Іменем України
14 серпня 2019 року м. Чернігівсправа № 927/430/19
Господарський суд Чернігівської області у складі:
судді Ноувен М.П.,
за участю секретаря судового засідання Одинець І.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу №927/430/19, розгляд якої здійснено у порядку спрощеного позовного провадження
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “КВАДР ОІЛ ТРЕЙД”
вул. Харківська,б.142, смт. Нова Водолага, Харківська обл., 63202
до відповідача: Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства “КОЛОС”
вул. Незалежності, б.103, м. Остер, Чернігівська обл., 17044
про стягнення 33 997,18 грн
за участю
представника позивача: не з'явився,
представника відповідача: не з'явився;
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю “КВАДР ОІЛ ТРЕЙД”, звернувся до Господарського суду Чернігівської області з позовом до Приватно - орендного сільськогосподарського підприємства “КОЛОС” про стягнення 7 266,00 грн 3% річних та 26 731,18 грн інфляційних, нарахованих за період з 27 листопада 2017 року до 01 травня 2019 року.
Дії суду щодо розгляду справи.
Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 08.07.2019 відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження, розгляд справи по суті призначено на 29.07.2019. Встановлено сторонам строк для подання відзиву на позов, відповіді на відзив на позов.
Сторони належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, що підтверджується повідомленнями про вручення рекомендованої кореспонденції № 1400044623740, № 1400044349223.
22.07.2019 від позивача на адресу суду надійшло клопотання про розгляд справи без участі позивача за наявними матеріалами.
26.07.2019 від представника відповідача надійшло клопотання № 152 від 23.07.2019 про відкладення розгляду справи у зв'язку з неможливістю явки уповноваженого представника у судове засідання.
У судовому засіданні 29.07.2019 суд протокольно постановив ухвалу про відкладення судового засідання до 14.08.2019 до 12 год.30 хв.
Ухвала - повідомлення, направлена позивачу за адресою, визначеною ним у позовній заяві: АДРЕСА_1 Харківська АДРЕСА_2 , повернута відділенням зв'язку на адресу суду як неодержана з відміткою «відсутній адресат».
Відповідно до ч.7 ст. 120 ГПК України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Заяв від позивача про зміну свого місцезнаходження не надходило.
З огляду на вказані положення чинного законодавства, суд дійшов висновку про належне повідомлення позивача про час та місце слухання справи у господарському суді.
Відповідач належним чином повідомлений про час та місце судового засідання, що підтверджується повідомленням про вручення рекомендованої кореспонденції № 1400045113614.
14.08.2019 на адресу суду від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з неможливістю явки представника - адвоката Паламарчука Олександра Миколайовича у судове засідання з причини перебування останнього до 19.08.2019 у відпустці.
Відповідно до ч.3 ст. 56 ГПК України юридична особа бере участь у справі через свого керівника або члена виконавчого органу, уповноваженого діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення (самопредставництво юридичної особи), або через представника.
У статті 55 Конституції України передбачено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Захист цивільних прав та інтересів судом передбачено згідно зі статтею 16 ЦК України.
За змістом частини 1 статті 20 ЦК України право на захист особа здійснює на свій розсуд.
Відповідно до частини 1 статті 2 та частини 1 статті 4 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Неприпустимість зловживання процесуальними правами є однією з основних засад (принципів) господарського судочинства (пункт 11 частини 3 статті 2 ГПК України).
Відповідно до частини 1 статті 43 ГПК України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Слід зауважити, що обов'язок добросовісного користування процесуальними правами передбачає їх використання не на шкоду іншим учасникам, а також не всупереч завданням господарського судочинства.
З матеріалів справи вбачається, що явка представників сторін в судове засідання 14.08.2019 обов'язковою не визнавалася (відсутні ухвали про обов'язкову участь, виклик представників).
Неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті (ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України).
Суд звертає увагу на те, що в своєму відзиві на позов відповідач виклав свої пояснення та заперечення на позов, клопотань щодо надання часу для подання нових (додаткових) доказів відповідачем не заявлено.
Отже, враховуючи наявність відзиву відповідача, відсутність належних доказів на підтвердження факту об'єктивної неможливості забезпечення участі представника або керівника юридичної особи в судовому засіданні, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача.
Крім того, суд звертає увагу, що застосування практики Європейського суду з прав людини при розгляді справи ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії"(Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").
У судовому засіданні підписана вступна та резолютивна частини рішення на підставі ст.240 ГПК України .
Позиції учасників справи.
Свої вимоги позивач обґрунтовує неналежним виконанням відповідачем умов договору оренди сільськогосподарської техніки з екіпажем № 17/10-17 П-1 від 17.10.2017, що призвело до прострочення виконання зобов'язання по сплаті орендних платежів.
