15 серпня 2019 р.Справа № 520/4533/19
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Лях О.П.,
Суддів: Калитки О. М. , Мельнікової Л.В. ,
при секретарі судового засідання Жданюк Г.О.,
за участю представника позивача ОСОБА_1 ,
представника відповідача Хачатрян Н.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 24.06.2019 (повний текст виготовлено 24.06.2019, головуючий суддя І інстанції Волошин Д.А., м.Харків) по справі № 520/4533/19 за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Головного управління Держпраці у Харківській області про визнання протиправною та скасування постанови,
Позивач, Фізична особа - підприємець ОСОБА_2 , звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати протиправною та скасувати постанову Головного управління Держпраці у Харківській області про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №ХК5018/926/3НП/АВ/П/ТД-ФС від 10.04.2019 р., якою на фізичну особу - підприємця ОСОБА_2 (код НОМЕР_1 ) накладено штраф у розмірі 125190,00 грн.
05.06.2019 позивачем було подано клопотання про забезпечення позову шляхом зупинення стягнення на підставі постанови Головного управління Держпраці у Харківській області про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №ХК5018/926/3НП/АВ/П/ТД-ФС від 10.04.2019 за виконавчим провадженням №59213783, що перебуває на примусовому виконанні у Шевченківському відділі Державної виконавчої служби м. Харкова ГТУЮ у Харківській області, якою на фізичну особу-підприємця ОСОБА_2 накладено штраф у розмірі 125190,00 грн., до набрання законної сили рішенням в адміністративній справі №520/4533/19.
В обґрунтування вказаного клопотання позивач зазначив, що постановою державного виконавця Шевченківського відділу Державної виконавчої служби м. Харкова ГТУЮ у Харківській області 28.05.2019 відкрито виконавче провадження №59213783 з виконання постанови Головного управління Держпраці у Харківській області про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №ХК5018/926/3НП/АВ/П/ТД-ФС від 10.04.2019. Постановою про арешт майна боржника від 28.05.2019 накладено арешт на все майно, що належить боржнику. Відповідно до постанови про стягнення виконавчого збору від 28.05.2019 постановлено стягнути з позивача виконавчий збір у розмірі 12519,00 грн. Позивач зазначає, що з моменту відкриття виконавчого провадження до моменту набуття рішенням законної сили пройде близько 6 місяців. За цей час державний виконавець буде зобов'язаний вчинити дії з примусового виконання оскаржуваної постанови, стягнення грошових коштів з банківських рахунків боржника, оцінки його майна та його примусової реалізації на торгах. Таким чином, до моменту набуття рішенням суду по даній справі законної сили майно позивача може бути реалізоване, і у випадку скасування оскаржуваної постанови для його повернення необхідно буде докласти значних зусиль.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 24.06.2019 клопотання Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про забезпечення позову залишено без задоволення.
Відмовляючи у задоволенні клопотання позивача про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що зазначені у заяві про забезпечення позову доводи не надають суду підстав для вжиття заходів забезпечення позову.
Не погодившись із даною ухвалою суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу суду першої інстанції та задовольнити клопотання про забезпечення адміністративного позову.
В обґрунтування апеляційної скарги повідомлено, що невжиття заходів забезпечення позову по справі ставить під загрозу реалізацію судового захисту та поновлення прав та інтересів позивача.
У відзиві на апеляційну скаргу відповідач зазначає на законність та обгрунтованість ухвали суду та відсутності підстав для задоволення апеляційної скарги.
Представник позивача підтримав доводи апеляційної скарги та наполягав на її задоволенні.
Представник відповідача заперечував проти доводів апеляційної скарги та просив залишити її без задоволення.
Заслухавши доповідь судді-доповідача стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом апеляційної інстанції, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши і обговоривши доводи апеляційної скарги, правильність правової оцінки обставин справи та застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла наступного.
Відповідно до ст.308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАСУ) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Інститут забезпечення адміністративного позову регламентовано положеннями ст.ст.150-158 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), які закріплюють підстави для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, а також способи забезпечення позову в адміністративному процесі.
Наявність такого інституту є однією з гарантій виконання судового рішення і спрямоване на забезпечення принципу обов'язковості судових рішень.
Забезпечення адміністративного позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи визначених законом заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому судового рішення, якщо його буде прийнято на користь позивача.
Відповідно до вимог ч.ч.1 та 2 ст.150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи.
При цьому, положеннями ч.2 ст.150 КАС України в якості підстав для вжиття заходів забезпечення позову передбачено наступні:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Ці підстави є оціночними, тому містять небезпеку для застосування заходів забезпечення позову всупереч цілям цієї статті при формальному дотриманні її вимог. Необґрунтоване вжиття таких заходів може привести до правових ускладнень, значно більших, ніж ті, яким вдалося б запобігти, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.
Тобто, інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.
В той же час, слід враховувати, що положеннями ч.1 ст.151 КАС України передбачено види забезпечення позову, а саме: 1) зупинення дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) заборона відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановлення обов'язку відповідача вчинити певні дії; 4) заборона іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупинення стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
При цьому, відповідно до ч.2 ст.151 КАС України суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Згідно із ч.5 ст.151 КАС України зупинення дії нормативно-правового акта як захід забезпечення позову допускається лише у разі очевидних ознак протиправності такого акта та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду з позовом щодо такого акта.
Отже, заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути співмірними з позовними вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи до забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову та не повинні порушувати прав осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач просить забезпечити позов шляхом зупинення стягнення на підставі постанови відповідача за виконавчим провадженням №59213783.
Разом з цим, згідно з положеннями статті 19 Закону України "Про виконавче провадження" передбачена можливість письмового повідомлення виконавця про виникнення обставин, що обумовлюють обов'язкове зупинення вчинення виконавчих дій.
Однак, позивачем не наведено будь-яких відомостей та не надано доказів повідомлення державного виконавця про оскарження у судовому порядку постанови, яка стала підставою для відкриття виконавчого провадження, чи вжиття інших заходів стосовно зупинення виконавчого провадження.
Таким чином, як клопотання про забезпечення позову, так і апеляційна скарга позивача, не містять посилання на беззаперечні мотиви, за якими позивач вважає, що захист його прав, свобод та інтересів буде неможливим без вжиття відповідних заходів і для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також не вказано в чому полягає значимість таких зусиль і наскільки значні витрати будуть при цьому понесені.
Враховуючи наведене, доказів існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або того, що захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, позивачем до суду не надано.
З огляду на викладене колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.
Згідно з п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .
Однак, згідно з п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Ruiz Torija v. Spain" від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.
Відповідно до ч.1 ст.316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Під час розгляду справи судом першої інстанції не порушено норм матеріального чи процесуального права, а тому підстави для скасування оскаржуваної ухвали - відсутні.
Враховуючи вищевказане та керуючись ст.ст.2, 150-158, 241, 242, 243, 250, 308, 312, 315, 316, 321, 322, 325, 327-329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 24.06.2019 по справі № 520/4533/19 - залишити без задоволення.
Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 24.06.2019 по справі № 520/4533/19 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Повний текст постанови буде складено 16 серпня 2019 року.
.
Головуючий суддя (підпис)О.П. Лях
Судді(підпис) (підпис) О.М. Калитка Л.В. Мельнікова