15 серпня 2019 року м. ТернопільСправа № 921/388/19
Господарський суд Тернопільської області
у складі судді Шумського І.П.
розглянув матеріали справи
за позовом Тернопільського державного науково-технічного підприємства “Промінь” (вул Текстильна, 28, м Тернопіль, 46016)
третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Державного концерну “Укроборонпром” (вул Дегтярівська, 36, м Київ, 04119)
за участю Військової прокуратури Тернопільського гарнізону (а/с 7, просп Злуки 47 в, м Тернопіль, 46024) на стороні третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Державного концерну “Укроборонпром”
до відповідача Тернопільської обласної держаної адміністрації (вул М Грушевського, 8, м Тернопіль, 46021)
третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Обслуговуючого кооперативу “Аляска Авто” (вул Текстильна, 28, м Тернопіль, 46016)
про визнання недійсним розпорядження голови Тернопільської обласної державної адміністрації від 03.06.2019 №333-од
За участю від:
прокуратури - Троян Р.Б.
позивача - ОСОБА_1 .
відповідача - ОСОБА_2
третьої особи ДП “Укроборонпром” - не з'явився
третьої особи ОК “Аляска Авто” - Науменко М.П.
Суть справи:
Тернопільське державне науково-технічне підприємство “Промінь” звернулось до Господарського суду Тернопільської області з позовом до відповідача Тернопільської обласної держаної адміністрації про визнання недійсним розпорядження голови Тернопільської обласної державної адміністрації від 03.06.2019 №333-од “Про припинення права постійного користування земельною ділянкою”, яким: Тернопільському державному науково-технічному підприємству “ПРОМІНЬ” припинено право користування земельною ділянкою площею 5,7575 га, кадастровий номер НОМЕР_1 із цільовим призначенням для колективного гаражного будівництва, яка перебуває в його користуванні, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 ; земельну ділянку площею 5,7575 га, кадастровий номер НОМЕР_1 переведено до земель запасу державної власності на території Тернопільської міської ради.
Позовні вимоги мотивовані тим, що Тернопільському державному науково-технічному підприємству “Промінь” на підставі Державного акту на право постійного користування НОМЕР_2 від 05 грудня 2000 року в постійне користування надано землі для будівництва підприємства за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 24,13096 га. До складу цих земель входить земельна ділянка площею 5,7575 га.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 05.11.2014 у справі №921/556/14-г/17 (залишеною без змін постановою Вищого господарського суду від 05.03.2015) визнано незаконним та скасовано рішення тридцятої сесії Тернопільської міської ради шостого скликання №6/30/1 від 22.03.2013 “Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 5,7575 га для будівництва та обслуговування гаражів за адресою вул Текстильна КП фірмі “Тернопільбудінвестзамовник” Тернопільської міської ради”, скасовано державну реєстрацію права постійного користування земельною ділянкою площею 5,7575 га для будівництва та обслуговування гаражів за адресою вул Текстильна КП фірмі “Тернопільбудінвестзамовник” Тернопільської міської ради, проведену Державною реєстраційною службою Тернопільського міністерства юстиції 30.04.2013 (номер запису про інше речове право: 856682); земельну ділянку площею 5,7575 га для будівництва та обслуговування гаражів за адресою АДРЕСА_1 вартістю 9 300 204,90 грн повернуто у державну власність.
На підставі вказаних судових рішень 26.03.2015 до Державного земельного кадастру та Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено зміни до записів щодо земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_1 , яка була зареєстрована Головним управлінням Держземагенства 15.02.2013, зокрема формою власності визначено державну, власником - Тернопільську ОДА. Також, 20.06.2016 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис щодо земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_1 про державну реєстрацію іншого речового права - права постійного користування земельною ділянкою ТД НТП “ПРОМІНЬ” на підставі Державного акту на право постійного користування НОМЕР_2 від 05 грудня 2000 року.
В подальшому, 03.06.2019 Головою Тернопільської обласної державної адміністрації видано розпорядження №333-од “Про припинення права постійного користування земельною ділянкою”, яким Тернопільському державному науково-технічному підприємству “ПРОМІНЬ” припинено право користування земельною ділянкою площею 5,7575 га, кадастровий номер НОМЕР_1 із цільовим призначенням для колективного гаражного будівництва, яка перебуває в його користуванні, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 . Разом з цим, земельну ділянку площею 5,7575 га, кадастровий номер НОМЕР_1 переведено до земель запасу державної власності на території Тернопільської міської ради.
