Іменем України
15 серпня 2019 року
Київ
справа №826/12480/17
адміністративне провадження №К/9901/62094/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Губської О.А.,
суддів: Білак М.В., Калашнікової О.В.,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін у касаційній інстанції адміністративну справу № 826/12480/17
за позовом Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Войтовського Валентина Сергійовича до Міністерства юстиції України, третя особа - Нотаріальна палата України про скасування наказу, провадження в якій відкрито
за касаційною скаргою Міністерства юстиції України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 травня 2018 року (головуючий суддя: Келеберда В.І.) та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 15 серпня 2018 року (колегія суддів: головуючий суддя: Кучма А.Ю., судді: Бєлова Л.В., Коротких А.Ю.),
І. Суть спору
1. Позивач звернувся до суду з позовом до Міністерства юстиції України, третя особа - Нотаріальна палата України, в якому просив:
1.1. визнати протиправним та скасувати наказ від 21 квітня 2017 року № 1338/5 «Про тимчасове блокування доступу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно», прийнятий на підставі Довідки за результатами камеральної перевірки державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Войтовського Валентина Сергійовича від 10 квітня 2017 року.
2. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 травня 2018 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 15 серпня 2018 року, позов задоволено.
2.1. Визнано протиправним та скасовано наказ Міністерства юстиції України від 21 квітня 2017 року № 1338/5 «Про тимчасове блокування доступу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно», виданий на підставі Довідки за результатами камеральної перевірки державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Войтовського Валентина Сергійовича від 10 квітня 2017 року.
3. Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився і суд апеляційної інстанції, виходив з того, що твердження, викладені у Довідці за результатами проведення камеральної перевірки державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Войтовського Валентина Сергійовича від 10 квітня 2017 року, є передчасними, не відповідають дійсним обставинам справи та вимогам чинного законодавства. Оскільки спірний наказ Міністерства юстиції України від 21 квітня 2017 року № 1338/5 «Про тимчасове блокування доступу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно» прийнятий на підставі зазначеної Довідки від 10 квітня 2017 року, висновки якої, як встановлено судом, не відповідають дійсним обставинам справи та вимогам законодавства, тому наявні підстави для задоволення цього адміністративного позову та скасування спірного наказу.
ІІІ. Касаційне оскарження
4. Не погоджуючись з вказаними рішеннями судів першої та апеляційної інстанції, Міністерство юстиції України звернулося з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ці рішення та постановити нове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити.
4.1. В обґрунтування касаційної скарги вказує, що судами не було повно та всебічно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, допущено посилання на недоведені обставини, що призвело до невірного вирішення справи по суті.
4.2. Зазначає, що при перевірці реєстраційних дій, вчинених позивачем у Державному реєстрі прав, виявлені порушення вимог законодавства у сфері державної реєстрації прав на нерухоме майно, тому застосування до позивача обмежувальних заходів є обґрунтованим.
5. Позивач подав відзив на касаційну скаргу, у якому вказав, що касаційна скарга відтворює дослівно текст Довідки за результатами проведення камеральної перевірки державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Войтовського Валентина Сергійовича від 10 квітня 2017 року, яку покладено в основу спірного наказу, та повторює доводи, викладені в запереченнях відповідача на позовну заяву, та в апеляційній скарзі.
5.1. Позивач зазначив, що такі доводи були в повній мірі спростовані судами. Також зауважив, що відповідачем при проведенні камеральної перевірки, складенні Довідки та винесенні спірного наказу не було забезпечено участь позивача у процесі прийняття рішення, в тому числі надання можливості викласти свої пояснення щодо обставин, які перевірялись. Вважає, що у відповідності до статті 8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ратифікованої Законом № 475/97-ВР від 17.07.1997, такими діями фактично здійснено втручання Держави в професійну діяльність позивача у спосіб прийняття рішення обмежувального характеру. Втручання переслідувало цілком легітимну мету - забезпечення порядку (дисципліни) у справі державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, однак втручання не відповідало вимогам необхідності у демократичному суспільстві у зв'язку з недотриманням балансу між публічними і приватними інтересами учасників спірних правовідносин.
