15 серпня 2019 р.Справа № 480/4844/18
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Перцової Т.С.,
Суддів: Чалого І.С. , Жигилія С.П. ,
за участю секретаря судового засідання Ващук Ю.О.,
позивача - ОСОБА_1 , представників сторін : позивача - ОСОБА_2 , відповідача - Шаповал М.Д. , Пєвнєвої М.М., представника третьої особи - Кругляка В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 28.03.2019 року, головуючий суддя І інстанції: Л.М. Опімах, м. Суми, повний текст складено 04.04.19 року по справі № 480/4844/18
за позовом ОСОБА_1
до Департаменту освіти і науки Сумської обласної державної адміністрації треті особи Управління майном Сумської обласної ради , Директор Департаменту освіти і науки Сумської обласної державної адміністрації Гробова Вікторія Павлівна
про визнання незаконним та скасування наказу, стягнення моральної шкоди,
27 грудня 2018 ОСОБА_1 (далі по тексту - ОСОБА_1 , позивач) звернулася до суду з адміністративним позовом до Департаменту освіти і науки Сумської обласної державної адміністрації (далі по тексту - Департамент, відповідач), за участю третіх осіб - Управління майном Сумської обласної ради, директора Департаменту освіти і науки Сумської обласної державної адміністрації Гробової Вікторії Павлівни (далі по тексту - директор Департаменту Гробова В.П.), в якому просила суд :
визнати незаконним та скасувати наказ Департаменту освіти і науки Сумської обласної державної адміністрації від 17.12.2018 № 89-К/С «Про накладення дисциплінарного стягнення»;
стягнути з Департаменту освіти і науки Сумської обласної державної адміністрації на користь позивача 5000 грн. у відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
Позовні вимоги мотивовані неправомірністю застосованого до ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді догани, оскільки прогулу без поважних причин 28.09.2018 позивач не скоювала, у м.Лебедин перебувала виключно зі службових, а не з особистих питань.
Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 28.03.2019 по справі № 480/4844/18 в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Департаменту освіти і науки Сумської обласної державної адміністрації (код ЄДРПОУ 39399524, вул. Прокоф'єва, 38, м. Суми, 40016), треті особи на стороні відповідача без самостійних вимог: директор Департаменту освіти і науки Сумської обласної державної адміністрації Гробова В.П. (вул. Прокоф'єва, 38, м. Суми, 40016), Управління майном Сумської обласної ради (код ЄДРПОУ 21107251, пл. Незалежності, 2, м. Суми, 40030), про визнання незаконним та скасування наказу, стягнення моральної шкоди - відмовлено.
Позивач, не погодившись із вказаним рішенням суду першої інстанції, подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить суд апеляційної інстанції рішення Сумського окружного адміністративного суду від 28.03.2019 по справі № 480/4844/18 скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог про визнання незаконним та скасування наказу Департаменту освіти і науки Сумської обласної державної адміністрації від 17.12.2018 № 89-К/С «Про накладення дисциплінарного стягнення» та у цій частині прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги стверджує, що відсутність працівника на робочому місці може вважатися прогулом лише в тому випадку, якщо в цей час працівник не виконує своїх трудових обов'язків. Пояснила, що на підставі п.4 рішення Сумської обласної ради від 02.03.2018 «Про ліквідацію Комунального закладу Сумської обласної ради - Штепівської спеціальної загальноосвітньої школи-інтернату Лебединського району» та згідно з наказом Управління майном Сумської обласної ради від 05.03.2018 № 53 «Про утворення комісії з припинення комунального закладу Сумської обласної ради - Штепівської спеціальної загальноосвітньої школи-інтернату Лебединського району шляхом ліквідації» ОСОБА_1 була призначена головою ліквідаційної комісії вказаного навчального закладу. Станом на 28.09.2018 позивач поряд із своїми основними обов'язками у Департаменті в основний робочий час додатково, на безоплатній основі, виконувала обов'язки голови ліквідаційної комісії, при цьому, при виконанні цих обов'язків була підзвітна і підконтрольна не директору Департаменту, а Сумській обласній раді в особі профільної комісії. Отже, безпосереднє виконання позивачем посадових обов'язків голови комісії (керівника) з припинення Штепівської загальноосвітньої школи-інтернату в основний робочий час, було виконанням одного з конкретних видів службових (трудових) обов'язків. Виконання в основний робочий час 28.09.2018 ОСОБА_1 службових обов'язків голови ліквідаційної комісії при тимчасовій відсутності на своєму основному робочому місці не заперечується відповідачем та третьою особою, однак, судом першої інстанції не було надано оцінки цій обставині та не наведено мотивів, з яких відхилено аргументи позивача та не взято до уваги допустимий доказ - довідку Реєстраційного відділу Лебединської міської ради. Враховуючи викладене, вважає, що відсутність на робочому місці 28.09.2018 не є прогулом, а відтак, відсутні підстави для застосування до неї дисциплінарного стягнення.