За твердження позивача вищевказане розпорядження прийняте з недотриманням ст 144 Земельного кодексу України, оскільки: матеріалами проведеної Головним управлінням Держгеокадастру у Тернопільській області перевірки за березень 2019 року, подальшої перевірки за травень 2019 року встановлено факт недотримання ТДНТП “Промінь” вимог земельного законодавства на земельній ділянці площею 0,0355 га, яка входить до складу спірної земельної ділянки площею 5,7575 га, кадастровий номер НОМЕР_1 ; у державного інспектора Держгеокадастру, яким проводилась перевірка на предмет дотримання позивачем (при використанні спірної земельної ділянки) вимог земельного законодавства відсутні повноваження на становлення факту розміщення на цій ділянці сміттєзвалищ; у вказаної посадової особи Держгеокадастру також відсутні повноваження на звернення до Тернопільської обласної державної адміністрації з клопотаннями з питань дотримання позивачем вимог земельного законодавства; вказані документи не підтверджують факту використання ТДНТП “Промінь” земельної ділянки площею 5,7575 га не за цільовим призначенням; адресоване Тернопільській обласній державній адміністрації клопотання №211 - ДК/0015/КВ/06/01/-19 від 30.05.2019 державного інспектора у сфері державного контролю за використанням та охороною земель ОСОБА_3 Т ОСОБА_4 . з проханням вжиття заходів реагування в порядку ч 2 ст 144 Земельного кодексу України мало передчасний характер, а відтак і прийняте на його основі спірне рішення від 03.06.2019 №333-од. Вказані обставини стали підставою для звернення позивача з даним позовом до суду.
Ухвалою господарського суду від 26.06.2019 відкрито провадження у справі №921/388/19 за правилами загального позовного провадження. Підготовче судове засідання у даній справі призначено на 26.07.2019. Також, в порядку ст 50 ГПК України, залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Державний концерн “Укроборонпром”.
Ухвалою суду від 26.07.2019 відкладено підготовче засідання на 15.08.2019, задоволено звернення Заступника військового прокурора Тернопільського гарнізону від 03.07.2019 №30.36-2299 вих-19 про вступ у справу №921/388/19 та залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Обслуговуючий кооператив “Аляска Авто”.
Після цього прокурором до матеріалів справи подано супровідний лист №35-2619 вих 19 від 05.08.2019 (вх №13732 від 06.08.2019) про доручення доказів надіслання копії повідомлення про вступ у справу №921/388/19 на адресу третьої особи - ДП “Укроборонпром”.
Також від третьої особи - ОК “Аляска Авто” надійшли пояснення щодо позову б/н, б/д (вх №14201 від 13.08.2019), в яких обслуговуючий кооператив просить суд відмовити у задоволенні позову.
Окрім цього, 15.08.2019 ОК “Аляска Авто” подано до матеріалів справи клопотання б/н, б/д (вх №14378 від 15.08.2019) про закриття провадження у справі та клопотання б/н від 15.08.2019 (вх №14377 від 15.08.2019) про виклик та допит свідка, які підтримані повноважним представником третьої особи в підготовчому судовому засіданні 15.08.2019.
Клопотання третьої особи ОК “Аляска Авто” про закриття провадження у справі заявлене на підставі п 1 ч 1 ст 231 ГПК України, оскільки на його думку, даний спір підлягає вирішенню в порядку адміністративного, а не господарського судочинства. В обґрунтування цьому ним зазначено, що спірне розпорядження №333-од від 03.06.2019 приймалось відповідачем під час здійснення державною адміністрацією владних управлінських функцій.
З приводу заявленого клопотання про закриття провадження у справі суд вважає зазначити наступне.
Відповідно до п 1 ч 1 ст 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.
Справа №921/388/19 перебуває на стадії підготовчого провадження шляхом проведення підготовчого засідання.
А з врахування приписів п 2 ч 2 ст 185 ГПК України у підготовчому засіданні суд вирішує питання щодо наявності чи відсутності підстав для закриття провадження у справі.
Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Європейський суд з прав людини у пункті 24 рішення від 20 липня 2006 року в справі «Сокуренко і Стригун проти України» зазначив, що «фраза «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність… Термін «судом, встановленим законом» у пункті 1 статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з (…) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів (…)».
Відповідно до ст 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" та ч 4 ст 11 ГПК України суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Відповідно до ст 1 Господарського процесуального кодексу України Господарський процесуальний кодекс України визначає юрисдикцію та повноваження господарських судів, встановлює порядок здійснення судочинства у господарських судах.
Право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом (ч 1 ст 4 ГПК України).
У ч 2 ст 4 ГПК України передбачено, що юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Згідно п 6 ч 1 ст 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.
Натомість, частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції на момент звернення з позовом до суду) вказано, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У ч 1 ст 4 КАС України визначені наступні поняття: адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір (п 1 ч 1); публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; адміністративний суд - суд, до компетенції якого цим Кодексом віднесено розгляд і вирішення адміністративних справ (п 2 ч 1); суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (п 7 ч 1).
Юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження (п 1 ч 1 ст 19 КАС України).
Вжитий у цій процесуальній нормі термін «суб'єкт владних повноважень» згідно з п 7 ч 1 ст 4 КАС України визначається як орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Таким чином, як справу адміністративної юрисдикції розуміють переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є суб'єкт, що здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. Тобто справою адміністративної юрисдикції є спір, який виник між двома (кількома) конкретними суб'єктами правовідносин, у яких хоча б один з них законодавчо уповноважений приймати рішення, надсилати приписи, давати вказівки, обов'язкові до виконання іншими учасниками правовідносин.
Натомість, визначальними ознаками приватноправових відносин є юридична рівність та майнова самостійність їх учасників, наявність майнового чи немайнового особистого інтересу суб'єкта. Спір буде мати приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням приватного права певного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин.
Отже, під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Згідно з ч 1, ч 4 ст 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. У випадках, установлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.
Цивільні права та інтереси суд може захистити в спосіб визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб (п 10 ч 2 ст 16 Цивільного кодексу України).
Правовідносини щодо володіння, користування і розпорядження землею регулюються, зокрема, приписами Земельного кодексу України, а також прийнятими відповідно до нього нормативно-правовими актами.
Відповідно до ст 7 Земельного кодексу України (в редакції від 08.06.2000 - чинній на момент видачі Державного акту) користування землею може бути постійним або тимчасовим. Постійним визнається землекористування без заздалегідь установленого строку. У постійне користування земля надається Радами народних депутатів із земель, що перебувають у державній власності: громадянам України для ведення селянського (фермерського) господарства, особистого підсобного господарства; сільськогосподарським підприємствам і організаціям; громадським об'єднанням; релігійним організаціям; промисловим, транспортним та іншим несільськогосподарським підприємствам, установам і організаціям; організаціям, зазначеним у статті 70 цього Кодексу, для потреб оборони; для ведення лісового господарства спеціалізованим підприємствам; житловим, житлово-будівельним, гаражно-будівельним і дачно-будівельним кооперативам; спільним підприємствам, міжнародним об'єднанням і організаціям з участю українських, іноземних юридичних і фізичних осіб, підприємствам, що повністю належать іноземним інвесторам.
У ст 22 Земельного кодексу України (в редакції від 08.06.2000 - чинній на момент видачі Державного акту) зазначалось, що право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право.
Згідно ст 23 Земельного кодексу України (в редакції від 08.06.2000 - чинній на момент видачі Державного акту) право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів. Форми державних актів затверджуються Верховною Радою України.
Також, ч 1 ст 92 Земельного кодексу України (в редакції від 03.04.2016, чинній станом на момент (20.06.2016) внесення до Державного реєстру речових прав не нерухоме майно запису про право постійного користування землею) право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.
Статтею 125 ЗК України (в редакції від 03.04.2016) зазначається, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (ст 126 ЗК України (в редакції від 03.04.2016)).