6. Нотаріальна палата України у відзиві на касаційну скаргу відповідача висловила свою позицію про відсутність підстав для її задоволення та зазначила, що всі зазначені в ній обставини були предметом розгляду судами попередніх інстанцій, у результаті чого були ухвалені оскаржувані рішення. Нових чи додаткових аргументів автором касаційної скарги не надано.
6.1. Також акцентовано увагу на тому, що саме в спірному наказі відповідача, який є рішенням суб'єкта владних повноважень, мають бути чітко викладені мотиви його прийняття. Відсилання до довідки, складеної за результатами камеральної перевірки, не можна вважати достатнім обґрунтуванням (мотивуванням) рішення, оскільки така довідка містить виключно висновки щодо наявності виявлених порушень, які не є обов'язковими при прийнятті остаточного рішення.
6.2. Крім цього, наголосила про відсутність регулювання на законодавчому рівні питання визначення критеріїв для застосування конкретної санкції до державних реєстраторів, які порушили порядок державної реєстрації, а також строків, на які доступ до реєстрів блокується, у зв'язку з чим саме у рішенні, яке приймається Міністерством юстиції України у формі наказу, мають бути чітко обґрунтовані не лише підстави його прийняття, але й мотиви застосування конкретних санкцій, інакше таке рішення не можна вважати обґрунтованим.
6.3. Посилаючись на положення Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127, висловила думку про те, що, вчиняючи спірні реєстраційні дії, позивач не порушив вимоги чинного законодавства України.
IV. Встановлені судами фактичні обставини справи
7. ОСОБА_1 є приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, самозайнятою особою, здійснює приватну нотаріальну діяльність на підставі свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю № 6358 від 03 травня 2007 року, виданого Міністерством юстиції України, та Реєстраційного посвідчення про реєстрацію приватної нотаріальної діяльності № 552 від 31 травня 2007 року, виданого Головним управлінням юстиції у м. Києві.
8. На підставі акта за результатами проведення моніторингу реєстраційних дій державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Войтовського В.С. від 31 березня 2017 року Міністерством юстиції України прийнято наказ від 03 квітня 2017 року № 1053/7 «Про проведення камеральної перевірки державного реєстратора - приватного нотаріуса Київською міського нотаріального округу Войтовського Валентина Сергійовича» з 03 квітня 2017 року.
9. За результатами проведення камеральної перевірки державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Войтовського В.С. складено Довідку, в якій, зокрема, зазначено, що приватним нотаріусом 18 січня 2017 року зареєстровано право власності на об'єкт нерухомого майна, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , при цьому стягнуто 160,00 грн. адміністративного збору, що дорівнює 0,1 прожиткового мінімуму, а державну реєстрацію проведено у строк 1 день, чим порушено вимоги щодо оплати за проведення реєстраційних дій з урахуванням скорочених строків державної реєстрації права власності, оскільки статтею 34 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено стягнення плати у розмірі 3200,00 грн. (два прожиткові мінімуми).
10. Крім того, у Довідці за результатами перевірки від 10 квітня 2017 року зазначено, що приватним нотаріусом Войтовським В.С. зареєстровано право власності на об'єкт нерухомого майна, а саме: на квартиру АДРЕСА_3 з порушенням вимог частини третьої статті 10 Закону 1952-IV, якою передбачено, що під час проведення державної реєстрації прав державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями. Комісією встановлено, що серед поданих заявником документів наявна декларація про готовність об'єкта до експлуатації, видана Департаментом Державної архітектурно-будівельної інспекції у м. Києві від 06 червня 2016 року № КВ 143161581421, з якої вбачається, що житлові будинки по АДРЕСА_4 та АДРЕСА_5 були побудовані на земельних ділянках з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), тоді як згідно з декларацією про готовність об'єкта до експлуатації на них збудовано багатоквартирний будинок на 80 квартир.
11. Аналогічні порушення виявлено Комісією при перевірці реєстрації права власності на квартиру АДРЕСА_6 за заявою від 23 березня 2017 року № 21534691.
