15 серпня 2019 року
Київ
справа №1.380.2019.001773
адміністративне провадження №К/9901/22976/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Губської О.А.,
суддів: Білак М.В., Калашнікової О.В.
перевіривши касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 08 липня 2019 року у справі №1.380.2019.001773 за позовом Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області до Головного територіального управління юстиції у Львівській області про визнання протиправними дій, скасування постанови,
Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 16 травня 2019 року позовну заяву Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області до Головного територіального управління юстиції у Львівській області про визнання протиправними дій, скасування постанови повернуто позивачу.
Не погоджуючись із такою ухвалою суду, Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області звернулося до суду з апеляційною скаргою у даній справі.
Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 08 липня 2019 року апеляційна скарга залишена без руху з підстав її невідповідності статті 296 КАС України, в частині необхідності надання документу про сплату судового збору. Скаржнику надано десятиденний строк на усунення виявлених недоліків шляхом надання оригіналу документу про сплату судового збору у встановленому законом розмірі.
На виконання вимог ухвали суду апеляційної інстанції Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області подало до суду апеляційної інстанції клопотання про звільнення від сплати судового збору. Вказане клопотання було обґрунтоване відсутністю можливості сплати судового збору через недостатність коштів.
Восьмий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 08 липня 2019 року відмовив Головному управлінню Пенсійного фонду України у Львівській області в задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору по справі № 1.380.2019.001773; апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 16 травня 2019 року повернув скаржнику.
Вважаючи ухвалу суду апеляційної інстанції про повернення апеляційної скарги такою, що не відповідає вимогам законності, заявник подав касаційну скаргу.
За правилами частини першої статті 334 КАС України за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Перевіривши зміст ухвалених у цій справі судових рішень, доводи касаційної скарги та додані до неї документи, суд установив таке.
Повертаючи апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції виходив з того, що апелянтом не виконано вимоги ухвали про залишення апеляційної скарги без руху та не усунуто недоліки апеляційної скарги шляхом сплати судового збору за її подання.
Щодо клопотання Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про звільнення від сплати судового збору суд зазначає, що частиною 1 статті 133 КАС України встановлено, що суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.
Відповідно до частини 1 статті 8 Закону України «Про судовий збір» враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Частиною другою цієї ж статті встановлено, що суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
З вищевказаного вбачається, що Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області не є суб'єктом, на якого розповсюджується дія зазначеної норми закону щодо відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати.
Поруч з цим, суду зазначає, що обставини, пов'язані з фінансуванням установ чи організацій з державного бюджету, а саме недостатність виділених коштів, призначених для сплати судового збору суб'єктами владних повноважень не є підставою для звільнення від такої сплати.
Згідно з частиною 2 статті 298 КАС України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 296 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 1 частини 4 статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
На підставі викладеного, апеляційний суд дійшов правомірного висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання про звільнення від сплати судового збору.
Доводи касаційної скарги не спростовують і не ставлять під сумнів установлені судом апеляційної інстанції обставини, а до скарги не додано будь-яких доказів які б спростовували зазначене.
Отже, суд констатує, що суд апеляційної інстанції, повертаючи апеляційну скаргу з підстав невиконання вимог ухвали суду про залишення апеляційної скарги без руху, правильно застосував положення Закону України «Про судовий збір», статей 133, 169, 296, 298 КАС України, правильне їх застосовування є очевидним, а доводи касаційної скарги не викликають сумніву щодо застосування чи тлумачення зазначених норм процесуального права.
Відповідно до пункту 5 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.
За змістом пункту 2 частини другої статті 333 КАС України у справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), а також у випадку оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи), суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
За такого правового регулювання та обставин справи у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити.
На підставі викладеного, керуючись статтями 3, 333 КАС України,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за скаргою Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 08 липня 2019 року у справі №1.380.2019.001773 за позовом Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області до Головного територіального управління юстиції у Львівській області про визнання протиправними дій, скасування постанови.
Копію цієї ухвали разом із касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач О. А. Губська
Судді М. В. Білак
О. В. Калашнікова