Іменем України
15 серпня 2019 року
Київ
справа №815/894/13-а
адміністративне провадження №К/9901/14633/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., судді Желєзного І.В., судді Коваленко Н.В., розглянувши в письмовому провадженні у касаційному порядку адміністративну справу №815/894/13-а
за позовом Головного Управління Пенсійного фонду України в Одеській області
до ОСОБА_1
про визнання дій незаконними та скасування суми надміру виплачених коштів в розмірі 69 223, 14 грн.
за касаційною скаргою Головного Управління Пенсійного фонду України в Одеській області
на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 25 жовтня 2016 року (у складі колегії суддів: Танасогло Т.М., Бойко А.В., Яковлєв О.В.),
Короткий зміст позовних вимог
31 січня 2013 року Головне Управління Пенсійного фонду України в Одеській області (далі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 або відповідач) про визнання дій по отриманню пенсії в розмірі 69 223,14 грн. за період з 01 листопада 2001 року по 30 листопада 2012 року незаконними та стягнення суми надміру виплачених коштів в розмірі 69 223,14 грн.
В обґрунтування вказаних вимог позивач зазначав, що відповідачу була призначена пенсія у зв'язку з втратою годувальника відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб», як непрацездатній дружині померлого військовослужбовця. В грудні 2012 року позивач отримав данні, що в актовому записі про шлюб № 100 від 05 листопада 1991 року, складеного відділом державної ресторації актів цивільного стану Кодимського районного управління юстиції Одеської області на ОСОБА_2 та ОСОБА_1 проставлена відмітка про розірвання шлюбу. У зв'язку з тим, що відповідачем було подано до ГУПФУ в Одеській області неправдиві відомості, нею безпідставно отримано пенсію за період з 01 листопада 2001 року по 30 листопада 2012 року в розмірі 69 223,14 грн.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 06 червня 2013 року адміністративний позов задоволено частково та стягнуто з ОСОБА_1 суму надміру виплачених коштів в розмірі 69 223,14 грн. на користь Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області.
У задоволенні позовної вимоги щодо визнання дій ОСОБА_1 по отриманню пенсії в розмірі 69 223,14 грн. за період з 01 листопада 2001 року по 30 листопада 2012 року незаконними відмовлено, оскільки у позивача, відповідно до положень статей 17, 50, 162 КАС України, відсутні правові підстави для звернення до суду з адміністративним позовом про визнання незаконними дій фізичної особи.
19 серпня 2015 року ОСОБА_1 звернулась до суду про перегляд постанови Одеського окружного адміністративного суду від 06 червня 2013 року за нововиявленими обставинами.
Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 06 жовтня 2015 року заяву ОСОБА_1 задоволено, постанову Одеського окружного адміністративного суду від 06 червня 2013 року скасовано та прийнято нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову Головного Управління Пенсійного фонду України в Одеській області до ОСОБА_1 про визнання дій незаконними та скасування суми надміру виплачених коштів в розмірі 69 223,14 грн. відмовлено.
Позивач, не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції оскаржив його в апеляційному порядку.
Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 15 грудня 2016 року апеляційну скаргу Головного управління пенсійного фонду України в Одеській області задоволено, постанову Одеського окружного адміністративного суду від 06 жовтня 2015 року скасовано та прийнято нову постанову, якою у задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Одеського окружного адміністративного суду від 06 червня 2013 року відмовлено.
30 червня 2016 року ОСОБА_1 повторно звернулась до суду про перегляд постанови Одеського окружного адміністративного суду від 06 червня 2013 року за нововиявленими обставинами.
Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 15 липня 2016 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд постанови Одеського окружного адміністративного суду від 06 червня 2013 року за нововиявленими обставинами відмовлено.
Відповідач, не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції оскаржила його в апеляційному порядку.
Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 25 жовтня 2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено:
- постанову Одеського окружного адміністративного суду від 15 липня 2016 року скасовано;
- заяву ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Одеського окружного адміністративного суду від 06 червня 2013 року задоволено;
- постанову Одеського окружного адміністративного суду від 06 червня 2013 року скасовано та прийнято нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області відмовлено в повному обсязі.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що нововиявленими обставинами є витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян, згідно якого 07 червня 2016 року Кодимським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану ГТУЮ в Одеській області видалено відмітку про розірвання шлюбу та актовий запис змінено відповідно до рішення Апеляційного суду Одеської області від 28 березня 2014 року, яким скасовано рішення Кодимського районного суду Одеської області від 20 грудня 1995 року про розірвання шлюбу. З моменту отримання заявником витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян утворилися істотні обставини, які впливають на результат рішення.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
Не погоджуючись з рішеннями суду апеляційної інстанції, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, позивач звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції і прийняти нове рішення, яким скасувати постанову Одеського апеляційного суду від 25 жовтня 2016 року та залишити в силі постанову Одеського окружного адміністративного суду від 15 липня 2016 року, якою у задоволенні заяви відповідачки про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами відмовлено.