12. 21 квітня 2017 року Міністерством юстиції України на підставі довідки від 10.04.2017 року, відповідно до ст. 371 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», Порядку № 990, прийнято наказ № 1338/5 «Про тимчасове блокування доступу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно», яким тимчасово заблоковано доступ позивача до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно строком на 1 (один) місяць, а виконання наказу у зазначеній частині покладено на ДП «НІС».
13. Не погодившись із зазначеним наказом, позивач звернувся до суду першої інстанції з вказаним вище позовом.
V. Релевантні джерела права й акти їх застосування
14. Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
15. Статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
16. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних овноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
17. За приписами статті 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
18. Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Частиною 2 цієї статті визначено, що у адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
19. Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, врегульовано Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» № 1952-IV від 01 липня 2004 року (далі - Закон № 1952-IV).
19.1. Статтею 6 Закону 1952-IV визначено систему органів та суб'єктів, які здійснюють повноваження у сфері державної реєстрації прав. Згідно з її положеннями, організаційну систему державної реєстрації прав становлять:
1) Міністерство юстиції України та його територіальні органи;
2) суб'єкти державної реєстрації прав:
- виконавчі органи сільських, селищних та міських рад, Київська, Севастопольська міські, районні, районні у містах Києві та Севастополі державні адміністрації;
- акредитовані суб'єкти;
3) державні реєстратори прав на нерухоме майно (далі - державні реєстратори).
19.2. Пунктом 2 частини першої статті 10 цього ж Закону державним реєстратором визначено нотаріуса.
19.3. Відповідно до частини першої статті 7 Закону 1952-IV, Міністерство юстиції України:
1) забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері державної реєстрації прав;
2) здійснює нормативно-правове регулювання у сфері державної реєстрації прав;
3) забезпечує створення та функціонування Державного реєстру прав, є його держателем;
4) організовує роботу, пов'язану із забезпеченням діяльності з державної реєстрації прав;
5) здійснює контроль за діяльністю у сфері державної реєстрації прав, у тому числі шляхом проведення моніторингу реєстраційних дій відповідно до цього Закону та приймає обов'язкові до виконання рішення, передбачені цим Законом;
6) забезпечує доступ до Державного реєстру прав державних реєстраторів, суб'єктів державної реєстрації прав, визначених цим Законом, інших суб'єктів, право доступу яких визначено цим Законом, та приймає рішення про тимчасове блокування або анулювання такого доступу у випадках, передбачених цим Законом;
7) розглядає скарги на рішення, дії або бездіяльність державних реєстраторів, суб'єктів державної реєстрації прав, територіальних органів Міністерства юстиції України та приймає обов'язкові до виконання рішення, передбачені цим Законом;
8) складає протоколи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення;
9) організовує роботу з підготовки та підвищення кваліфікації державних реєстраторів;
9-1) надає узагальнені роз'яснення щодо застосування законодавства з питань державної реєстрації прав;
10) здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
19.4. Статтею 37-1 Закону 1952-IV передбачено здійснення контролю у сфері державної реєстрації прав. Вказано нормою передбачено, що контроль у сфері державної реєстрації прав здійснюється Міністерством юстиції України, у тому числі шляхом моніторингу реєстраційних дій у Державному реєстрі прав з метою виявлення порушень порядку державної реєстрації прав державними реєстраторами, уповноваженими особами суб'єктів державної реєстрації прав (частина перша).
19.4.1. За результатами проведення перевірок державних реєстраторів чи суб'єктів державної реєстрації прав Міністерство юстиції України у разі виявлення порушень порядку державної реєстрації прав державними реєстраторами, уповноваженими особами суб'єктів державної реєстрації прав приймає вмотивоване рішення, зокрема, про тимчасове блокування доступу державного реєстратора, уповноваженої особи суб'єкта державної реєстрації прав до Державного реєстру прав (пункт 1 частина друга).
19.4.2. Технічний адміністратор Державного реєстру прав у день надходження рішень, передбачених пунктами 1 і 2 частини другої цієї статті, забезпечує їх негайне виконання (частина третя).
