ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
№ 33/36217.12.09
Суддя Мудрий С.М. розглянувши справу
за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
до Акціонерного комерційного банку «Європейський»
про розірвання договору та стягнення 120 843,06 грн.
За участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_2-представник за довіреністю № 908 від 07.04.2009 року;
від відповідача: Кострикіна Д.О. -представник за довіреністю № б/н від 31.08.2009 року.
встановив :
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду м. Києва з позовом до акціонерного комерційний банку «Європейський»про розірвання договору на розрахункове-касове обслуговування та стягнення 120 843,06 грн.
Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що між ним та відповідачем 30.07.2008 року було укладено договір № РКО/64/2301 про відкриття та обслуговування поточних рахунків, відповідно до п.1.1. якого банк, при умові виконання клієнтом умов п.2.1. цього договору, відкриває клієнту поточний рахунок НОМЕР_3 (надалі -рахунок або рахунки), та здійснює його розрахунково-касове обслуговування згідно зі статутом банку, діючими нормативними актами Національного Банку України іншими актами законодавства України та згідно з умовами функціонування кореспондентських рахунків банку в банках-кореспондентах, а також надає клієнту інші послуги, передбаченні чинним законодавством України та діючими на момент надання таких послуг тарифами банку, згаданими в п.5.1.цього договору, у тому числі зміненими у порядку, передбаченому п.5.3. цього договору, (надалі - тарифи).
Відповідно до п.4.1.2. договору банк зобов'язується виконувати безготівкові розрахункові операції за документами в національній валюті, прийнятими від клієнта протягом операційного часу банку, встановленого банком відповідно до чинних нормативно-правових актів Національного Банку України, у цей самий день, а на підставі розрахункових документів в національній валюті, прийнятих від клієнта після закінчення операційного часу банку -не пізніше наступного операційного дня.
02.01.2009 року між позивачем та ВАТ «Миронівський хлібопродукт»було укладено договір поставки, відповідно до умов якого позивач зобов'язаний прийняти та оплатити товар, зазначений в договорі.
Позивач перерахував на рахунок ВАТ «Миронівський хлібопродукт»грошові кошти, що підтверджується платіжними дорученнями:
№ 62 від 24.02.2009 року на суму 71 950,00 грн.;
№ 63 від 25.03.2009 року на суму 30 000,00 грн.;
№ 64 від 06.03.2009 року на суму 10860,00 грн.;
№ 72 від 25.03.2009 року на суму 2 000,00 грн.
Станом на 27.05.2009 року, відповідач не перерахував грошові кошти по вказаним платіжним дорученням.
Відповідно до п.7.3. договору банк звільняється від відповідальності за часткове або повне невиконання/неналежне виконання будь-якого з положень цього договору, якщо це невиконання/неналежне виконання стало наслідком причин, що знаходяться поза сферою контролю банку, наприклад неплатоспроможність банків-кореспондентів, неплатоспроможність інших банків, через які здійснюють розрахунки клієнти банку та їх контрагенти, а також інших обставин, які виникли після підписання цього договору в результаті подій (дій) непередбачуваного характеру, що знаходяться поза волею банку.
Згідно листа вих. № 2301/529 від 17.04.2009 року, у відповідь на лист позивача, відповідач повідомив про реорганізацію АКБ «Європейський»та можливість отримання стабілізаційного кредиту.
Відповідно до п.2.4.1. договору рахунок закривається на підставі заяви клієнта при умові відсутності заборгованості перед банком.
24.04.2009 року позивач подав відповідачеві заяву про закриття поточного рахунку НОМЕР_3, яку відповідач отримав 27.04.2009 року за вх. № 1108 та заяву про закриття поточного рахунку НОМЕР_2, яку відповідач отримав 27.04.2009 року за вх. № 1109.
Станом на день подання позовної заяви, вищезазначені рахунки не закриті, залишок по рахунку НОМЕР_2 в сумі 14,75 грн., та залишок по рахунку № 2600000261901 в сумі 115 077,31 грн. згідно виписок банку не перераховані на поточний рахунок позивача, вказаний у заяві про закриття поточних рахунків.
У зв'язку з вищезазначеними, позивач звернувся до суду про розірвання договору № РКО/64/2301 про відкриття та обслуговування поточних рахунків від 30.07.2008 року та стягнення грошових коштів, що залишилися на поточному рахунку НОМЕР_2 в розмірі 14,75 грн. та грошових коштів, що залишилися на поточному рахунку НОМЕР_3 в розмірі 115 077,31 грн.