З матеріалів справи вбачається, що позивачем в основу своїх обґрунтувань щодо заявлених позовних вимог посилається на ту обставину, що 20.06.2016 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис щодо земельної ділянки площею 5,7575 га кадастровим номером НОМЕР_1 щодо права постійного користування нею за позивачем на підставі Державного акту на право постійного користування НОМЕР_2 від 05.12.2000, власником якої виступає держава в особі Тернопільської обласної державної адміністрації (Інформаційна довідка №171162649 від 20.06.2019 міститься в матеріалах справи).
Згідно з п «а» ч 1 ст 17 Земельного кодексу України (в редакції від 07.02.2019 - чинній станом на час прийняття спірного розпорядження) до повноважень місцевих державних адміністрацій у галузі земельних відносин належить, зокрема, розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом.
За змістом положень статті 122 Земельного кодексу України вирішення питань щодо передачі земельних ділянок у власність або у користування із земель державної чи комунальної власності належить до компетенції відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.
Із наведеного вбачається, що рішення суб'єкта владних повноважень у сфері земельних відносин може оспорюватися з точки зору його законності, а вимоги про визнання рішення незаконним - розглядатися в порядку цивільного або господарського судочинства, якщо за результатами реалізації цього рішення виникло право цивільне й спірні правовідносини, на яких ґрунтується позов, мають приватноправовий характер. У такому випадку вимога про визнання рішення незаконним може розглядатися як спосіб захисту порушеного цивільного права за статтею 16 Цивільного кодексу України та пред'являтися до суду для розгляду в порядку цивільного або господарського судочинства, якщо фактично підґрунтям і метою пред'явлення такої позовної вимоги є оспорювання цивільного права особи, що виникло в результаті та після реалізації рішення суб'єкта владних повноважень.
Натомість розгляду адміністративними судами підлягають спори, що мають в основі публічно-правовий характер, тобто випливають з владно-розпорядчих функцій або виконавчо-розпорядчої діяльності публічних органів.
Звідси можна зробити висновок, що в порядку цивільного судочинства може бути оскаржене таке рішення органу державної влади, яке має ознаки ненормативного акта та вичерпує свою дію після його реалізації, і за результатами його реалізації у фізичної чи юридичної особи виникає право цивільне.
З оскаржуваного розпорядження відповідача вбачається, що воно спрямоване на припинення права постійного користування зазначеною земельною ділянкою для позивача, а відтак спірне розпорядження належить до ненормативного акту (який вичерпує свою дію внаслідок його реалізації) і спрямоване на припинення у позивача його цивільного права - права постійного користування земельною ділянкою.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 29.01.2019 винесеній у справі №910/20323/17.
З врахуванням наведеного, суд приходить до висновку, що спір у справі №921/388/19 підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства, а відтак заявлене третьою особою ОК - «Аляска Авто» клопотання про закриття провадження у справі не підлягає до задоволення.
Відповідно до ч 4 ст 236 ГПК України, ч 6 ст 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
Як вже зазначалось, третьою особою ОК “Аляска Авто” також подано клопотання б/н від 15.08.2019 про виклик та допит свідка ОСОБА_5 - державного інспектора у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області - провідного спеціаліста відділу організації, планування та аналізу інспекторської діяльності Управління з контролю за використанням та охороною земель. Адже цією особою проводилась перевірка об'єкта - земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_3 :04: НОМЕР_4 за адресою АДРЕСА_1 . А також, ця посадова особа зверталась до Тернопільської ОДА (відповідача у справі) щодо питань порушення земельного законодавства ТДНТП «Промінь» та може надати пояснення щодо відповідного звернення до голови Тернопільської ОДА.
Відповідно до п 8 ч 2 ст 182 ГПК України у підготовчому засіданні суд вирішує питання, зокрема про виклик у судове засідання свідків.
З приводу вказаного заявленого клопотання, підтриманого представником третьої особи в підготовчому судовому засіданні 15.08.2019, суд зазначає наступне.
У позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування (ч 1 ст 162 ГПК України).
Позовна заява повинна містити виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; правові підстави позову ( п 5 ч 3 ст 162 ГПК України).
А згідно ч 2 ст 164 ГПК України позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
Судом вже зазначалось, що серед підстав, якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги було твердження заявника про те, що у посадової особи Держгеокадастру відсутні повноваження на становлення матеріалами перевірки факту розміщення сміттєзвалищ на земельній ділянці (зазначеній у позові) та повноважень на звернення до Тернопільської ОДА з клопотаннями з питань дотримання позивачем вимог земельного законодавства, за результатом розгляду якого і було прийнято спірне розпорядження. А в якості підтвердження цих обставин ним додано до позову копії матеріалів перевірок за березень та травень 2019 року на предмет дотримання позивачем вимог земельного законодавства при використанні земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_1 .