19.4.3. Порядок здійснення контролю, проведення камеральних перевірок та критерії, за якими здійснюється моніторинг, визначаються Кабінетом Міністрів України (частина четверта).
20. Постановою Кабінету Міністрів України від 21 грудня 2016 року № 990 затверджено Порядок здійснення контролю у сфері державної реєстрації (далі - Порядок № 990), яким визначається процедура здійснення Мін'юстом відповідно до Законів України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» контролю за діяльністю у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень і державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.
20.1. Контроль за діяльністю у сфері державної реєстрації здійснюється шляхом розгляду скарг, поданих відповідно до Закону України «Про звернення громадян», і обґрунтованих подань територіальних органів Мін'юсту, а також моніторингу реєстраційних дій в реєстрах.
20.2. У разі виявлення під час розгляду скарг відповідно до Закону України «Про звернення громадян» і обґрунтованих подань територіальних органів Мін'юсту чи моніторингу реєстраційних дій в реєстрах порушень порядку державної реєстрації контроль здійснюється шляхом проведення камеральної перевірки державних реєстраторів чи суб'єктів державної реєстрації з прийняттям обов'язкових до виконання рішень, передбачених Законами (пункт 2).
20.3. Пунктом 4 Порядку №990 передбачено, що моніторинг реєстраційних дій проводиться на підставі відомостей реєстрів за допомогою програмних засобів їх ведення за такими критеріями: 1) порушення строків, визначених Законами; 2) проведення реєстраційних дій в неробочий час; 3) відсутність у реєстрах електронних копій документів, поданих для державної реєстрації, виготовлених шляхом їх сканування; 4) проведення реєстраційних дій на підставі судових рішень; 5) скасування (видалення) записів з реєстрів; 6) державні реєстратори та/або суб'єкти державної реєстрації, визначені Мін'юстом.
20.4. Пунктом 5 Порядку № 990 встановлено, що за результатами моніторингу реєстраційних дій складається відповідний акт в письмовій формі, який засвідчується підписом посадової особи Мін'юсту, що проводила такий моніторинг. У разі виявлення на підставі акта моніторингу реєстраційних дій порушень порядку державної реєстрації проводиться камеральна перевірка державних реєстраторів та/або суб'єктів державної реєстрації.
20.5. Камеральна перевірка проводиться на підставі наказу Мін'юсту, яким утворюється комісія у складі не менше ніж трьох посадових осіб Мін'юсту. Наказ Мін'юсту про проведення камеральної перевірки в обов'язковому порядку розміщується на офіційному веб-сайті. Копія наказу Мін'юсту про проведення камеральної перевірки надсилається протягом трьох робочих днів з дня його прийняття разом із супровідним листом державному реєстратору та/або суб'єкту державної реєстрації (пункти 6, 7 Порядку № 990).
20.6. Під час проведення камеральної перевірки комісія має право: 1) ознайомлюватися з електронними копіями документів, на підставі яких проводилися реєстраційні дії та які розміщені у реєстрах, а також з документами, створеними за допомогою програмних засобів ведення реєстрів; 2) витребувати у суб'єкта державної реєстрації, що забезпечує зберігання реєстраційних справ, у державного реєстратора копії документів в паперовій формі, відомості про які містяться в реєстрах, проте відсутні виготовлені шляхом сканування електронні копії таких документів у реєстрах; 3) вимагати від державних реєстраторів, уповноважених осіб суб'єктів державної реєстрації надання пояснень (пункт 8 Порядку № 990).
20.7. Результати камеральної перевірки оформляються довідкою, яка підписується усіма членами комісії.
20.8. У довідці про проведення камерльної перевірки зазначаються:
- дата проведення камеральної перевірки (число, місяць, рік);
- прізвище, ім'я та по батькові посадових осіб Мін'юсту, що проводили камеральну перевірку;
- підстава проведення камеральної перевірки;
- опис виявлених порушень порядку державної реєстрації (з посиланням на відповідні акти законодавства) із зазначенням підтвердних документів чи відомостей з реєстрів;
- пропозиції стосовно змісту рішення за результатами проведеної камеральної перевірки (пункт 9).
