14 серпня 2019 року
м. Київ
Справа № 925/956/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Васьковський О.В. - головуючий, Білоус В.В., Огороднік К.М.
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Юр-Транскорпорейд"
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 11.03.2019 (головуючий суддя - Смірнова Л.Г., судді: Сулім В.В., Коротун О.М.)
та рішення Господарського суду Черкаської області від 03.01.2019 (суддя Довгань К.І.)
у справі № 925/956/18
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Юр-Транскорпорейд"
до Комунального підприємства "Придніпровська служба утримання будинків" Черкаської міської ради
про стягнення 647 373, 66 грн.
1. Короткий зміст позовних вимог
1.1 13.09.2018 Товариство з обмеженою відповідальністю "Юр-Транскорпорейд" (далі - ТОВ "Юр-Транскорпорейд", позивач) звернулося до Господарського суду Черкаської області з позовом про стягнення з Комунального підприємства "Придніпровська служба утримання будинків" 647373,66 грн. дебіторської заборгованості, переданої за договором купівлі-продажу майна банкрута №5 від 13.06.2016.
1.2 Позов мотивований тим, що позивач набув право вимоги до відповідача на дебіторську заборгованість у сумі 647373,66 грн., яка утворилася у відповідача за договором №2 від 15.07.2010 на технічне обслуговування внутрішньобудинкових інженерних систем житлового фонду відповідача, укладеним між ТОВ "Спецдревцентр" та відповідачем. Оскільки звернення позивача до відповідача з приводу оплати боргу залишені без задоволення, позивач звернувся з даним позовом до суду.
2. Короткий зміст рішень судів першої і апеляційної інстанцій
2.1 Рішенням Господарського суду Черкаської області від 03.01.2019 у справі у задоволенні позову відмовлено повністю, у зв'язку з тим, що договір купівлі-продажу від 13.06.2016, за яким позивачу відступлено право вимоги боргу відповідача, що виник на умовах договору №2 від 15.07.2010, суперечить приписам ст. 516 Цивільного кодексу України, оскільки відповідач на його укладення згоди не давав, а відтак за висновком суду відповідно до вимог ст. 203 Цивільного кодексу України такий договір є недійсним і не породжує прав та обов'язків сторін, визначених ним.
2.2 11.03.2019 Північний апеляційний господарський суд своєю постановою змінив мотивувальну частину рішення Господарського суду Черкаської області від 03.01.2019, вказавши про помилковість висновку місцевого господарського суду щодо недійсності договору купівлі-продажу від 13.06.2016, оскільки за висновком апеляційного господарського суду вказаний договір укладено правомірно в межах процедури банкрутства ТОВ «Спецдревцентр». В той же час, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відмову у задоволенні позову з підстав пропуску строку позовної давності, про яку було заявлено відповідачем під час розгляду справи у суді першої інстанції.
3. Короткий зміст вимог касаційної скарги
3.1 03.06.2019 Товариство з обмеженою відповідальністю "Юр-Транскорпорейтед" подано касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Господарського суду Черкаської області та постанову Північного апеляційного господарського суду від 11.03.2019 у справі №9235/956/18, прийняти рішення про задоволення позову.
4. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
4.1 Суд першої інстанції в порушення ч.2 ст. 237 ГПК України вийшов за межі позовних вимог, та визнав договір купівлі-продажу дебіторської заборгованості від 13.06.2013 недійсним, тоді як відповідач із зустрічним позовом про визнання договору недійсним до суду не звертався.
4.2 Судом апеляційної інстанції порушено процесуальні норми, а саме ст. ст. 275, 277 ГПК України, оскільки суд не врахував, що згідно з листом відповідача від 18.05.2019 позивача повідомлено про те, що заявлені вимоги за дебіторською заборгованістю будуть враховані при складанні передавальних актів відповідача під час процедури припинення його юридичної особи.
4.3 В листі від 18.05.2019 відповідач визнав заборгованість перед позивачем, а тому у розумінні ст. 264 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) перебіг позовної давності було перервано та розпочато заново.
5. Позиція, викладена у відзиві на касаційну скаргу
5.1 Від Комунального підприємства "Придніпровська служба утримання будинків" Черкаської міської ради відзив на касаційну скаргу не надійшов, що відповідно до положень частини 3 статті 295 ГПК України не перешкоджає перегляду судових рішень.
