18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua
09 серпня 2019 року м. Черкаси справа № 925/558/19
Господарський суд Черкаської області у складі головуючої судді Кучеренко О.І. із секретарем судового засідання Юхименко О.В. за участю представників: від позивача - Нестерко І.О., адвокат за довіреністю, від відповідача - Ульянов С.М., адвокат, розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до П'ятак Валентини Юріївни про стягнення 298494 грн 10 коп,
Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» пред'явлено позов про стягнення з П'ятак Валентини Юріївни заборгованості за кредитним договором №К-2004366 від 18.07.2011 у сумі 608474 грн 06 коп, з яких: 57384 грн 09 коп пені за несвоєчасне повернення кредиту, 621 грн 81 коп три відсотки річних за несвоєчасне повернення кредиту, 456808 грн 21 коп відсотків за користування кредитом, 92656 грн 12 коп пені за несвоєчасне повернення відсотків, 1003 грн 83 коп три відсотки річних за несвоєчасне повернення відсотків.
Ухвалою суду від 27.05.2019 суд прийняв вказаний позов до розгляду та відкрив провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання у справі призначено на 15 липня 2019 року. У цій же ухвалі суд встановив відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву і всіх доказів, що підтверджують заперечення проти позову, 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
Заявою від 05.08.2019 № 02.3-3278 позивач зменшив розмір позовних вимог з 608474 грн 06 коп до 298494 грн 10 коп, яка включає у себе: заборгованість за процентами у розмірі 204834 грн 15 коп, пеню за несвоєчасне повернення процентів 92656 грн 12 коп, три відсотки за несвоєчасне повернення процентів у сумі 1003 грн 83 коп. Вказана заява позивача прийнята судом до розгляду, тому позовні вимоги розглядається судом у сумі 298494 грн 10 коп.
05.08.2019 через канцелярію від представника відповідача надійшов відзив на позов, у якому останній просить визнати поважною причину пропуску строку для подання відзиву, у зв'язку з тим, що відповідачка дізналася про розгляд цієї справи, тільки після отримання ухвали суду від 16.07.2019, яку отримала 29.07.2019. У відзиві відповідачка проти позовних вимог заперечувала, обґрунтувавши свої заперечення тим, що рішенням Господарського суду Черкаської області від 16.08.2012 у справі №02/5026/1075/2012 про стягнення 517947 грнт 36 коп, були частково задоволені позовні вимоги банку та стягнуто з фізичної особи-підприємця П'ятак Валентини Юріївни на користь Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» 341390 грн 20 коп заборгованості за кредитом, 58311 грн 26 коп заборгованості за відсотками, 5110 грн 76 коп пені, нарахованої за порушення умов кредитного договору №К-2004366 від 18.07.2011 та 8096 грн 24 коп судового збору. Підставою для задоволення позовних вимог стала вимога про дострокове виконання позичальницею умов договору в частині повернення кредитних коштів. Тому звертаючись із позовом до суду про стягнення заборгованості у справі №02/5026/1075/2012 за кредитним договором №К-2004366 від 18.07.2011 у 2012 році, Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» змінило строк виконання зобов'язань за вищевказаним договором з 17 липня 2019 року на 16 серпня 2012 року. У Постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс 18) викладена правова позиція з аналогічних правовідносин про те, що звернення з позовом про дострокове стягнення кредиту незалежно від способу такого стягнення змінює порядок, умови і строк дії кредитного договору. На час звернення з таким позовом вважається, що настав строк виконання договору в повному обсязі. Рішення суду про стягнення заборгованості чи звернення стягнення на заставлене майно засвідчує такі зміни. Право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється у разі пред'явлення до позичальника вимог згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. Крім того позивачем пропущений строк позовної давності більше як на 4 роки.