Позивач та його представник в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримали з підстав, викладених в останній, просили суд апеляційної інстанції рішення Сумського окружного адміністративного суду від 28.03.2019 по справі № 480/4844/18 скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог про оскарження наказу, прийняти в цій частині нове рішення про задоволення позову.
Відповідач в надісланому до суду письмовому відзиві просив суд апеляційної інстанції залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - без змін. Вказує, що під час виконання функцій голови ліквідаційної комісії позивач продовжує бути підзвітною та підконтрольною директору Департаменту і не звільнена від обов'язку повідомляти його про причини відсутності на роботі. Однак, Департаментом було задокументовано актом відсутність ОСОБА_1 на роботі 28.09.2018 більше трьох годин, та з'ясовано, що про свою відсутність позивач керівника особисто не повідомила, наказу про її відрядження до м. Лебедин видано не було. Вказує, що довідка реєстраційного відділу Лебединської міської ради не виправдовує термінового виїзду позивачки у м. Лебедин у зв'язку зі службовою необхідністю, оскільки отримати консультацію з питань, пов'язаних з ліквідацією закладу освіти, позивач могла і в будь-якого державного реєстратора у м. Суми. За час прийому позивача реєстраційним відділом Лебединської міської ради жодних реєстраційних дій не проводилось, а отже, вказана вище довідка не є доказом поважності причин відсутності ОСОБА_1 на роботі 28.09.2018. Враховуючи викладене, вважає, що відсутність позивачки на роботі 28.09.2018 відповідачем було вірно кваліфіковано як прогул, проведено службове розслідування з дотриманням вимог законодавства та обґрунтовано притягнуто ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани.
Представники відповідача та представник третьої особи директора Департаменту освіти і науки СОДА Гробової В.П. - Кругляк В.В. в судовому засіданні просили суд апеляційної інстанції залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Представник третьої особи - Управління майном Сумської обласної ради в судове засіданні не прибув, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.
У відповідності до ч.2 ст.313 КАС України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
З огляду на наведену норму, беручи до уваги, що третя особа належним чином повідомлена про дату, час та місце розгляду справи, колегія суддів вважає за можливе розглянути адміністративну справу без участі представника третьої особи.
Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, пояснення позивача, представників сторін та третьої особи, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 працює на посаді заступника директора Департаменту - начальника управління дошкільної, загальної середньої та інклюзивної освіти, позашкільної та виховної роботи, є державним службовцем (том 1 а.с.17), відповідно до посадової інструкції підпорядковується директорові Департаменту освіти і науки Сумської обласної державної адміністрації (том 1 а.с.40-43).
17 грудня 2018 року директором Департаменту освіти і науки Сумської обласної державної адміністрації Гробовою В.П. видано наказ № 89-К/С про накладення на позивача дисциплінарного стягнення у вигляді догани за відсутність на службі 28.09.2018 у зв'язку із самовільним виїздом до м. Лебедин, що кваліфіковано як прогул (том 1 а.с.34).
Також судом першої інстанції встановлено, що відповідно до рішення Сумської обласної ради від 02.03.2018 було припинено діяльність юридичної особи - комунального закладу Сумської обласної ради - Штепівської спеціальної загальноосвітньої школи-інтернату Лебединського району - шляхом ліквідації, доручено управлінню майном Сумської обласної ради спільно з Департаментом освіти і науки Сумської обласної державної адміністрації утворити комісію з ліквідації Комунального закладу (том 1 а.с.20).
