15 серпня 2019 року
Київ
справа №826/7392/18
адміністративне провадження №К/9901/23083/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Пасічник С.С.,
суддів: Васильєвої І.А., Юрченко В.П.,
перевіривши касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м.Києві на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 30.07.2019 у справі №826/7392/18 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві, Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м.Києві про визнання протиправниим та скасування податкових повідомлень-рішень,
14.08.2019 до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду надійшла зазначена касаційна скарга.
Водночас, за приписами пункту п'ятого частини першої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.
В свою чергу, у відповідності до пункту другого частини другої статті 333 КАС України у справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), а також у випадку оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи), суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Так, рішенням Окружного адміністративного суду м.Києва від 04.09.2018, прийнятим в порядку спрощеного позовного провадження, даний адміністративний позов задоволено.
Відповідно до частини першої статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
З урахуванням наведеного, останнім днем строку апеляційного оскарження рішення Окружного адміністративного суду м.Києва від 04.09.2018 є 04.10.2018.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку, однак, апеляційна скарга не була оформлена у відповідності до вимог пункту першого частини п'ятої статті 296 КАС України щодо надання документа про сплату судового збору.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.11.2018 апеляційну скаргу відповідача залишено без руху та встановлено десятиденний з дня вручення копії ухвали строк для усунення вказаного недоліку, як це передбачено частиною другою статті 298, статтею 169 КАС України.
У межах встановленого судом строку недолік апеляційної скарги усунуто не було, натомість, відповідачем заявлено клопотання про відстрочення сплати судового збору або продовження строку на усунення недоліку, у якому Державна податкова інспекціґ у Дніпровському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м.Києві, як на підставу для їх задоволення, посилалось на відсутність достатнього фінансування видатків бюджету установи, призначених для сплати судового збору.
Суд апеляційної інстанції, ухвалою від 29.11.2018, в задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору відмовив та задовольнив клопотання про продовження строку усунення недоліку апеляційної скарги й продовжив цей строк на десять днів з дня отримання ухвали.
26.12.2018 на адресу суду апеляційної інстанції від відповідача надійшло клопотання про продовження строку на усунення недоліку апеляційної скарги, обґрунтоване неможливістю сплати судового збору з огляду на відсутність коштів.
У задоволенні вказаного клопотання Шостий апеляційний адміністративний суд відмовив у зв'язку з його необґрунтованістю та ухвалою від 18.01.2019 повернув апеляційну скаргу особі, яка її подала, з огляду на неусунення недоліку останньої та на підставі частини другої статті 298, статті 169 КАС України.
За змістом наведених норм процесуального права до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 296 КАС України, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу, якою, в свою чергу, передбачено повернення позовної заяви, яку залишено без руху, якщо позивач не усунув її недоліки у встановлений судом строк.
Відповідач повторно подав апеляційну скаргу разом з клопотанням про поновлення строку апеляційного оскарження, посилаючись на те, що пропуск цього строку обумовлено наявністю поважних, на думку податкового органу, підстав, а саме відсутністю фінансування видатків бюджету установи, призначених для сплати судового збору, у зв'язку з чим первісно подана апеляційна скарга була повернута особі, яка її подала, з огляду на неусунення упродовж встановленого судом строку недоліків останньої, втім, сплативши 18.06.2019 судовий збір, заявник не позбавлений права повторного звернення до апеляційного суду.
Однак, вказані відповідачем підстави для поновлення строку апеляційного оскарження визнані неповажними, а тому, з огляду на приписи частини третьої статті 298 КАС України ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 08.07.2019 апеляційну скаргу податкового органу залишено без руху та встановлено десятиденний з дня отримання копії ухвали строк, упродовж якого заявник, зокрема, мав право вказати інші підстави для поновлення строку апеляційного оскарження.
У межах встановленого апеляційним судом строку відповідач надіслав заяву (18.07.2019) про поновлення строку апеляційного оскарження, у якій, посилаючись на неможливість вчосного виконання вимог процесуального законодавства щодо подання документа про сплату судового збору через відсутність коштів, що, в свою чергу, призвело до повернення первісно поданої апеляційної скарги, зазначає, що такі обставини є непереборними та не залежали від податкового органу, а відтак, є поважними підставами пропуску цього строку.
Проте, зазначені відповідачем підстави для поновлення строку апеляційного оскарження визнані неповажними, а тому, з огляду на викладене та на підставі пункту четвертого частини першої статті 299 КАС України, ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 30.07.2019 відмовлено у відкритті апеляційного провадження у справі.
За змістом вищенаведеної норми процесуального права суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
Не погодившись з ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 30.07.2019, відповідачем подано касаційну скаргу, в якій останній просить скасувати зазначене судове рішення як таке, що постановлене з порушення норм процесуального права, та направити справу до суду апеляційної інстанції для продовження її розгляду.