Суд, прийняв до розгляду відзив відповідачки, визнавши причину пропуску встановленого судом строку поважною, з огляду на те, що відповідачкою було змінено місце реєстрації місця проживання і про розгляд справи вона дізналася після направлення судом ухвали суду від 16.07.2019 на адресу, яка була повідомлена на запит суду Управлінням з питань державної реєстрації Черкаської міської ради.
06.02.2019 від позивача до суду надійшла відповідь на відзив від 05.08.2019 №02.3-3277, у якій позивач заперечив доводи відповідача, оскільки сторонами договору погоджено, що у разі прострочення кінцевого терміну повернення кредиту, який визначено в першому абзаці цього пункту договору, діюча на такий момент прострочення річна процентна ставка за цим договором збільшується на 20 (двадцять) одиниць та починає застосовуватися до взаємовідносин сторін за цим договором починаючи з дня, наступного за кінцевим терміном (днем) погашення заборгованості за кредитом по день фактичного погашення заборгованості за цим договором (п. 1.1.2 договору). При цьому сторони погодили, що зазначене збільшення розміру річної процентної ставки по цьому договору не потребує додаткового двохстороннього погодження та внесення відповідних змін до цього договору. Також пунктом 11.5 кредитного договору сторони погодили, що договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання ними взятих на себе зобов'язань. Сторонами договору було досягнуто згоди з усіх істотних умов договору, а також погоджено, що в разі продовження користування Позичальником кредитних коштів понад встановлений термін (кредитний догові р не припиняє своєї дії) останній сплачує підвищені відсотки до дати повного та факти погашення заборгованості за кредитним договором.
Оскільки відповідачка на дату звернення до суду не сплатила суму заборгованості, яка присуджена судом до стягнення, що свідчить про те, що відповідач все ще користується кредитними коштами, тому відповідно має сплачувати за це відсотки (як передбачено умовами Кредитного договору). Позивачем не було пропущено позовну давність, оскільки відповідач не погасив заборгованість за відсотками за договором, договір не припинив свою дію 30.10.2012 (як вважає відповідач), отже, й не припинялося нарахування відсотків за користування кредитом.
07.08.2019 відповідачка подала заперечення на відповідь на відзив, де підтримала свої доводи викладені у відзиві на позов та просила врахувати їх при винесенні рішення.
У судовому засіданні 09.08.2019 були оголошені вступна та резолютивна частини рішення.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін та дослідивши докази, судом встановлено наступне. Рішенням господарського суду Черкаської області у справі №02/5026/1075/2012 від 16.08.2012, яке набрало законної сили 31.08.2012, частково задоволені позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» про стягнення з фізичної особи-підприємця П'ятак Валентини Юріївни заборгованості за кредитним договором №К-2004366 від 18.07.2011 у розмірі 341390 грн 20 коп заборгованості по кредиту, 58311 грн 26 коп боргу по процентах, 5110 грн 76 коп пені та 8096 грн 24 коп судового збору.
Вказаним рішенням суду були встановлені такі факти:
18 липня 2011 року між Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» (Кредитор, позивач у справі) та фізичною особою-підприємцем П'ятак Валентиною Юріївною (Позичальник, відповідач у справі) було укладено кредитний договір №К-2004366 (далі - договір), відповідно до якого Кредитор надав Позичальнику у тимчасове користування на умовах повернення, строковості, платності забезпеченості та цільового характеру використання грошові кошти в сумі 342748 грн 70 коп зі сплатою за користування кредитом у розмірі 20 % (двадцять процентів) річних, з кінцевим терміном повернення до 17 липня 2019 року включно на умовах, визначених цим Договором.
Відповідно до пункту 1.2 договору кредит надається Позичальнику для поповнення обігових коштів. Погашення кредиту здійснюється починаючи з серпня 2011 року щомісячно до 10 числа кожного місяця включно в сумі 3533,50 грн (пункт 1.3 договору).
