Іменем України
15 серпня 2019 року
Київ
справа №810/945/16
адміністративне провадження №К/9901/38330/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Пасічник С.С.,
суддів: Васильєвої І.А., Юрченко В.П.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Києво-Святошинської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду у складі головуючого судді Василенко Г.Ю. від 18.05.2016 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: головуючого судді Собківа Я.М., суддів: Вівдиченко Т.Р., Костюк Л.О. від 13.03.2017 у справі №810/945/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрозахист Донбас" до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
В березні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальність «Агрозахист Донбас» (далі - позивач/Товариство/ ТОВ «Агрозахист Донбас») звернулося до суд з позовом до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління ДФС у Київській області (далі - відповідач/податковий орган) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 25.01.2016 №0001561701, №0000122200, вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 24.12.2015 №Ю-0055771701 та рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 25.01.2016 №0001451702.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що працівники Товариства користуються послугами мобільного зв'язку виключно в господарських цілях підприємства, вартість яких оплачується позивачем, а тому твердження відповідача, що їх оплата є додатковим благом працівників, на яку нараховується єдиний соціальний внесок є безпідставним. Стверджує про помилковість висновків податкового органу щодо обовязку ТОВ "Агрозахист Донбас" як податкового агента здійснити утримання податку з доходів фізичних осіб із сум виплачених на користь фізичних осіб-підприємців, на який нараховується єдиний соціальний внесок, оскільки Товариство не перебувало із зазначеними в акті перевірки фізичними особами-підприємцями у трудових відносинах та вказані особи надали Товариству документи, які підтверджували їх державну реєстрацію як субєктів підприємницької діяльності, а відтак, він не має статусу податкового агента по відношенню до зазначених осіб. Зазначив, що твердження податкового органу про перевищення встановленого ліміту залишку готівки в касі підприємства не відповідають дійсності, оскільки усі готівкові кошти позивач належним чином оприбуткував у касі підприємства, а видачу готівки здійснював на підставі видаткових касових ордерів або відомостей на виплату заробітної плати.
Постановою Київського окружного адміністративного суду від 18.05.2016, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 13.03.2017, позов задоволено: визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління ДФС у Київській області від 25.01.2016 №0001561701, №0000122200; визнано протиправною та скасовано вимогу Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління ДФС у Київській області про сплату боргу (недоїмки) від 24.12.2015 №Ю-0055771701; визнано протиправним та скасовано рішення Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління ДФС у Київській області про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 25.01.2016 №0001451702.
Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з встановлення факту реального придбання позивачем послуг мобільного зв'язку, ремонту автомобіля, харчування, придбання товарів (сувенір -оберіг« Щаслива підкова»), які використовувались ним у власній господарській діяльності, що підтверджується первинними документами, які відповідають вимогам законодавства, а також відсутності ознак порушення Товариством норм пункту 2.8. Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 №637 (далі - Положення №637) щодо перевищення залишку готівки в касі, у зв'язку з чим у податкового органу були відсутні підстави для прийняття оскаржуваних рішень.
Не погоджуючись із прийнятими судовими рішеннями, відповідач звернувся до суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
В обґрунтування вимог касаційної скарги зазначає про непідтвердження первинними документами (відрядження за кордон, авансові звіти, деталізовані рахунки від оператора із зазначенням номерів абонентів і часу їх розмов, журнал обліку дзвінків із зазначенням цілей дзвінків та їх тривалості за кожним номером) віднесення коштів, перерахованих ПрАТ «МТС України» за послуги мобільного зв'язку до витрат, пов'язаних з господарською діяльністю Товариства. Також вказує, що позивачем не доведено необхідності придбання сувеніру-оберегу «Щаслива підкова» та зв'язку витрат на останній з господарською діяльність ТОВ «Агрозахист Донбас». В порушення підпункту 168.1.1 пункту 168.1 статті 168 Податкового кодексу України, Товариством не утримано податок на доходи фізичних осіб з виплачених ФОП ОСОБА_1 за ремонт автомобіля та ФОП ОСОБА_2 за послуги харчування коштів, в результаті чого занижено податок на доходи фізичних осіб в сумі 4147,00грн. Крім того, посилається на порушення позивачем законодавства щодо ведення касових операцій в національній валюті, оскільки Товариство накопичувало готівкову виручку для виплати заробітної плати до настання строків її виплати, готівку в касовій книзі не внесено до графи «у тому числі на заробітну плату», а лише зазначено в графі «залишок на кінець дня».