Крім того, позивач також посилається на те, що рішенням Господарського суду Чернігівської області від 23.01.2019 у справі № 927/720/18 встановлений факт невиконання відповідачем зобов'язання по сплаті 170 000 грн, за прострочення якого останнім і нараховані інфляційні та річні.
29.07.2019 на адресу Господарського суду Чернігівської області від відповідача надійшов відзив на позов № 251 від 25.07.2019.
Відповідно до поданого відзиву на позов відповідач позовні вимоги не визнає у повному обсязі.
Так, відповідач зазначає, що рішення Господарського суду Чернігівської області від 23.01.2019 та постанова Північного апеляційного господарського суду від 19.04.2019 на які посилається позивач, як на підставу даного позову є оскарженими відповідачем до Верховного Суду у складі Касаційного Господарського Суду.
Крім того, відповідач зазначає, що позивачем при розрахунку було застосовано індекс інфляції за листопад 2017 року, тоді як розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж.
Відповідач у відзиві на позов також звертає увагу на те, що позивачем в якості доказів надані неналежним чином завірені документи.
Щодо заявленого позивачем розміру судових витрат відповідач зазначає, що позивачем не надано жодних доказів про те, що по даній справі надавалась будь-яка професійна правнича допомога адвоката - відсутні договір про надання правничої допомоги, ордер, немає жодних доказів щодо факту чи обсягу надання послуг і виконання робіт та їх вартості, відсутній опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, докази сплати суми правової допомоги на рахунок адвоката, взагалі відсутні будь-які докази про те, що в даній справі надавалася допомога адвоката.
Отже, позивачем не доведено понесення ним витрат на правничу допомогу адвоката.
Відзив подано відповідачем у встановлені судом строки. Справа розглядається з врахуванням поданого відзиву.
Позивач відповіді на відзив у встановлені строки не надав.
Будь яких інших заяв та клопотань від сторін не надходило.
Фактичні обставини справи.
Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 23.01.2019 у справі № 927/720/18 встановлено наступне:
17 жовтня 2017 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Квадр Оіл Трейд" (орендодавець) та Приватним-орендним сільськогосподарським підприємством "КОЛОС" (орендар) було укладено договір оренди сільськогосподарської техніки з екіпажем №17/10-17 П-1.
Відповідно до п.1.1. договору орендодавець зобов'язався передати орендарю сільськогосподарську техніку - наземний самохідний засіб у кількості двох одиниць, визначений у цьому договорі з екіпажем, які обслуговують такі транспорті засоби, а орендар зобов'язався прийняти в тимчасове володіння та користування такі транспорті засоби і сплатити орендодавцю орендну плату.
Згідно п.2.1. договору, сільськогосподарська техніка використовуватимуться орендарем для збирання врожаю кукурудзи.
У відповідності до п.4.1. договору орендна плата за цим договором складає 1 020 000,00 грн з урахуванням 20% ПДВ.
Згідно п.4.2. орендар сплачує орендодавцеві орендну плату в розмірі визначеному п.4.1. даного договору на умовах передплати протягом 2 (двох) днів з дня пред'явлення орендодавцем рахунку на оплату.
Пунктом 5.2.1. договору передбачено, що орендар за цим договором зобов'язався своєчасно сплатити орендну плату.
Виконання позивачем своїх зобов'язань за договором з передачі відповідачу в тимчасове володіння та користування сільськогосподарської техніки з екіпажем на загальну суму 1 020 000,00 грн, у тому числі ПДВ 170000,00 грн, підтверджується підписаним з обох сторін та скріпленим печатками актом здачі-приймання робіт (надання послуг) №19 від 24 листопада 2017 року .
Позивач виставляв відповідачу рахунки №СФ-23/10-1 від 23 жовтня 2017 року на суму 100 000,00 грн (в тому числі ПДВ 16666,67 грн), №СФ-08/11-1 від 08 листопада 2017 року на суму 100 000,00 грн (в тому числі ПДВ 16666,67 грн), №СФ-20/11-1 від 20 листопада 2017 року на суму 200 000,00 грн (в тому числі ПДВ 33333,33 грн), №СФ-24/11-1 від 24 листопада 2017 року на суму 620 000,00 грн (в тому числі ПДВ 103333,33 грн), направивши їх на електронну адресу директора ПОСП “КОЛОС” ОСОБА_1 .