Відповідно до ст. 32 Закону України «Про платіжні системи та переказ грошових коштів»у разі порушення банком, що обслуговує платника, встановлених цим законом строків виконання доручення клієнта на переказ, цей банк зобов'язаний сплатити платнику пеню в розмірі 0,1 відсотка суми простроченого платежу за кожний день прострочення, що не може перевищувати 10 відсотків суми переказу, якщо інший розмір пені не обумовлений договором між ними.
За невиконання умов договору позивач нарахував відповідачеві пеню в розмірі 5 751,00 грн.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 02.06.2009 року порушено провадження у справі №33/362, розгляд справи призначено на 16.07.2009 року.
У судове засідання 16.07.2009 року представник позивача з'явився, проте вимоги ухвали Господарського суду м. Києва про порушення провадження у справі № 33/362 від 02.06.2009 року не виконав, подав суду заяву про продовження строку розгляду справи.
У судове засідання представник відповідача не з'явився, вимоги ухвали Господарського суду м. Києва про порушення провадження у справі № 33/362 від 02.06.2009 року не виконав, обґрунтованих клопотань щодо своєї неявки не направляв.
Відповідно до ст. ст. 77, 86 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи неявку представника відповідача, суд відклав розгляд справи на 28.09.2009 року.
У судове засідання 28.09.2009 року представник позивача з'явився, надав суду витяг з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців, відповідно до якого місцезнаходженням відповідача значиться інша адреса, а саме: 04070, м. Київ, Подільський район, вулиця Почайнинська, будинок 38/44.
У судове засідання представник відповідача не з'явився, вимоги ухвали Господарського суду м. Києва про порушення провадження у справі № 33/362 від 02.06.2009 року не виконав, обґрунтованих клопотань щодо своєї неявки не направляв.
Відповідно до ст. ст. 77, 86 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку із неявкою представника відповідача, а також для належного повідомлення відповідача на юридичну адресу, суд відклав розгляд справи на 10.11.2009 року.
Судове засідання, призначене до слухання на 10.11.2009 року, у зв'язку із перебуванням судді Мудрого С.М. на лікарняному не відбулося.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 16.11.2009 року розгляд справи № 33/362 відкладено на 17.12.2009 року.
У судове засідання 17.12.2009 року представники сторін з'явилися.
Представник позивача подав документи на виконання вимог ухвали про порушення провадження у справі, надав пояснення, позовні вимоги підтримав, просив суд розірвати договір № РКО/64/2301 про відкриття та обслуговування поточних рахунків від 30.07.2008 року з АКБ «Європейський», стягнути грошові кошти, що залишилися на поточному рахунку НОМЕР_2 в розмірі 14,75 грн., грошові кошти, що залишилися на поточному рахунку НОМЕР_3 в розмірі 115 077,31 грн., пеню в розмірі 5 751,00 грн., витрати на правову допомогу в розмірі 3 000,00 грн., витрати по сплаті державного мита в сумі 1 208,43 грн. та 85,00 грн., та 312,50 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Представник відповідача подав суду відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити в задоволенні позовних вимог.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню частково.
Відповідно до ч.1 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з ч.1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частина 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно п.1 ч.2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно з ч. 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Як вбачається з матеріалів справи, 30.07.2008 року між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 та Акціонерним комерційним банком «Європейський»було укладено договір № РКО/64/2301 про відкриття та обслуговування поточних рахунків, відповідно до п.1.1. якого банк, при умові виконання клієнтом умов п.2.1. цього договору, відкриває клієнту поточний рахунок НОМЕР_3 (надалі -рахунок або рахунки), та здійснює його розрахунково-касове обслуговування згідно зі статутом банку, діючими нормативними актами Національного Банку України іншими актами законодавства України та згідно з умовами функціонування кореспондентських рахунків банку в банках-кореспондентах, а також надає клієнту інші послуги, передбаченні чинним законодавством України та діючими на момент надання таких послуг тарифами банку, згаданими в п.5.1.цього договору, у тому числі зміненими у порядку, передбаченому п.5.3. цього договору, (надалі - тарифи).
Згідно ч.1 стаття 1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.
Відповідно до ч.1 стаття 1067 ЦК України договір банківського рахунка укладається для відкриття клієнтові або визначеній ним особі рахунка у банку на умовах, погоджених сторонами.
Згідно з пунктом 7.1.2 статті 7 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні»поточний рахунок - рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання коштів і здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та вимог законодавства України.