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 15.09.2017 відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.
Позивач правом на подання заперечень на касаційну скаргу не скористався.
В подальшому, справа передана до Верховного Суду, як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до підпункту 4 пункту 1 Розділу VІІ «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України.
Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами попередніх інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин справи та правильність застосування норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що в період з 16.10.2015 по 17.12.2015 Державною податкової інспекцією у Києво-Святошинському районі ГУ ДФС у Київській області проведена документальна планова виїзна перевірка ТОВ "Агрозахист Донбас" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 по 31.12.2014.
За результатами перевірки складено акт від 24.12.2015 №415/10-13-22-02-21/30048570 (далі - акт перевірки), в якому відповідач дійшов висновку про порушення ТОВ "Агрозахист Донбас" вимог податкового законодавства, а саме:
- підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164, підпункту 168.1.1 пункту 168.1 статті 168 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження суми податку на доходи фізичних осіб в розмірі 20207,00 грн.;
- пункту 1 частини 1 статті 7, пунктів 1, 2, 5 ст. 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", в результаті чого встановлено заниження суми єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в розмірі 49897,00 грн.;
- пункту 2.8 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 №637, а саме встановлено перевищення встановлених лімітів готівки в касі на загальну суму 199484,60 грн.
До таких висновків податковий орган дійшов, посилаючись на непідтвердження належними доказами пов'язаності отриманих від ПрАТ «МТС Україна» послуг мобільного зв'язку з господарською діяльністю Товариства; відсутність обґрунтування щодо необхідності придбання сувеніру -оберегу «Щаслива підкова» та використання його в господарській діяльності позивача; неутримання та не перерахування податку на доходи фізичних осіб з виплачених ФОП ОСОБА_1 за ремонт автомобіля та ФОП ОСОБА_2 за послуги харчування коштів; перевищення встановленого ліміту залишку готівки в касі ТОВ "Агрозахист Донбас".
На підставі акта перевірки відповідачем прийняті наступні рішення:
- податкове повідомлення-рішення від 25.01.2016 №0001561701, згідно з яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами із доходів платника податку у вигляді заробітної плати, у розмірі 33755,00 грн., з яких: 20207,00 грн. - за основним платежем; 13548,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями;
- вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 24.12.2015 №Ю-0055771701, згідно з якою позивачу нараховано єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 49897,00 грн.;
- рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 25.01.2016 №0001451701, згідно з яким до позивача застосовано штрафну санкцію в сумі 24949,00 грн.;
- податкове повідомлення-рішення від 25.01.2016 №0000122200, згідно з яким позивачу визначено суму штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 398969,20 грн. за перевищення встановленого ліміту залишку готівки в касі.
Верховний Суд погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про невідповідність вимогам чинного законодавства оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, вимоги про сплату боргу та рішення про застосування штрафних санкцій, виходячи з наступного.
Судами встановлено, що ТОВ "Агрозахист Донбас" користується послугами мобільного зв'язку, що надаються оператором ПрАТ "МТС Україна" на підставі договору про надання послуг мобільного зв'язку №4086886/1.10385846 від 28.01.2008, відповідно до якого за ТОВ "Агрозахист Донбас" закріплюється особовий рахунок № НОМЕР_1 , за яким у оператора обліковуються група номерів мобільних телефонів, які належать позивачеві та використовуються його співробітниками.
Відповідно до деталізованої інформації про розрахунки за телекомунікаційні послуги ПрАТ "МТС Україна" загальний розмір витрат позивача на послуги мобільного зв'язку в період з січня 2014 року по жовтень 2014 року становить 86 969,95 грн.