Наказом Управління майном Сумської обласної ради від 05.03.2018 № 53 утворено комісію з припинення вказаного комунального закладу, головою комісії призначено позивача ОСОБА_1 (а.с.21).
28.09.2018 позивач була відсутня на роботі у Департаменті освіти і науки Сумської ОДА, та перебувала у реєстраційному відділі Лебединської міської ради на прийомі у державного реєстратора з питань, пов'язаних з ліквідацією закладу. Зазначені обставини сторонами не заперечуються.
Не погодившись із вищезазначеним наказом директора Департаменту Гробової В.П. від 17.12.2018 № 89-К/С, ОСОБА_1 звернулась до суду з цим позовом про визнання його протиправним та скасування, стягнення моральної шкоди.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з правомірності оскаржуваного наказу, як такого, що винесений за наявності для цього правових та фактичних підстав, а саме, вчинення позивачем дисциплінарного проступку у вигляді прогулу, та з дотриманням встановленої законом процедури.
Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, отже, перегляду підлягає рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог про визнання протиправним та скасування наказу від 17.12.2018 № 89-К/С.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог про скасування наказу, з огляду на таке.
Принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях, визначає Закон України "Про державну службу".
Відповідно до частини 2 статті 1 Закону України "Про держану службу" державний службовець - це громадянин України, який займає посаду державної служби в органі державної влади, іншому державному органі, його апараті (секретаріаті), одержує заробітну плату за рахунок коштів державного бюджету та здійснює встановлені для цієї посади повноваження, безпосередньо пов'язані з виконанням завдань і функцій такого державного органу, а також дотримується принципів державної служби.
Пунктом 10 частини 1 статті 2 Закону України "Про держану службу" встановлено, що службова дисципліна - це неухильне додержання Присяги державного службовця, сумлінне виконання службових обов'язків та правил внутрішнього службового розпорядку.
Відповідно до статті 5 Закону України "Про держану службу" правове регулювання державної служби здійснюється Конституцією України, цим та іншими законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, постановами Верховної Ради України, указами Президента України, актами Кабінету Міністрів України та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби. Відносини, що виникають у зв'язку із вступом, проходженням та припиненням державної служби, регулюються цим Законом, якщо інше не передбачено законом. Дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині відносин, не врегульованих цим Законом.
Правила що регулюють підпорядкування державного службовця та виконання наказу (розпорядження), доручення передбачені статтею 9 Закону України "Про держану службу", відповідно до якої, зокрема, державний службовець під час виконання посадових обов'язків діє у межах повноважень, визначених законом, і підпорядковується своєму безпосередньому керівнику або особі, яка виконує його обов'язки. Державний службовець зобов'язаний виконувати накази (розпорядження), доручення керівника, видані в межах його повноважень, крім випадків, передбачених частиною шостою цієї статті. Наказ (розпорядження), доручення має містити конкретне завдання, інформацію про його предмет, мету, строк виконання та особу, відповідальну за виконання. Наказ (розпорядження) має бути письмовим, а доручення може бути письмовим або усним.
Відповідно до п.1, 4, 7 статті 47 Закону України "Про держану службу" правилами внутрішнього службового розпорядку державного органу визначаються, зокрема, початок та кінець робочого часу державного службовця; порядок доведення до відома державного службовця нормативно-правових актів, наказів (розпоряджень) та доручень із службових питань; порядок повідомлення державним службовцем про його відсутність на службі.
Правила внутрішнього службового розпорядку затверджуються загальними зборами (конференцією) державних службовців державного органу за поданням керівника державної служби і виборного органу первинної профспілкової організації (за наявності) на основі типових правил.
Глава 1 розділу VIІІ Закону України "Про держану службу" визначає сутність службової дисципліни у державному органі. Так, відповідно до частини 1 статті 61 Закону України "Про держану службу" службова дисципліна забезпечується, серед іншого, шляхом дотримання у службовій діяльності вимог цього Закону та інших нормативно-правових актів у сфері державної служби та виконання правил внутрішнього службового розпорядку.
