15 серпня 2019 р.Справа № 440/1589/19
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Лях О.П.,
Суддів: Рєзнікової С.С. , Калитки О. М. ,
при секретарі судового засідання Жданюк Г.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 18.06.2019 (повний текст виготовлено 24.06.2019, головуючий суддя І інстанції Сич С.С., м.Полтава) по справі № 440/1589/19 за позовом ОСОБА_1 до Лохвицької міської ради про визнання незаконним та скасування рішення, визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
Позивач, ОСОБА_1 звернулася до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Лохвицької міської ради, в якому, з урахуванням уточнень, просила:
- визнати незаконним та скасувати рішення Лохвицької міської ради від 18.04.2019 №25 "Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок комунальної власності для ведення особистого селянського господарства на території Лохвицької міської ради";
- визнати протиправною бездіяльність Лохвицької міської ради щодо не розгляду заяви ОСОБА_1 від 18.02.2019 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки НОМЕР_1 у власність площею 2,0000 га земель сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства на території Лохвицької міської ради Полтавської області за межами населеного пункту;
- зобов'язати Лохвицьку міську раду погодити затвердження документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передати у приватну власність ОСОБА_1 земельну ділянку НОМЕР_1 площею 2,0000 га для ведення особистого селянського господарства на території адміністративного підпорядкування Лохвицької міської ради Лохвицького району Полтавської області.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 18.06.2019 закрито провадження по справі.
Ухвалюючи рішення щодо закриття провадження у справі, суд першої інстанції виходив з того, що вирішення даного спору у порядку адміністративного судочинства неможливе, оскільки відповідач, набувши право власності на земельну ділянку у зв'язку з її прийняттям до земель колективної власності, у спірних відносинах не є суб'єктом владних повноважень у розумінні, вжитому у КАС України, адже не здійснює публічно-владних управлінських функцій (у т.ч., контрольних функцій у сфері управління) відносно позивача
Не погодившись із даною ухвалою суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу суду першої інстанції.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначено про порушення судом норм процесуального права. Вказує, що предметом спору у справі, що розглядається не є спір про право цивільне, спір стосується виключно бездіяльності суб'єкта владних повноважень, яким є відповідач, та посилається на правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду України, у постановах Великої Палати Верховного Суду відповідно : від 21.03.2018 року у справі № 536/233/16-ц, 03.10.2018 року у справі № 820/4149/17, від 17.10.2018 року у справі № 380/624/16-ц, від 28.11.2018 року у справі № 820/4439/17.
Від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому наголошено на законності та обгрунтованості ухвали суду першої інстанції.
Фіксування судового засідання по справі за допомогою звукозаписувального технічного засобу згідно ч.4 ст.229 КАС України не здійснювалося.
Заслухавши доповідь судді-доповідача стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом апеляційної інстанції, дослідивши матеріали справи, перевіривши і обговоривши доводи апеляційної скарги, правильність правової оцінки обставин справи та застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла наступного.
Відповідно до ст.308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАСУ) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Як слідує із матеріалів справи, наказом Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області від 31.12.2015 №4093/0/75-15-СГ гр. ОСОБА_1 надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,00 га земель сільськогосподарського призначення державної власності із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, розташованої на території Васильківської сільської ради Лохвицького району за межами населених пунктів.
Наказом Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області від 27.09.2018 №6575-СГ "Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність" передано Лохвицькій міській об'єднаній територіальній громаді в особі Лохвицькї міської ради у комунальну власність земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності загальною площею 967,0434 га, які розташовані за межами населених пунктів на території Лохвицького району Лохвицької міської ради, згідно акту приймання-передачі.
Рішенням Лохвицької міської ради №6 від 25.10.2018 прийнято у комунальну власність земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності загальною площею 967,0434 га, які розташовані за межами населених пунктів на території Лохвицького району Лохвицької міської ради, згідно акту приймання-передачі. Вирішено зареєструвати за територіальною громадою Лохвицької міської ради право комунальної власності на земельні ділянки сільськогосподарського призначення загальною площею 967,0434 га, які розташовані за межами населених пунктів на території Лохвицького району Лохвицької міської ради, згідно акта приймання-передачі.
18.02.2019 ОСОБА_1 звернулася до Лохвицького міського голови із заявою, у якій просила затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність із земель сільськогосподарського призначення державної власності із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, розташованої в адміністративних межах Васильківської сільської ради Лохвицького району Полтавської області за межами населених пунктів площею 2,00 га ріллі кадастровий номер НОМЕР_1 та передати у власність земельну ділянку площею 2,00 га (угіддя - рілля) для ведення особистого селянського господарства, розташованої на території Васильківської сільської ради Лохвицького району Полтавської області, кадастровий номер НОМЕР_1 .