Оплата послуг мобільного зв'язку всіх абонентських номерів за зазначеним особовим рахунком вбачається з рахунків за телекомунікаційні послуги ПрАТ"МТС Україна" за період січень-жовтень 2014 року та платіжних доручень щодо оплати послуг мобільного зв'язку ПрАТ "МТС Україна".
З'язок витрат на послуги мобільного зв'язку з господарською діяльністю Товариства підтверджується наказом керівника про впровадження стільникового (мобільного) зв'язку в Товаристві, Положенням про правила користування стільниковим (мобільним) зв'язком ТОВ "Агрозахист Донбас", згідно з яким визначено правила користування корпоративним мобільним зв'язком, перелік посад, яким надається право користування корпоративним стільниковим (мобільним) зв'язком, договору про надання послуг мобільного зв'язку, платіжним дорученнями про оплату мобільних послуг, копії яких містяться в матеріалах справи.
Згідно абзацу ґ) підпункту 138.10.2 пункту 138.10 ст. 138 Податкового кодексу України (далі - ПК України)(у редакції на час виникнення спірних відносин), адміністративні витрати на оплату послуг зв'язку (пошта, телеграф, телефон, телекс, телефакс, стільниковий зв'язок та інші подібні витрати) відносяться до складу інших витрат платника податків.
Відповідно до підпункту 14.1.47 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України додаткові блага - кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов'язаний з виконанням обов'язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу).
Згідно пункту 138.2 статті 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом 2 цього Кодексу.
Відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу валових витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
Відтак, вартість послуг мобільного зв'язку включається до складу валових витрат тільки за наявності відповідних документів, які дозволять підтвердити зв'язок цих витрат з господарською діяльністю суб'єкта підприємництва.
Позивачем надано суду наказ керівника про впровадження стільникового (мобільного) зв'язку в товаристві, Положення про правила користування стільниковим (мобільним) зв'язком ТОВ "Агрозахист Донбас", договір про надання послуг мобільного зв'язку, рахунки за телекомунікаційні послуги ПрАТ "МТС Україна", платіжні дорученнями про оплату мобільних послуг.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про надання позивачем належних та достатніх доказів правомірності врахування витрат на послуги мобільного зв'язку у складі інших витрат при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також докази зв'язку таких витрат із господарською діяльністю Товариства, що свідчить про безпідставність доводів відповідача про заниження податку на доходи фізичних осіб та виникнення у позивача обов'язку сплати до бюджету єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Щодо посилання відповідача про недотримання Товариством податкової дисципліни в частині обчислення та перерахування до бюджету податку на доходи фізичних осіб, вказавши, що ТОВ «Агрозахист Донбас» сплатило фізичним особам-підприємцям ОСОБА_3 , який є платником єдиного податку першої групи, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , які є платниками єдиного податку другої групи, грошові кошти за надані послуги та при цьому не утримало та не перераховало до бюджету ПДФО, чим порушило підпункт168.1.1 пункту 168.1 статті 168 ПК України, судами попередніх інстанцій встановлено.
30.01.2014 ТОВ "Агрозахист Донбас" через ОСОБА_4 придбано у фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 сувенір-оберіг "Щаслива підкова" вартістю 7500,00 грн., що підтверджується товарним чеком від 30.01.2014 №33, актом прийому-передачі від 31.01.2014, звітом про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт від 03.02.2014 №116 та випискою по рахунку №949. Вказаний сувенір був придбаний за рахунок чистого прибутку Товариства у представницьких цілях, а саме з нагоди ювілею компанії.
24.02.2014 ТОВ "Агрозахист Донбас" через ОСОБА_5 придбано у фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 послуги по ремонту автомобіля, що підтверджується накладною від 22.02.2014 б/н, квитанцією до прибуткового касового ордеру від 22.02.2014 №17, звітом про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт від 24.02.2014 №123 та випискою по рахунку №93.