Згідно з частиною 1 статті 64 Закону України "Про держану службу" за невиконання або неналежне виконання посадових обов'язків, визначених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами у сфері державної служби, посадовою інструкцією, а також порушення правил етичної поведінки та інше порушення службової дисципліни державний службовець притягається до дисциплінарної відповідальності у порядку, встановленому цим Законом.
Підстави для притягнення державного службовця до дисциплінарної відповідальності передбачені статтею 65 Закону України "Про держану службу". Так, підставою для притягнення державного службовця до дисциплінарної відповідальності є вчинення ним дисциплінарного проступку, тобто протиправної винної дії або бездіяльності чи прийняття рішення, що полягає у невиконанні або неналежному виконанні державним службовцем своїх посадових обов'язків та інших вимог, встановлених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами, за яке до нього може бути застосоване дисциплінарне стягнення.
Відповідно до п. 12 ч.2 ст.65 Закону України "Про держану службу" дисциплінарним проступком є, зокрема, прогул державного службовця (у тому числі відсутність на службі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.
Державний службовець не може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності, якщо минуло шість місяців з дня, коли керівник державної служби дізнався або мав дізнатися про вчинення дисциплінарного проступку, не враховуючи час тимчасової непрацездатності державного службовця чи перебування його у відпустці, або якщо минув один рік після його вчинення, або постановлення відповідної окремої ухвали суду (ч.3 ст.65 Закону).
Види дисциплінарних стягнень та загальні умови їх застосування передбачені статтею 66 Закону України "Про держану службу". Зокрема, до державних службовців застосовується один із таких видів дисциплінарного стягнення: 1) зауваження; 2) догана; 3) попередження про неповну службову відповідність; 4) звільнення з посади державної служби.
У разі допущення державним службовцем дисциплінарних проступків, передбачених пунктами 4, 5, 12 та 15 частини другої статті 65 цього Закону, суб'єктом призначення або керівником державної служби такому державному службовцю може бути оголошено догану.
Судом першої інстанції встановлено, та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що зборами державних службовців Департаменту освіти і науки Сумської обласної державної адміністрації затверджені Правила внутрішнього службового розпорядку Департаменту освіти і науки Сумської обласної державної адміністрації (том 1 а.с.245-249).
Відповідно до цих Правил у Департаменті встановлюється п'ятиденний робочий тиждень: початок роботи о 8.00 годині, закінчення - о 17.00 годині (у п'ятницю - о 16.00 годині); обідня перерва - з 12.00 години до 12-45 години; вихідні дні: субота, неділя. Вихід державного службовця Департаменту за межі адміністративної будівлі в робочий час зі службових питань відбувається з відома його безпосереднього керівника та керівника Департаменту (розділ ІІІ Правил).
Державний службовець Департаменту повідомляє свого безпосереднього керівника та керівника Департаменту про відсутність на роботі в письмовій формі, засобами електронного чи телефонного зв'язку або іншим доступним способом. У разі недотримання державним службовцем Департаменту цих вимог складається акт про відсутність державного службовця на робочому місці. У разі ненадання державним службовцем Департаменту доказів поважності причини своєї відсутності на роботі він повинен подати письмові пояснення на ім'я керівника Департаменту щодо причин своєї відсутності (розділ IV Правил).
Нормативно-правові акти, накази, доручення, розпорядження зі службових питань доводяться до відома державних службовців Департаменту шляхом ознайомлення в паперовій або електронній формі з підтвердженням такого ознайомлення. Підтвердженням може слугувати підпис державного службовця (у тому числі як відповідального виконавця) на документі, у журналі реєстрації документів або відповідний електронний цифровий підпис, який підтверджує ознайомлення з певним службовим документом в електронній формі (розділ VI Правил).
Перелік посадових обов'язків позивача та їх обсяг визначений наказом Департаменту освіти і науки Сумської обласної державної адміністрації № 461-ОД від 16.07.2018 та посадовою інструкцією заступника директора Департаменту - начальника управління дошкільної, загальної середньої та інклюзивної освіти, позашкільної та виховної роботи Департаменту освіти і науки Сумської обласної державної адміністрації (а.с.36-39,40-44).