Касаційна скарга надійшла до суду 14 листопада 2016 року.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 08 грудня 2016 року відкрито касаційне провадження у справі №815/894/13-а, витребувано адміністративну справу та запропоновано сторонам надати заперечення на касаційну скаргу, однак розгляд справи цим судом не був закінчений.
У зв'язку із початком роботи Верховного Суду, на виконання підпункту 4 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній з 15 грудня 2017 року, далі - КАС України) матеріали цієї справи передано до Верховного Суду.
Суддя-доповідач ухвалою від 14 січня 2019 року прийняв до провадження адміністративну справу № 815/894/13-а та призначив її до розгляду ухвалою від 14 серпня 2019 року в порядку письмового провадження за наявними матеріалами без повідомлення та виклику учасників справи колегією у складі трьох суддів з 15 серпня 2019 року.
При розгляді цієї справи в касаційному порядку учасниками справи клопотань заявлено не було.
Касаційна скарга обґрунтована тим, що відповідачу було відомо про наявність рішення Кодимського районного суду Одеської області від 20 грудня 1995 року протягом розгляду справи по суті, яке остання не оскаржувала. З часу винесення ухвали Апеляційного суду Одеської області від 28 березня 2014 року, якою рішення Кодимського районного суду Одеської області від 20 грудня 1995 року скасовано, а провадження у справі закрито, відповідач, лише після спливу дворічного терміну, звернулась до органів реєстрації актів цивільного стану щодо внесення відповідних змін у актовий запис про шлюб. Також, на думку позивача, відповідач із порушенням строку, передбаченого статтею 247 КАС України звернулась до суду про перегляд рішення Одеського окружного адміністративного суду від 06 червня 2013 року за нововиявленими обставинами. Крім того, відповідач вважає, що витяг з Державного реєстру актів цивільного стану щодо внесення змін до актового запису про шлюб від 07 червня 2016 року є новим доказом, а не фактом, який може свідчити про нововиявлені обставини.
Від ОСОБА_1 надійшли заперечення на касаційну скаргу Головного Управління Пенсійного фонду України в Одеській області, у яких вказується на безпідставність вимог касаційної скарги та законність рішень суду апеляційної інстанції.
Оцінка доводів учасників справи і висновків суду першої та апеляційної інстанції
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з положенням частини третьої статті 211 КАС України (в редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) та частини четвертої статті 328 КАС України (в редакції, чинній після 15 грудня 2017 року) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 159 КАС України (в редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) та частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України (в редакції, чинній після 15 грудня 2017 року) судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Крім того, стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України (в редакції, чинній після 15 грудня 2017 року) встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Зазначеним вимогам процесуального закону постанова Одеського апеляційного адміністративного суду від 25 жовтня 2016 року відповідає, а вимоги касаційної скарги є необґрунтованими з огляду на наступне.
Так, предметом дослідження у вказаній справі є, зокрема, те, чи є нововиявленою обставиною витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо внесення змін до актового запису про шлюб та видалення відмітки про розірвання шлюбу.
Вирішуючи дане питання, колегія суддів виходить з наступного.
Відповідно до частини другою статті 361 КАС України, підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є:
1) істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи;
2) встановлення вироком суду або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що потягли за собою ухвалення незаконного рішення у цій справі;
3) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, яке підлягає перегляду.
З аналізу наведеної статті вбачається, що нововиявлені обставини - це факти, від яких залежить виникнення, зміна чи припинення прав і обов'язків осіб, що беруть участь у справі, тобто юридичні факти. Нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення, та породжують процесуальні наслідки, впливають на законність і обґрунтованість ухваленого без їх врахування судового рішення.
Тобто, за своєю юридичною природою нововиявлені обставини є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які покладено в основу судового рішення.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постановах від 06 лютого 2018 року у справі № 816/4947/14, від 13 лютого 2018 року у справі № 815/756/14, від 14 травня 2019 року у справі №826/14797/15.
Згідно?? з практикою ЄСПЛ процедура скасування остаточного судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами передбачає, наявність доказу, ?нед?оступного раніше, який однак міг би призвести до іншого результату судового розгляду. Особа, яка звертається із заявою про скасування рішення, повинна довести, що в неї не було можливості представити цей доказ на? остаточному судовому слуханні, а також те, що цей доказ є вирішальним (п?у?нк?ти 27-34 рішення у справі "Праведная проти Росії", заява № 69529/01).