6. Обставини, встановлені судами попередніх інстанцій
6.1 15.07.2010 між ТОВ "Спецдревцентр", як виконавцем, та відповідачем, як замовником, укладено договір №2 на технічне обслуговування внутрішньобудинкових інженерних систем житлового фонду КП «Придніпровська СУБ» (далі - Договір про надання послуг).
6.2 За умовами Договору про надання послуг (п.п.1.1, 2.4, 2.5) замовник передає на технічне обслуговування, а виконавець приймає внутрішньобудинкові інженерні мережі системи холодного та гарячого водопостачання, водовідведення та теплопостачання житлового фонду КП "Придніпровська СУБ", від межі розподілу до внутрішньоквартирної мережі споживача, для забезпечення їх належного функціонування, згідно відповідних норм та правил. Підставою для оплати вартості робіт є підписання уповноваженими представниками сторін акту про виконання робіт, який подається виконавцем щомісячно. Оплата за виконані роботи здійснюється замовником не пізніше 30 числа місяця наступного за звітним.
6.3 Відповідно до п.п.5.1-5.3 Договору про надання послуг зміна його умов або внесення доповнень до нього та розірвання договору можливі тільки за згодою сторін. Усі зміни та доповнення до договору здійснюються лише у письмовій формі. Жодна із сторін не має права передавати свої права чи обов'язки за цим договором третій стороні без попереднього погодження з іншою стороною цього договору.
6.4 Згідно з додатковою угодою №8 від 29.03.2013 до Договору про надання послуг вартість послуг за період з 01.01.2013 по 31.03.2013 складає 647373,66 грн.
Сторонами складено та підписано Акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) за січень-березень 2013 року на загальну суму 647373,66 грн., згідно з якими виконавець надав замовнику послуги з технічного обслуговування внутрішньобудинкових систем. Однак надані послуги на вказану суму відповідачем оплачені не були.
6.5 13.06.2016 між ТОВ "Спецдревцентр", в особі ліквідатора Аверкіна В.В., як продавцем, та позивачем, ТОВ "Юр-Транскорпорейд", як покупцем, було укладено договір купівлі-продажу майна банкрута №5 (далі - Договір купівлі-продажу), за умовами якого (п.2.1) позивачу передано дебіторську заборгованість (право вимоги) по договору №2 від 15.07.2010 до КП "Придніпровська СУБ" в сумі 657489,51 грн.
6.6 Відповідач своєї згоди на уступку права вимоги щодо оплати боргу по Договору про надання послуг не давав.
6.7 Позивач звернувся до відповідача з вимогою №0817-2 від 17.08.2016 про погашення заборгованості, але борг не було сплачено.
Згодом позивач направив відповідачу заяву від 10.05.2018 про визнання кредиторських вимог у сумі 657489,51 грн., у зв'язку з прийняттям Черкаською міською радою рішення №2-2881 від 17.01.2018 "Про припинення комунальних підприємств житлово-комунального господарства міста", відповідно до якого передбачалося припинення шляхом злиття (реорганізації) комунальних підприємств, в тому числі і відповідача.
Листом від 18.05.2018 №192/04-10 Департамент житлово-комунального комплексу в особі в.о директора департаменту і голови комісії з припинення Танюк С.О. повідомив позивача про те, що заявлені до відповідача вимоги буде враховано при складанні передавальних актів.
7. Позиція Верховного Суду та висновки щодо застосування норм права.
7.1 Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
7.2 Згідно з п.1 ч.2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
7.3 Виходячи зі змісту ст. 193 Господарського кодексу України (далі за текстом - ГК України), ст. 526 ЦК України, зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій.
7.4 Відповідно до ст. ст. 525, 530, 629 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.
7.5 Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. ст. 610, 612 ЦК України).
7.6 Згідно зі ст. ст. 901, 903 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
7.7 Як вірно встановлено судом апеляційної інстанції, заборгованість відповідача за Договором про надання послуг підтверджується додатковою угодою №8 від 29.03.2013 до Договору про надання послуг та відповідними актами виконаних робіт, за якими встановлено розмір оплат для КП «Придніпровська СУБ» за період з 01.01.2013 по 31.01.2013 на суму 21579,22 грн. (січень 2013 року), за період з 01.02.2013 по 28.02.2013 на суму 215791,22 грн. (лютий 2013 року), за період з 01.03.2013 по 31.03.2013 (березень 2013 року) на суму 215791,22 грн., що у підсумку становить 647373,66 грн.
Відповідачем вказана сума боргу не заперечується, а відтак ця заборгованість є доведеною.