Відповідно до частин 1, 2 статті 42 Закону державний службовець може бути направлений у службове відрядження для виконання своїх посадових обов'язків поза межами постійного місця служби, у тому числі на роботу до секретаріатів міжнародних організацій, представництв міжнародних організацій в інших країнах або органів влади іноземних держав у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Керівник державної служби визначає місце, строк відрядження, режим роботи у період відрядження та завдання до виконання.
Згідно з п.1 розділу І наказу Мінфіну від 13.03.1998 № 59 службовим відрядженням вважається поїздка працівника за розпорядженням керівника органу державної влади (поїздка державного службовця - за розпорядженням керівника державної служби), підприємства, установи та організації, що повністю або частково утримується (фінансується) за рахунок бюджетних коштів (далі - підприємство), на певний строк до іншого населеного пункту для виконання службового доручення поза місцем його постійної роботи (за наявності документів, що підтверджують зв'язок службового відрядження з основною діяльністю підприємства).
Направлення працівника підприємства у відрядження здійснюється керівником цього підприємства або його заступником (направлення у відрядження державного службовця здійснюється керівником державної служби) і оформляється наказом (розпорядженням) із зазначенням: пункту призначення, найменування підприємства, куди відряджений працівник строку й мети відрядження.
Строк відрядження визначається керівником або його заступником (строк відрядження державного службовця визначається керівником державної служби) але не може перевищувати 30 календарних днів, за винятком випадків, передбачених постановою Кабінету Міністрів України від 02.02.2011 № 98.
Таким чином, виходячи із системного аналізу зазначених вище норм, колегія суддів вважає, що лише за наказом керівника, доведеного до працівника у визначений у державному органі спосіб, державний службовець може відбути у відрядження й залишити межі постійного місця служби. Проте, як вбачається з матеріалів дисциплінарної справи та підтверджено в ході апеляційного розгляду справи, позивач такого розпорядження не отримувала, про свою відсутність 28.09.2018 на робочому місці особисто керівника Гробову В.П. не повідомила, прибувши до м. Суми, на службу не з'явилася, хоча, як зазначила в судовому засіданні сама позивач, по її приїзду в м. Суми робочий день 28.09.2018 ще не закінчився.
Наказ про відрядження 28.09.2018 ОСОБА_1 до м. Лебедин не видавався.
Закон України "Про державну службу" визначає прогул державного службовця як відсутність на службі як протягом усього робочого дня, так і відсутність на службі більше трьох годин протягом робочого дня без поважних причин (п. 12 ч. 2 ст. 65 Закону).
Відсутністю на роботі є знаходження працівника поза територією органу державної влади, органу місцевого самоврядування, державного підприємства, установи чи організації, де він відповідно до службових обов'язків повинен виконувати доручену йому роботу.
Колегія суддів зауважує, що поважними можуть бути визнані причини, що пов'язані з обставинами, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами, що унеможливлюють прибуття службовця на службу.
Водночас, самовільне залишення постійного місця служби з метою виконання інших, не охоплених посадовими, обов'язків, на думку колегії суддів, не може розцінюватися як поважна причина відсутності на службі.
Та обставина, що позивачем 28.09.2018 було залишено основне місце роботи у зв'язку із виконанням ОСОБА_1 обов'язків голови ліквідаційної комісії, не спростовує факту відсутності її на роботі без документально оформленого погодження з безпосереднім керівником.
Доводи позивача про її непідконтрольність та непідзвітність директору Департаменту під час виконання обов'язків голови ліквідаційної комісії Штепівської спеціальної загальноосвітньої школи-інтернату є помилковими, оскільки ці обов'язки виконувалися позивачем в робочий час за основним місцем роботи, а відтак, на використання цього робочого часу поширювалися Правила внутрішнього трудового розпорядку.
Норми статті 105 Цивільного кодексу України щодо повноважень ліквідаційної комісії не спростовують факту перебування ОСОБА_1 у відносинах державної служби із Департаментом, а отже, і необхідності узгодження своєї відсутності на роботі з керівництвом останнього.
