Іменем України
15 серпня 2019 року
Київ
справа №331/926/14-а(2а/331/195/2017)
адміністративне провадження №К/9901/52299/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Загороднюка А.Г.
суддів: Єресько Л.О., Соколова В.М.
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби головного територіального управління юстиції у Запорізькій області на ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13 квітня 2018 року (судді: Панченко О.М., Іванов С.М., Чередниченко В.Є.) у справі за позовом ОСОБА_1 до відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби головного територіального управління юстиції у Запорізькій області, Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області, управління державної виконавчої служби головного територіального управління юстиції у Запорізькій області, третя особа - управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі міста Запоріжжя про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до відділу примусового виконання рішень УДВС ГУЮ у Запорізькій області, Головного управління юстиції у Запорізькій області, управління державної виконавчої служби ГТУЮ у Запорізькій області, третя особа управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Запоріжжя про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії.
В обґрунтування вимог посилається на протиправність дій УДВС ГУЮ у Запорізькій області щодо прийняття постанови про повернення виконавчого провадження від 4 січня 2013 року, відкритого за рішенням Жовтневого районного суду від 18 лютого 2011 року через порушення таким рішенням його права на отримання ним соціальних гарантій відповідно до Законів України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». Посилаючись при цьому на рішення ЄСПЛ від 18 липня 2013 року справа "Москаленко та інші проти України" (заява N 1270/12 та 249 інших заяв) яким, у тому числі й позивачу, зобов'язано протягом трьох місяців державу-відповідача виконати рішення національних судів, ухвалені на користь заявника, що залишаються невиконаними, та сплатити 2000 (дві тисячі) євро кожному заявнику або його/її спадкоємцю. Ці суми є відшкодуванням матеріальної та моральної шкоди, а також компенсацією судових витрат, і мають бути сплачені разом з будь-якими податками, що можуть нараховуватись, та конвертовані в національну валюту за курсом на день здійснення платежу.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13 квітня 2018 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження у справі № 331/926/14-а за апеляційною скаргою відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби головного територіального управління юстиції у Запорізькій області на постанову Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 27 листопада 2017 року.
Відмовляючи у відкритті провадження суд апеляційної інстанції виходив з приписів пункту 3 частини третьої статті 299 КАС України відповідно до яких суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо є постанова про залишення апеляційної скарги цієї самої особи без задоволення або ухвала про відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою цієї особи на це саме судове рішення.
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі відділ примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права, порушення норм процесуального права, просить скасувати ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13 квітня 2018 року і направити справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
Зазначає, що відмова у відкритті апеляційного провадження з підстави, передбаченої пунктом 3 частини першої статті 299 КАС України, не позбавляє права сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, а також осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та обов'язки, оскаржувати в апеляційному порядку судові рішення із клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження, оскільки питання про поважність причин пропуску процесуального строку оцінюються судом на власний розсуд, в кожному конкретному випадку, адже КАС України не визначено поняття поважності причин пропуску на апеляційне оскарження і які підстави для поновлення строку на апеляційне провадження є поважними, а які ні.
Зазначає, що 22 січня 2018 року скаржником отримано ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 11 січня 2018 року про повернення апеляційної скарги на постанову Жовтневого районного суду міста Запоріжжя від 27 листопада 2017 року.
На переконання скаржника, повернення апеляційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду з апеляційною скаргою на рішення суду першої інстанції.
До отримання вказаної ухвали суду про повернення апеляційної скарги, відділ примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області 18 січня 2018 року повторно звернулось з апеляційною скаргою на постанову Жовтневого районного суду міста Запоріжжя від 27 листопада 2017 року.
Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 31 січня 2018 року апеляційну скаргу скаржника залишено без руху на підставі, у тому числі, й пропуску апелянтом строку звернення з апеляційною скаргою та відсутності поважних причин для його поновлення.
Обґрунтовуючи поважність причин пропуску строку звернення з апеляційною скаргою апелянт вказував на неоднозначне визначення пункту 15.5 Перехідних положень КАС України ( у редакції з 15 грудня 2017 року) відносно порядку подачі апеляційних та касаційних скарг у взаємозв'язку із статтею 297 КАС України, яка зобов'язує подавати апеляційні скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Зазначив, що порушення відповідачем порядку подання апеляційної скарги вперше є поважною причиною пропуску строку звернення з апеляційною скаргою.