Відповідач взяті на себе зобов'язання виконав частково, оплативши вартість отриманої ним в тимчасове володіння та користування сільськогосподарської техніки з екіпажем у сумі 850000,00 грн, про що свідчить копія банківської виписки по рахунку № НОМЕР_1 за період з 01 серпня 2017 року по 28 березня 2018 року, виданої АТ “ТАСКОМБАНК” на суму 850 000,00 грн, а також листи відповідача Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства "КОЛОС", що направлялись на адресу позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "Квадр Оіл Трейд", в яких ПОСП "КОЛОС"повідомило, що 24 жовтня 2017 року, 27 жовтня 2017 року, 30 жовтня 2017 року,13 листопада 2017 року, 22 листопада 2017 року, 24 листопада 2017 року, 15 грудня 2017 року та 18 грудня 2017 року ПОСП "КОЛОС"здійснило часткову оплату за договором оренди сільськогосподарської техніки з екіпажем №17/10-17 П-1 відповідно до рахунку №СФ 23/10-1 від 23 жовтня 2017, на суму 200 000,00 грн, 250 000,00 грн, 50 000,00 грн, 200 000,00 грн, 50 000,00 грн, 20 000,00 грн, 50 000,00 грн та 30 000,00 грн. Відповідачу вказаних вище листах повідомив, що помилково у призначенні платежу П-ОСП “КОЛОС” вказав замість оренди сільськогосподарської техніки - збирання кукурудзи та просив ТОВ "Квадр Оіл Трейд"оплати, зазначені вище, рахувати саме як часткову оплату за договором оренди сільськогосподарської техніки з екіпажем №17/10-17 П-1.
Як встановлено у рішенні Господарського суду Чернігівської області від 23.01.2019 у справі № 927/720/18 заборгованість по неоплаті орендних платежів за сільськогосподарську техніку згідно з договором № 17/10-17 П-1 від 10.10.2017 склала 170 000 грн.
У зв'язку з тим, що відповідач взяті на себе зобов'язання по сплаті орендних платежів не виконав, суд прийняв рішення про стягнення 170 000 грн заборгованості на користь позивача.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 19.04.2019 у справі № 927/720/18 рішення Господарського суду Чернігівської області від 23.01.2019 залишено в силі.
У зв'язку з простроченням виконання грошового зобов'язання по оплаті орендних платежів позивачем на підставі п. 8.4. договору, відповідно до якого сторони передбачили, що за невиконання або неналежне виконання інших умов цього договору сторони несуть відповідальність згідно діючого законодавства, а також на підставі ст. 625 ЦК України, нараховано та пред'явлено до стягнення 7 266,00 грн 3% річних за період з 27.11.2017 по 01.05.2019, 26 731,18 грн інфляційних за період з листопада 2017 року по квітень 2019 року.
Станом на день винесення рішення відповідач доказів сплати заборгованості не надав.
Позивач звернувся до суду за захистом свого порушеного права у зв'язку з невиконанням умов договору відповідачем.
Оцінка аргументів та нормативно-правове обґрунтування.
Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько - господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
За своєю юридичною природою, укладений між сторонами договір є договором оренди.
Відповідно до ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Договір є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (ст. 11, 626 Цивільного кодексу України), які мають виконувались належним чином і в установлений строк відповідно до договору (ст. 526 Цивільного кодексу України), а одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковим відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України).
У відповідності до ст. 193 Господарського кодексу України та ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання-відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.
Відповідно до ст. 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
При цьому судом враховано, що чинне законодавство не пов'язує припинення грошового зобов'язання з наявністю судового рішення про стягнення боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох процентів річних від простроченої суми чи відкриттям виконавчого провадження з примусового виконання такого рішення.
Відповідно до частин 4, 5 статті 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.
Факти, передбачені наведеною нормою, мають для суду преюдиціальний характер. Преюдиціальність - це обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх вже встановлено у рішенні, і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву законність судового акта, який вступив у законну силу.
Як встановлено судом, рішенням Господарського суду Чернігівської області від 23.01.2019 у справі № 927/720/18, залишеним в силі Постановою Північного апеляційного господарського суду від 19.04.2019, підтверджено факт наявності простроченої заборгованості в сумі 170 000 грн по несплаті орендної плати.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 25.07.2002 у справі за заявою «Совтрансавто-Холдинг» проти України визначено, що одним із елементів верховенства права є принцип правової впевненості, який серед іншого передбачає, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в закону силу, не може бути поставлено під сумнів.
Отже встановлені фактичні обставини в межах господарської справи№ 927/720/18 мають преюдиційний характер та спростовують доводи відповідача про не подання позивачем суду належним чином завірених доказів.
Враховуючи те, що відповідач свої зобов'язання щодо оплати Товару у строк, визначений договором не здійснив, виникла прострочка виконання зобов'язання.
Відповідно до частини 2 ст. 614 ЦК України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання. Відповідно до частин 3 та 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Відповідачем не надано суду доказів сплати заборгованості.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Отже, якщо зобов'язання за договором боржником фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов'язання.