Таким чином, суд апеляційної інстанції оцінивши витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо внесення змін до актового запису про шлюб та видалення відмітки про розірвання шлюбу дійшов обґрунтованого висновку, що відомості, які містяться у витягу мають ознаки нововиявлених обставин, а також істотне значення для вирішення справи по суті мають встановлення судовим рішенням у справі №22-ц/785/3511/14 факту, який відповідно до статті 72 КАС України не підлягає доказуванню, що ОСОБА_1 мала укладений шлюб на момент смерті чоловіка та право на отримання пенсії по втраті годувальника, і такий доказ є вирішальним у прийнятті рішення по суті позовних вимог.
Колегія суддів відхиляє твердження позивача, щодо порушення строків звернення із заявою про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами з наступних підстав.
Відповідно до частини першої статті 247 КАС України заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами може бути подано протягом одного місяця після того, як особа, яка звертається до суду, дізналася або могла дізнатися про ці обставини. При цьому заява про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами з підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 245 цього Кодексу, може бути подана не пізніше ніж через три роки з дня набрання судовим рішенням законної сили. У разі якщо така заява подана до адміністративного суду після закінчення цього строку, адміністративний суд відмовляє у відкритті провадження за нововиявленими обставинами, незалежно від поважності причини пропуску цього строку.
Зокрема, витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо внесення змін до актового запису про шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 від 05 листопада 1991 року за № 100 та видалення відмітки про розірвання шлюбу сформований 07 червня 2016 року, а 30 червня 2016 року ОСОБА_1 звернулась до Одеського окружного адміністративного суду про перегляд за нововиявленими обставинами рішення від 06 червня 2013 року у справі №815/894/13-а, що свідчить про дотримання строку, передбаченого статтею 247 КАС України.
Касаційна скарга не містить належних та обґрунтованих доводів, які б спростовували наведені висновки суду. У ній також не зазначено інших міркувань, які б не були предметом перевірки апеляційного суду та щодо яких не наведено мотивів відхилення такого аргументу.
Розглядаючи цю справу в касаційному порядку суд також враховує, що згідно з імперативними вимогами стаття 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги; на підставі встановлених фактичних обставин справи лише перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального та дотримання норм процесуального права.
Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Зокрема, як вбачається із рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Правєдная проти Росії» (Pravednaya v. Russia, заява № 69529/01) та рішення у справі «Попов проти Молдови» № 2 (Popov v. Moldova № 2, заява № 19960/04), процедура скасування остаточного судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами передбачає, що існує доказ, який раніше не міг бути доступний, однак він міг би призвести до іншого результату судового розгляду.
У пункті 33 рішення у справі «Христов проти України» (заява № 24465/04) Європейський Суд з прав людини зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, згідно з яким у разі остаточного вирішення спору судами їхнє рішення, що набрало законної сили, не може ставитися під сумнів (див. рішення у справі «Брумареску проти Румунії» (Brumarescu v. Romania), заява N 28342/95, пункт 61, у справі «Желтяков проти України», заява № 4994/04, пункт 42).
Принцип юридичної визначеності вимагає поваги до принципу res judicata (пункт 34), тобто поваги до остаточного рішення суду. Згідно з цим принципом жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов'язкового до виконання рішення суду лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі. Повноваження судів вищого рівня з перегляду мають здійснюватися для виправлення судових помилок і недоліків, а не задля нового розгляду справи. Таку контрольну функцію не слід розглядати як замасковане оскарження, і сама лише ймовірність існування двох думок стосовно предмета спору не може бути підставою для нового розгляду справи. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини (див. рішення у справі «Рябих проти Росії», заява № 52854/39, пункт 52, у справі «Желтяков проти України», заява № 4994/04, пункт 43).
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (№ 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (№ 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; пункт 29).
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
У відповідності до частини першої статті 350 КАС України (в редакції, чинній на момент винесення цього судового рішення) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Враховуючи наведене, Верховний Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення і погоджується з висновками суду апеляційної інстанції у справі.
Рішення суду апеляційної інстанції у цій справі є законним та обґрунтованим і не підлягає скасуванню, оскільки суд, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, в оскарженому судовому рішенні повно і всебічно з'ясовані обставини в адміністративній справі з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.
Оскільки колегія суддів залишає в силі рішення суду апеляційної інстанції, то відповідно до статті 139 КАС України судові витрати не підлягають новому розподілу.
Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України,
Касаційну скаргу Головного Управління Пенсійного фонду України в Одеській області залишити без задоволення.
Постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 25 жовтня 2016 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий Я.О. Берназюк
Судді: І.В. Желєзний
Н.В. Коваленко