20.9. За результатами проведеної камеральної перевірки Мін'юст на підставі довідки комісії приймає мотивоване рішення відповідно до Законів у формі наказу (пункт 10).
VI. Позиція Верховного Суду
21. Переглядаючи судове рішення судів попередніх інстанцій, з урахуванням доводів касаційної скарги, колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду виходить з такого.
22. Судами встановлено, що підставою для звернення позивача з даним позовом став наказ, яким йому тимчасово блоковано доступ до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно». Спірний наказ прийнятий на підставі висновків, викладених у Довідці за результатами проведення камеральної перевірки державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Войтовського Валентина Сергійовича від 10 квітня 2017 року. На думку позивача, такі висновки зачіпають його права та законні інтереси, впливають на його ділову репутацію, не залежно від спливу строку дії блокування йому доступу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
23. Також було встановлено, що вказаній події передувало прийняття 03 квітня 2017 року Міністерством юстиції України наказу №1053/7 «Про проведення камеральної перевірки державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Войтовського Валентина Сергійовича», копія якого супровідним листом від 03 квітня 2017 року направлена на адресу приватного нотаріуса.
24. Водночас, докази на підтвердження отримання приватним нотаріусом вищевказаного поштового відправлення в матеріалах справи відсутні, супровідний лист від 03 квітня 2017 року не є належним доказом підтвердження отримання позивачем такого поштового відправлення.
25. Аналіз наведених вище приписів законодавства дає підстави для висновку, що проведенню камеральної перевірки передує обов'язок відповідача повідомити державного реєстратора про факт проведення такої перевірки та правові підстави її проведення (пункти 6,7 Порядку №990).
26. В свою чергу, невиконання наведених вимог законодавства призводить до визнання такої перевірки та рішень, прийнятих за її результатами, незаконними.
27. Оскільки матеріали справи не містять доказів підтвердження отримання приватним нотаріусом наказу про проведення камеральної перевірки від 03 квітня 2017 року №1053/7, Верховний Суд погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, що камеральну перевірку проведено з порушенням встановленої процедури, а отже, прийнятий за результатами такої перевірки наказ Міністерства юстиції України від 21 квітня 2017 року №1338/5 «Про тимчасове блокування доступу державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського округу Войтовського Валентина Сергійовича до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно» підлягає скасуванню.
28. Верховний Суд зазначає, що повідомлення позивача про проведення камеральної перевірки та надсилання копії наказу про її проведення є обов'язком відповідача, а тому наявність у позивача можливості ознайомитися зі змістом цього наказу на офіційному сайті Міністерства юстиції України не спростовує протиправності такої бездіяльності, оскільки, відповідно до статті 19 Конституції України, ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством, а отже, позивач не зобов'язаний здійснювати моніторинг сайту Мін'юсту щодо розміщення на ньому такої інформації.
29. Крім цього, Верховний Суд враховує, що законодавець, наділяючи Міністерство юстиції України функціями контролю у сфері державної реєстрації прав та визначаючи порядок застосування ним видів заходів впливу до державних реєстраторів, як контролюючий орган також зобов'язав його мотивувати таке рішення. Тобто, Міністерство юстиції України зобов'язане навести підстави прийняття такого рішення, зазначити належні і достатні мотиви, за яких застосовано саме такий захід впливу, та обґрунтувати строки його застосування.
30. Однак, у спірному наказі Міністерства юстиції України від 21 квітня 2017 року №1338/5 «Про тимчасове блокування доступу державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського округу Войтовського Валентина Сергійовича до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно» не зазначено мотиви, за яких державному реєстратору тимчасово заблоковано доступ до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно на 1 місяць та за які конкретно визначені порушення застосовано саме цей вид стягнення.
31. Стаття 37-1 Закону №1952-ІV не визначає мінімальних та максимальних строків застосування заходу стягнення у вигляді блокування доступу державного реєстратора до Державного реєстру прав. Проте, застосування певного виду стягнення повинно відповідати загальним принципам законності, справедливості, індивідуальності, пропорційності.
