12 серпня 2019 р. Справа № 520/1912/19
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Любчич Л.В.
суддів: Жигилія С.П. , Чалого І.С.
за участю секретаря судового засідання Ващук Ю.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 15.05.2019, суддя Горшкова О.О., майдан Свободи, 6, Харків, 61022, повний текст складено 16.05.19 по справі № 520/1912/19
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Національної поліції в Харківській області
про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
У лютому 2019 року ОСОБА_1 ( далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Харківській області ( далі - відповідач, ГУ НП в Харківській обл.) в якому просив:
- визнати бездіяльність ГУ НП в Харківській обл. від 28.08.2018 р. щодо розгляду по суті його заяви про виплату одноразової грошової допомоги протиправною;
- скасувати рішення ГУ НП в Харківській обл. від 28.08.2018 р. щодо відмови у виплаті ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги;
- зобов'язати ГУ НП в Харківській обл. повторно розглянути заяву ОСОБА_1 щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги відповідно до ст. 99 Закону України «Про національну поліцію» від 02.07.2015 № 580-УІІІ (далі - Закон №580).
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 15.05.2019 ОСОБА_1 відмовлено в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 в повному обсязі.
Не погодившись з даним рішенням суду першої інстанції позивач подав апеляційну скаргу в якій, посилаючись на порушення норм матеріального права, просив скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 15.05.2019 та ухвалити постанову, якою задовольнити позов в повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив, що з 1996 року проходив службу в органах внутрішніх справ. У 2012 році захворів. Постановою військової лікарської комісії (протокол №30 від 19.09.2016) встановлено, що захворювання пов*язане з проходженням служби в органах внутрішніх справ. 27.09.2016 . У вересні 2016 року звільнено зі служби, згідно з Законом №580, через хворобу. Стаж служби в поліції на день звільнення для встановлення поліцейському надбавки за вислугу років та надання додаткової відпустки оплачуваної складав 20 р. 03 міс. 16 дн., у календарному обчисленні для виплати одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби та для призначення пенсії - 22 р. 9 міс. 16 дн., час навчання 2 р. 6 міс. 00 дн. У пільговому обчисленні немає. 23.08.2017 позивачу встановлено ІІ групу інвалідності з причиною: «Захворювання, Так пов'язане зі службою в органах внутрішніх справ». Втрата професійної працездатності становить 70%. Інвалідність була встановлена поза межами строку, визначеного п.3 ч.1 ст. 97 Закону №580 не з вини позивача, а у зв*язку із складанням Ліквідаційною комісією ГУ МВС України в Харківській області документів, необхідних для встановлення інвалідності та ступеня втрати працездатності ц відсотках. Судом першої інстанції не враховано, що відповідно до пункту 1 розділу ІІ Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського, затвердженого Наказом Міністерства внутрішніх справ України №4 від 11.01.2016 (далі - Порядок №4) днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги, в разі встановлення поліцейському інвалідності - дата, з якої встановлено інвалідність, що зазначена в довідці до акту огляду медико-соціальної експертної комісії, у разі відсутності дати, з якої встановлена інвалідність, - дата видачі довідки до акту огляду медико-соціальної експертизи.
Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 19.06.2019 відкрито апеляційне провадження у справі № 520/1912/19.
01 липня 2019 року на адресу суду надійшов відзив від відповідача по справі, в якому останній просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а судове рішення - без змін, зазначивши при цьому про безпідставність посилання позивача на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду у справі № 2040/6163/18 від 10.12.2018, оскільки позовні вимоги у цій адміністративній справі не є тотожними.
Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 05.07.2019, закінчено підготовку справи до розгляду та призначено у відкритому судовому засіданні.
12 серпня 2019 року на адресу суду надійшла телефонограма від позивача по справі, в якій останній просив перенести розгляд справи у зв'язку з неможливістю прибуття в судове засідання за станом здоров'я.
З огляду на відсутність доказів, підтверджуючих заявлене клопотання та з метою додержання встановлених ст. 193 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) строків розгляду справи, колегія суддів прийшла до висновку про відсутність підстав для відкладення розгляду справи.
Сторони в судове засідання не з'явилися, про дату час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.
Відповідно до положень ч.2 ст.313 КАС України, справа розглянута без участі сторін.
Згідно з положеннями ч. 3 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та у відзиві на неї, прийшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції були встановлені наступні обставини, які не оспорені сторонами.
Наказом ГУНП в Харківській обл. № 361 о/с від 27.06.2016 року позивач звільнений зі служби в поліції за п. 2 ч. 1 ст. 77 (через хворобу) Закону №580 (а.с. 10).