Відповідно до п.4.1.2. договору банк зобов'язується виконувати безготівкові розрахункові операції за документами в національній валюті, прийнятими від клієнта протягом операційного часу банку, встановленого банком відповідно до чинних нормативно-правових актів Національного Банку України, у цей самий день, а на підставі розрахункових документів в національній валюті, прийнятих від клієнта після закінчення операційного часу банку -не пізніше наступного операційного дня.
На виконання умов договору поставки від 02.01.2009 року, укладеного між позивачем та ВАТ «Миронівський хлібопродукт», позивачем було надано на виконання відповідачу платіжні доручення, які прийняті останнім, а саме:
№ 62 від 24.02.2009 року на суму 71 950,00 грн.;
№ 63 від 25.03.2009 року на суму 30 000,00 грн.;
№ 64 від 06.03.2009 року на суму 10860,00 грн.;
№ 72 від 25.03.2009 року на суму 2 000,00 грн.
Станом на 27.05.2009 року, відповідач не перерахував грошові кошти по вказаним платіжним дорученням.
Частина 3 статті 1068 ЦК України передбачає, що банк зобов'язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом.
Згідно ч.1 статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Частина 2 статті 193 ГК України передбачає, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Згідно п. 3.1.1. договору клієнт має право самостійно розпоряджатися наявними на рахунку коштами в порядку, визначеному законодавством, за винятком примусового чи договірного списання коштів у випадках, передбачених чинним законодавством України за цим договором.
Відповідно до ч.7 статті 193 ГК України не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань.
Згідно з ч. 1 статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Статтею 1074 ЦК України обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду у випадках, встановлених законом.
Відповідно до п.7.3. договору банк звільняється від відповідальності за часткове або повне невиконання/неналежне виконання будь-якого з положень цього договору, якщо це невиконання/неналежне виконання стало наслідком причин, що знаходяться поза сферою контролю банку, наприклад неплатоспроможність банків-кореспондентів, неплатоспроможність інших банків, через які здійснюють розрахунки клієнти банку та їх контрагенти, а також інших обставин, які виникли після підписання цього договору в результаті подій (дій) непередбачуваного характеру, що знаходяться поза волею банку.
Згідно листа вих. № 2301/529 від 17.04.2009 року, у відповідь на лист позивача, відповідач повідомив про реорганізацію АКБ «Європейський»та можливість отримання стабілізаційного кредиту.
Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до п.1 ч.1 статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.
Частиною 2 статті 651 Цивільного кодексу України, договір може бути розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених законом або договором. Істотним є таке порушення стороною договору, коли друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладені договору.
Згідно з ч.1 статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною 1 статті 1075 ЦК України передбачено, що договір банківського рахунка розривається за заявою клієнта у будь-який час.
Відповідно до п.2.4.1. договору рахунок закривається на підставі заяви клієнта при умові відсутності заборгованості перед банком.
24.04.2009 року позивач подав відповідачеві заяву про закриття поточного рахунку НОМЕР_3, яку відповідач отримав 27.04.2009 року за вх. № 1108 та заяву про закриття поточного рахунку НОМЕР_2, яку відповідач отримав 27.04.2009 року за вх. № 1109.
Станом на день подання позовної заяви, вищезазначені рахунки не закриті, залишок по рахунку НОМЕР_2 в сумі 14,75 грн., та залишок по рахунку НОМЕР_3 в сумі 115 077,31 грн. згідно виписок банку не перераховані на поточний рахунок позивача.
Відповідно до п.3 статті 1075 ЦК України залишок грошових коштів на рахунку видається клієнтові або за його вказівкою перераховується на інший рахунок в строки і в порядку, встановлені банківськими правилами.
З наявної в матеріалах справи довідки № 2301/468 від 08.04.2009 року, виданої Черкаським РУ АКБ «Європейський», залишок грошових коштів на поточних рахунках у національній валюті фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 станом на 08.04.2009 року становили:
- НОМЕР_2.980 -14,75 грн.,
- НОМЕР_3.980 -116 078,31 грн.
Таким чином, відповідач зобов'язаний вищезазначений залишок грошових коштів перерахувати на рахунок позивача.
Частиною 1 статті 1075 ЦК України передбачено, що договір банківського рахунка розривається за заявою клієнта у будь-який час.