Відповідно до п 8 ч 2 ст 176 ГПК України при прийнятті позовної заяви до розгляду та відкритті провадження у справі суд постановляє ухвалу, в якій зазначається і строк для подання відповідачем відзиву на позов.
Згідно ч 1, ч 6 ст 165 ГПК України у відзиві відповідач викладає заперечення проти позову. До відзиву додаються, зокрема докази, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача, якщо такі докази не надані позивачем.
Частиною 8 статті 165 ГПК України вказано, що відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дозволить відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив не пізніше першого підготовчого засідання у справі.
На пропозицію суду, викладену в ухвалі від 26.06.2019 відповідачем подано до матеріалів справи відзив на позовну заяву з доданими до нього документами, серед яких зокрема містяться і копії матеріалів проведеної державним інспектором у сфері державного контролю за використанням та охороною земель Серетним Т.І. перевірки на предмет дотримання позивачем вимог земельного законодавства.
Відповідно до ч 1 ст 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (ч 2 ст 73 ГПК України).
Частиною 1 статті 89 ГПК України передбачено, що свідок викликається судом для допиту за ініціативою суду або за клопотанням учасника справи у разі, якщо обставини, викладені свідком у заяві, суперечать іншим доказам або викликають у суду сумнів щодо їх змісту, достовірності чи повноти.
З матеріалів справи не вбачається наявності очевидних розбіжностей у поданих як позивачем, так і відповідачем письмових доказах - матеріалах перевірки, проведеної посадовою особою Держгеокадастру ОСОБА_6 Т.І., а відтак і необхідності у виклику свідка для допиту в порядку ст 89 ГПК України.
З врахуванням цього, клопотання б/н від 15.08.2019 ОК "Аляска Авто" про виклик та допит свідка не підлягає до задоволення.
В підготовче судове засідання 15.08.2019 також з'явились прокурор та представник позивача. При цьому, представником позивача до матеріалів справи подано заяву б/н від 15.08.2019 (вх №14390 від 15.08.2019), якою долучено до матеріалів справи докази надіслання третій особі - ОК «Аляска Авто» позовної заяви (з додатками) та відповіді на відзив Тернопільської ОДА.
Разом з цим, представником позивача подано до матеріалів справи заяву б/н від 14.08.2019, в якій зазначено, що постановою Львівського апеляційного господарського суду від 05.11.2014 у справі №921/556/14-г/17 встановлено на спірній земельній ділянці розташування нерухомого майна, що належить до державної власності та перебуває на балансі ТД НТП «Промінь». З приводу цього позивачем зазначено, що на підставі наказу №46 від 31.07.2019 ТД НТП «Промінь» проведено зняття фактичних залишків, які рахуються на балансовому рахунку станом на 07.08.2019. Результати інвентаризації відображені в Інвентаризаційному описі №1 товарно-матеріальних цінностей незавершеного будівництва автостоянки, затвердженого 09.08.2019 директором ТД НТП «Промінь». А відтак, долучає до справи копію вказаного Інвентаризаційного опису.
За результатом розгляду вказаної заяви, зважаючи на дату складення Інвентаризаційного опису №1 товарно-матеріальних цінностей - 07.08.2019, значення вказаного документу для справи, в порядку ч 8 ст 80 ГПК України, суд приймає до розгляду матеріали подані позивачем в судовому засіданні 15.08.2019.
Представником відповідача в підготовчому судовому засіданні 15.08.2019 в усному порядку зазначено, що відповідачем не надано суду та іншим учасникам по справі письмових заперечень (в порядку ст 167 ГПК України) у зв'язку із звільненням попереднього відповідального працівника Тернопільської ОДА. Однак, у нього є намір надати такі заперечення.
Відповідно до ч 4 ст 167 ГПК України, заперечення подається в строк, встановлений судом. Суд має встановити такий строк подання заперечення, який дозволить іншим учасниками справи отримати заперечення завчасно до початку розгляду справи по суті.