Листом Лохвицької міської ради від 15.03.19 №03-02/296 позивача повідомлено, що земельна ділянка з кадастровим номером НОМЕР_1 сільськогосподарського призначення комунальної власності, розташована за межами населених пунктів на території Лохвицької міської ради, визначена як така, що підлягає поділу та об'єднанню відповідно до рішення 19 сесії 7 скликання Лохвицької міської ради "Про надання міському голові дозволу на укладення угоди про надання послуг розробки технічної документації із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельної ділянки" від 14.03.2019 №17. Відтак, питання "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 2,000 га" не може бути винесено на розгляд чергового засідання сесії Лохвицької міської ради.
Рішенням Лохвицької міської ради №25 від 18.04.2019 затверджено технічну документацію із землеустрою, щодо поділу та об'єднання земельних ділянок комунальної власності Лохвицької міської ради для ведення особистого селянського господарства: к.н. НОМЕР_3 площею 2,0000 га; к.н. НОМЕР_4 площею 2,0000 га; к.н. НОМЕР_1 площею 2,0000 га; к.н. НОМЕР_5 площею 2,0000 га; в одну земельну ділянку, загальною площею 7,4154 га, кадастровий номер НОМЕР_6 (пункт 1) та вирішено зареєструвати за територіальною громадою Лохвицької міської ради право комунальної власності на вказану земельну ділянку (пункт 2).
Рішенням Лохвицької міської ради №26 від 18.04.2019 "Про організаційні заходи щодо підготовки документації до земельних торгів" визначено земельні ділянки сільськогосподарського призначення комунальної власності, розташовані за межами населених пунктів на території Лохвицької міської ради Лохвицького району Полтавської області (перелік згідно додатку), право оренди на які підлягає продажу на земельних торгах (аукціоні). До переліку, який є додатком до цього рішення, серед іншого, включено земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_6 площею 7,4154 га для ведення особистого селянського господарства.
24.04.2019 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстровано право комунальної власності за територіальною громадою у особі Лохвицької міської ради (код ЄДРПОУ 21048525) на земельну ділянку кадастровий номер НОМЕР_6 площею 7,4154 га з цільовим призначенням: для ведення особистого селянського господарства на підставі (підстава виникнення права власності): рішення органу місцевого самоврядування Лохвицької міської ради "Про затвердження технічної документації із землеустрою, щодо поділу та об'єднання земельних ділянок комунальної власності для ведення особистого селянського господарства на території Лохвицької міської ради" № 25 від 18.04.2019, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності.
Не погоджуючись з висновками суду першої інстанції колегія суддів зазначає.
Згідно із ч. 1 ст. 19 ЦПК України в редакції, чинній на час розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій, установлено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо: захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин; інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.
Відповідно до ч. 1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення. Зокрема, юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів або правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Вжитий у цій процесуальній нормі термін "суб'єкт владних повноважень" позначає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень (п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України).
Таким чином, до адміністративної юрисдикції відноситься справа, яка виникає зі спору в публічно-правових відносинах, що стосується цих відносин, коли один з його учасників - суб'єкт владних повноважень, здійснює владні управлінські функції, в цьому процесі або за його результатами владно впливає на фізичну чи юридичну особу та порушує їх права, свободи чи інтереси в межах публічно-правових відносин.
В свою чергу, визначальні ознаки приватноправових відносин - це юридична рівність та майнова самостійність їх учасників, наявність майнового чи немайнового, особистого інтересу суб'єкта. Спір буде мати приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням приватного права (як правило майнового) певного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть і в тому випадку, якщо до порушення приватного права призвели владні управлінські дії суб'єкта владних повноважень.
Згідно із ст. 122 ЗК України вирішення питань щодо передачі земельних ділянок у власність або у користування із земель державної чи комунальної власності належить до компетенції відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.
Зокрема, сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.
У разі формування нової земельної ділянки (крім поділу та об'єднання) рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок (ч. 2 ст. 123 ЗК України).
Особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.
Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується у порядку, встановленому ст. 186-1 ЗК України.
Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування у двотижневий строк з дня отримання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а в разі необхідності здійснення обов'язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи приймає рішення про надання земельної ділянки у користування (ч. 6 ст. 123 ЗК України).
Рішенням про надання земельної ділянки у користування за проектом землеустрою щодо її відведення здійснюються: затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки; вилучення земельних ділянок у землекористувачів із затвердженням умов вилучення земельних ділянок (у разі необхідності); надання земельної ділянки особі у користування з визначенням умов її використання і затвердженням умов надання, у тому числі (у разі необхідності) вимог щодо відшкодування втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва.
Підставою відмови у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише його невідповідність вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів.
Відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у наданні земельної ділянки у користування або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду (частини 10, 13, 14 ст. 123 ЗК України).
Наведеними нормами права встановлені підстави, порядок, строки передачі земельної ділянки у користування (оренду) громадян та органи, уповноважені розглядати ці питання. Вони передбачають, зокрема, що для передачі земельної ділянки у користування (оренду) зацікавлена особа звертається до відповідних органів із заявами для отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та для надання її у користування, за результатами розгляду яких визначені в ЗК України органи приймають одне з відповідних рішень.
При цьому, отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у користування (оренду). А відмова особі у наданні земельної ділянки, яка висловлена шляхом відмови у затвердженні проекту землеустрою щодо її відведення, сама по собі не є порушенням цивільного права цієї особи за відсутності обставин, які свідчать про наявність в неї або інших заінтересованих осіб відповідного речового права щодо такої земельної ділянки.
Реалізуючи дискрецію при визначенні предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Тобто рішення суб'єкта владних повноважень у сфері земельних відносин, яке має ознаки ненормативного акта та вичерпує свою дію після його реалізації, може оспорюватися з точки зору його законності, а вимоги про визнання рішення незаконним - розглядатися в порядку цивільного або господарського судочинства, якщо за результатами реалізації рішення у фізичної чи юридичної особи виникло право цивільне й спірні правовідносини, на яких ґрунтується позов, мають приватноправовий характер. У такому випадку вимога про визнання рішення незаконним може розглядатися як спосіб захисту порушеного цивільного права за статтею 16 Цивільного кодексу України та пред'являтися до суду для розгляду в порядку цивільного або господарського судочинства, якщо фактично підґрунтям і метою пред'явлення позовної вимоги про визнання рішення незаконним є оспорювання цивільного речового права особи (наприклад, права власності на землю), що виникло в результаті та після реалізації рішення суб'єкта владних повноважень.
Якщо ж особа звертається до відповідних органів із заявами для отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та для надання її у користування, за результатами розгляду яких ці органи приймають відповідні рішення, то в цих правовідносинах відповідач реалізує свої контрольні функції у сфері управління діяльністю, що підпадає під юрисдикцію адміністративного суду.
Саме такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21.03.2018 року у справі № 536/233/16-ц.
Відповідач у справі, що розглядається є суб'єктом владних повноважень до повноважень якого відноситься: прийняття рішень про надання згоди на розроблення проектів землеустроїв, затвердження цих проектів та прийняття рішень щодо передачі земельних ділянок у власність, користування. Одночасно відповідач є представником громади, яка є власником, у тому числі земельної ділянки, яку позивач має намір отримати у власність.
Колегія суддів зауважує, що підставою пред'явлення позову, серед іншого, позивач вказує порушення відповідачем (суб'єктом владних повноважень) вимог ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", а саме, - неприйняття відповідачем рішення про затвердження проекту землеустрою або про відмову в затверджені цього проекту.
Конституційний Суд України у рішенні від 1 квітня 2010 року № 10-рп/2010 у справі за конституційним поданням Вищого адміністративного суду України щодо офіційного тлумачення положень частини першої статті 143 Конституції України, пунктів "а", "б", "в", "г" статті 12 ЗК України, пункту 1 частини першої статті 17 КАС України, зокрема, вирішив, що положення пунктів "а", "б", "в", "г" статті 12 ЗК України у частині повноважень сільських, селищних, міських рад відповідно до цього кодексу вирішувати питання розпорядження землями територіальних громад, передачі земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності, вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності треба розуміти так, що при вирішенні таких питань ці ради діють як суб'єкти владних повноважень.
За наведених обставин, колегія суддів дійшла висновку, що рішення про закриття провадження у справі з тих підстав, що справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства судом прийнято без з'ясування всіх обставин, що мають значення для справи, а висновки суду не відповідають цим обставинам.
Інші доводи учасників справи на висновки колегії суддів не впливають.
При цьому, колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (№ 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (№ 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; пункт 29).
Підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального права, яке призвело до неправильного вирішення питання (п.п. 1, 4 ч. 1 ст. 320 КАС України)..
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст.2, 229, 241, 242, 243, 250, 308, 310, 312, 315, 320, 321, 322, 325, 327-329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 18.06.2019 по справі № 440/1589/19 - задовольнити.
Ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 18.06.2019 по справі № 440/1589/19 - скасувати.
Справу № 440/1589/19 за позовом ОСОБА_1 до Лохвицької міської ради про визнання незаконним та скасування рішення, визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - направити до суду першої інстанції для продовження її розгляду.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена у касаційному порядку.
Повний текст постанови складено 16 серпня 2019 року.
Головуючий суддя (підпис)О.П. Лях
Судді(підпис) (підпис) С.С. Рєзнікова О.М. Калитка