Справа № 635/5277/19
Провадження № 1-в/635/531/2019
16 серпня 2019 року
Харківський районний суд Харківської області в складі:
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
секретар судового засідання - ОСОБА_2 ,
за участю
прокурора - ОСОБА_3 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Покотилівка Харківського району Харківської області клопотання засудженого ОСОБА_4 , який утримується у Державній установі «Темнівська виправна колонія (№100)», щодо
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Лисичанськ Луганської області, громадянина України, з професійно-технічною освітою, який розлучений, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , мешкає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше неодноразово судимий:
- 08.11.2002 Лисичанським міським судом Луганської області за ч. 1 ст.185, ч. 3 ст. 185, ст. 70 КК України до 4 років позбавлення волі, на підставі ст.75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням на 2 роки;
- 23.06.2003 Лисичанським міським судом Луганської області за ч. 2 ст.185, ч. 3 ст. 185, ст. ст. 70, 71 КК України до 5 років позбавлення волі;
- 10.02.2012 року Лисичанським міським судом Луганської області за ч. 2 ст. 307, ч. 2 ст. 309, ч. 1 ст. 311, ч. 1 ст. 317, ст. 70 КК України до 5 років позбавлення волі, з конфіскацією належного йому майна;
- 05.07.2016 Лисичанським міським судом Луганської області за ч. 2 ст. 309 КК України до 3 років позбавлення волі, на підставі ст.75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням на 1 рік;
з а с у д ж е н и й : 21.11.2017 Лисичанським міським судом Луганської області за ч. 2 ст. 307, ст. 69, ч. 2 ст. 309, ст. ст. 70, 71 КК України до 4 років 3 місяців позбавлення волі;
про умовно-дострокове звільнення, -
ОСОБА_4 засуджений 21.11.2017 Лисичанським міським судом Луганської області за ч. 2 ст. 307, ст. 69, ч. 2 ст. 309, ст. ст. 70, 71 КК України до 4 років 3 місяців позбавлення волі. На підставі ч. 5 ст. 72 КК України в строк відбутого покарання засудженому ОСОБА_4 зараховано строк попереднього ув'язнення з 30.11.2016 по 20.06.2017 включно з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.
Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 09.11.2018 ОСОБА_4 в строк відбування покарання, призначеного вироком Лисичанського міського суду Луганської області від 21.11.2017 зараховано строк попереднього ув'язнення з 21.06.2017 по 22.12.2017 з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.
Початок строку відбування покарання - 21.11.2017.
Кінець строку відбування покарання - 05.02.2020.
Засуджений ОСОБА_4 звернувся до суду з клопотанням, яким просить вирішити питання про його умовно-дострокове звільнення від покарання на невідбутий строк.
Відповідно до положень ч. 5 ст. 539 КПК України при вирішенні судом питань, пов'язаних із виконанням вироку у судове засідання викликаються засуджений, його захисник, законний представник, прокурор. Про час місця розгляду клопотання (подання) повідомляються орган або установа виконання покарань, інші особи у разі необхідності. Неприбуття в судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про місце та час розгляду клопотання (подання), не перешкоджає проведенню судового розгляду, крім випадків, коли їх участь визнана судом обов'язковою або особа повідомила про поважні причині неприбуття.
Оскільки, особи, які беруть участь у кримінальному провадженні, в судове засідання не з'явилися, але до суду звернулися з заявами, в яких просили розглянути клопотання без їх участі, суд вважає за можливим на підставі ч. 5 ст. 539 КПК України розглянути клопотання у відсутність осіб, які беруть участь у кримінальному провадженні.
Суд, вислухавши думку прокурора, який заперечував проти задоволення клопотання, дослідивши матеріали справи та матеріали особової справи, вважає клопотання таким, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що засуджений ОСОБА_4 в місцях позбавлення волі знаходиться з 21.11.2017.
Під час тримання в Старобільському слідчому ізолятору № 2 характеризувався негативно, порушував режим тримання, за що притягувався до дисциплінарної відповідальності один раз, заохочень не мав.
З 23.01.2018 утримувався в Державній установі «Темнівська виправна колонія (№100)», де характеризувався посередньо, не допускав порушень режиму тримання, стягнень не мав, заохочувався два рази з метою стимулювання право слухняної поведінки.
Працевлаштований до майстерні, до виконання робіт з благоустрою колонії відноситься посередньо, ініціативу не проявляє.
Засуджений ОСОБА_4 підтримує рівні взаємовідносини з іншими засудженими, адекватно реагує на критику у свою адресу.
Дотримується правомірних взаємовідносин та ввічливого ставлення з персоналом установи.
Дбайливо ставиться до майна установи і предметів, якими користується при виконанні дорученої роботи.
Виконує законні вимоги персоналу установи.
Засуджений ОСОБА_4 бере участь у реалізації програми диференційованого виховного впливу «Професія», до реалізації програми ставиться без ініціативи.
Підтримує соціально-корисні зв'язки з матір'ю шляхом листування, телефонних розмов. Стосунки доброзичливі, проте позитивного впливу не мають на процес виправлення засудженого не мають.
За вироком суду має судові витрати у сумі 7287,37 гривень, до відшкодування витрат ставиться без ініціативи.