Ухвалою про відкладення підготовчого судового засідання від 26.07.2019 судом встановлено відповідачу строк для подачі заперечень - до 15.08.2019.
Порядок вирішення питань, що виникають у зв'язку з поновленням та продовженням процесуальних строків визначено ст 119 ГПК України.
Відповідно до ч 2 ст 119 ГПК України, встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.
З огляду викладене, а також відсутність заперечень зі сторони інших учасників судового процесу в підготовчому судовому засіданні 15.08.2019, зважаючи на принцип рівності сторін і змагальності, а також завдання господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі, судом з власної ініціативи, керуючись ч 2 ст 119 ГПК України, продовжено відповідачу термін на подання письмових заперечень до 05.09.2019.
Розглянувши матеріали справи, подані учасниками процесу докази та заслухавши їх пояснення, враховуючи необхідність надання можливості відповідачу підготувати та надати заперечення, зважаючи, що здійснення підготовчого провадження у більш тривалий термін буде сприяти об'єктивному, повному та всебічному з'ясуванню всіх обставин справи, суд вважає за доцільне з власної ініціативи продовжити строк підготовчого провадження у даній справі, у відповідності до вимог ч 3 ст 177 ГПК України, на тридцять днів.
Згідно ч 2 ст 183 ГПК України, суд відкладає підготовче засідання в межах визначеного цим Кодексом строку підготовчого провадження у випадках, зокрема, коли питання, визначені частиною другою ст 182 цього Кодексу, не можуть бути розглянуті у даному підготовчому засіданні.
Відповідно до ч 2 ст 232 ГПК України, процедурні питання, пов'язані з рухом справи в суді першої інстанції, клопотання та заяви осіб, які беруть участь у справі, питання про відкладення розгляду справи та оголошення перерви, зупинення або закриття провадження у справі, залишення заяви без розгляду, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом, вирішуються судом шляхом постановлення ухвали.
Таким чином, враховуючи усе вищезазначене та необхідність вчинення додаткових процесуальних дій, з метою створення сторонам необхідних умов для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, а також необхідність в наступному підготовчому засіданні виконати завдання та з'ясувати питання, визначені ч 2 ст 182 ГПК України, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави та надання сторонам, передбаченого ст ст 7, 13 ГПК України, рівного права на захист своїх прав та охоронюваних законом інтересів, суд відкладає підготовче засідання згідно ст 183 ГПК України, в межах строків, передбачених ст ст 177, 181 ГПК України.
З урахуванням викладеного та керуючись ст ст 7, 12, 13, 14, 20, 42, 46, 50, 53, 73, 87, 115, 118-119, 177, 181-183, 231, 234 ГПК України, господарський суд, -
1. Відмовити у задоволенні клопотання б/н, б/д (вх №14378 від 15.08.2019) про закриття провадження у справі та клопотання б/н від 15.08.2019 (вх №143777 від 15.08.2019) про виклик та допит свідка.
2. З ініціативи суду продовжити Тернопільській обласній держаній адміністрації пропущений процесуальний строк для подання письмових заперечень в порядку ст 167 ГПК України та документів про їх надіслання на адресу інших учасників по справі, встановивши його до 05.09.2019.
3. Прийняти до розгляду подані позивачем в судовому засіданні 15.08.2019 матеріали - заяву б/н від 14.8.2019 з додатком.
4. Продовжити строк підготовчого провадження у справі № 921/388/19.
5. Відкласти підготовче судове засідання у справі на 12 вересня 2019 року до 14 год 50 хв.
Засідання відбудеться в приміщенні господарського суду за адресою: м. Тернопіль, вул. Кн. Острозького, 14а (зал судових засідань № 2, 5 - й поверх).
6. Ухвала в порядку ч 1 ст 235 ГПК України набирає законної сили негайно з моменту її оголошення, а в частині відмови у задоволенні клопотання про закриття провадження у справі може бути оскаржена в апеляційному порядку, в порядку та строки встановлені ст ст 255 - 257 ГПК України.
7. Копію ухвали направити прокурору, сторонам та третім особам у справі.
Учасники справи можуть отримати інформацію по справі на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб - адресою: https://te.court.gov.ua/sud5022.
Суддя І.П. Шумський