Справа № 383/715/19
Номер провадження 3/383/443/19
16 серпня 2019 року суддя Бобринецького районного суду Кіровоградської області Бондаренко В.В., розглянувши справу про адміністративне правопорушення, яка надійшла від Бобринецького відділення поліції Новоукраїнського ВП ГУНП в Кіровоградській області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , за вчинення правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.1 ст.173-2 КУпАП, -
15.08.2019 року до Бобринецького районного суду Кіровоградської області з Бобринецького ВП Новоукраїнського ВП ГУНП в Кіровоградській області надійшла справа про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст.173-2 КУпАП.
Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ГР №294646 від 17.06.2019 року, ОСОБА_1 14.06.2019 року о 23 год. 40 хв. в м. Бобринець по вул АДРЕСА_3 , ображав грубою нецензурною лайкою ОСОБА_2 , вчинив насильство в сім'ї психологічного характеру, чим вчинив правопорушення, передбачене ч.1 ст.173-2 КУпАП.
В судовому засіданні ОСОБА_1 свою вину у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП, не визнав та пояснив суду, що 14.06.2019 року приїхав разом з дружиною ОСОБА_3 до батьків останньої, які проживають в АДРЕСА_3 , де спільно відпочивали на подвір'ї домоволодіння за вказаною адресою та пили пиво. Близько о 23 год. 40 хв. між ним та тестем ОСОБА_4 на грунті побутових непорозумінь виникла сварка, в ході якої висловлювались на один одного нецензурною лайкою. Автомобіль належний тестеві не бив та не пошкоджував. Також не пошкоджував замок на хвіртці, оскільки ОСОБА_4 сам смикнув за ручку хвіртки, коли гнався за ним з дерев'яною палицею щоб вдарити його. В ході сварки захищав себе, свою дружину та тещу. На даний час претензій до тестя не має.
Дослідивши протокол у справі про адміністративне правопорушення та надані докази, суд вважає, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП, не доведена належними, допустимими та достатніми доказами, з наступних підстав.
Згідно письмових пояснень потерпілого ОСОБА_4 14.06.2019 року близько 21 год. 30 хв. до будинку де він проживає за адресою АДРЕСА_3 , приїхали донька ОСОБА_5 з зятем ОСОБА_6 , з якими спілкувалися та розпивали пиво. Також з ними перебувала його дружина ОСОБА_7 . Під час відпочинку на подвір'ї домоволодіння між ним, донькою та зятем виник конфлікт на грунті того, що їм недовподоби, що він мало заробляє грошей. В подальшому конфлікт переріс у сварку в ході якої ОСОБА_1 ображав його грубою нецензурною лайкою, хватав за верхній одяг, намагався вчинити бійку. На його зауваження ОСОБА_1 не реагував. Після чого ОСОБА_1 почав словесно погрожувати, що знищить належний йому автомобіль ГАЗ 3110 білого кольору, який стояв на території подвір'я домоволодіння, та кулаком наніс удар по попередньому капоту, що спричинило вм'ятину на поверхні капоту та пошкодив під час сварки замок вхідної хвіртки (а.с.5).
Відповідно до ч.1 ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Зі змісту даної правової норми вбачається, що особа може бути притягнута до адміністративної відповідальності тільки у разі вчинення дії чи бездіяльності, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до положень ст.245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно з вимогами ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Положеннями ст.251 КУпАП визначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частиною 1 статті 173-2 передбачена адміністративна відповідальність за вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого, а так само невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений, або неповідомлення уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про місце свого тимчасового перебування в разі його винесення.
Об'єктивна сторона правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП полягає у вчиненні будь-яких дій фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо).
Відповідно до положень Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
Надані на розгляд матеріали не містять доказів на підтвердження ознак психологічного насильства вчиненого саме з метою навмисного спричинення емоційної невпевненості, нездатності захистити себе, якими могла завдаватись або завдана шкода психічному здоров'ю.
Як вбачається з матеріалів справи, між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 на грунті побутових непорозумінь виник конфлікт, але завдання шкоди фізичному або психічному здоров'ю потерпілого чи можливість завдання такої шкоди будь-якими доказами не доведено, оскільки з пояснень ОСОБА_1 , наданих в судовому засіданні встановлено, що у нього з тестем ОСОБА_4 виникла обопільна сварка.
Відповідно до вимог ст. 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Відповідно до положень ст. 9 Конституції України, та ст. 17 Закону України «Про міжнародні договори», міжнародні договори, згода на обов'язковість яких дана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. Передбачено також, що коли міжнародним договором встановлені інші права, ніж ті, що передбачені законодавством України, то застосовуються правила міжнародного договору.
Згідно вимог ч. 2 ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.