У квітні 2014 року ТОВ "Агрозахист Донбас" придбано у фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 послуги з харчування, що підтверджується актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) №С-00000029 від 16.04.2014 та №С-00000031 від 18.04.2016.
Оскільки, вищевказані фізичні особи-підприємці надавали послуги не платникам єдиного податку та/або населенню, а юридичній особі на загальній системі оподаткування - ТОВ «Агрозахист Донбас», контролюючий орган дійшов висновку, що перерахований дохід підлягав оподаткуванню податком на доходи фізичних осіб, у зв'язку з чим у відповідних операціях позивач мав статус податкового агента.
Відповідно до Свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця та витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ОСОБА_3 з 19.11.2003 зареєстрований як фізична особа-підприємець. Основним видом діяльності вказаної особи відповідно до КВЕД є: КВЕД 32.12 Виробництво ювелірних і подібних виробів.
З Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вбачається, що ОСОБА_1 з 11.06.2008 зареєстрований, як фізична особа-підприємець. Основним видом діяльності вказаної особи відповідно до КВЕД є: код КВЕД 45.20 Технічне обслуговування та ремонт автотранспортних засобів.
Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ОСОБА_2 з 24.07.2013 зареєстрований як фізична особа-підприємець. Основним видом діяльності вказаної особи відповідно до КВЕД є: КВЕД 56.10 Діяльність ресторанів, надання послуг мобільного харчування, 56.21. Постачання готових страв для подій.
Відповідно до підпункту 168.1.1 пункту 168.1 статті 168 ПК України податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.
Пунктом 177.8 статті 177 ПК України встановлено, що під час нарахування (виплати) фізичній особі - підприємцю доходу від здійснення нею підприємницької діяльності, суб'єкт господарювання та/або самозайнята особа, які нараховують (виплачують) такий дохід, не утримують податок на доходи у джерела виплати, якщо фізичною особою - підприємцем, яка отримує такий дохід, надано копію документу, що підтверджує її державну реєстрацію відповідно до закону як суб'єкта підприємницької діяльності. Це правило не застосовується в разі нарахування (виплати) доходу за виконання певної роботи та/або надання послуги згідно з цивільно-правовим договором, коли буде встановлено, що відносини за таким договором фактично є трудовими, а сторони договору можуть бути прирівняні до працівника чи роботодавця відповідно до підпунктів 14.1.195 та 14.1.222 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу.
Відтак, суди попередніх інстанцій вірно резюмували, що враховуючи статус ОСОБА_3 , ОСОБА_2 та ОСОБА_1 (фізичні особи-підприємці) ТОВ «Агрозахист Донбас» не виступає в якості податкового агента до цих осіб, які є самостійними платниками податків, а отже й відсутність обов'язку Товариства щодо утримання та перерахування до бюджету податку з доходів фізичних осіб та єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування по цим господарським операціям.
Отже, суди дійшли обґрунтованого висновку про протиправність податкового повідомлення-рішення від 25.01.2016 №0001561701, вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 24.12.2015 №Ю-0055771701 та рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 25.01.2016 №0001451702.
Також є правильним висновок судів про протиправність податкового повідомлення-рішення від 25.01.2016 №0000122200 про застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 398969,20грн. за перевищення касового ліміту.
Відповідно до пункту 1.2 Положення № 637 ліміт залишку готівки в касі (далі - ліміт каси) - граничний розмір суми готівки, що може залишатися в касі в позаробочий час.
Згідно з пунктом 5.2 Положення № 637 установлення ліміту каси проводиться підприємствами самостійно на підставі розрахунку встановлення ліміту залишку готівки в касі (додаток 8), що підписується головним (старшим) бухгалтером та керівником підприємства (або уповноваженою ним особою). До розрахунку приймається строк здавання підприємством готівкової виручки (готівки) для її зарахування на рахунки в банках, визначений відповідним договором банківського рахунку. Для кожного підприємства та його відокремленого підрозділу складається окремий розрахунок встановлення ліміту залишку готівки в касі.