Здійснивши перерахунок 3% річних, заявлених позивачем, судом встановлено, що сума належна до стягнення становить 7 265,75 грн за період з 28.11.2017 по 01.05.2019.
Стосовно заявленої суми інфляційних суд зазначає наступне:
Сума боргу з урахуванням індексу інфляції має розраховуватися виходячи з індексу інфляції за кожен місяць (рік) прострочення незалежно від того, чи був у якийсь період індекс інфляції меншим від одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція).
При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць, шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При розрахунку суми інфляційних слід враховувати, що сума боргу, яка сплачується з 1-го до 15-го дня відповідного місяця, індексується з урахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16-го до 31-го дня місяця, розрахунок починається з наступного місяця.
Таким чином, за перерахунком суду сума інфляційних, належна до стягнення становить 24 976,40 грн за період з грудня 2017 року по квітень 2019 року.
Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно з вимогами ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
На підставі вищевикладеного, суд доходить до висновку, що позивачем доведено факт наявності прострочення виконання відповідачем зобов'язання по оплаті орендної плати за сільськогосподарську техніку.
У той же час, суд вважає за необхідне зазначити, що посилання відповідача на те, що рішення Господарського суду Чернігівської області від 23.01.2019 та постанова Північного апеляційного господарського суду від 19.04.2019, на які посилається позивач як на підставу даного позову є оскарженими відповідачем до Верховного Суду у складі Касаційного Господарського суду не приймаються судом до уваги на підставі слідуючого:
Як убачається зі змісту постанови Північного апеляційного господарського суду від 19.04.2019 у справі № 927/720/18, відповідачем оскаржувалось рішення Господарського суду Чернігівської області від 23.01.2019 в частині відмови у задоволенні зустрічного позову Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства «КОЛОС» до Товариства з обмеженою відповідальністю «КВАДР ОІЛ ТРЕЙД» про стягнення збитків.
В частині задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «КВАДР ОІЛ ТРЕЙД» до Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства «КОЛОС» про стягнення 170 000 грн заборгованості рішення відповідачем не оскаржувалось.
Крім того, позивачем не заперечується дійсність договору сільськогосподарської техніки з екіпажем № 17/10-17 П-1 від 17.10.2017.
Ураховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “КВАДР ОІЛ ТРЕЙД” підлягають частковому задоволенню, а саме: 7 265,75 грн 3% річних за період з 28.11.2017 по 01.05.2019, а також 24 976,40 грн інфляційних за період з грудня 2017 року по квітень 2019 року.
В решті вимог по стягненню 0,25 грн 3% річних та 1 754,78 грн інфляційних позов задоволенню не підлягає.
Стосовно судових витрат суд зазначає наступне:
Відповідно до ч.1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (п.1 ч.3 ст. 123 ГПК України).
До позовної заяви позивачем доданий попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи, відповідно до якого зазначив, що очікує понести судові витрати в сумі 1 921,00 грн та витрати на адвокатську допомогу в розмірі 10 000 грн.
Відповідно до ч.8 ст.129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюються судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Платіжним дорученням № 26 від 16.05.2019 підтверджується сплата позивачем 1 921,00 грн судового збору.
Доказів понесення витрат на професійну правничу допомогу позивачем не додано.
Таким чином, за результатами розгляду справи розподілу підлягає тільки судовий збір.
Статтею 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судовий збір покладається: у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
За таких обставин, з відповідача підлягає стягненню на користь позивача судовий збір у сумі 1 821,83 грн.
Керуючись ст.73, 74, 75, 86, 129, 236-239, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «КВАДР ОІЛ ТРЕЙД», код 33709542 до Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства «КОЛОС», код 03799280 про стягнення 33 997,18 грн задовольнити частково.
2. Стягнути з Приватно - орендного сільськогосподарського підприємства «КОЛОС», вул. Незалежності, 103, м. Остер, Чернігівська обл., 17044, код 03799280 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КВАДР ОІЛ ТРЕЙД», вул. Харківська, 142, смт. Нова Водолага, Харківська обл., 63202, код 33709542, 7 265,75 грн 3% річних, 24 976,40 грн інфляційних, 1 821,83 грн судового збору.
3. В решті вимог по стягненню 0,25 грн 3% річних та 1 754,78 грн інфляційних відмовити.
4. Наказ видати після набрання рішенням суду законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду, відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України, подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається у порядку визначеному ст. 257 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 ПЕРЕХІДНИХ ПОЛОЖЕНЬ Господарського процесуального кодексу України.
Повідомити учасників справи про можливість одержання інформації по справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/.
Повний текст рішення складено та підписано 16.08.2019.
Суддя М.П. Ноувен