Тому, стверджує, що ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13 квітня 2018 року про відмову у відкритті апеляційного провадження з підстави, передбаченої пунктом 3 частини першої статті 299 КАС України порушує право учасників справи, а також осіб, які не брали участі у справі, передбачене статтею 13 КАС України на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках на касаційне оскарження судового рішення.
Позиція інших учасників справи
Інші учасники справи відзиву на касаційну скаргу не надали.
Рух касаційної скарги
12 липня ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: Білоуса О.В., Желтобрюх І.Л., Стрелець Т.Г., відкрито касаційне провадження за скаргою відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області на ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13 квітня 2018 року.
За результатом повторного автоматизованого розподілу справи між суддями справу передано для розгляду колегії суддів у складі: Загороднюк А.Г. (суддя-доповідач), Єресько Л.О., Соколова В.М.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 14 серпня 2019 року справу призначено до розгляду у порядку письмового провадження.
Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи
Постановою Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 27 листопада 2017 року адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відділ примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області 10 січня 2018 року вперше оскаржив його в апеляційному порядку.
Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 11 січня 2018 року апеляційну скаргу повернуто апелянту без розгляду на підставі пункту 15.5 Перехідних положень КАС України, оскільки відповідачем порушений порядок подання апеляційної скарги.
22 січня 2018 року відділом примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області вдруге подана апеляційна скарга на постанову Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 27 листопада 2017 року.
Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 31 січня 2018 року апеляційна скарга, відповідно до частини третьої статті 298 КАС України, залишена без руху через закінчення строку, установленого статтею 295 цього Кодексу для подачі апеляційної скарги, і відсутності поважних причин пропуску для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції. Також до апеляційної скарги не додано документу про сплату судового збору.
Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12 березня 2018 року відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою на постанову Жовтневого районного суду міста Запоріжжя від 27 листопада 2017 року, оскільки наведені скаржником підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
30 березня 2018 року відділ примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області втретє подав апеляційну скаргу на постанову Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 27 листопада 2017 року.
Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13 квітня 2018 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження у справі № 331/926/14-а за апеляційною скаргою відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області на постанову Жовтневого районного суду міста Запоріжжя від 27 листопада 2017 року.
Предметом касаційного оскарження є ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13 квітня 2018 року.
Релевантні джерела права й акти їх застосування.
Однією з основних засад судочинства, визначеною пунктом 8 частини третьої статті 129 Конституції України, є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, установлених законом.
КАС України також визначено принципи здійснення адміністративного судочинства, одним з яких є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішень суду. Даний принцип полягає в тому, що особам, які беруть участь у справі, а також іншим особам, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи чи інтереси, у випадках та порядку визначених цим Кодексом, надається право оскарження прийнятих судом рішень.
Статтею 55 Конституції України кожному гарантовано право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Конституція України, як Закон прямої дії, має найвищу юридичну силу, а офіційне тлумачення конституційних положень здійснюється Конституційним Судом України, який у цілій низці своїх рішень висловив правову позицію щодо права на оскарження судових рішень та доступу до правосуддя, згідно з якою кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку; суд не може відмовити у правосудді, якщо особа вважає, що її права і свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод; відмова суду у прийнятті позовних та інших заяв, скарг, оформлених відповідно до чинного законодавства, є порушенням права на судовий захист, яке, згідно зі статтею 64 Конституції України, не може бути обмежене (пункти 1, 2 резолютивної частини Рішення від 25 грудня 1997 року № 9-зп, абзац 7 пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року № 11 - рп/2012).
Право на оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанцій є складовою конституційного права особи на судовий захист. Таке право гарантується визначеними Конституцією України основними засадами судочинства, які є обов'язковими для всіх форм судочинства та судових інстанцій, зокрема забезпеченням апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом (пункт 8 частини третьої статті 129), (пункт 3.2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 25 квітня 2012 року № 11 - рп/2012).
