14 серпня 2019 року
Київ
справа №320/480/19
адміністративне провадження №К/9901/20019/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Чиркіна С.М.,
суддів: Стародуба О.П., Шарапи В.М.,
перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 12.06.2019 у справі № 320/480/19 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити певні дії,
У 2019 році ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, у якому просив суд:
- визнати протиправними дії щодо відмови у здійсненні перерахунку пенсії з урахуванням додаткових видів грошового забезпечення;
- зобов'язати здійснити перерахунок та виплату пенсії військовослужбовця у розмірі 80 % грошового забезпечення, виходячи з окладів за посадою, військовим (спеціальним) званням та відсоткової надбавки за вислугу років, а також щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, відповідно до довідки № 1160 від 29.11.2018 та грошового атестату № 28, виданого Головним управлінням внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ, в тому числі з урахуванням наступних виплат: премії у сумі 15800,00 грн, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань - 18700,00 грн, компенсації за невикористану відпустку - 8418,58 грн, матеріальної допомоги на оздоровлення - 18701,56 грн, вихідної допомоги при звільненні - 159485,37 грн, шляхом їх ділення на показник 24 загальної суми цих видів грошового забезпечення за 24 останні календарні місяці служби підряд перед звільненням та виплачувати у відповідному розмірі у подальшому, починаючи з 06.12.2013.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 27.02.2019 позов задоволено частково:
- визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м Києві щодо відмови у здійсненні ОСОБА_1 перерахунку пенсії з урахуванням додаткових видів грошового забезпечення;
- зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у м. Києві здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії військовослужбовця у розмірі 80 % грошового забезпечення, виходячи з окладів за посадою, військовим (спеціальним) званням та відсоткової надбавки за вислугу років, а також щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, відповідно до довідки № 1160 від 29.11.2018 та грошового атестату № 28 Головного управління внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України, в тому числі з урахуванням наступних виплат: премії у сумі 15800,00 грн, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань - 18700,00 грн, компенсації за невикористану відпустку - 8418,58 грн, матеріальної допомоги на оздоровлення - 18701,56 грн, шляхом їх ділення на показник 24 загальної суми цих видів грошового забезпечення за 24 останні календарні місяці служби підряд перед звільненням, починаючи з 01.01.2019;
- в решті позовних вимог відмовлено.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 12.06.2019 апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві задоволено:
- рішення Київського окружного адміністративного суду від 27.02.2019 скасовано;
- прийнято нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити певні дії відмовлено.
16.07.2019 на адресу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 , надіслана 13.07.2019, у якій скаржник просить скасувати постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 12.06.2019 та залишити в силі рішення Київського окружного адміністративного суду від 27.02.2019.
Ухвалою Верховного Суду від 25.07.2019 касаційну скаргу ОСОБА_1 без руху, в зв'язку з несплатою судового збору. Скаржнику надано строк на усунення недоліків апеляційної скарги протягом десяти днів з моменту отримання цієї ухвали.
Вказана ухвала отримана 02.08.2019, про що свідчить інформація у повідомленні про вручення поштового відправлення.
На виконання вимог ухвали від скаржника 05.08.2019 надійшло клопотання про звільнення від сплати судового збору на підставі пункту 9 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» (далі - Закон 3674-VI), та додано копію посвідчення серії НОМЕР_1 .
За приписами частини третьою статті 169 КАС України, якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, визначений судом, вона вважається поданою у день її первинного подання до адміністративного суду.
Перевіривши матеріали касаційної скарги, суд установив, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити, з огляду на таке.
Відповідно до частини двадцятої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС України) адміністративна справа незначної складності (малозначна справа) - адміністративна справа, у якій характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників тощо не вимагають проведення підготовчого провадження та (або) судового засідання для повного та всебічного встановлення її обставин.
Згідно із пунктом 3 частини шостої статті 12 КАС України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.
Отже, в контексті вимог частини двадцятої статті 4, пункту 3 частини шостої статті 12, статті 262 КАС України справа відноситься до справ незначної складності.
За правилами пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України судові рішення у справах незначної складності не підлягають касаційному оскарженню, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Оцінивши доводи касаційної скарги та правове значення цієї справи для формування єдиної правозастосовної практики, колегія суддів вважає, що посилання скаржника на положення підпункту "а" пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України є необґрунтованими, оскільки ухвалені у цій справі судові рішення не впливають на кінцеве формування судової практики та не змінюють її. Крім того, колегія суддів відхиляє також посилання скаржника на існування обставин, визначених підпунктом "в" пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України, оскільки такі посилання мають загальний характер та притаманні кожній аналогічній справі, тому не можуть бути прийняті, як такі, що мають виняткове значення.
Інші обґрунтовані посилання на існування обставин, передбачених підпунктами "а"-"г" пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України у касаційній скарзі відсутні та такі обставини не вбачаються з поданих матеріалів касаційної скарги.
Зазначене дає підстави вважати, що за поданою касаційною скаргою оскаржується судове рішення, яке не підлягає касаційному оскарженню.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Враховуючи, що оскаржуване судове рішення прийнято у справі незначної складності, передбачені пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС України виняткові обставини відсутні, у відкритті касаційного провадження у цій справі слід відмовити.
Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07.02.1995, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини "с" статті 7 цієї Рекомендації скарги в суд третьої інстанції повинні подаватися в першу чергу у рамках таких справ, які заслуговують третього судового розгляду, наприклад справи, які будуть розвивати право або які будуть сприяти однаковості тлумаченню закону. Їх коло може бути також обмежене скаргами по тих справах, які стосуються питань права, які мають значення для всього суспільства в цілому. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування того, чому її справа буде сприяти досягненню таких цілей.
Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"), враховуючи особливий характер функції Верховного Суду як суду касаційної інстанції, Суд може визнати, що процедура, яка застосовується у Верховному Суді, може бути більш формальною (рішення від 19.12.1997 у справі "Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії").
Отже, колегія суддів вважає, що у відкритті касаційного провадження за поданою касаційною скаргою слід відмовити.
Керуючись статтями 328, 333, 359 КАС України, суд
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою скаргу ОСОБА_1 на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 12.06.2019 у справі № 320/480/19 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити певні дії.
Надіслати ОСОБА_1 копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач С.М. Чиркін
Судді: О.П. Стародуб
В.М. Шарапа