Підстава звільнення - рапорт ОСОБА_1 від 23.09.2016, свідоцтво про хворобу від 05.09.2016 № 289, видане ВЛК ДУ «Територіальне медичне об'єднання МВС України по Харківській області»
23.08.2017 сформовано довідку до акту огляду МСЕК серії 12 ААА № 686176, відповідно до якої ОСОБА_1 встановлено ІІ групу інвалідності у зв'язку із захворюванням, пов'язаним з проходженням служби в ОВС.
Вказані обставини також підтверджені постановою ДУ «Територіальне медичне обєднання МВС України по Харківській області» від 29.08.2017 № 33/41-3/80.
13.09.2017 ОСОБА_1 звернувся до ГУ НП в Харківській обл. із заявою про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням йому медико-соціальною експертною комісією ІІ групи інвалідності.
06.06.2018 ГУ НП в Харківській обл. сформовано висновок про відмову у призначенні ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги на підставі п.п. 4 п. 1 ст. 97 Закону №580 (термін встановлення інвалідності перевищує шість місяців після звільнення), який затверджено начальником ГУНП в Харківській обл. 02.08.2018.
Про вказане рішення ГУНП в Харківській обл. повідомлено ОСОБА_1 листом від 28.08.2018 № 321/119/05/29-2-2018.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що позивачем був пропущений строк звернення із заявою до відповідача про призначення одноразової грошової допомоги.
Суд апеляційної інстанції з даними висновками суду погоджується, з огляду на наступне.
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до п.4 ч.1 ст. 97 Закону №580 ( в редакції чинній на час звернення із заявою до відповідача) одноразова грошова допомога в разі загибелі (смерті), визначення втрати працездатності поліцейського (далі - одноразова грошова допомога) є соціальною виплатою, гарантованою допомогою з боку держави, яка призначається і виплачується особам, які за цим Законом мають право на її отримання, у разі визначення поліцейському інвалідності внаслідок захворювання, поранення (контузії, травми або каліцтва), пов'язаних з проходженням ним служби в органах внутрішніх справ або поліції, протягом шести місяців після звільнення його з поліції внаслідок причин, зазначених у цьому пункті.
Тобто, зазначене положення Закону застосовується виключно за обов'язкової одночасної наявності, щонайменше, трьох умов (причина інвалідності, час настання інвалідності та причина звільнення):
1.причиною інвалідності є захворювання, поранення (контузії, травми або каліцтва), пов'язаних з проходженням служби в органах внутрішніх справ або поліції;
2.інвалідність повинна бути встановена до моменту звільнення або не пізніше, ніж протягом шести місяців після звільнення особи з поліції;
3.причина звільнення такої особи з поліції повинна бути зумовлена захворюванням або пораненням, пов'язаним з проходженням служби в органах внутрішніх справ або поліції.
Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом у постановах, зокрема, 15.04.2019 по справі №823/1798/18, від 19.09.2018 по справі № 373/1188/16-а, від 01.11.2018 по справі №822/3788/17.
Як вбачається з матеріалів справи інвалідність позивачу була встановлена 23.08.2017, тобто більше ніж через шість місяців після звільнення.
Як наслідок у позивача відсутня одна із обов'язкових умов на призначення одноразової грошової допомоги для колишніх поліцейських, а саме встановлення інвалідності більше ніж через 6 місяців після звільнення.
Посилання апелянта на те, що термін отримання групи склав 10 місяців 25 днів не з його вини, а через те, що весь цей час знадобився лікарям для ретельного обстеження та встановлення групи інвалідності, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки під час судового розгляду не встановлено, а позивачем не надано до суду доказів об'єктивних, непереборних обставин, які перешкоджали позивачу після звільнення з поліції оформити інвалідність у строки встановлені законодавством. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що знаходження на лікуванні з 01.03.2017 по 14.03.2017 та з 16.06.2017 по 04.07.2017 не є належними доказами підтвердження наявності поважних, об'єктивних причин, які перешкоджали позивачу реалізувати своє право на отримання одноразової грошової допомоги.
Також колегія суддів вважає безпідставними посилання апелянта на те, що днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є , зокрема, дата, з якої встановлено інвалідність, оскільки відповідно до п.4 ч.1 ст. 97 Закону №580 дане право може бути реалізовано не пізніше 6 місяців після звільнення з поліції.
Інші доводи і заперечення на висновки суду апеляційної інстанції не впливають.
Ухвалюючи дане судове рішення колегія суддів керується ст.322 КАС України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення "Серявін та інші проти України") та Висновком № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень.
Згідно рішення Європейського суду з прав людини по справі "Серявін та інші проти України"(п.58) суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору по даній справі, колегія суддів прийшла до висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші зазначені в апеляційній скарзі аргументи позивача, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення.
З урахуванням зазначеного, колегія суддів вважає, що відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 326, 327 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 15 травня 2019 року по справі № 520/1912/19 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя (підпис)Л.В. Любчич
Судді(підпис) (підпис) С.П. Жигилій І.С. Чалий
Постанова складена в повному обсязі 16.08.2019