Порядок нарахування та сплати процентів за користування кредитом визначений пунктами 3.1, 3.2, 3.3 договору, відповідно до яких:
Позичальник сплачує Кредитору проценти за користування кредитом виходячи із розміру процентної ставки, встановленої у пункті 1.1 договору або зміненої відповідно до пунктів 3.5-3.7 договору (пункт 3.1 договору);
нарахування та сплата процентів за користування Кредитом здійснюється за фактичну кількість днів користування кредитом в періоді на непогашену суму Кредиту (залишок заборгованості за кредитом) починаючи з дати видачі кредиту до дати його повернення (пункт 3.2 договору);
сплата відсотків здійснюється в валюті кредиту щомісячно, не пізніше 10 числа кожного місяця наступного за звітним на рахунок №2068 відкритий у кредитора (пункт 3.3 договору).
Сторонами у договорі у Розділі 8 визначений порядок дострокового повернення кредиту. Зокрема, у випадках, передбачених пунктом 8.2 договору (невиконання Позичальником будь-яких своїх зобов'язань за цим Договором, та/або у випадку порушення Позичальником строків платежів, встановлених договором), Кредитор має право вимагати дострокового повернення кредиту, сплати процентів за користування ним, а Позичальник зобов'язаний виконати зазначені зобов'язання в порядку, передбаченому пунктами 8.3, 8.4 договору.
Відповідно до пункту 9.1 договору за прострочку повернення кредитних коштів та/або сплати процентів Позичальник сплачує Кредитору пеню із розрахунку 1% (один) процент від простроченої суми за кожний день прострочення. Вказана пеня сплачується у випадку порушення позичальником строків платежів, передбачених пунктами 1.1, 1.3, 2.3, 2.5, 3.3, 3.8 цього договору, а також будь-яких інших строків платежів, передбачених цим договором. Сплата пені не звільняє Позичальника від зобов'язання сплатити проценти за весь час фактичного користування кредитом.
Банк надав Позичальниці кредит у сумі 342748 грн 70 коп шляхом перерахування вказаної суми кредиту із позичкового рахунку на поточний рахунок Позичальниці на підставі її письмової заяви від 19.07.2011. Позичальниця не дотримувалась умов договору, порушуючи строки повернення кредитних коштів та сплати відсотків. За період користування кредитом відповідачка сплатила 1358 грн 50 коп кредиту та 8311 грн 50 коп процентів за його користуванням. У зв'язку з цим 20.01.2012 банк надіслав на адресу Позичальниці претензію, у якій була викладена вимога про дострокове повернення кредиту, сплату відсотків за його користування.
За рішенням суду з відповідачки було стягнуто 341390 грн 20 коп заборгованості за кредитом, 58311 грн 26 коп відсотків, 2360 грн 37 коп пені за прострочення сплати кредиту, 2750 грн 39 коп пені за прострочення сплати процентів за період з 08.01.2012 до 08.07.2012.
Судом також встановлено та підтверджено учасниками справи у судовому засіданні, що рішенням господарського суду Черкаської області у справі №02/5026/1075/2012 від 16.08.2012 на день звернення банку з цим позовом до суду відповідачкою не виконано.
Предметом позову у даній справі є вимога Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» про стягнення з П'ятак Валентини Юріївни відсотків за користування кредитними коштами, які вона отримала на підставі укладеного між позивачем та відповідачем кредитного договору, стягнення пені за порушення строків сплати відсотків, а також три відсотки річних, які нараховані позивачем на прострочені відсотки. Відносини, які виникли між позивачем та відповідачем за своєю правовою природою є фінансовими відносинами, які виникли з приводу кредитних правовідносин. Правовим регулюванням таких правовідносин є, встановлені у §1 Господарського кодексу України та Глав 71, 72 Цивільного кодексу України, правові норми.
Відповідно до частини 2 статті 345 Господарського кодексу України кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.
Відповідно до частин першої та другої статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі (статті 1055 Цивільного кодексу України).