Обґрунтовуючи вимоги касаційної скарги, Головне управління Державної фіскальної служби у м. Києві посилається на те, що апеляційний суд дійшов помилкового висновку про неповажність вказаних відповідачем підстав для поновлення строку апеляційного оскарження та не врахував, що вперше апеляційна скарга подана податковим органом в межах цього строку, однак, з огляду на відсутність коштів, блокування рахунків податкового органу та, як наслідок, неможливість виконання вимог процесуального закону і суду щодо надання документа про сплату судового збору через відсутність фінансування видатків бюджету установи, призначених для цієї мети, була повернута особі яка її подала, втім, апеляційна скарга, подана повторно, відповідала положенням цього Кодексу стосовно її форми та змісту, а відтак, відмовляючи у відкритті апеляційного провадження у справі, суд не дотримався приписів норм процесуального права, оскільки правові підстави для цього були відсутні.
Однак, до предмету правового регулювання частини другої статті 299 КАС України, на яку посилається податковий орган у касаційній скарзі, не належать питання, пов'язані з визначенням часових меж, обчисленням і поновленням строку апеляційного оскарження судового рішення, водночас, вказана норма процесуального закону визначає підстави для відмови у відкритті апеляційного провадження у справі, а тому не може бути застосована судом при наданні оцінки обставинам, які вказані особою, що подає апеляційну скаргу, на обґрунтування поважності причин пропуску вищезазначеного строку.
В той же час, статтею 129 Конституції України, як одну з основних засад судочинства, визначено забезпечення права на апеляційний перегляд справи.
Із зазначеною правовою нормою Основного Закону України кореспондуються пункт шостий частини третьої статті 2 КАС України, який відносить до основних засад (принципів) адміністративного судочинства забезпечення права на апеляційний перегляд справи, а також стаття 13 цього Кодексу, якою визначено право, зокрема, учасників справи на апеляційний перегляд справи.
Механізм же реалізації права на апеляційне оскарження судового рішення в адміністративному судочинстві врегульовано Главою першою Розділу ІІІ КАС України.
Зокрема, пунктом першим частини п'ятої статті 296 КАС України закріплено вимоги щодо форми та змісту апеляційної скарги, в тому числі, щодо надання документа про сплату судового збору.
В свою чергу, статтею 44 КАС України передбачено обов'язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки, зокрема, виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом (пункти 6, 7 частини п'ятої цієї статті).
Наведеними положеннями КАС України чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов'язує учасників справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне виконання своїх обов'язків, встановлених законом або судом, зокрема, щодо належного оформлення апеляційної скарги, окрім іншого, стосовно надання документа про сплату судового збору, в тому числі, на підставі ухвали суду апеляційної інстанції про залишення апеляційної скарги без руху.
Таким чином, відповідач, маючи намір добросовісної реалізації належного йому права на апеляційний перегляд справи, повинен забезпечити неухильне і своєчасне виконання вимог процесуального закону і суду, зокрема, стосовно форми та змісту апеляційної скарги, в тому числі щодо надання документа про сплату судового збору, для чого, як особа, зацікавлена у її поданні, повинен вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати усі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством.
Це стосується і заявників, які, маючи однаковий обсяг процесуальних прав та обов'язків поряд з іншими учасниками справи, діють як суб'єкти владних повноважень й, до того ж, є бюджетними установами, фінансування яких здійснюється з Державного бюджету України, в тому числі щодо видатків на сплату судового збору, а відтак кошти на вказані цілі повинні бути передбачені у кошторисі такої установи своєчасно і у повному обсязі з урахуванням здійснених видатків за минулий бюджетний період, що кореспондується з пунктами 44, 45 Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2002 року №228, якими, крім іншого, визначено, що розписи бюджетних установ затверджуються в установленому порядку у місячний строк з початку року. До затвердження в установленому порядку кошторисів використання бюджетних коштів підставою для здійснення видатків бюджету є проекти зазначених кошторисів (з довідками про зміни до них у разі їх внесення), засвідчені підписами керівника установи та керівника її фінансового підрозділу або бухгалтерської служби. У разі коли бюджетний розпис на наступний рік не затверджено в установлений законодавством термін, в обов'язковому порядку складається тимчасовий розпис бюджету на відповідний період. Бюджетні установи складають на цей період тимчасові індивідуальні кошториси (з довідками про зміни до них у разі їх внесення), а під час складання кошторисів на наступний рік враховуються обсяги здійснених видатків.
