ф
Іменем України
15 серпня 2019 року
Київ
справа №804/5556/13-а
адміністративне провадження №К/9901/2743/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Юрченко В.П., суддів - Васильєвої І.А., Пасічник С.С., розглянувши в порядку письмового провадження
касаційну скаргуДержавної податкової інспекції у Жовтневому районі міста Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області
на постановуДніпропетровського окружного адміністративного суду від 08.07.2013 (суддя Степаненко В.В.)
та ухвалуДніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 17.06.2014 (колегія у складі суддів: Ю.М. Дадим, І.Ю. Богданенко, С.А.Уханенко)
у справі № 804/5556/13-а
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Акма-Станкоімпорт»
доДержавної податкової інспекції у Жовтневому районі міста Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області
провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Акма-Станкоімпорт» звернулось до суду з позовними вимогами до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м.Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 12.04.2013 №0000822202.
Позовні вимоги мотивовано тим, що висновки податкового органу за результатами перевірки є безпідставними, а рішення - неправомірним.
Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08.07.2013, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 17.06.2014, позов задоволено.
Задоволення позову суди першої та апеляційної інстанцій мотивували тим, що відповідачем не доведено факт наявності порушень позивачем податкового законодавства.
Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.
У запереченнях на касаційну скаргу позивач, посилаючись на те, що вимоги касаційної скарги є необґрунтовані та не можуть бути задоволені, просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишити без змін.
Переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги, з таких підстав.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що Державною податковою інспекцією у Жовтневому районі м.Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ "Акма-Станкоімпорт" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 по 31.12.2010, за результатами якої складено акт від 15.03.2013 №1668/22-2/36725970.
В акті перевірки зроблені висновки про порушення ТОВ "Акма-Станкоімпорт": п.п.4.1.6 п.4.1 ст.4, п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та пп.135.5.4 п.135.5 ст.135, п.138.2, п.138.6, п.п.138.10.2 та п.п.138.10.3 п.138.10 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України; пп.7.4.1, п.п.7.4.5, п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", п.198.2, п.198.3 та п.198.6 ст.198, п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України; п.103.2 та п.103.9 ст.103, п.160.5 ст.160 Податкового кодексу України; пп. "б" п.176.2 ст.176 Податкового кодексу України.
Виявлені порушення ґрунтуються на актах перевірок контрагентів позивача - ТОВ «Капіталінвест Груп», ПП «Восток», ТОВ «Шакті Д», ПП «Сунатко», ТОВ «Гудвей Транс», ПП ВКФ «Експостач», ПП «ВКФ «АКМА», у висновках яких вказано, що товариствами документально не підтверджено реальність здійснення господарських відносин стосовно придбання товару для подальшої реалізації, а тому відповідач вважає, що фінансово-господарські операції позивача з контрагентами мали безтоварний характер, суми витрат ТОВ "Акма-Станкоімпорт" не підтверджені, що призвело до заниження податку на прибуток в періоді, що перевірявся.
На підставі акта перевірки, 12.04.2013 відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення №0000822202, яким ТОВ "Акма-Станкоімпорт" збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток у розмірі 737 905,00 грн.
Зважаючи на встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини, касаційний суд вважає їх висновки передчасними, та такими, що зроблені без повного з'ясування обставин, що мають значення для вирішення справи, а оцінка наявних у матеріалах справи доказів здійснена без дотримання положень статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України, а відтак такі судові рішення не є такими, що відповідають вимогам законності та обґрунтованості, що встановлені статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства України.
Так, вирішуючи спір по суті та посилаючись на положення Податкового кодексу України та Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», суди дійшли правильного висновку, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту та складу витрат наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів, робіт та послуг, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами, які містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.
Однак поза увагою судів залишено те, що податковим органом також було встановлено порушення позивачем також приписів Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", відповідно судами юридична оцінка спірним господарським операціям в контексті названого Закону не надавалась.
По-друге, суд не прийняли до уваги посилання відповідача на недоліки формування видаткових накладних, такі як не зазначення особи з боку позивача, яка отримувала ТМЦ та недостатня деталізація робіт в актах виконаних робіт (не зазначено зміст проведених заходів щодо пошуку покупця), посилаючись на те, що жодним нормативно-правовим актом не затверджено форму та вимоги до вказаних документів.
Водночас, статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити:
назву документа (форми);
дату складання;
назву підприємства, від імені якого складено документ;
зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;
посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;
особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.
Таким чином, судами не надана повна та належна юридична оцінка наявним у справі первинним документам бухгалтерського та податкового обліку з приводу достовірності даних вказаних в них, їх відповідності вимогам чинного податкового законодавства, наявності обов'язкових реквізитів.
Відповідно не з'ясовано в повному обсязі наявність недоліків в оформленні первинних документів, відповідно, у разі їх наявності, не встановлено чи такі недоліки є істотними та такими, що нівелюють правове значення первинного документу та реальність господарської операції.
Дослідженню підлягають не лише договори укладені з контрагентами, а також інші укладені на їх реалізацію первинні документи, пов'язані з їх виконанням та які належить складати залежно від певного виду господарської операції, в сукупності з іншими доказами, і на підставі цього зробити вмотивований висновок про те, чи відбувся дійсний рух активів між учасниками відповідних операцій, а також встановити наявність зв'язку між фактом придбання товарів (послуг) з понесенням інших витрат із господарською діяльністю платника податку та використання цих товарів у господарській діяльності.
Звертається увага, що виходячи зі специфіки послуги або робіт як предмета господарської операції, то акт приймання-передачі наданих послуг/робіт з переліком фактично поставлених послуг/робіт є достатнім доказом, що підтверджує факт виконання такої господарської операції. А зі специфіки поставки - видаткова накладна. І такі документи, в силу вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», є первинними та на підставі яких ведеться бухгалтерський облік.
За наведених обставин, колегія суддів касаційної інстанції не може погодитись або спростувати, як висновки податкового органу стосовно суті порушень, так і перевірити висновки судів попередніх інстанцій, оскільки дослідження та відсутність належної оцінки доказів, виключає можливість перевірки касаційним судом правильності судових актів.
Під час нового розгляду справи суду слід взяти до уваги викладене в цій постанові, встановити наведені у ній обставини, що входять до предмета доказування у даній справі, дати правильну юридичну оцінку встановленим обставинам та постановити рішення відповідно до вимог статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України.
За правилами пункту 1 частини 2 статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.
З огляду на викладене, ухвалені у справі судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355 Кодексу адміністративного судочинства України,
1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі міста Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області задовольнити частково.
2. Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08.07.2013 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 17.06.2014 скасувати, а справу направити на новий розгляд до Дніпропетровського окружного адміністративного суду.
3. Постанова набирає законної сили з моменту прийняття та оскарженню не підлягає.
...........................
...........................
...........................
В.П. Юрченко
І.А. Васильєва
С.С. Пасічник ,
Судді Верховного Суду