Таким чином, враховуючи вищезазначене та беручи до уваги те, що позивачем були направлені відповідачу заяви про закриття поточних рахунків, але відповідачем не надано згоди та не вчинено будь-яких дій, а також беручи до уваги те, що зазначені дії порушують права та інтереси позивача, тому суд вважає вимогу позивача щодо розірвання договору № РКО/64/2301 про відкриття та обслуговування поточних рахунків від 30.07.2008 року, є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню
Відповідно до п.3 статті 1075 ЦК України залишок грошових коштів на рахунку видається клієнтові або за його вказівкою перераховується на інший рахунок в строки і в порядку, встановлені банківськими правилами.
Таким чином, вимоги позивача стягнення коштів, що залишилися на поточному рахунку НОМЕР_2 в розмірі 14,75 грн. та грошових коштів, що залишилися на поточному рахунку НОМЕР_3 в розмірі 115 077,31 грн., є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до ч.1 статті 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно ч.3 статті 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до ч.1 статті 231 ГК України законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.
Згідно статті 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Згідно ч.6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Відповідно до ст. 32 Закону України «Про платіжні системи та переказ грошових коштів»у разі порушення банком, що обслуговує платника, встановлених цим законом строків виконання доручення клієнта на переказ, цей банк зобов'язаний сплатити платнику пеню в розмірі 0,1 відсотка суми простроченого платежу за кожний день прострочення, що не може перевищувати 10 відсотків суми переказу, якщо інший розмір пені не обумовлений договором між ними.
Таким чином пеня у сумі 5 751,00 грн., нараховану до 17.04.2009 року (тобто до призначення тимчасової адміністрації у відповідача), є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
Як встановлено судом, згідно з постановою Правління Національного банку України № 293 від 14.05.2009 року «Про призначення тимчасової адміністрації в Акціонерному комерційному банку «Європейський” у відповідача призначено тимчасову адміністрацію строком на 1 рік - з 15.05.2009 строком на один рік та з метою створення сприятливих умов для фінансового стану банку введено мораторій на задоволення вимог кредиторів строком на 6 місяців з 15.05.2009 року до 14.11.2009 року.
Відповідачем не спростовано належними засобами доказування обставини, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог.
Судом враховано, що постановою Правління Національного банку України від 19.08.2009 року № 489 «Про відкликання банківської ліцензії та ініціювання процедури ліквідації Акціонерного комерційного банку «Європейський»з 21 серпня 2009 року припинені повноваження тимчасового адміністратора АКБ «Європейський».
Відповідно до статті 44 ГПК України судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Також, позивач в позовній заяві просить стягнути з відповідача витрати на правову допомогу в розмірі 3 000,00 грн. На підтвердження зазначеного факту у матеріалах справи наявні договір про надання юридичних послуг від 31.03.2009 року, укладений між позивачем та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2
Оскільки, позивачем не надано доказів фактичного отримання коштів, а також не надано свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю представника позивача, тому суд відмовляє в задоволенні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача витрат на правову допомогу в розмірі 3 000,00 грн.
Відповідно до ч.5 статті 49 ГПК України суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються:
при задоволенні позову - на відповідача;
при відмові в позові - на позивача;
при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки, витрати на послуги адвоката є судовими витратами та не включаються в ціну прозову, тому витрати по сплаті державного мита, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.
На підставі викладеного, керуючись ст. 44, ч.5 ст. 49, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Розірвати договір № РКО/64/2301 про відкриття та обслуговування поточних рахунків від 30.07.2008 року, укладений між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 та Акціонерним комерційним банком «Європейський».
3. Стягнути з Акціонерного комерційного банку «Європейський»(04050, м. Київ, вул. Почайнинська, 38/44, код ЄДРПОУ 19359904) закрити поточні рахунки фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) залишок коштів з рахунків: НОМЕР_2.980 в розмірі 14 (чотирнадцять) грн. 75 коп. та НОМЕР_3.980 в розмірі 115 077 (сто п'ятнадцять тисяч сімдесят сім) грн. 31 коп. та перерахувати на рахунок фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (18009, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1).
4. Стягнути з Акціонерного комерційного банку «Європейський»(04050, м. Київ, вул. Почайнинська, 38/44, МФО 380184, код ЄДРПОУ 19359904) або з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (18009, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) витрати по сплаті державного мита в сумі 1 293 (одна тисяча двісті дев'яносто три) грн. 43 коп. та 312 (триста дванадцять) грн. 50 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
5. В частині стягнення 3 000,00 грн. витрат на правову допомогу відмовити.
6. Після набрання рішенням законної сили видати накази.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.
Суддя С.М.Мудрий
Дата підписання повного тексту рішення 01.02.2010 року.