З огляду на наведене, відповідач не позбавлений можливості протягом усього бюджетного року, здійснювати видатки бюджету, передбачені для сплати судового збору на підставі кошторису, а у разі його відсутності проекту кошторису, тимчасового індивідуального кошторису, тимчасового розпису бюджету в обсязі, не меншому за розмір використаних бюджетних коштів у минулому періоді й, при цьому, має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів з метою забезпечення сплати судового збору і виконання інших грошових зобов'язань, зокрема, за виконавчими документами щодо стягнення коштів з податкового органу.
Здійснення ж органами Державної казначейської служби України безспірного списання коштів з рахунку відповідача, зокрема призначених на сплату судового збору і, як наслідок невиконання через це вимог закону і суду, своїх процесуальних обов'язків, не повинно впливати на можливість неухильного виконання вимог КАС України щодо дотримання строку касаційного оскарження й оформлення касаційної скарги, що, в свою чергу не може ставитись в залежність від правовідносин, у які податковий орган вступає в інших сферах його діяльності (з приводу грошових зобов'язань за виконавчими документами про стягнення з податкового органу коштів і їх примусового виконання тощо), оскільки ці фактори не є взаємопов'язаними.
Більше того на виконання пункту дев'ятого розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України Кабінет Міністрів України постановою від 03.08.2011 №845 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 30.01.2013 №45) затвердив Порядок виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників (далі - Порядок №845), який визначає механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників (далі - рішення про стягнення коштів), прийнятих судами, а також іншими органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення (пункт перший цього Порядку).
Положеннями абзаців першого, другого та четвертого пункту 25 Порядку №845 (в редакції, з урахуванням змін, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 14.02.2018 №154, набрала чинності 16.03.2018) встановлено, що безспірне списання коштів з рахунка боржника здійснюється в першочерговому порядку. Проведення платежів з рахунка боржника здійснюється після безспірного списання у разі наявності коштів на рахунку. На час здійснення безспірного списання коштів проводяться платежі боржника із сплати податків і зборів, у тому числі судового збору.
Отже проведення безспірного списання коштів з рахунка боржника не є перешкодою для здійснення видатків бюджету, призначених для сплати судового збору.
Окрім цього пунктом другим частини третьої статті 2 КАС України рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом віднесено до основних засад (принципів) адміністративного судочинства, зміст якого розкриває стаття 8 цього Кодексу, й визначає, що усі учасники судового процесу є рівними перед законом і судом.
Такі приписи наведених правових норм процесуального права знайшли своє відображення і у статті 44 КАС України, частина перша якої вказує, що учасники справи мають рівні процесуальні права та обов'язки.
Отже органи державної влади (податкові органи зокрема), що діють від імені держави як суб'єкти владних повноважень та звертаються до суду з метою захисту інтересів у правовідносинах, які виникли з приводу реалізації ними публічно-владних управлінських функцій, мають діяти вчасно та в належний спосіб, дотримуватися своїх власних внутрішніх правил та процедур, встановлених в тому числі нормами процесуального закону, не можуть і не повинні отримувати вигоду від їх порушення, уникати або шляхом допущення зайвих затримок та невиправданих зволікань відтерміновувати виконання своїх процесуальних обов'язків.
У даному ж випадку, відповідач, звертаючись з повторною апеляційною скаргою поза межами строку апеляційного оскарження, а також на виконання вимог ухвали апеляційного суду про залишення її без руху, зазначав, що пропуск цього строку обумовлено поверненням первісно поданої апеляційної скарги особі, яка її подала з огляду на неусунення недоліку останньої стосовно надання документа про сплату судового збору, однак, це не позбавляє податковий орган права повторного звернення до суду апеляційної інстанції після усунення вказаних недоліків.
Проте, як правильно зазначив суд апеляційної інстанції, наведені відповідачем підстави для поновлення строку апеляційного оскарження не можна визнати поважними, оскільки останні не були пов'язані з наявністю особливих і непереборних обставин, які, в контексті наведених положень національного законодавства, могли б зумовити перегляд остаточного і обов'язкового судового рішення після закінчення цього строку.
Зважаючи на викладене, суд апеляційної інстанції, відмовляючи у відкритті апеляційного провадження у цій справі, правильно застосував норми процесуального права і дійшов обґрунтованого висновку про неповажність вказаних відповідачем підстав для поновлення строку апеляційного оскарження.
За таких обставин, касаційна скарга є необґрунтованою, оскільки, у даному випадку, правильне застосовування апеляційним судом норм процесуального права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, що, в свою чергу, у розумінні пункту п'ятого частини першої та частини другої статті 333 КАС України є підставою для відмови у відкритті касаційного провадження у справі.
Керуючись статтею 333 КАС України, суд
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м.Києві на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 30.07.2019 у справі №826/7392/18 за позовом ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління ДФС у м. Києві, Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.
...........................
...........................
...........................
С.С. Пасічник
І.А. Васильєва
В.П. Юрченко ,
Судді Верховного Суду