7.8 Щодо наявності підстав для укладення Договору купівлі-продажу дебіторської заборгованості відповідача, колегія суддів зазначає наступне.
Постановою Господарського суду Черкаської області від 07.04.2015 у справі №925/2238/14 ТОВ "Спецдревцентр" визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру. Призначено ліквідатором арбітражного керуючого Аверкіна В.В.
Відповідно до ч.1 ст. 38 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон про банкрутство) з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, зокрема, продаж майна банкрута допускається в порядку, передбаченому цим Законом; скасовується арешт, накладений на майно боржника, визнаного банкрутом, чи інші обмеження щодо розпорядження майном такого боржника.
7.9 В ч.1 ст. 42 Закону про банкрутство передбачено, що усі види майнових активів (майно та майнові права) банкрута, які належать йому на праві власності або повного господарського відання на дату відкриття ліквідаційної процедури та виявлені в ході ліквідаційної процедури, включаються до складу ліквідаційної маси, крім грошових коштів, що знаходяться на банківському рахунку умовного зберігання (ескроу) банкрута, об'єктів житлового фонду, в тому числі гуртожитків, дитячих дошкільних закладів та об'єктів комунальної інфраструктури, які в разі банкрутства підприємства передаються в порядку, встановленому законодавством, у комунальну власність відповідних територіальних громад без додаткових умов і фінансуються в установленому порядку.
7.10 Норми частин 1, 2 ст. 44 Закону про банкрутство визначають, що після проведення інвентаризації та оцінки майна ліквідатор здійснює продаж майна банкрута такими способами: проведення аукціону; продаж безпосередньо юридичній або фізичній особі. Вибір способів продажу активів здійснюється ліквідатором з метою забезпечення його відчуження за найвищою ціною. Ліквідатор організовує проведення аукціону з продажу активів банкрута з урахуванням вимог цього Закону. На аукціоні можуть продаватися: основні засоби (нерухомість, незавершене будівництво, транспортні засоби, будівельні матеріали тощо); відокремлений структурний підрозділ банкрута як частина цілісного майнового комплексу; необоротні активи банкрута; дебіторська заборгованість на умовах договору про відступлення права вимоги банкрута.
7.11 Договір купівлі-продажу було укладено в межах процедури справи про банкрутство, в якій було продано дебіторську заборгованість на умовах договору про відступлення права вимоги банкрута. Метою договору було оформлення результатів продажу майна банкрута на відкритих торгах (аукціоні), про що вказано у п.1 Договору купівлі-продажу.
7.12 Відповідно до ст. ст. 513, 514, 516 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
7.13 Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції вказав про те, що на укладення Договору купівлі-продажу була необхідна згода відповідача, оскільки умовами Договору про надання послуг передбачено можливість передання (відступлення) прав та обов'язків за цим договором третім особам лише за взаємною письмовою згодою сторін, у зв'язку з чим суд дійшов висновку про недійсність Договору купівлі-продажу.
7.14 Однак колегія суддів погоджується з судом апеляційної інстанції щодо помилковості даного висновку, оскільки в даному випадку відчуження права вимоги позивачу за Договором купівлі-продажу було вчинено в межах процедури банкрутства.
Порушення загальних норм права щодо відступлення права вимоги не може бути підставою для визнання недійсним договору, укладеного за результатами аукціону з продажу майна боржника, оскільки у такому випадку майно (право вимоги до боржника) вибуло з володіння ТОВ «Спецдревцентр» у примусовому порядку поза його волею у ліквідаційній процедурі згідно зі ст. 44 Закону про банкрутство.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 05.04.2018 у справі 910/8493/17.
7.15 Відповідно до частин 2, 3 ст. 237 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) при ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог. Ухвалюючи рішення у справі, суд за заявою позивача, поданою до закінчення підготовчого провадження, може визнати недійсним повністю чи у певній частині пов'язаний з предметом спору правочин, який суперечить закону, якщо позивач доведе, що він не міг включити відповідну вимогу до позовної заяви із незалежних від нього причин.
Натомість у даному випадку, в порушення наведеної правової норми, місцевий господарський суд вийшов за межі позовних вимог та визнав договір недійсним, хоча відповідач не звертався до суду із зустрічним позовом і заява з приводу визнання недійсним правочину не подавалася, про що вірно зазначив у своїй постанові суд апеляційної інстанції.
