вказану касаційну скаргу до Суду не надходило, що не є перешкодою для розгляду даної справи.
Переглянувши рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах доводів касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОДПІ було проведено камеральну перевірку даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість позивача за липень 2013 року, за результати якої складено акт №509/2203/36759863 від 20.09.2013 року та встановлено порушення п.102.5 ст.102 , абз. «б» п.200.4, п.200.5 ст.200 ПК України, п.4.6.6 «Порядку заповнення та подання податкової звітності з податку на додану вартість», затвердженого Наказом ДПА України від 25.11.2011р. №1492.
Перевіркою повноти нарахування податку на додану вартість (визначення суми податку, що підлягає бюджетному відшкодуванню) за липень 2013 року встановлено завищення залишку від'ємного значення з податку на додану вартість, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду у сумі 1952115,00 грн., у тому числі за травень 2010 року в сумі 219942,00 грн. та за червень 2010 року в сумі 1 009 812 грн., липень 2010 року в сумі 722 361,00 грн.
На підставі акту перевірки було винесено податкове повідомлення - рішення №0002712203 від 10.10.2013, яким позивачу було зменшено розмір від'ємного значення суми ПДВ у розмірі 1952115,00 грн.
Такий висновок ОДПІ був зумовлений виявленим фактом, згідно якого позивачем було неправомірно визначено залишок від'ємного значення згідно поданої декларації за липень 2013, з огляду на те, що такі суми були сформовані з розміру податкового кредиту, який виник по операціях за 2010 рік, узгодженого в 2012 році.
Не погоджуючись із даним рішенням відповідача, позивач оскаржив його до суду, який визнав його незаконним, з чим погоджується Верховний Суд, виходячи із наступного.
Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Згідно з пунктом 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Статтею 200 ПК України регламентовано порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню).
Згідно з пунктом 200.1 статті 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
У відповідності до положень пунктів 200.2 та 200.3 статті 200 ПК України при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі, розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.
Відповідно до пункту 200.4 статті 200 ПК України, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:
а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;
б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду. На підставі пункту 200.6 ст.200 Податкового кодексу України платник податку може прийняти самостійно рішення про зарахування в повному обсязі належної йому суми бюджетного відшкодування або її частини у зменшення податкових зобов'язань з цього податку, що виникли протягом наступних звітних (податкових) періодів, за наявності умов, передбачених пунктом 200.4 цієї статті. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за результатами звітного (податкового) періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. У разі прийняття такого рішення зазначена сума не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних звітних (податкових) періодів.
Як вбачається з наведеного, правило віднесення від'ємного значення попереднього звітного періоду до складу податкового кредиту наступного податкового періоду означає, що в звітному податковому періоді у платника податку може виникнути право на бюджетне відшкодування, але платник податку, за наявності такого волевиявлення, може отримати лише ту частину, яка буде дорівнювати сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг), а не виключно у попередньому податковому періоді, незалежно від того, у якому із попередніх звітних періодів придбано товар, сформовано податковий кредит та сплачено суму податку.
При цьому ПК України, не передбачає, що у випадку, якщо платник податку не скористався правом на бюджетне відшкодування у відповідному податковому періоді, то він позбавляється права на бюджетне відшкодування у будь-якому з наступних податкових періодів, навпаки таке право за ним зберігається протягом 1095 днів.
Від'ємне значення попередніх періодів може бути заявлено платником у складі сум бюджетного відшкодування або включене до податкового кредиту наступного податкового періоду. Податкове законодавство до і після введення в дію ПК України не містить обов'язку платника податку, який має від'ємне значення податку на додану вартість, заявляти таку суму до бюджетного відшкодування, і, одночасно, не містить заборону на включення в повному обсязі такого від'ємного значення до податкового кредиту в наступному податковому періоді, у разі, якщо платник податку виконав усі передбачені законом умови щодо документального підтвердження розміру свого податкового кредиту. Зокрема, не встановлює жодних обмежень щодо періоду, протягом якого платник податку має право включати таке від'ємне значення до податкового кредиту.
Таким чином, Верховний Суд вважає, що суди під час розгляду даної справи вірно визначились із необхідним обсягом спірних правовідносин, надали їм вірного правого обґрунтування.
Крім того, судові рішення судів попередніх інстанцій не дають змогу ставити під сумнів, що вони прийняті в супереч приписам процесуального права, адже всі необхідні для розгляду даної справи були оцінені в сукупності так і по однині. Такі дії вчинялися судами попередніх інстанцій допоки відпаде сумнів у законності актів суб'єкта владних повноважень.
Відповідно до частини третьої статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Керуючись статтями 341, 343, 349, 350 Кодексу адміністративного судочинства України,
1. Касаційну скаргу Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.11.2013 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 30.09.2014 - без змін.
2. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
...........................
...........................
...........................
В.П. Юрченко
І.А. Васильєва
С.С. Пасічник ,
Судді Верховного Суду