32. Тому, визначаючи вид стягнення та встановлюючи позивачу строк обмеження у доступі до Державного реєстру прав, відповідач повинен був врахувати характер порушення, його систематичність, сукупність з іншими порушеннями, наявність/відсутність негативних наслідків з відображенням цих обставин у спірному наказі про застосування заходу стягнення.
33. Вказане свідчить про те, що цей наказ прийнято відповідачем з порушенням норм чинного законодавства.
34. З врахуванням викладеного, доводи Нотаріальної палати України у відзиві на касаційну скаргу є обґрунтованими.
35. Водночас, Верховний Суд відхиляє доводи та аргументи касаційної скарги Міністерства юстиції України, оскільки вони зводяться до оцінки порушень, допущених позивачем як приватним нотаріусом під час вчинення ним реєстраційних дій, що не спростовує висновки судів про не дотримання відповідачем обов'язку щодо повідомлення державного реєстратора про факт проведення такої перевірки та правові підстави її проведення (пункти 6,7 Порядку №990), а також про невмотивованість застосованого до позивача стягнення. Тобто, підставою для визнання неправомірним спірного наказу є не висновки щодо допущених позивачем недоліків у роботі, а не дотримання відповідачем вимог щодо повідомлення позивача про проведення камеральної перевірки та щодо обґрунтованості та зазначення мотивів прийняття спірного рішення (наказу).
36. Погоджуючись з висновками судів попередніх інстанцій, Верховний Суд враховує наявність у відповідача дискреції в питаннях визначення певного виду санкцій та наголошує, що такі рішення мають прийматися з урахуванням принципу пропорційності, який має на меті досягнення балансу між публічними інтересами та індивідуальними інтересами особи, а також між цілями та засобами їх досягнення. Наявні дискреційні повноваження не можуть використовуватися з порушенням цих принципів.
37. За такого правового регулювання та обставин справи суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів першої та апеляційного суду, що відповідач допустив не тільки процедурні порушення під час проведення камеральної перевірки, а й необгрунтував прийняття наказу, не зазначивши в тексті мотиви його прийняття та застосування саме такого виду стягнення, тому позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
38. Доводи касаційної скарги таких висновків не спростовують і зводяться до переоцінки встановлених судами обставин справи.
39. Разом з тим, Верховний Суд вважає за необхідне зазначити про безпідставність доводів позивача, викладених у відзиві на касаційну скаргу, про те, що згідно зі статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод у спірних правовідносинах фактично відбулось втручання Держави в його професійну діяльність, оскільки позивачем не визначено до якого з чотирьох інтересів, що захищаються статтею 8 Конвенції відноситься, застосоване до нього обмеження, встановлене статтею 37-1 Закону №1952-ІV.
40. Верховний Суд констатує, що саме втручання у права особи з боку суб'єкта владних повноважень не свідчить про його протиправність без належного аналізу на дотримання трискладового тесту.
41. Крім того, за усталеною практикою Європейського Суду з прав людини діяльність професійного або ділового характеру відноситься до поняття «приватне життя». В той же час, воно охоплює питання доступу до професії, соціального розвитку ідентичності особи, що відповідно відсутнє у відносинах, з приводу яких виник спір.
42. За таких обставин, Верховний Суд дійшов висновку, що рішення судів першої та апеляційної інстанції у цій справі є законними та обґрунтованими і не підлягають скасуванню, оскільки суди, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили спір у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, у судових рішеннях повно і всебічно з'ясовані обставини в адміністративній справі, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.
43. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги залишає судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а касаційну скаргу без задоволення.
44. За змістом частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
45. Таким чином, зважаючи на приписи статті 350 КАС України, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
VIІ. Судові витрати
46. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись статтями 3, 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд
1. Касаційну скаргу Міністерства юстиції України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 травня 2018 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 15 серпня 2018 року залишити без задоволення.
2. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 травня 2018 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 15 серпня 2018 року в цій справі залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий О. А. Губська
Судді М.В. Білак
О. В. Калашнікова