Надана позивачем довідка реєстраційного відділу Лебединської міської ради від 17.10.2018 № 2561 підтверджує факт перебування ОСОБА_1 28.09.2018 на прийомі у державного реєстратора реєстраційного відділу виконавчого комітету Лебединської міської ради Глушак М.В. , однак, не виправдовує необхідності термінового від'їзду до м. Лебедин без узгодження з безпосереднім керівником та оформлення відрядження. При цьому, за час прийому позивача реєстраційним відділом Лебединської міської ради жодних реєстраційних дій не проводилось, а отже, вказана вище довідка не є доказом поважності причин відсутності ОСОБА_1 на роботі 28.09.2018.
Таким чином, як вірно зазначено судом першої інстанції, 28.09.2018 року позивач вчинила прогул, оскільки була відсутня на службі протягом усього робочого дня без поважних причин, що є дисциплінарним проступком.
Посилання позивача на постанову Верховного Суду від 16.08.2018 № 461/4469/16-ц колегія суддів відхиляє, оскільки вказана постанова ухвалена у справі за інших фактичних обставин, ніж у спірних відносинах. Так, за обставинам вказаної справи працівник фактично був присутній в установі, де працював, однак відсутній на робочому місці, в той час як у спірних відносинах позивач була відсутня і на робочому місці, і в установі.
Судом першої інстанції встановлено, та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що відповідачем дотриманий порядок притягнення до дисциплінарної відповідальності позивача, зокрема, порядок проведення службового розслідування, передбачені Законом України "Про держану службу".
Так, відповідно до частини 1, пункту 2 частини 2 статті 68 Закону України "Про держану службу" дисциплінарні провадження ініціюються суб'єктом призначення. Дисциплінарні стягнення накладаються (застосовуються): на державних службовців, які займають посади державної служби категорій "Б" і "В": зауваження - суб'єктом призначення; інші види дисциплінарних стягнень - суб'єктом призначення за поданням дисциплінарної комісії.
Відповідно до частин 9-11 статті 69 Закону України "Про держану службу" дисциплінарна комісія розглядає дисциплінарну справу державного службовця, сформовану в установленому цим Законом порядку. Результатом розгляду дисциплінарної справи є пропозиція Комісії або подання дисциплінарної комісії, які мають рекомендаційний характер для суб'єкта призначення. Суб'єкт призначення протягом 10 календарних днів зобов'язаний прийняти рішення на підставі пропозиції Комісії або подання дисциплінарної комісії або надати вмотивовану відмову протягом цього строку.
Частинами 7-9 ст. 71 Закону України "Про держану службу" передбачено, що особи, які проводять службове розслідування, мають право: одержувати пояснення від державного службовця, стосовно якого проводиться службове розслідування, та від інших осіб щодо обставин справи; одержувати у підрозділах державного органу чи за запитом в інших органах необхідні документи або їх копії та долучати до матеріалів справи; одержувати консультації відповідних спеціалістів з питань, що стосуються службового розслідування.
Державний службовець, стосовно якого проводиться службове розслідування, має право:
1) надавати пояснення, а також відповідні документи та матеріали щодо обставин, які досліджуються;
2) порушувати клопотання про одержання і залучення до матеріалів нових документів, одержання додаткових пояснень осіб, які причетні до справи;
3) бути присутнім під час виконання відповідних заходів;
4) подавати в установленому порядку скарги на дії осіб, які проводять службове розслідування.
За результатами службового розслідування складається висновок про наявність чи відсутність у діях державного службовця дисциплінарного проступку та підстав для його притягнення до дисциплінарної відповідальності.
Відповідно до статті 73 Закону України "Про держану службу" дисциплінарною комісією формується дисциплінарна справа. Статтею 74 Закону України "Про держану службу" закріплені гарантії прав державних службовців під час застосування дисциплінарного стягнення.
Судом першої інстанції встановлено, та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що дисциплінарною комісією з розгляду дисциплінарних справ Департаменту освіти і науки Сумської обласної державної адміністрації проведене службове розслідування за фактом відсутності позивача на роботі та сформована дисциплінарна справа (а.с.61-140).
