ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 14/61629.01.10
Господарський суд міста Києва у складі судді Нарольського М.М.,
розглянувши справу№ 14/616
за позовом Відкритого акціонерного товариства Комерційний банк «Інтербанк»
доАкціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія»
провизнання третейської угоди недійсною
за участю представників сторін:
від позивача- не з'явився
від відповідача- Горун Н.М.
В листопаді 2009 року Відкрите акціонерне товариство Комерційний банк «Інтербанк»(надалі -КБ «Інтербанк») звернулось в господарський суд міста Києва з позовом до Акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія»(надалі -АТ «Українська пожежно-страхова компанія») відповідно до якого просить суд визнати недійсним пункт 5.3 депозитного договору № 01/07 від 30.01.2007 р. (надалі - Договір) відносно третейської угоди у вигляді викладеного в зазначеному пункті договору третейського застереження.
В обґрунтування пред'явлених вимог позивач посилається на те, що третейська угода у вигляді третейського застереження, закріпленого у п. 5.3 Договору, не містить відомостей, передбачених ч. 5 ст. 12 Закону України «Про третейські суди»(надалі - Закон) щодо предмету спору. З цієї підстави просить суд визнати третейську угоду недійсною.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 18.11.2009 р. порушено провадження у справі, призначено розгляд справи на 09.12.2009 р. в судовому засіданні, зобов'язано сторони виконати певні дії.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 09.12.2009 р. розгляд справи відкладався відповідно до ст. 77 ГПК України.
Відповідачем в порядку ст. 59 ГПК України подано відзив на позов, відповідно до якого відповідач просить суд відмовити в позові.
В судове засідання 29.01.2010 р. позивач не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про час і місце розгляду справи був повідомлений судом належним чином.
Відповідач в судовому засіданні проти позову заперечив.
Також, судом розглянута заява позивача про забезпечення позову, яка відхилена судом за необґрунтованістю та недоведеністю, оскільки позивачем недоведено, що невжиття заходів до забезпечення позову у даній справі може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.
Судом, у відповідності з вимогами ст. 81-1 ГПК України, складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.
Заслухавши пояснення представника, розглянувши матеріали справи, оцінивши доводи, дослідивши подані докази, обговоривши обставини справи, суд
Як вбачається з матеріалів справи, 30 січня 2007 року між КБ «Інтербанк»та АТ «Українська пожежно-страхова компанія»укладено депозитний договір № 01/07 від 30.01.2007 р. відповідно до умов якого КБ «Інтербанк»відкриває АТ «Українська пожежно-страхова компанія»депозитний рахунок, на якому останній розміщує тимчасово вільні кошти в сумці 100000 грн. на термін до 14.08.2007 р.
Порядок врегулювання спорів між сторонами Договору врегульований ст. 5 Договору.
Відповідно до п. 5.3. Договору спір між сторонами цього договору вирішується виключно Третейським судом при Асоціації українських банків, розташованим за адресою: 02002, м. Київ, вул. М. Раскової, 15, за позовом сторони цього Договору. Розгляд справи здійснюється вказаним Третейським судом у відповідності його Регламенту. Рішення Третейського суду при Асоціації українських банків є обов'язковим для виконання сторонами цього Договору.
Відповідно до ст. 5 Закону юридичні та/або фізичні особи мають право передати на розгляд третейського суду будь-який спір, який виникає з цивільних чи господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом. Спір може бути переданий на розгляд третейського суду за наявності між сторонами третейської угоди, яка відповідає вимогам цього Закону. Спір може бути переданий на вирішення третейського суду до прийняття компетентним судом рішення у спорі між тими ж сторонами, з того ж предмета і з тих самих підстав.
В силу положення ст. 2 Закону третейська угода -це угода сторін про передачу спору на вирішення третейським судом.
Згідно ст. 12 Закону третейська угода може бути укладена у вигляді третейського застереження в договорі, контракті або у вигляді окремої письмової угоди. Якщо сторони не домовилися про інше при передачі спору до постійно діючого третейського суду, а також при вказівці у третейській угоді на конкретний постійно діючий третейський суд регламент третейського суду розглядається як невід'ємна частина третейської угоди. За будь-яких обставин у разі суперечності третейської угоди регламенту третейського суду застосовуються положення регламенту. Третейська угода укладається у письмовій формі. Третейська угода вважається укладеною, якщо вона підписана сторонами чи укладена шляхом обміну листами, повідомленнями по телетайпу, телеграфу або з використанням засобів електронного чи іншого зв'язку, що забезпечує фіксацію такої угоди, або шляхом направлення відзиву на позов, в якому одна із сторін підтверджує наявність угоди, а інша сторона проти цього не заперечує. Посилання у договорі, контракті на документ, який містить умову про третейський розгляд спору, є третейською угодою за умови, що договір укладений у письмовій формі і це посилання є таким, що робить третейську угоду частиною договору. У разі недодержання правил, передбачених цією статтею, третейська угода є недійсною. Недійсність окремих положень договору, контракту, що містить третейське застереження, не тягне за собою недійсність такого третейського застереження. Третейська угода може містити як вказівку про конкретно визначений третейський суд, так і просте посилання на вирішення відповідних спорів між сторонами третейським судом.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону якщо третейська угода укладена у вигляді третейського застереження, то вона вважається невід'ємною частиною угоди і щодо неї діють такі самі правила правонаступництва, що й до угоди в цілому.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в пункті 2 постанови «Про судову практику в справах про визнання угод недійсними»від 28.04.1978 р. № 3, угода може бути визнана недійсною лише з підстав і з наслідками, передбаченими законом. При цьому суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угоди недійсною і настання певних юридичних наслідків.
Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Згідно положень ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Згідно ч. 1 ст. 230 ЦК України якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач просить суд визнати недійсною третейську угоду, укладену у вигляді третейського застереження у п. 5.3 Договору, оскільки в порушення вимог ч. 5 ст. 12 Закону третейська угода не містить відомостей щодо предмету спору, а тому у відповідності до ч. 7 ст. 12 цього закону є недійсною.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Статтю 12 Закону доповнено новою частиною п'ятою згідно із Законом України від 05.03.2009 p. № 1076-VІ відповідно до якої третейська угода має містити відомості про найменування сторін та їх місцезнаходження, предмет спору, місце і дату укладання угоди.
Станом на день укладення сторонами третейської угоди необхідність зазначати відомості про найменування сторін та їх місцезнаходження, предмет спору, місце і дату укладання угоди в третейській угоді не була передбачена законом.
Оскільки, відповідно до ст. 5 ЦК України акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, тому сторони на час укладення третейської угоди не були зобов'язані передбачати в угоді такі відомості.
Разом з тим, третейська угода є невід'ємною частиною Договору (ч. 1 ст. 13 Закону). А тому, суд вважає, що предмет спору випливає з положень та умов Договору.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що третейська угода укладена у вигляді третейського застереження в п. 5.3 Договору відповідає вимогам чинного законодавства.
Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Згідно ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
В силу ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Оцінивши подані докази, зважаючи на встановлені обставини справи, враховуючи положення чинного законодавства, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для визнання оспорюваної третейської угоди недійсною.
Позовні вимоги є незаконними та необґрунтованими, а тому вони не підлягають задоволенню.
Відповідно до статті 49 ГПК України судові витрати покладаються судом на позивача.
Керуючись ст. ст. 82-85 ГПК України, суд, -
В позові відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.
СуддяМ.М. Нарольський
Дата підписання рішення: 01.02.2010 р.