У скоєному злочині вину визнав.
Виконання призначеного покарання є доцільним тільки за тієї умови, що ним досягається поставлена в законі мета: крім кари ще і виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів. Якщо ця мета може бути досягнута ще до закінчення призначеного судом строку покарання, то в подальшому у його виконанні відпадає необхідність. З огляду на це, закон передбачає можливість застосування судом умовно-дострокового звільнення від відбування покарання
Відповідно до положень ст. 81 КК України особу може бути умовно-достроково звільнено повністю або частково. Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване, якщо засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення.
За змістом цього кримінального закону умовно-дострокове звільнення від відбування покарання є правом, а не обов'язком суду і можливе лише після повного та всебічного вивчення даних про особу засудженого, а умовно-достроковому звільненню підлягають лише ті засуджені, які протягом всього, а не певного періоду часу, сумлінною поведінкою і ставленням до праці довели своє виправлення. Для цього всі дані про особу беруться у сукупності, в тому числі й дані, що характеризують ступінь тяжкості вчиненого злочину і особу засудженого в цілому. При цьому вирішальним є не факт відбуття певної частини покарання, а саме виправлення засудженого.
Згідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України «Про умовно дострокове звільнення від відбування покарання і заміни не відбутої частини покарання більш м'яким» № 2 від 26 квітня 2002 року, умовно-дострокове звільнення від покарання можливе лише після повного і всебічного вивчення даних про особу засудженого і переконання в тому, що він сумлінною поведінкою, ставленням до праці та навчання довів своє виправлення.
Матеріали про умовно-дострокове звільнення, які подають органи, що відають виконанням покарання мають відображати процес виправлення засудженого на протязі всього періоду відбування ним покарання, у зв'язку з чим орган має надати дані про попередні судимості, відшкодування матеріальних збитків та витяг із рішення спостережної ради. При цьому, прийняття рішення про умовно-дострокове звільнення, не є обов'язковим, а залежить від переконаності суду в тому, що цілі покарання досягнуті в більш короткий термін, ніж це було визначено вироком.
У відповідності до положень п. 17 вказаної Постанови Пленуму Верховного Суду України суду слід ретельно з'ясувати: ставлення засудженого до вчиненого злочину, праці та навчання, додержання ним вимог режиму, участь у самодіяльних організаціях, а також його наміри щодо прилучення до праці. Висновок суду про виправлення засудженого повинен бути зроблений і з урахуванням ступеню тяжкості вчиненого злочину, а також даних, що характеризують його особу.
Як вбачається з матеріалів провадження засуджений ОСОБА_4 неодноразово судимий за вчинення тяжких корисливих злочинів та злочинів, пов'язаних із незаконним обігом наркотичних речовин.
Отже, можна зробити висновок, що після звільнення з місць позбавлення волі, засуджений ОСОБА_4 належних висновків для себе не робив та знову вчиняв злочини, за що був засуджений до позбавлення волі. Крім того, засуджений ОСОБА_4 раніше звільнявся судом від відбування покарання з випробуванням, але знову вчиняв тяжкі злочини.
Зазначені факти свідчать про те, що ОСОБА_4 має стійку тенденцію на систематичне вчинення злочинів та небажання ставати на шлях перевиховання та виправлення, а також про неефективність застосування до нього умовно-дострокового звільнення від відбування покарання.
Крім того, за вироком суду у засудженого ОСОБА_4 наявні судові витрати на загальну суму 7287,37 гривень, які засудженим за час відбування покарання не сплачені.
За час відбування покарання у Державній установі «Темнівська виправна колонія (№100)» з 23.01.2018 засуджений ОСОБА_4 заохочувався адміністрацією установи лише двічі.
З матеріалів особової справи вбачається, що питання щодо можливого застосування відносно засудженого ОСОБА_4 умовно-дострокового звільнення було розглянуто комісією установи 05.12.2018 та відмовлено як особі, яка не довела свого виправлення.
Згідно характеристики на засудженого, складеної 06.08.2019, тобто через вісім місяців після відмови у застосування комісією установи ст. 81 КК України, адміністрація установи знову зробила висновок, що за час відбування покарання засуджений не довів своє виправлення, застосування до нього положень ст. 81 КК України у вигляді умовно-дострокового звільнення від відбування покарання - не доцільно.
Отже, зміст вищезазначених матеріалів не є цілком переконливим для суду у тому, що цілі покарання досягнуті в більш короткий термін, ніж це було визначено вироком Лисичанського міського суду Луганської області від 21.11.2017, та відносно засудженого ОСОБА_4 можливо застосувати положення ст. 81 КК України.
З огляду наведеного, суд вважає, що клопотання засудженого ОСОБА_4 є необґрунтованим та передчасним, а тому, у його задоволенні необхідно відмовити.
Керуючись ст. 81 КК України, ст.ст. 537, 539 КПК України, -
У задоволенні клопотання ОСОБА_4 , який утримується в Державній установі «Темнівська виправна колонія (№100)» про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання - відмовити.
Ухвала протягом семи днів з дня її проголошення може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду через Харківський районний суд Харківської області. Якщо ухвалу суду було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії ухвали суду.
Суддя ОСОБА_1