Постанова від 01.08.2019 по справі 914/2441/15

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 серпня 2019 року

м. Київ

Справа № 914/2441/15

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

головуючого - Пєскова В.Г.,

суддів: Банаська О.О., Катеринчук Л.Й.,

за участю секретаря судового засідання - Хмельовського В.О.;

за участю представників:

Публічного акціонерного товариства «Львівська вугільна компанія» - Кулика С.С.,

Товариства з обмеженою відповідальністю «Новіком» - Дроботько О.В.,

Товариства з обмеженою відповідальністю «Іфорас» - Дроботько О.В.,

Державного підприємства «Львіввугілля» - Хробак Г.В.,

Державного підприємства «Волиньвугілля» - Новосада Ю.М.,

Державного підприємства «Шахта № 1 «Нововолинська» - Новосада Ю.М.,

Львівської обласної державної адміністрації - Брильовської О.Р.,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Новіком» (вх. № 1770/2018)

на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 14.03.2016

у складі колегії суддів: Мирутенко О.Л. (головуючий), Марко Р.І., Кравчук Н.М.

та на ухвалу Господарського суду Львівської області від 18.02.2016 (про визнання уточнених грошових вимог Державного підприємства «Волиньвугілля»)

у складі судді Артимовича В.М.

у справі за заявою Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк»

до Публічного акціонерного товариства «Львівська вугільна компанія»

про визнання банкрутом.

За результатами розгляду касаційної скарги Касаційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Провадження у справі про банкрутство відбувається відповідно до положень Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (у редакції Закону від 22.12.2011 № 4212-VІ, чинній з 19.01.2013, далі - Закон про банкрутство).

Хронологія подій та опис обставин, встановлених судами

1. У провадженні Господарського суду Львівської області перебуває справа № 914/2441/16 за заявою Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» (далі - ПАТ «Альфа-Банк») до Публічного акціонерного товариства «Львівська вугільна компанія» (далі - ПАТ «Львівська вугільна компанія») про банкрутство.

2. Ухвалою Господарського суду Львівської області від 25.08.2015 порушено провадження у справі про банкрутство ПАТ «Львівська вугільна компанія», визнано вимоги кредитора - ПАТ «Альфа-Банк» в розмірі 11 160 835, 01 грн, з яких 11 160 835, 01 грн - безспірні вимоги, введено мораторій на задоволення вимог кредиторів боржника, введено процедуру розпорядження майном боржника, розпорядником майна боржника призначено арбітражного керуючого Шутку Я.С., здійснено інші процесуальні дії.

3. 25.08.2015 на сайті Вищого господарського суду України офіційно оприлюднено оголошення про порушення справи про банкрутство № 914/2441/15.

Подання заяви до суду

4. 28.09.2015 на адресу суду надійшла заява Державного підприємства «Волиньвугілля» (далі - ДП «Волиньвугілля») з грошовими вимогами до боржника в сумі 13 770 523, 51 грн (згідно штемпеля на поштовому конверті заява направлена на адресу суду 25.09.2015).

5. Заява ДП «Волиньвугілля» з грошовими вимогами до боржника на суму 13 770 523, 51 грн розглянута розпорядником майна; грошові вимоги визнано частково в сумі 12 716 838, 25 грн, що підтверджується повідомленням розпорядника майна від 08.12.2015 № 02-01/17 та включено в реєстр вимог кредиторів.

6. Вимоги заявника обґрунтовані актом приймання-передачі виконаних робіт по переробці і збагаченню рядового вугілля (давальницької сировини) та приймання-передачі рядового та збагаченого вугілля за серпень 2015, договором за результатами відкритих торгів від 16.07.2012 № 14, додатковою угодою до договору від 31.12.2014 № 7.

7. 17.02.2016 на адресу суду від ДП «Волиньвугілля» надійшла заява про уточнення грошових вимог, зумовлена перерахунком заборгованості боржника, з проханням визнати грошові вимоги в сумі 12 716 838, 25 грн.

Розгляд справи судами

8. Ухвалою Господарського суду Львівської області від 18.02.2016, залишеною без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 14.03.2016, уточнені грошові вимоги ДП «Волиньвугілля» визнано в сумі 12 719 274, 20 грн, які підлягають включенню до реєстру вимог кредиторів ПАТ «Львівська вугільна компанія», з яких 2 436 грн (судовий збір) - перша черга; 12 716 838, 25 грн (основний борг) - четверта черга.

9. Судові рішення мотивовані тим, що у боржника перебувало 9 185, 069 тонн вугільного концентрату ДГСШ. Проте, у боржника відсутнє дане майно згідно акту інвентаризації майна боржника, яким встановлено факт нестачі в розмірі 42 926, 25 тонн концентрату, що вказує на неможливість виконання боржником зобов'язань з поставки вугільного концентрату. Кредитор може перевести свої вимоги до грошових зобов'язань та звернутися з заявою про визнання грошових вимог і включенню їх до реєстру вимог кредиторів тільки у випадку відсутності майна, що повинно бути повернено. Судами взято до уваги вартість концентрату в сумі 1 210 грн без ПДВ за одну тонну згідно додаткової угоди від 27.02.2015 № 1-02/15.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ У СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ

А. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

10. Не погодившись з постановою суду апеляційної інстанції та ухвалою місцевого господарського суду, Товариство з обмеженою відповідальністю «Новіком» (далі - ТОВ «Новіком») звернулося з касаційною скаргою (вх. № 1770/2018), у якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Львівської області від 18.02.2016 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 14.03.2016 та прийняти нове рішення, яким відмовити у визнанні грошових вимог ДП «Волиньвугілля».