У статтях 1046, 1048, 1050 параграфу 1 цієї глави Цивільного кодексу України встановлено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549 - 552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Як встановлено судом за рішенням Господарського суду Черкаської області від 16.08.2012 у справі №02/5026/1075/2012 було встановлено факт укладення та виконання позивачем та відповідачем кредитного договору, за яким Кредитор надав Позичальнику у тимчасове користування на умовах повернення, строковості, платності забезпеченості та цільового характеру використання грошові кошти зі сплатою за користування кредитом, з кінцевим терміном повернення до 17.07.2019 на умовах, визначених договором. Позичальниця порушила взяті на себе зобов'язання у строк, який визначений договором не здійснювала повернення кредитних коштів та не сплачувала за користування кредитним коштами. 20.01.2012 банк пред'явив вимогу про дострокове повернення кредиту, але добровільно Позичальниця цю вимогу не виконала, тому суд стягнув суму заборгованості (по кредиту та відсоткам) у примусовому порядку. Також судом було стягнуто з відповідачки неустойка у вигляді пені за прострочення сплати кредиту та відсотків за період з 08.01.2012 до 08.07.2012.
Рішення Господарського суду Черкаської області від 16.08.2012 у справі №02/5026/1075/2012 набрало законної сили 31.08.2012.
Відповідно до частини 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України, обставини, які встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Водночас, судом встановлено, що рішення суду про стягнення з відповідачки на час розгляду цієї справи не виконано, заборгованість не сплачена.
Згідно із частиною першою статті 598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).
Відповідно до статей 610, 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.
Розділом 8 договору сторонами визначений порядок дострокового повернення кредиту. Зокрема, у випадку невиконання Позичальником будь-яких своїх зобов'язань за цим Договором, та/або у випадку порушення Позичальником строків платежів, встановлених договором, Кредитор має право вимагати дострокового повернення кредиту, сплати процентів за користування ним, а Позичальник зобов'язаний виконати зазначені зобов'язання в порядку, передбаченому п. 8.3., 8.4. Договору.
Згідно з пунктом 8.3 договору вимога про дострокове повернення кредиту та процентів за користування ним направляється позичальникові у письмовому вигляді та підлягає виконанню у повному обсязі протягом 30 (тридцяти) календарних днів з моменту її надіслання банком за адресою позичальника. Сторони досягли згоди, що датою, якою починається відлік зазначеного вище тридцятиденного строку, вважається дата, зазначена на квитанції, яка надається банку відділенням зв'язку при відправленні позичальнику листа з вимогою про дострокове повернення кредиту, сплату процентів за користування ним з повідомленням про вручення.
Відповідно до пункту 8.4 договору, у випадку невиконання позичальником зазначеної у пункті 8.3 цього договору письмової вимоги банку про дострокове повернення кредиту, сплату процентів за користування ним у строк, визначений у пункті 8.3 договору, банк має право звернути стягнення на предмет іпотеки будь-яким способом за власним вибором, у тому числі на підставі виконавчого напису нотаріуса, відповідно до вимог чинного законодавства України та умов договору іпотеки чи скористатися іншими видами забезпечення виконання зобов'язань за цим договором та/або пред'явити позов до позичальника та задовольнити свої вимоги, що випливають із цього договору, з будь-якого майна позичальника.
Згідно з вимогами кредитного договору за наявності прострочення виконання основного зобов'язання в обумовлений сторонами строк Банк використав право вимагати дострокового повернення усієї суми кредиту, що залишилася несплаченою, а також сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 Цивільного кодексу України, та пені за порушення умов договору, шляхом стягнення цих коштів у судовому порядку. Такими діями кредитор на власний розсуд змінив умови основного зобов'язання щодо строку дії договору, періодичності платежів, порядку сплати процентів за користування кредитом, із чим погодився й суд, який задовольнив позовні вимоги Банку.
У такому випадку має застосовуватися вимога про сплату процентів від суми позики, яка передбачена частиною першою статті 1048 Цивільного кодексу України, до дня, встановленого кредитором у вимозі про дострокове повернення кредиту шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.