Установлений ліміт каси затверджується внутрішніми наказами (розпорядженнями) підприємства.
Як встановили суди, згідно з наказом директора ТОВ «Агрозахист Донбас» від 14.01.2014 № 14/01-ОД "Про встановлення ліміту залишку готівки у касі" ліміт залишку готівки у касі Товариства з 01.01.2014 встановлено в розмірі 30000,00грн.
Відповідно до пункту 2.6 Положення №637 оприбуткуванням готівки в касах підприємств, які проводять готівкові розрахунки з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги відповідно до вимог глави 4 цього Положення, є здійснення обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень у касовій книзі на підставі прибуткових касових ордерів.
Пунктом 2.8 Положення №637 встановлено, що підприємства можуть тримати в позаробочий час у своїх касах готівкову виручку (готівку) в межах, що не перевищують установлений ліміт каси. Готівкова виручка (готівка), що перевищує встановлений ліміт каси, обов'язково здається до банків для її зарахування на банківські рахунки.
Згідно із пунктом 2.10 цього Положення підприємства мають право зберігати у своїй касі готівку, одержану в банку для виплат, що належать до фонду оплати праці, а також пенсій, стипендій, дивідендів (доходу), понад установлений ліміт каси протягом трьох робочих днів, уключаючи день одержання готівки в банку. Для проведення цих виплат працівникам віддалених відокремлених підрозділів підприємств залізничного транспорту та морських портів готівка може зберігатися в їх касах понад установлений ліміт каси протягом п'яти робочих днів, уключаючи день одержання готівки в банку. Готівка, що одержана в банку на інші виплати, має видаватися підприємством своїм працівникам у той самий день. Суми готівки, що одержані в банку і не використані за призначенням протягом установлених вище строків, повертаються підприємством до банку не пізніше наступного робочого дня банку або можуть залишатися в його касі (у межах установленого ліміту).
Підприємство має право зберігати в касі готівку для виплат, які належать до фонду оплати праці та здійснюються за рахунок виручки, понад установлений йому ліміт каси протягом трьох робочих днів з дня настання строків цих виплат у сумі, що зазначена в переданих до каси відомостях на виплату грошей (далі - видаткова відомість) (додаток 1).
Згідно наказу ТОВ «Агрозахист Донбас» від 13.01.2014 №13/01-14 «Про визначення термінів виплати авансу та заробітної плати» видача заробітної плати здійснюється у встановлені законодавством терміни: аванс з 12 по 16 числа, заробітна плата з 29 по 02 числа щомісячно.
Відповідно до пункту 3.4 Положення №637 видача готівки з кас проводиться за видатковими касовими ордерами (додаток 3) або видатковими відомостями. Документи на видачу готівки мають підписувати керівник і головний бухгалтер або працівник підприємства, який на це уповноважений керівником. До видаткових ордерів можуть додаватися заява на видачу готівки, розрахунки тощо.
Під час розгляду справи суди дослідили витяги з касової книги за 30.10.2014, 31.10.2014 та 03.11.2014 (02.11.2014 був вихідним днем), платіжну відомість за 03.11.2014, яка містить підписи одержувачів коштів, а також директора та головного бухгалтера Товариства та дійшли правильного висновку про безпідставність застосування до позивача фінансових санкцій за перевищення залишку готівки в касі на загальну суму 199484,60грн.
Доводи ж касаційної скарги не дають підстав для висновку, що суди першої та апеляційної інстанцій допустили неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права при ухваленні судових рішень, а тому підстави для їх скасування та задоволення касаційної скарги відсутні.
За правилами частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Згідно з частиною 1 статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Куруючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 359 КАС України, Суд
Касаційну каргу Києво-Святошинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 18 травня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 13 березня 2017 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття і оскарженню не підлягає.
...........................
...........................
...........................
С.С. Пасічник
І.А. Васильєва
В.П. Юрченко ,
Судді Верховного Суду