11. Посилання зроблені на те, що докази виникнення грошових вимог, які надані ДП «Волиньвугілля», не відповідають вимогам частин першої, другої і третьої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Також зазначено про порушення положень статті 1 Закону про банкрутство, оскільки грошові вимоги ДП «Волиньвугілля» мають не грошовий характер. На думку скаржника, судами неповно встановлено обставини справи.

Б. Доводи відзиву на касаційну скаргу

12. ПАТ «Львівська вугільна компанія» подало відзив на касаційну скаргу, в якому з посиланням на правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції норм права наведено прохання залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін.

Розгляд заяви про відвід суддів

13. У судовому засіданні представником ПАТ «Львівська вугільна компанія» Куликом С.С. подано заяву за вх. № 1770/2018Д2 про відвід суддів Пєскова В.Г. та Катеринчук Л.Й. від розгляду справи № 914/2441/15 про банкрутство ПАТ «Львівська вугільна компанія».

14. Вказана заява мотивована тим, що, як стало відомо представнику ПАТ «Львівська вугільна компанія», судді Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду Пєсков В.Г. та Катеринчук Л.Й. брали участь у розгляді іншої справи за участю тих самих сторін, у зв'язку з чим, на думку заявника, обґрунтованими є сумніви у неупередженості та об'єктивності вказаних суддів. Окрім того, заявник вважає, що про неупередженість та необ'єктивність вказаних суддів свідчить і той факт, що авторозподіл справи № 914/2441/15 відбувся з порушенням порядку його проведення, що виключає можливість подальшого розгляду справи у вказаному складі суддів. З огляду на викладене, представник ПАТ «Львівська вугільна компанія» просив Суд прийняти дану заяву до розгляду та відвести суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду Пєскова В.Г. та Катеринчук Л.Й. від розгляду справи № 914/2441/15 за касаційною скаргою ТОВ «Новіком» (вх. № 1770/2018) на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 14.03.2016 та ухвалу Господарського суду Львівської області від 18.02.2016 (про визнання грошових вимог ДП «Волиньвугілля»).

15. Вказану заяву ПАТ «Львівська вугільна компанія» за вх. № 1770/2018Д2 про відвід суддів Касаційного господарського суду Пєскова В.Г. та Катеринчук Л.Й. підтримали представники ТОВ «Новіком» та ТОВ «Іфорас»; інші представники заперечували проти цієї заяви.

16. Статтею 35 ГПК України визначені підстави для відводу (самовідводу) судді.

17. Відповідно до частини третьої статті 38 ГПК України відвід повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. Самовідвід може бути заявлений не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Після спливу вказаного строку заявляти відвід (самовідвід) дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів з дня, коли заявник дізнався про таку підставу.

18. У даному випадку представником ПАТ «Львівська вугільна компанія» Куликом С.С. заяву за вх. № 1770/2018Д2 про відвід суддів Пєскова В.Г. та Катеринчук Л.Й. подано з порушенням строків, зазначених у положеннях частини третьої статті 38 ГПК України.

19. Водночас, із матеріалів справи не вбачається виняткових випадків, за яких про підстави відводу заявнику не могло б бути відомо до спливу вказаного строку.

20. З урахуванням викладеного заява ПАТ «Львівська вугільна компанія» за вх. № 1770/2018Д2 про відвід суддів Пєскова В.Г. та Катеринчук Л.Й. не підлягає розгляду через порушення заявником порядку і строків подання відповідної заяви, встановлених статтею 38 ГПК України, а також з огляду на те, що ця заява про відвід не містить будь-якого обґрунтування наявності виняткових випадків, передбачених чинним законодавством, за яких про підстави відводу заявнику не могло б бути відомо до спливу десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи

і висновків судів першої й апеляційної інстанцій

А. Щодо суті касаційної скарги

21. Заслухавши пояснення присутніх у судовому засіданні учасників справи, здійснивши перевірку правильності застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення з таких підстав.

22. Відповідно до підпункту 4 пункту 1 Перехідних положень ГПК України (в редакції після 15.12.2017) касаційні скарги (подання) на судові рішення у господарських справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного господарського суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

23. Як встановлено судами попередніх інстанцій, у результаті неналежного виконання боржником зобов'язань з переробки і збагачення рядового вугілля за договором від 16.07.2012 № 14, а також внаслідок неможливості боржника виконати зобов'язання по поставці вугільного концентрату на користь ДП «Волиньвугілля» було визнано грошові вимоги цього кредитора в сумі 12 719 274, 20 грн.

24. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перевірка законності судових рішень судів першої та апеляційної інстанції, згідно зі статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, здійснюється виключно у частині застосування норм матеріального та процесуального права.

Тому відхиляються доводи касаційної скарги про неповне встановлення обставин справи та неналежність і недопустимість доказів щодо підтвердження грошових вимог ДП «Волиньвугілля», оскільки в силу положень частини другої статті 300 ГПК України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

25. Також безпідставними визнаються доводи скаржника, що грошові вимоги ДП «Волиньвугілля» стосовно відшкодування вартості вугільного концентрату мають не грошовий характер.

26. Так, згідно з вимогами статті 1 Закону про банкрутство грошове зобов'язання - це зобов'язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України. До грошових зобов'язань відносяться також зобов'язання щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування; зобов'язання, що виникають внаслідок неможливості виконання зобов'язань за договорами зберігання, підряду, найму (оренди), ренти тощо та які мають бути виражені у грошових одиницях. До складу грошових зобов'язань боржника, в тому числі зобов'язань щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування, не включаються неустойка (штраф, пеня) та інші фінансові санкції, визначені на дату подання заяви до господарського суду, а також зобов'язання, які виникли внаслідок заподіяння шкоди життю і здоров'ю громадян, зобов'язання з виплати авторської винагороди, зобов'язання перед засновниками (учасниками) боржника - юридичної особи, що виникли з такої участі.

27. В абзаці восьмому статті 1 Закону про банкрутство визначено, що кредитором є юридична або фізична особа, а також органи доходів і зборів та інші державні органи, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника.

28. У відповідності з частиною першою статті 23 Закону про банкрутство конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня відкриття провадження (проваджень) у справі про банкрутство, зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом тридцяти днів від дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження (проваджень) у справі про банкрутство.

Відлік строку на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника починається з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження (проваджень) у справі про банкрутство.

Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає.

29. Згідно з абзацом 4 частини другої статті 23 Закону про банкрутство майнові вимоги кредиторів до боржника мають бути виражені в грошових одиницях і заявлені до господарського суду в порядку, встановленому цією статтею.

30. Враховуючи встановлені судами обставини справи, зокрема, і факт нестачі у боржника вугільного концентрату - тобто неможливість виконання боржником зобов'язань по переробці і збагаченню рядового вугілля (майнові вимоги ДП «Волиньвугілля» щодо передачі 9 185, 069 тонн вугільного концентрату, які виражені кредитором у грошових одиницях), що підтверджено відповідними доказами у справі, суди дійшли обґрунтованого висновку, що ці вимоги є грошовими зобов'язаннями відповідно до статті 1 Закону про банкрутство.

31. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд касаційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі «Проніна проти України» (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У цій справі Верховний Суд дійшов висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків судів попередніх інстанцій.

Б. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

32. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду дійшов висновків про те, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій у справі прийняті з повним, всебічним та об'єктивним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, із дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Тому касаційна скарга ТОВ «Новіком» (вх. № 1770/2018) підлягає залишенню без задоволення, а постанова Львівського апеляційного господарського суду від 14.03.2016 та ухвала Господарського суду Львівської області від 18.02.2016 (про визнання уточнених грошових вимог ДП «Волиньвугілля») у справі № 914/2441/15 - залишенню без змін.

В. Висновки про правильне застосування норм права

33. Як визначено положеннями статті 1 Закону про банкрутство, до грошових вимог кредитора відносяться, у тому числі, зобов'язання, що виникають внаслідок неможливості виконання зобов'язань за договорами зберігання, підряду, найму (оренди), ренти тощо та які мають бути виражені у грошових одиницях.

34. Згідно з абзацом 4 частини другої статті 23 Закону про банкрутство майнові вимоги кредиторів до боржника мають бути виражені в грошових одиницях і заявлені до господарського суду в порядку, встановленому цією статтею.

35. Враховуючи встановлені судами обставини справи, зокрема, і факт нестачі у боржника вугільного концентрату - тобто неможливість виконання боржником зобов'язань по переробці і збагаченню рядового вугілля (майнові вимоги ДП «Волиньвугілля» щодо передачі 9 185, 069 тонн вугільного концентрату, які виражені кредитором у грошових одиницях), що підтверджено відповідними доказами у справі, суди дійшли обґрунтованого висновку, що ці вимоги є грошовими зобов'язаннями відповідно до статті 1 Закону про банкрутство.

Г. Судові витрати

36. Понесені ТОВ «Новіком» у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції судові витрати покладаються на скаржника, оскільки касаційна скарга (вх. № 1770/2018) залишається без задоволення.

На підставі викладеного та керуючись статтями 240, 300, 301, 308, 315 ГПК України в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Новіком» (вх. № 1770/2018) залишити без задоволення.

2. Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 14.03.2016 та ухвалу Господарського суду Львівської області від 18.02.2016 (про визнання уточнених грошових вимог Державного підприємства «Волиньвугілля») у справі № 914/2441/15 залишити без змін.

3. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В.Г. Пєсков

Судді О.О. Банасько

Л.Й. Катеринчук