Право на вмотивованість судового рішення є складовою права на справедливий суд, гарантованого статтею 6 Конвенції з прав людини і основоположних свобод. Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення йде своїм корінням у більш загальний принцип, втілений у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», параграфи 29-30). Втім, це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною.
Суддя не має права у постанові за підсумками розгляду справи вказувати на кваліфікуючі ознаки правопорушення, які не зазначались у протоколі про адміністративне правопорушення, або їх виключати, адже у протилежному випадку він виходить за межі своєї компетенції, якою згідно з вимогами ст. 213, 221 КУпАП, є лише розгляд справи.
Як передбачено положеннями ч. 1 ст. 11 Загальної Декларації прав людини від 10.12.1948 р. та ч. 2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 01.11.1950 р. «кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку. Аналогічна норма міститься й в ст. 62 Конституції України.
Як вказано у справах «Малофеева проти Pocії» рішення від 30.05.2013 р., заява № 36673/04) та «Карелін проти Pocії» заява № 926/08, рішення від 20.09.2016 р.) ЄСПЛ, серед іншого, зазначив, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).
За змістом вимог ст. 256, ч. 1 ст.257 КУпАП питання наявності або відсутності складу адміністративного правопорушення суд вирішує лише у межах протоколу, складеного відносно конкретної особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях, зокрема, по справам «Кобець проти України» від 14.02.2008 р., «Берктай проти Туреччини» від 08.02.2001 р., та «Леванте проти Латвії» від 07.11.2002 р. неодноразово вказувалось, що «оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій».
За змістом ст. 279, 280 КУпАП, справа про адміністративне правопорушення має суддею розглядатись у межах тих обставин, які зазначенні у протоколі про таке порушення.
Суддя не має права у постанові за підсумками розгляду справи вказувати на кваліфікуючі ознаки правопорушення, які не зазначались у протоколі про адміністративне правопорушення, або їх виключати, адже у протилежному випадку він виходить за межі своєї компетенції, якою згідно з вимогами ст.213, 221 КУпАП, є лише розгляд справи.
При цьому оцінка доказів, відповідно до ст. 252 КУпАП, відбувається за внутрішнім переконанням особи, що приймає рішення, та ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю, а жодний доказ не має наперед встановленої сили.
Враховуючи викладене, вважаю, що в справі про адміністративне правопорушення є необхідним застосування положення ст. 62 Конституції України про те, що винуватість особи повинна бути доведена у встановленому законом порядку. Обвинувачення не може ґрунтуватись на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Однак, в протоколі про адміністративне правопорушення не зазначено жодних свідків події, та до матеріалів справи, не долучено належних доказів на основі яких у визначеному законом порядку можливо встановити наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Надані на розгляд адміністративні матеріали, у тому числі і письмові пояснення ОСОБА_1 та ОСОБА_4 за своїм змістом є протилежними та суперечливими. Окрім самих учасників події були також очевидці події, зокрема дружина ОСОБА_1 та дружина ОСОБА_4 , від вказаних осіб пояснення не відбирались. Незважаючи на те, що вказана справа поверталась для доопрацювання до Бобринецького ВП Новоукраїнського ВП ГУНП в Кіровоградській області, однак всебічного та об'єктивного розслідування вказаної події проведено не було.
За таких умов, межі та повноваження розгляду вичерпано, відтак рішення приймається на підставі наявних обставин, які у своїй сукупності переконливо свідчать про відсутність прямого умислу особи, яка притягується до адміністративної відповідальності у вчиненні домашнього насильства.
Таким чином, матеріали адміністративного провадження не містять достатньої кількості належних та допустимих доказів вини ОСОБА_1 , які б переконливо вказували на вчинення ОСОБА_1 дій, зазначених у диспозиції ч.1 ст. 173-2 КУпАП, та настання для потерпілої особи наслідків, зазначених у цій статті.
Згідно п.1 ч.1 ст.247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у зв'язку із відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Відповідно до ч.2 ст.284 КУпАП при наявності обставин, передбачених ст.247 КУпАП, виноситься постанова про закриття справи.
За викладених обставин суд вважає вину ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП не доведеною достатніми та беззаперечними доказами, а тому провадження у справі підлягає закриттю відповідно до п.1 ч.1 ст.247, п.3 ч.1 та ч.2 ст.284 КУпАП, у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Керуючись ст.ст. 7, 9, 245, 247, 251, 256, 252, 279, 280, 283, 284, 294 КУпАП, -
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати не винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП, у зв'язку з відсутністю в його діях складу цього адміністративного правопорушення, а провадження по справі за ч.1 ст.173-2 КУпАП закрити.
Постанова судді набирає чинності після закінчення строку подання скарги.
Постанова суду може бути оскаржена до Кропивницького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Бобринецький районний суд Кіровоградської області.
Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п'ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу.
Суддя В.В. Бондаренко