Перегляд судових рішень, зокрема, в апеляційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина (абзац третій підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 11 грудня 2007 року № 11-рп/2007).
Частина друга статті 44 Кодексу адміністративного судочинства України покладає на учасників справи обов'язок добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Згідно з частиною третьою статті 298 цього ж Кодексу апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 299 КАС України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо є постанова про залишення апеляційної скарги цієї самої особи без задоволення або ухвала про відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою цієї особи на це саме судове рішення.
Згідно з положенням частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Оцінка висновків судів, рішення яких переглядаються, та аргументів учасників справи
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, колегія суддів зазначає наступне.
Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13 квітня 2018 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження у справі на підставі пункту 3 частини третьої статті 299 КАС України відповідно до якого суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо є постанова про залишення апеляційної скарги цієї самої особи без задоволення або ухвала про відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою цієї особи на це саме судове рішення.
Судом встановлено, що при постановленні спірного рішення до уваги прийнято ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12 березня 2018 року про відмову у відкритті апеляційного провадження, яка набрала законної сили.
Як зазначено вище, ухвалюючи оскаржуване судове рішення, апеляційний суд виходив з приписів пункту 3 частини першої статті 299 КАС України, в якій закріплено обов'язок суду апеляційної інстанції відмовити у відкритті апеляційного провадження у справі за наявності постанови про залишення апеляційної скарги цієї самої особи без задоволення або ухвали про відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою цієї особи на це саме судове рішення.
З аналізу частини третьої статті 298, пунктів 3, 4 частини першої статті 299 КАС України вбачається, що використана законодавцем конструкція "є <...> ухвала про відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою цієї особи на це саме судове рішення" є чіткою та не викликає множинного розуміння, а тому правила пункту 3 частини першої статті 299 КАС України не підлягають обмеженню в застосуванні, а норми частини третьої статті 298 вказаного Кодексу - розширеному тлумаченню.
Отже, оскаржуване судове рішення ухвалено з дотриманням норм процесуального права, підстави для його скасування відсутні.
Доводи викладені у касаційній скарзі про те, що відмова у відкритті апеляційного провадження з підстави, передбаченої пунктом 3 частини першої статті 299 КАС України, не позбавляє права сторін та інших осіб, які беруть участь у справі повторно звернутись з апеляційною скаргою, а суд поновити пропущений процесуальний строк, встановлений законом для подачі апеляційної скарги, не спростовують правильності висновків суду апеляційної інстанції і де-факто не містять обґрунтувань щодо порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права при ухваленні оскаржуваного судового рішення, а зводяться до незгоди із судовим рішенням суду першої інстанції, ухваленим по суті заявлених позивачем вимог, а також незгоди з поверненням раніше поданої апеляційної скарги та іншими судовими рішеннями, які не є предметом оскарження в цій справі.
При цьому посилання скаржника про те, що відмова у відкритті апеляційного провадження з підстави, передбаченої пунктом 3 частини першої статті 299 КАС України порушує право учасників справи, а також осіб, які не брали участі у справі, передбачене статтею 13 КАС України на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках на касаційне оскарження судового рішення є необґрунтованими, оскільки Європейський суд з прав людини у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть шкодити самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (рішення у справі «Перетяка та Шереметьєв проти України», заяви № 17160/06 та № 35548/06; п. 33).
Крім того, суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29)
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
З урахуванням вищезазначеного колегія суддів приходить до висновку про те, що оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції у цій справі є законним та обґрунтованим і не підлягає скасуванню, оскільки суд апеляційної інстанції ухвалив судове рішення, не допустивши порушень норм процесуального права, тому касаційну скаргу належить залишити без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанцій - без змін.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги залишає судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а касаційну скаргу без задоволення.
За змістом частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Таким чином, зважаючи на приписи статті 350 КАС України, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.
Судові витрати
З огляду на результат касаційного розгляду, судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись статтями 3, 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд
Касаційну скаргу відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області залишити без задоволення.
Ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13 квітня 2018 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач А.Г. Загороднюк
судді Л.О.Єресько
В.М. Соколов