В матеріалах дисциплінарної справи наявні акт про відсутність 28.09.2018 позивача на роботі, складений 28.09.2018, прохання надати письмові пояснення про причини відсутності від 16.10.2018, акт про відмову від ознайомлення з актом про відсутність на роботі від 16.10.2018, акт про відмову надати пояснення від 16.10.2018, пояснення позивача від 16.10.2018, наказ керівника Департаменту від 03.12.2018 № 87-к «Про дисциплінарне провадження», акт про відмову від ознайомлення з наказом, складений 03.12.2018, характеристика, довідки, пояснення ОСОБА_7 , Гробової В.П. , протоколи засідання дисциплінарної комісії від 06.12.2018, 10.12.2018 та 11.12.2018, висновок за результатами службового розслідування щодо ОСОБА_1 , а також висновок про наявність у діях заступника директора Департаменту ОСОБА_1 ознак дисциплінарного проступку та наявності підстав для притягнення її до дисциплінарної відповідальності (т.1, а.с.61-141).
Зміст зазначених матеріалів узгоджується із обставинами справи, встановленими судом першої інстанції та підтвердженими в суді апеляційної інстанції.
Відповідно до висновку службового розслідування, дії ОСОБА_1 свідчать про вчинення нею дисциплінарного проступку, передбаченого п.12 ч.2 ст.65 Закону України «Про державну службу», а саме прогулу без поважної причини.
Відповідно до висновку дисциплінарної комісії, остання встановила наявність у діях позивача дисциплінарного проступку та підстав для притягнення її до дисциплінарної відповідальності. Пропозиція дисциплінарної комісії - за вчинення дисциплінарного проступку, передбаченого п.12 ч.2 ст.65 Закону України «Про державну службу», прогулу без поважних причин, застосувати до ОСОБА_1 дисциплінарне стягнення у вигляді догани.
Твердження позивача про порушення її права на особисту участь у засіданні дисциплінарної комісії та порушенні строку притягнення її до дисциплінарної відповідальності не знайшли обґрунтованих підтверджень у ході розгляду справи, оскільки заяв позивача про участь у відповідних заходах матеріали дисциплінарної справи не містять, так само і під час розгляду справи позивачем не зазначалося про докази, які можуть підтвердити факт звернення її до комісії з такими заявами. Скарг на дії осіб, які проводять службове розслідування, в установленому порядку позивач також не подавала.
Також відповідачем дотриманий строк притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності.
Відповідно до частини 3 статті 65 Закону України "Про держану службу" державний службовець не може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності, якщо минуло шість місяців з дня, коли керівник державної служби дізнався або мав дізнатися про вчинення дисциплінарного проступку, не враховуючи час тимчасової непрацездатності державного службовця чи перебування його у відпустці, або якщо минув один рік після його вчинення, або постановлення відповідної окремої ухвали суду.
Як зазначалось вище, дисциплінарний проступок вчинений 28.09.2018, дисциплінарне провадження ініційоване керівником 16.10.2018 (після повернення позивача з відрядження) (т.1, а.с.69), відкрите дисциплінарне провадження 03.12.2018 (том 1 а.с.75), наказ про накладення дисциплінарного стягнення виданий 17.12.2018.
Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
З огляду на встановлені у справі фактичні обставини та досліджені докази, колегія суддів вважає, що відповідач у спірних відносинах щодо винесення оскаржуваного наказу від 17.12.2018 № 89-К/С «Про накладення дисциплінарного стягнення» діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Законом України «Про державну службу», з дотриманням вимог ч.2 ст.2 КАС України, а отже, відсутні підстави для його скасування.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог про скасування наказу, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права.
Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду в цій частині не спростовують.
Керуючись ч.4 ст.241, ст.ст.243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 326-329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 28.03.2019 року по справі № 480/4844/18 в частині відмови в задоволенні позовних вимог про визнання незаконним та скасування наказу - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя (підпис)Т.С. Перцова
Судді(підпис) (підпис) І.С. Чалий С.П. Жигилій
Повний текст постанови складено 16.08.2019 року