7.16 Щодо суті вимог позивача про стягнення з відповідача заборгованості у сумі 647373,66 грн. колегія суддів зазначає наступне.
За Договором купівлі-продажу позивачу було передано право вимоги на дебіторську заборгованість відповідача за Договором про надання послуг, яка підтверджена наданими до матеріалів справи доказами та не заперечується відповідачем.
В той же час, відповідач подав місцевому господарському суду заяву про застосування наслідків спливу строку позовної давності до вимог позивача.
7.17 Відповідно до ст. ст. 256, 257, 267 ЦК України позовною давністю є строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
7.18 Колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що з урахуванням порядку і строків здійснення оплати за Договором про надання послуг (п.2.5 договору у редакції додаткової угоди №7 від 25.01.2013), а також підписаних 31.03.2013 актів здачі-приймання виконаних робіт (надання послуг) №СД-0000003, №СД-0000026, №СД-0000055, строк виконання зобов'язання з оплати за вказаним договором для відповідача настав з 30.04.2013.
З матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся до суду з позовом 11.09.2018, тобто поза межами строку позовної давності, який для вимог про стягнення 647373,66 грн боргу за Договором про надання послуг сплинув 30.04.2016.
Доводи скаржника про те, що строк позовної давності переривався, оскільки відповідач в листі №192/04-10 від 18.05.2018 визнав заборгованість, судом апеляційної інстанції відхилено з посиланням на те, що в названому листі надано відповідь позивачу на його звернення та зазначено лише те, що заявлені позивачем вимоги до КП «Придніпровська СУБ» будуть враховані при складанні передавальних актів, а не про визнання заборгованості у сумі 647373,66 грн.
З цього приводу колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що згідно зі ст. 262 ЦК України заміна сторін у зобов'язанні не змінює порядку обчислення та перебігу позовної давності.
За змістом частин 1, 3 статті 264 ЦК України переривання перебігу строку позовної давності можливе лише у разі початку перебігу цього строку та виключно в його межах, а не до його початку чи після спливу позовної давності, оскільки при дослідженні обставин, пов'язаних з вчиненням зобов'язаною особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку, господарському суду необхідно у кожному випадку встановлювати, коли конкретно вчинені боржником відповідні дії, маючи на увазі, що переривання перебігу позовної давності може мати місце лише в межах строку давності. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 08.05.2018 у справі №910/16725/17, від 27.06.2018 у справі №914/2026/17, від 11.10.2018 у справі №908/1125/17, від 30.01.2019 у справі №905/2324/17.
Оскільки лист №192/04-10 від 18.05.2018 складений у період поза межами строку позовної давності, який у даному випадку сплинув 30.04.2016, тому незалежно від свого змісту цей лист не може свідчити про переривання строку позовної давності у розумінні ст. 264 ЦК України.
Наведене не було враховано судом апеляційної інстанції, але це не призвело до прийняття невірного по суті заявлених вимог рішення та відповідно до ч.2 ст. 309 ГПК України не може бути підставою для скасування судового рішення з одних лише формальних підстав.
7.19 По суті заявлених вимог апеляційний господарський суд дійшов вірного висновку про те, що в позові слід відмовити саме у зв'язку зі спливом строку позовної давності, а не з підстав недійсності Договору купівлі-продажу, як зазначив суд першої інстанції у своєму рішенні.
Аргументи касаційної скарги вищенаведених висновків не спростовують.
7.20 Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції враховує висновки Європейського суду з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006), в якому зазначено, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У даній справі сторонам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин згідно з нормами матеріального та процесуального права.
7.21 Згідно з частиною 1 ст. 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
За результатами перегляду справи колегія суддів дійшла висновку про те, що судом апеляційної інстанції, на відміну від місцевого господарського суду, було повно, всебічно та об'єктивно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також вірно застосовано норми матеріального і процесуального права, що не спростовано скаржником.
7.22 З огляду на викладене та з урахуванням положень пункту 1 частини 1 статті 308 та статті 309 ГПК України постанова Північного апеляційного господарського суду від 11.03.2019, якою змінено мотивувальну частину рішення Господарського суду Черкаської області від 03.01.2019 у справі №925/956/18, підлягає залишенню без змін як законна та обґрунтована з мотивів, наведених в цій постанові.
Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Касаційний господарський суд, -
1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Юр-Транскорпорейд" залишити без задоволення.
2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 11.03.2019 у справі №925/956/18 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя О.В. Васьковський
Судді В.В. Білоус
К.М. Огороднік