15 серпня 2019 року
Київ
справа №1740/1870/18
адміністративне провадження №К/9901/22859/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Мельник-Томенко Ж.М.,
суддів Жука А.В., Мартинюк Н.М.
перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 01 липня 2019 року
у справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій (бездіяльності) протиправними та зобов'язання вчинення певних дій,
У липні 2018 року позивач звернувся до суду із позовом, у якому, з врахуванням заяви про збільшення позовних вимог, просив:
- визнати протиправними дії (бездіяльність) відповідача щодо невиплати позивачу грошової компенсації за невикористані дні щорічної відпустки у кількості 8 днів за 2014 рік та 10 днів за 2017 рік у розмірі 3351,00 грн;
- визнати протиправними дії (бездіяльність) відповідача щодо не нарахувань та виплати індексації грошового забезпечення за 2016-2017 роки у сумі 29 385,26 грн., та невірне нарахування індексації грошового забезпечення за період з квітня 2015 року по грудень 2015 року в сумі 4 309,48 грн.;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 виплатити позивачу грошову компенсацію за невикористані дні щорічної відпустки у кількості 8 днів за 2014 рік та 10 днів за 2017 рік у розмірі 3 351,00 грн.;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за 2016-2017 роки у сумі 29 385,26 грн., та невірне нарахування індексації грошового забезпечення за період з квітня 2015 року по грудень 2015 року в сумі 4 309,48 грн.;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 виплатити позивачу суму середнього заробітку за час затримки 144 806,75 грн.;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 виплатити позивачу судові витрати на послуги правової допомоги у розмірі 18 324,80 грн.;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2019 року в задоволені позову відмовлено.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 01 липня 2019 року рішення суду першої інстанції скасовано, позовні вимоги задоволено частково, а саме:
- визнано протиправними бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо ненарахувань та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані дні щорічної відпустки за 2014 рік та за 2017 рік та зобов'язати Рівненський обласний військовий комісаріат нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані дні щорічної відпустки;
- визнати протиправними бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо ненарахувань та невиплати індексації грошового забезпечення за 2016-2017 роки та невірного нарахування індексації грошового забезпечення за період з квітня 2015 року по грудень 2015 року;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за 2016-2017 роки та донарахувати та виплатити за період з квітня 2015 року по грудень 2015 року.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись із такими судовими рішеннями, позивачем подано касаційну скаргу.
12 серпня 2019 року зазначена скарга надійшла до суду касаційної інстанції.
За правилами частини першої статті 334 КАС України за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
У відкритті касаційного провадження необхідно відмовити з таких підстав.
Пункт восьмий частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Наведеним конституційним положенням кореспондують приписи статті 14 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» і статті 13 КАС України.
Згідно з частиною першою статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Водночас пунктом другим частини п'ятої цієї ж норми процесуального закону обумовлено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності, крім випадків, якщо:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Своєю чергою, за змістом пункту першого частини шостої статті 12 КАС України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є, зокрема, справи щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, окрім справ, в яких позивачами є службові особи, які у значенні Закону України «Про запобігання корупції» займають відповідальне та особливо відповідальне становище.
Аналіз доводів касаційної скарги в сукупності з відображеними в судових рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій обставинами справи не дають підстав для висновку про наявність у даному випадку обставин, наведених у підпунктах "а"-"в" пункту другого частини п'ятої статті 328 КАС України.
Посада публічної служби, яку обіймав позивач (заступник військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_3 ) та у зв'язку з перебуванням на якій виник цей спір, не відноситься до категорії службових осіб, які займають відповідальне та особливо відповідальне становище в розумінні примітки до статті 50 Закону України «Про запобігання корупції».
Правила, запроваджені пунктом другим частини п'ятої статті 328 КАС України щодо обмеження права на касаційне оскарження відповідають положенням статті 129 Конституції України, згідно якої основними засадами судочинства є, серед іншого, право на касаційний перегляд справи у визначених законом випадках.
Наведене повністю узгоджується з правовими позиціями сформованими Європейським судом з прав людини, згідно з якими умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви.
Зокрема, Європейський суд з прав людини у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення від 21 грудня 2010 року у справі «Перетяка та Шереметьєв проти України»).
Касаційний суд звертає увагу особи, яка звернулась із касаційною скаргою, що застосування критерію, який міститься у пункті другому частини п'ятої статті 328 КАС України, Верховним Судом у цій справі було передбачуваним, справу розглянули та вирішили повноважні суди двох інстанцій, а заявник не вказав наявності виключних обставин, які за положеннями КАС України могли вимагати касаційного розгляду справи.
Відповідно до пункту першого частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
За такого правового врегулювання та обставин справи підстави для відкриття касаційного провадження відсутні.
На підставі викладеного, керуючись статтями 3, 328, 333 КАС України, Суд -
Відмовити у відкритті касаційного провадження за скаргою ОСОБА_1 на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 01 липня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій (бездіяльності) протиправними та зобов'язання вчинення певних дій.
Копію цієї ухвали разом із касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.
Суддя-доповідач Ж.М. Мельник-Томенко
Судді А.В. Жук
Н.М. Мартинюк