Отже, наявність судового рішення про дострокове задоволення вимог кредитора щодо всієї суми заборгованості, яке боржник виконав не в повному обсязі, не є підставою для нарахування процентів та пені за кредитним договором, який у цій частині змінений кредитором, що засвідчено в судовому рішенні, а отже, строк дії договору змінився з тридцятого дня (тобто з 20.02.2012) з дати, зазначеної на квитанції, яка надається банку відділенням зв'язку при відправленні позичальнику листа з вимогою про дострокове повернення кредиту, сплату процентів за користування ним з повідомленням про вручення, і вважається таким, що має бути виконаним у повному обсязі.
Вказана правова позиція викладена у Постанові Великої Верховного Суду від 04.07.2018 у справі №310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18), у якій зазначено, що після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 Цивільного кодексу України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Отже, з огляду на наведену правову позицію, позивач у разі пред'явлення вимоги про дострокове повернення кредиту втрачає право для нарахування відсотків за користування кредитними коштами, оскільки Банком були змінені умови та строк дії договору. Тому вимога позивача про стягнення з відповідача відсотків за користування кредитними коштами за період з 24.04.2016 до 23.04.2019 у сумі 204834 грн 15 коп є безпідставною та необґрунтованою.
Щодо нарахування пені необхідно зважати на вимоги статей 549, 550, 551 Цивільного кодексу України, згідно з якими пенею є грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення зобов'язання і яка обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Тобто неустойка нараховується у разі порушення боржником зобов'язання з першого дня прострочення та до тих пір, поки зобов'язання не буде виконане. Її розмір збільшується залежно від тривалості порушення зобов'язання. Тобто пеня може нараховуватись на суму невиконаного або неналежно виконаного грошового зобов'язання (зокрема, щодо повернення кредиту чи сплати процентів за кредитом) протягом усього періоду прострочення, якщо інше не вказано в законі чи договорі. Разом з тим відповідно до пункту 1 частини другої статті 258 Цивільного кодексу України до вимог про стягнення неустойки (як штрафу, так і пені) застосовується позовна давність в один рік. Отже, стягнути неустойку (зокрема, пеню незалежно від періоду її нарахування) можна лише в межах спеціальної позовної давності, яка згідно із частиною першою статті 260 Цивільного кодексу України обчислюється за загальними правилами визначення строків, установленими статтями 253-255 цього Кодексу, від дня порушення грошового зобов'язання.
Крім того, як вбачається зі змісту заяви про зменшення позовних вимог позивач просить стягнути з відповідачки пеню за несвоєчасне повернення процентів, які як встановлено вище Банк не мав підстав для нарахування. Тобто пеня нарахована на суму відсотків право на нарахування яких у позивача відсутнє. Наведене також стосується і вимоги про стягнення 3 відсотків річних, які нараховані також на суму відсотків, які нараховані після закінчення строку дії договору. Отже, з огляду встановленні фактичні обставини та наведені правові норми, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги позивача є необґрунтованими, тому суд відмовляє повністю у позові. Права ж та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Щодо заяви відповідача про застосування строку позовної давності до спірних правовідносин, то суд вважає за необхідне зазначити, що оскільки судом прийнято рішення про відмову у позові по суті, наслідки застосування пропуску строку позовної давності окремо не застосовуються.
При відмові в позові судові витрати покладаються на позивача та не відшкодовуються.
На підставі викладеного, керуючись статтями 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд
У позові відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, у разі подання апеляційної скарги рішення набирає законної сили після прийняття судом апеляційної інстанції судового рішення. Рішення може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення до Північного апеляційного господарського суду.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано; у разі подання апеляційної скарги рішення набирає законної сили після прийняття судом апеляційної інстанції судового рішення. Рішення може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення до Північного апеляційного господарського суду.
Повне рішення складено і підписано 16.08.2019.
Суддя О.І.Кучеренко