Іменем України
15 серпня 2019 року
Київ
справа №809/1798/16
адміністративне провадження №К/9901/15466/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Мельник-Томенко Ж.М.,
суддів - Жука А.В.,
Мартинюк Н.М.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні адміністративну справу
за касаційною скаргою ОСОБА_1
на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 31.05.2017 (головуючий суддя - Т.В. Онишкевич, судді - Р.Б. Хобор, Л.П. Іщук)
у справі № 809/1798/16
за позовом ОСОБА_1
до Командира Військової частини НОМЕР_1 ,
Командира Військової частини НОМЕР_2
про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії,
встановив:
Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування
1. ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив визнати протиправною бездіяльність командира військової частини НОМЕР_1 щодо ненадання відповіді на його рапорт від 03.08.2016 про звільнення з військової служби за закінченням дії строкового контракту та зобов'язати видати наказ про таке звільнення; зобов'язати командира військової частини НОМЕР_2 видати наказ про звільнення з військової служби за закінченням строку контракту.
2. В обґрунтування позовних вимог позивач вказував, що відповідачами незаконно відмовлено у звільненні позивача з військової служби по закінченню дії строку контракту, так як підстави, з якими Закон України «Про військовий обов'язок та військову службу» пов'язує можливість продовження дії контракту позивачу - відсутні, відтак відмова припинити дію контракту не ґрунтується на вимогах чинного законодавства.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
3. Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 14.02.2017 позов задоволено частково. Зобов'язано командира Військової частини НОМЕР_1 видати наказ про звільнення з військової служби ОСОБА_1 в зв'язку із закінченням дії строку контракту. В решті позовних вимог відмовлено.
4. При прийнятті рішення, суд першої інстанції прийшов до висновку щодо наявності підстав для розірвання контракту, оскільки строк дії контракту сплинув 08.04.2016, а позивач не виявив бажання продовжувати службу у складі Збройних Сил України, про що повідомив відповідача рапортом.
5. Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 31.05.2017 рішення суду першої інстанції у частині задоволення позову скасовано, у задоволенні таких позовних вимог відмовлено. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
6. Відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що у зв'язку з оголошенням мобілізації і настанням особливого періоду, військовослужбовці Збройних Сил України не звільняються та продовжують проходити військову службу понад встановлені строки на період до оголошення демобілізації.
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги
7. У касаційній скарзі позивач просить рішення суду апеляційної інстанції скасувати, залишити в силі рішення суду першої інстанції.
8. Вважає постанову суду апеляційної інстанції такою, що винесена незаконно та необґрунтовано, оскільки судом не взято до уваги, що підстави, з якими Закон України «Про військовий обов'язок та військову службу» пов'язує можливість продовження дії контракту з позивачем понад встановлені строки - відсутні, тому відмова припинити дію контракту не ґрунтується на вимогах чинного законодавства.
Позиція інших учасників справи
9. В запереченнях на касаційну скаргу відповідачі з доводами та вимогами касаційної скарги не погоджуються, просять залишити касаційну скаргу без задоволення, постанову суду апеляційної інстанції - без змін.
Рух касаційної скарги
10. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 05.07.2017 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 .
11. Ухвалою Верховного Суду від 14.08.2019 прийнято адміністративну справу до провадження та призначено до розгляду у попередньому судовому засіданні без повідомлення учасників справи.
Встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи
12. Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 08.04.2013 між позивачем та командиром Військової частини НОМЕР_3 було укладено контракт про проходження військової служби у Збройних Силах України.
13. В подальшому позивач був призначений на посаду водія-машиніста заправної машини взводу забезпечення Військової частини НОМЕР_1 та зарахований в списки о/с в/ч НОМЕР_1 , що дислокується в м. Коломия.
14. 03.08.2016 позивач звернувся до командування Військової частини НОМЕР_1 з рапортом про звільнення у зв'язку із закінченням строку контракту.
15. Отримавши від командування військової частини роз'яснення про неможливість звільнення позивача, останній звернувся до суду з метою захисту свого порушеного права.
Релевантні джерела права й акти їх застосування (чинні на час виникнення спірних правовідносин)
16. Частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.
17. За змістом статті 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
18. Проходження військової служби здійснюється громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом (частина друга статті 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу»).
19. Частиною четвертою статті 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» передбачено, що порядок проходження військової служби, права та обов'язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.
20. Указом Президента України «Про часткову мобілізацію» від 17.03.2014 № 303/2014, затвердженим Законом України від 17.03.2014 №1126-VII оголошено часткову мобілізацію.
21. Відповідно до пунктів 3-5 частини першої статті 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.
22. Особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
23. Демобілізація - комплекс заходів, рішення про порядок і терміни проведення яких приймає Президент України, спрямованих на планомірне переведення національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на роботу і функціонування в умовах мирного часу, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати мирного часу.
24. Згідно із положеннями пункту 2 частин дев'ятої статті 23 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» у разі настання особливого періоду для військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом, дія контракту продовжується понад встановлені строки на період до оголошення демобілізації, крім випадків, визначених абзацом другим частини третьої цієї статті та частиною восьмою статті 26 цього Закону.
25. Положеннями пунктів 1-3 частини восьмої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» визначено обставини звільнення військовослужбовців, зокрема, під час особливого періоду, під час воєнного стану та після прийняття рішення про демобілізації.
Оцінка висновків судів, рішення яких переглядаються, та аргументів учасників справи
26. Як встановлено із матеріалів справи, контракт між позивачем та командиром Військової частини НОМЕР_3 укладений 08.04.2013 та продовжував свою дію під час настання особливого періоду, у зв'язку з чим дія контракту продовжилася на період до оголошення демобілізації.
27. Так, відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 28.04.2016 № 93 на підставі частини дев'ятої статті 23 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» ОСОБА_1 продовжено військову службу понад встановлені строки на період до оголошення демобілізації з 29.04.2016.
28. Станом на 03.08.2016 (день подачі позивачем рапорту про звільнення у зв'язку з закінченням строку контракту) рішення про оголошення демобілізації військовослужбовців, які проходять службу за контрактом, Президентом України не приймалось.
29. При цьому, судом встановлено, що ОСОБА_1 не належить до жодної із категорій осіб, визначених частиною восьмою статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», які мають право на звільнення з військової служби під час дії особливого періоду.
30. Таким чином, правильним є висновок суду апеляційної інстанції про те, що у відповідача були відсутні підстави для звільнення позивача.
31. Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 13.03.2018 у справі № 802/1799/16-а та від 14.11.2018 у справі № 826/2178/17.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
32. Викладені в касаційній скарзі доводи щодо помилковості висновку суду апеляційної інстанції не підтвердилися під час перегляду справи касаційним судом.
33. Суд апеляційної інстанції правильно застосував норми матеріального та процесуального права.
34. За правилами частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
35. Приписами частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
36. За змістом пункту 1 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги залишає судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.
37. Відповідно до частини першої статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Висновки щодо розподілу судових витрат
38. Відповідно до частини шостої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.
39. Оскільки суд касаційної інстанції не змінює судове рішення та не ухвалює нове, розподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись статтями 327, 341, 343, 349, 350, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд
постановив:
1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
2. Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 31.05.2017 у справі № 809/1798/16 залишити без змін.
3. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Ж.М. Мельник-Томенко
Судді А.В. Жук
Н.М. Мартинюк